15 листопада 2019 року № 320/4537/19
Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І., розглянувши у м. Києві у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Київської міської митниці ДФС про визнання протиправними дій,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Київської міської митниці ДФС , в якому просить суд:
- визнати протиправними дії Київської міської митниці ДФС щодо невиконання вимог статті 69 МК України, що виразились у неприйнятті рішення про визначення коду товару, а саме транспортного засобу "Honda Civic 4DR Hybrid", VIN НОМЕР_1 за митною декларацією №UA100030/2019/398872;
- зобов'язати Київську міську митницю ДФС прийняти рішення про визначення коду товару транспортного засобу "Honda Civic 4DR Hybrid", VIN НОМЕР_1 за митною декларацією №UA100030/2019/398872 за кодом товару УКТЗЕД 8703 10 18 00.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у порушення вимог статті 69 Митного кодексу України, яка передбачає обов'язок митного органу здійснювати контроль правильності класифікації товарів, поданих до митного контролю, відповідач протиправно завершив митне оформлення транспортного засобу позивача без прийняття рішення про визначення коду товару. Стверджено, що розпочинаючи митне оформлення ввезеного на територію України транспортного засобу, позивач самостійно визначив його товарну позицію 8703 10 18 00, однак у подальшому дійшов висновку, що кодом його товару є - 8703 22 90 30, адже тип двигуна автомобіля - "бензин/електро". З цих підстав, на думку ОСОБА_1 митним органом допущено протиправну бездіяльність, яка виразилась у неприйнятті рішення про визначення коду товару.
Відповідач з позовом не погодився, свої заперечення висловив у письмовому відзиві, в якому зазначив, що 21.02.2019 до митного поста "Західний" Київської міської митниці ДФС декларантом подано митну декларацію №UA100030/2019/398872 щодо оформлення товару - автомобіль легковий Honda Civic 4 DR Hybrid , номер кузова НОМЕР_1 , 2008 року виготовлення. При цьому, код товару згідно УКТЗЕД, митна вартість, а також митні платежі, були заявлені декларантом самостійно.
Київською міською митницею ДФС наголошено, що митним органом не коригувалась митна вартість та не приймалось рішення про зміну коду товару, а здійснене митне оформлення товару на підставі заявлених позивачем деклараційних даних, у зв'язку із чим, позовні вимоги ОСОБА_1 відповідач вважає необґрунтованими та безпідставними.
Ухвалою суду від 17.09.2019 відкрито спрощене позовне провадження в дані адміністративній справі.
У судове засідання, призначене на 08.10.2019, прибули представник позивача та представник відповідача. Представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, наполягав щодо їх задоволення, представник відповідача адміністративний позов не визнав, зазначав про наявність підстав для відмови у його задоволенні.
Під час судового засідання, з урахування думки сторін та на підставі статті 194 КАС України, судом постановлено подальший розгляд справи здійснювати у порядку письмового провадження.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, з огляду на наступне.
Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 10.01.2019 уклав договір купівлі-продажу автомобіля (Transporto priemones pirkimo pardavimo sutartis) з компанією UAB «FORTUNA LT» (Литовська республіка), відповідно до якого компанія UAB «FORTUNA LT» продала, а позивач купив транспортний засіб «Honda Civic 4DR Hybrid», реєстраційний номер НОМЕР_3 (Литовська республіка), VIN (номер кузова) НОМЕР_1 , 2008 року випуску (далі по тексту - ТЗ) (а.с. 10).
Ціна транспортного засобу «Honda Civic 4DR Hybrid», реєстраційний номер НОМЕР_3 (Литовська республіка), VIN (номер кузова) НОМЕР_1 складала 3300,00 євро, що підтверджується вказаним договором.
Судом встановлено, що 21.02.2019 декларантом (представником позивача) - ТОВ «Лєві логістик» на митний пост «Західний» Київської міської митниці ДФС, була подана митна декларація № UA100030/2019/398872 (а.с.11).
Згідно названої декларації, ТЗ віднесений декларантом до товарної позиції 8703 10 18 00 згідно з УКТЗЕД, одержувачем ТЗ зазначено - ОСОБА_1 .
У графі 31 «Вантажні місця та опис товарів. Маркування та кількість - Номери контейнерів - Кількість та розпізнавальні особливості» зазначено: " Автомобіль легковий Honda Civic 4DR Hybrid 1 шт: марки Honda; модель Civic 4DR Hybrid; бувший у використанні; об'єм двигуна 13339 см3; потужність двигуна 70 kwt; номер кузова НОМЕР_1 ; тип двигуна бензин/електро; номер двигуна н/в; кількість місць включаючи водія 5.
У той же день, транспортний засіб позивача був розмитнений та випущений у вільний обіг.
У подальшому, з метою перевірки завищення відповідачем суми митних платежів, сплачених позивачем 22.02.2019, ОСОБА_1 через сервіс ДФС України «Пульс» подано усну скаргу на дії відповідача щодо відхилення товарної позиції ТЗ за кодом 8703 10 НОМЕР_4 та визначення товарної позицію за кодом УКТЗЕД 8703 22 90 30, та, як наслідок, завищення відповідачем суми митних платежів до сплати.
Також позивачем 11.03.2019 та 15.03.2019 було направлено на адресу відповідача та ДФС України запити на інформацію та отримано відповіді, в яких зазначено, що митне оформлення здійснено та завершено на підставі поданої ОСОБА_1 митної декларації.
На переконання позивача, та обставина, що розмитнюваний ним транспортний засіб оснащений типом двигуна - бензин/електро, свідчить про приналежність такого товару до товарної позиції 8703 10 18 00, тому митний орган мав обов'язок прийняти рішення про визначення коду товару, та змінити код товару, який був вказаний декларантом.
Враховуючи, що відповідачем не вчинено дій та не прийнято рішень щодо зміни коду товару позивача, останній звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку відносинам, які виникли між сторонами спору, суд зазначає наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 69 Митного кодексу України товари при їх декларуванні підлягають класифікації, тобто у відношенні товарів визначаються коди відповідно до класифікаційних групувань, зазначених в УКТ ЗЕД.
Органи доходів і зборів здійснюють контроль правильності класифікації товарів, поданих до митного оформлення, згідно з УКТ ЗЕД.
Відповідно до статті 67 Митного кодексу України українська класифікація товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТ ЗЕД) складається на основі Гармонізованої системи опису та кодування товарів та затверджується законом про Митний тариф України. В УКТ ЗЕД товари систематизовано за розділами, групами, товарними позиціями, товарними підпозиціями, найменування і цифрові коди яких уніфіковано з Гармонізованою системою опису та кодування товарів. Для докладнішої товарної класифікації використовується сьомий, восьмий, дев'ятий та десятий знаки цифрового коду. Структура десятизнакового цифрового кодового позначення товарів в УКТ ЗЕД включає код групи (перші два знаки), товарної позиції (перші чотири знаки), товарної підпозиції (перші шість знаків), товарної категорії (перші вісім знаків), товарної підкатегорії (десять знаків).
Указом Президента України від 17 травня 2002 року № 466/2002 «Про приєднання України до Міжнародної конвенції про Гармонізовану систему опису та кодування товарів» Україна приєдналась до вказаної системи.
Згідно пункту «а» статті 3 Міжнародної конвенції про Гармонізовану систему опису та кодування товарів (дата підписання: 14 червня 1983 року), що є частиною національного законодавства, Договірна Сторона Конвенції зобов'язується, що її митно-статистичні номенклатури будуть знаходиться відповідно до Гармонізованої системи з моменту набуття чинності справжньої Конвенції по відношенню до цієї Сторони. Тим самим вона зобов'язується по відношенню до своєї номенклатури митних тарифів і статистичної номенклатури: використовувати всі товарні позиції і субпозиції Гармонізованої системи, а також цифрові коди, що відносяться до них, без яких-небудь доповнень або змін; застосовувати основні правила класифікації для тлумачення Гармонізованої системи, а також всі примітки до розділів, груп і субпозицій і не змінювати об'єм розділів, груп, товарних позицій і субпозицій Гармонізованої системи; дотримуватись порядку кодування, прийнятий в Гармонізованій системі.
Відповідно до пунктів 1, 2, 3, 4, 6 Основних правил інтерпретації УКТ ЗЕД додатку до Закону України «Про Митний тариф України» від 19 вересня 2013 року №584-VII (чинного на момент митного оформлення товару та винесення рішення), класифікація товарів в УКТ ЗЕД здійснюється за такими правилами:
Назви розділів, груп і підгруп наводяться лише для зручності користування УКТЗЕД; для юридичних цілей класифікація товарів в УКТЗЕД здійснюється виходячи з назв товарних позицій і відповідних приміток до розділів чи груп і, якщо цими назвами не передбачено іншого, відповідно до таких правил:
(a) будь-яке посилання в назві товарної позиції на будь-який виріб стосується також некомплектного чи незавершеного виробу за умови, що він має основну властивість комплектного чи завершеного виробу. Це правило стосується також комплектного чи завершеного виробу (або такого, що класифікується як комплектний чи завершений згідно з цим правилом), незібраного чи розібраного;
(b) будь-яке посилання в назві товарної позиції на будь-який матеріал чи речовину стосується також сумішей або сполук цього матеріалу чи речовини з іншими матеріалами чи речовинами. Будь-яке посилання на товар з певного матеріалу чи речовини розглядається як посилання на товар, що повністю або частково складається з цього матеріалу чи речовини. Класифікація товару, що складається більше ніж з одного матеріалу чи речовини, здійснюється відповідно до вимог правила 3.
У разі коли згідно з правилом 2 (b) або з будь-яких інших причин товар на перший погляд (prima facie) можна віднести до двох чи більше товарних позицій, його класифікація здійснюється таким чином:
(a) перевага надається тій товарній позиції, в якій товар описується конкретніше порівняно з товарними позиціями, де дається більш загальний його опис. Проте в разі коли кожна з двох або більше товарних позицій стосується лише частини матеріалів чи речовин, що входять до складу суміші чи багатокомпонентного товару, або лише частини товарів, що надходять у продаж у наборі для роздрібної торгівлі, такі товарні позиції вважаються рівнозначними щодо цього товару, навіть якщо в одній з них подається повніший або точніший опис цього товару;
(b) суміші, багатокомпонентні товари, які складаються з різних матеріалів або вироблені з різних компонентів, товари, що надходять у продаж у наборах для роздрібної торгівлі, класифікація яких не може здійснюватися згідно з правилом 3 (a), повинні класифікуватися за тим матеріалом чи компонентом, який визначає основні властивості цих товарів, за умови, що цей критерій можна застосувати;
(c) товар, класифікацію якого не можна здійснити відповідно до правила 3 (a) або 3 (b), повинен класифікуватися в товарній позиції з найбільшим порядковим номером серед номерів товарних позицій, що розглядаються.
Товар, який не може бути класифікований згідно з вищезазначеними правилами, класифікується в товарній позиції, яка відповідає товарам, що найбільше подібні до тих, що розглядаються.
Частиною першою статті 246 Митного кодексу України визначено, що метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
В силу приписів частини третьої статті 318 Митного кодексу України митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Відповідно до статті 248 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
Згідно частини першої статті 257 МК України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.
Засвідчення органом доходів і зборів прийняття товарів, транспортних засобів комерційного призначення та документів на них до митного оформлення здійснюється шляхом проставляння відбитків відповідних митних забезпечень (у тому числі за допомогою інформаційних технологій), інших відміток на митній декларації або документі, який відповідно до законодавства її замінює, а також на товаросупровідних та товарно-транспортних документах у разі їх подання на паперовому носії.
Митна декларація реєструється та приймається органом доходів і зборів у порядку, що визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику (частина 1 статті 264 Митного кодексу України).
Митна декларація приймається для митного оформлення, якщо вона подана за встановленою формою, підписана особою, яка її подала, і перевіркою цієї декларації встановлено, що вона містить всі необхідні відомості і до неї додано всі документи, визначені цим Кодексом. Факт прийняття митної декларації засвідчується посадовою особою органу доходів і зборів, яка її прийняла, шляхом проставлення на ній відбитка відповідного митного забезпечення та інших відміток (номера декларації, дати та часу її прийняття тощо), у тому числі з використанням інформаційних технологій (частина 6 статті 264 Митного кодексу України).
У разі виявлення під час митного оформлення товарів або після нього порушення правил класифікації товарів орган доходів і зборів має право самостійно класифікувати такі товари.
Таким чином, у випадку виникнення у процесі контролю правильності заявленого декларантом або уповноваженою ним особою коду товару суперечностей щодо тлумачення положень УКТ ЗЕД, митний орган має право самостійно класифікувати такі товари, шляхом прийняття рішення про визначення коду товару.
Спірною у рамках даних правовідносин, є обставина не прийняття митним органом рішення про визначення коду товару, зважаючи на те, що за твердженням позивача, визначена ним класифікація товару у митній декларації, є неправильною. Згідно змісту позовної заяви, ОСОБА_1 переконаний, що Київська міська митниця ДФС була зобов'язана самостійно класифікувати транспортний засіб позивача та прийняти відповідне рішення.
Опрацювавши наявні у матеріалах справи докази у їх поєднанні із встановленими судом обставинами, суд дійшов висновку про правову необґрунтованість доводів та мотивів позивача, з огляду на наступне.
Відповідно до частини восьмої статті 264 МК України з моменту прийняття митним органом митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення, а декларант або уповноважена ним особа несе відповідальність за подання недостовірних відомостей, наведених у цій декларації.
Відповідно до статті 266 МК України декларант зобов'язаний: 1) здійснити декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення відповідно до порядку, встановленого цим Кодексом; 2) на вимогу митного органу пред'явити товари, транспортні засоби комерційного призначення для митного контролю і митного оформлення; 3) надати митному органу передбачені законодавством документи і відомості, необхідні для виконання митних формальностей; 4) у випадках, визначених цим Кодексом та Податковим кодексом України, сплатити митні платежі або забезпечити їх сплату відповідно до розділу Х цього Кодексу; 5) у випадках, визначених цим Кодексом та іншими законами України, сплатити інші платежі, контроль за справлянням яких покладено на митні органи.
Як убачається із наявної у матеріалах справи митної декларації №UA100030/2019/398872, позивачем самостійно заявлено код УКТЗЕД товару, визначено митну вартість товару, розраховано митні платежі тощо.
При цьому, за результатами опрацювання митної декларації позивача, митним органом випущено імпортований товар у вільний обіг без коригування митної вартості та зміни коду товару.
Суд звертає увагу, що приписами статті 24 МК України закріплено, що кожна особа має право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів доходів і зборів, їх посадових осіб та інших працівників, якщо вважає, що цими рішеннями, діями або бездіяльністю порушено її права, свободи чи інтереси.
Предметом оскарження є:
1) рішення - окремі акти, якими органи доходів і зборів або їх посадові особи приймають рішення з питань, передбачених законодавством України з питань митної справи, а також задовольняють скарги, заяви, клопотання конкретних фізичних чи юридичних осіб або відмовляють у їх задоволенні;
2) дії - вчинки посадових осіб та інших працівників органів доходів і зборів, пов'язані з виконанням ними обов'язків, покладених на них відповідно до цього Кодексу та інших актів законодавства України;
3) бездіяльність - невиконання органами доходів і зборів, їх посадовими особами та іншими працівниками обов'язків, покладених на них відповідно до цього Кодексу та інших актів законодавства України, або неприйняття ними рішень з питань, віднесених до їх повноважень, протягом строку, визначеного законодавством.
У цьому контексті, суд зазначає, що у рамках спірних правовідносин орган доходів і зборів не приймав рішень та не вчиняв протиправних дій відносно позивача, а також, не допустив протиправної бездіяльності, адже виконав обов'язок щодо митного контролю, саме за результатами якого, підтвердив заявлені декларантом дані (не виявив порушень правил класифікації).
Позаяк, митний орган самостійно не прийняв рішення про визначення коду товару і погодився з класифікацією, визначеною декларантом, а тому, немає підстав вважати дії митного органу такими, що вчинені всупереч вимог митного законодавства.
Обставина добровільного внесення даних позивача до митної декларації вказує на те, що позивач не може посилатись на порушення його прав митним органом у частині залишення заявленого коду товару без змін. Для визнання прав позивача порушеними, має бути встановлена наявність розбіжності правової поведінки учасників правовідносин, у той час як відповідач прийняв та погодив позицію декларанта.
За таких обставин, суд дійшов до висновку, що за результатами судового розгляду даної справи, відсутні підстави для твердження про вчинення відповідачем протиправних дій, чи допущення протиправної бездіяльності. Позовна заява не містить обґрунтованих та законних посилань на порушення митним органом митних правил, зокрема правил класифікації товару.
У той же час, суд зазначає, що відсутні причини для дослідження правильності самостійно визначеного позивачем коду товару (транспортного засобу "Honda Civic 4DR Hybrid") у митній декларації №UA100030/2019/398872, адже немає правових підстав та механізму для його зміни за даних обставин.
Як встановлено частиною другою статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Під час розгляду справи відповідач, як суб'єкт владних повноважень, надав до суду достатньо належних і достовірних доказів, а відтак, довів правомірність своїх дій.
У підсумку, з урахуванням вищезазначеного у сукупності, суд дійшов висновку про законність дій відповідача, а відтак, позовні вимоги вважає такими, що не підлягають задоволенню.
Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні адміністративного позову, - відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.
Суддя Лисенко В.І.