18 листопада 2019 року
м.Суми
Справа №592/12351/19
Номер провадження 22-ц/816/5061/19
Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Хвостика С. Г. (суддя-доповідач),
суддів - Левченко Т. А. , Орлова І. В.
розглянув у порядку письмового позовного провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Концерну «НІКМАС» на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 18 вересня 2019 року в складі судді Бичкова І.Г., ухваленого в м. Суми,
У серпні 2019 року ОСОБА_1 звернулась з позовом до Концерну «НІКМАС», який в подальшому уточнила, про стягнення заборгованості з виплати мотивації по проектам, вихідної допомоги та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що з 05 червня 2014 року по 19 квітня 2019 року вона перебувала у трудових відносинах з Концерном «НІКМАС», після чого наказом від 19 квітня 2019 року за № 216-к її було звільнено з посади провідного фахівця з адміністрування портфелю проектів на підставі п. 3 ст. 38 КЗпП України внаслідок порушення роботодавцем законодавства про працю, а саме: у зв'язку із систематичною затримкою виплати заробітної плати.
Позивач зазначала, що відповідно до наказу відповідача від 05 квітня 2017 року за № 38 та п. 13 «Базових принципів мотивації в корпоративній системі управління проектами (КСУП)», затверджених протоколом Економіко-мотиваційного комітету № 59-2018 від 24 серпня 2018 року, керівники проектів/програм/портфелів при розподілі мотиваційного фонду між учасниками команди можуть здійснювати відрахування часткової частки мотивації в мотиваційний фонд проекту «КСУП» до 5 % від мотиваційного фонду команди проекту, у зв'язку з чим вважала, що на підставі прийнятих на Економіко-мотиваційному комітеті рішень їй за період з 30 березня 2018 року по 29 січня 2019 року належать виплати на загальну суму 18382 грн 29 коп.
Крім того, позивач вважала, що оскільки трудові відносини були припинені з нею на підставі п. 3 ст. 38 КЗпП України внаслідок порушення роботодавцем законодавства про працю у зв'язку із систематичною затримкою виплати заробітної плати, тому відповідно до статті 44 КЗпП України їй мала бути виплачена вихідна допомога у розмірі тримісячного середнього заробітку, що за її розрахунком становить 48446 грн 43 коп., яка їй виплачена не була.
Також вказувала, що підприємство в порушення статті 116 КЗпП України в установлений строк не здійснило з нею повний розрахунок, тому відповідач на підставі статті 117 КЗпП України повинен виплатити їй середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Посилаючись на вказані обставини, позивач просила суд стягнути з відповідача на її користь:
- заборгованість з виплати затверджених проектних мотивацій (премій) у сумі 18382 грн 29 коп.;
- заборгованість з виплати вихідної допомоги у розмірі тримісячного середнього заробітку у сумі 48446 грн 43 коп.;
- середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, починаючи з наступного дня після звільнення по день ухвалення судового рішення у сумі 77514 грн 24 коп.
Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 18 вересня 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з Концерну «НІКМАС» на користь ОСОБА_1 заборгованість з виплати затверджених проектних мотивацій (премій) на день звільнення в сумі 18382 грн 29 коп.
Стягнуто з Концерну «НІКМАС» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, починаючи з наступного дня після звільнення по день ухвалення судового рішення в сумі 82358 грн 88 коп.
Стягнуто з Концерну «НІКМАС» на користь ОСОБА_1 заборгованість з виплати вихідної допомоги в розмірі тримісячного середнього заробітку в сумі 48446 грн 43 коп.
Стягнуто з Концерну «НІКМАС» на користь держави судовий збір в розмірі 768 грн 40 коп.
Допущено негайне виконання рішення суду в частині виплати ОСОБА_1 заробітної плати в межах суми платежу за один місяць.
Вказане рішення суду відповідач оскаржив в апеляційному порядку.
В апеляційній скарзі Концерн «НІКМАС», посилаючись на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин справи, порушення норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення суду і ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
В доводах апеляційної скарги зазначається, що суд першої інстанції неправильно визначив період перебування сторін у трудових правовідносинах, так як між позивачем та відповідачем трудові відносини, стосовно яких наявний спір щодо виплати заробітної плати та інших платежів, тривали з 12 березня 2019 року по 19 квітня 2019 року. Крім того, як зауважив відповідач, копії службових записок з проханням про нарахування та виплату мотиваційних виплат стосуються іншого підприємства, яке не є стороною по справі, а саме: АТ НВАТ «ВНДІкомпресормаш», з яким позивачка перебувала у трудових відносинах раніше. Також, на думку відповідача, єдиною підставою для нарахування та виплати премій, мотивацій та інших додаткових оплат працівникам є наказ по підприємству, в той час як відповідні накази про преміювання позивача відповідачем не видавались. Відповідач також вважає, що судом першої інстанції необґрунтовано визначено розмір вихідної допомоги, так як суд визначив її розмір на підставі довідок з Пенсійного фонду України ОК-5 та ОК-7, що суперечить положенням Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» від 08 лютого 1995 року за № 100, а також необґрунтовано та безпідставно завищив розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач ОСОБА_1 , посилаючись на дотримання судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - без змін. При цьому, заперечуючи проти доводів відповідача про те, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення стосовно юридичних осіб, які не брали участь у розгляді даної справи позивач послалась на наказ ТОВ «НІКМАС» від 27 лютого 2017 року за № 26, яким затверджено склад юридичних осіб, які входять до Групи «НІКМАС», зокрема, Концерн «НІКМАС» та АТ «НВАТ «ВНДІкомпресормаш». Відтак, на думку позивача, ураховуючи, що рішення про нарахування та виплату мотивацій приймаються на засіданнях Економіко-мотиваційного комітету згідно протоколів, на яких про нарахування розподілених між робітниками Офісу управління проектами затверджених сум мотивацій складається службова записка, яка підписується начальником управління «Офіс управління проектами» або директором підприємства, тому рішення суду першої інстанції в частині стягнення з відповідача на її користь мотиваційних виплат є законним і обґрунтованим. Позивач також вважає, що з огляду на обставини того, що підприємство не провело виплату усіх сум, які належали їй при звільненні, тому наявні підстави для стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, розмір якого суд першої інстанції правильно визначив згідно форм ОК-5 та ОК-7 Пенсійного фонду України, Реєстру застрахованих осіб, Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також правильно визначена таким же чином і вихідна допомога у розмірі тримісячного середнього заробітку.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що з 05 червня 2014 року по 19 квітня 2019 року позивач ОСОБА_1 перебувала у трудових відносинах з Концерном «НІКМАС». Зокрема, з 05 червня 2014 року вона працювала на різних посадах в концерні «Укрросметал», з 22 травня 2018 року її було переведено на роботу у Приватне акціонерне товариство «Науково-виробниче акціонерне товариство «ВНДІкомпресормаш», а з 13 березня 2019 року її було переведено на посаду провідного фахівця з адміністрування портфелю проектів в Офіс управління проектами по переведенню Концерну «НІКМАС», що підтверджується даними її трудової книжки (а.с. 7-12).
Наказом відповідача від 19 квітня 2019 року за № 216-к того ж дня позивача було звільнено за власним бажанням на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП України у зв'язку з невиконанням роботодавцем законодавства про працю (а.с. 12, 17, 43).
Відповідно до наказу ТОВ «НІКМАС» від 05 квітня 2017 року за № 38 «Про мотиваційний фонд проекту «КСУП» керівники проектів/портфелів/програм групи «НІКМАС» при розподілі мотиваційного фонду між учасниками команди зобов'язані здійснювати відрахування часткової частини мотивації в мотиваційний фонд проекту «КСУП» (згідно додатку № 1), враховуючи оцінку роботи «Офісу управління проектами» (а.с. 19, 20).
При цьому, як вбачається з п. 13 «Базових принципів мотивації в корпоративній системі управління проектами (КСУП)», затверджених протоколом Економіко-мотиваційного комітету від 24 серпня 2018 року за № 59-2018, розмір такої частки мотивації відрахування в мотиваційний фонд проекту «КСУП» становить до 5 % від мотиваційного фонду команди проекту, враховуючи оцінку роботи «Офісу управління проектами» (а.с. 23-25).
Виходячи з матеріалів справи, про нарахування розподілених між робітниками Офісу управління проектами затверджених сум мотивацій на Економіко-мотиваційному комітеті була складена службова записка, підписана коли начальником управління «Офіс управління проектами», а коли директором підприємства (а.с. 38-42).
Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що на день звільнення позивача ОСОБА_1 належні їй суми не були виплачені відповідачем у повному обсязі, тому дійшов висновку про стягнення заборгованості з виплати затверджених проектних мотивацій (премій) у сумі 18 382 грн 29 коп., вихідної допомоги у розмірі тримісячного середнього заробітку у сумі 48 446 грн 43 коп., а також середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні з 22 квітня 2019 року, тобто, з першого робочого дня на підприємстві після звільнення позивача по 18 вересня 2019 року, тобто, по день ухвалення оскаржуваного рішення суду, що становить 102 робочих днів у сумі 82 358 грн 88 коп. При обрахуванні розміру вихідної допомоги та середнього заробітку позивача суд виходив з відомостей, зазначених в формах ОК-5 та ОК-7 Пенсійного фонду України, Реєстру застрахованих осіб, Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів повністю погодитись не може, виходячи з наступного.
Згідно з частинами 2, 3 статті 97 КЗпП України форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами. Якщо колективний договір на підприємстві, в установі, організації не укладено, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний погодити ці питання з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), що представляє інтереси більшості працівників, а у разі його відсутності - з іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом.
Конкретні розміри тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок робітникам, посадових окладів службовцям, а також надбавок, доплат, премій і винагород встановлюються власником або уповноваженим ним органом з урахуванням вимог, передбачених частиною другою цієї статті.
Відповідно до змісту статті 2 Закону України «Про оплату праці» у структуру заробітної плати входить основна заробітна плата, додаткова заробітна плата (це - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій) та інші заохочувальні та компенсаційні виплати, до яких належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.
Пленум Верховного Суду України у пунктах 6, 8 постанови «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» від 24 грудня 1999 року за № 13 роз'яснив, що відповідно до загальних положень статей 1 і 2 Закону розмір заробітної плати за працю на підставі трудового договору залежить від професійно-ділових якостей працівника, складності й умов виконуваної ним роботи, результатів останньої та господарської діяльності підприємства і що за своєю структурою заробітна плата складається: з основної - винагороди за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норм часу, виробітку, обслуговування, посадових обов'язків); із додаткової - винагороди за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці (доплати, надбавки, гарантійні й компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством, премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій); а також із заохочувальних та компенсаційних виплат - винагороди за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційних та інших грошових і матеріальних виплат, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад установлені цими актами норми.
При вирішенні спорів про виплату премій, винагороди за підсумками роботи за рік чи за вислугу років, надбавок і доплат необхідно виходити з нормативно-правових актів, якими визначено умови та розмір цих виплат. Працівники, на яких поширюються зазначені нормативно-правові акти, можуть бути позбавлені таких виплат (або розмір останніх може бути зменшено) лише у випадках і за умов, передбачених цими актами. З мотивів відсутності коштів у проведенні вказаних виплат може бути відмовлено в тому разі, коли вони обумовлені в зазначених актах наявністю певних коштів чи фінансування.
З урахуванням наведених норм права та встановлених обставин справи колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості з виплати затверджених проектних мотивацій (премій) у сумі 18 382 грн 29 коп., так як нарахування і виплата належних позивачу вказаних мотиваційних сум мало здійснюватись на підставі службових записок Концерну «НІКМАС», тобто відповідача по справі, відповідно до наказу ТОВ «НІКМАС» від 05 квітня 2017 року за № 38 і додатку до нього за № 1, тобто враховуючи оцінку роботи «Офісу управління проектами» та «Базових принципів мотивації в корпоративній системі управління проектами (КСУП)» (п. 13), затверджених протоколом Економіко-мотиваційного комітету від 24 серпня 2018 року за № 59-2018 (а.с. 19, 20, 23-25, 38-42), які розповсюджуються на всі підприємства групи «НІКМАС», що вбачається з наказу № 26 від 27 лютого 2017 року (а.с. 95-96).
Доводи апеляційної скарги про те, що на час нарахування вказаних виплат позивачка перебувала у трудових відносинах з іншим підприємством АТ «НВАТ «ВНДІкомпресормаш», до якого відповідач не має ніякого відношення, вказаних висновків суду першої інстанції щодо наявності підстав для стягнення з відповідача вказаних сум не спростовують.
Зокрема, наказом генерального директора ТОВ «НІКМАС» від 27 лютого 2017 року за № 26 затверджено, що Група «НІКМАС» - це ТОВ «НІКМАС», а також юридичні особи, які входять до складу Групи «НІКМАС ІНЖИНИРИНГ», в тому числі, Концерн «НІКМАС» та АТ «НВАТ «ВНДІкомпресормаш», та Групи «ДОМІНІОН БІЗНЕС ПАРК» (а.с. 95-96).
Крім того, за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань до переліку засновників (учасників) юридичної особи Концерну «НІКМАС» належить, зокрема, Приватне акціонерне товариство «Науково-виробниче акціонерне товариство «ВНДІкомпресормаш».
Як передбачено частиною 5 статті 120 Господарського кодексу України, концерном визнається статутне об'єднання підприємств, а також інших організацій, на основі їх фінансової залежності від одного або групи учасників об'єднання, з централізацією функцій науково-технічного і виробничого розвитку, інвестиційної, фінансової, зовнішньоекономічної та іншої діяльності. Учасники концерну наділяють його частиною своїх повноважень, у тому числі правом представляти їх інтереси у відносинах з органами влади, іншими підприємствами та організаціями. Учасники концерну не можуть бути одночасно учасниками іншого концерну.
До доводів відповідача про те, що вказані позивачем мотиваційні виплати (премії) за вказаний нею період їй уже були виплачені колегія суддів відноситься критично, оскільки вони є голослівними і не знайшли свого підтвердження матеріалами справи, тобто, наведені позивачем у відповідних таблицях суми невиплати мотивацій за вказаний нею період відповідач не спростував відповідними доказами щодо їх виплат.
Таким чином, ураховуючи обставини того, що АТ «НВАТ «ВНДІкомпресормаш», з яким позивачка перебувала у трудових правовідносинах на час нарахування їй сум мотивацій, входить до складу Концерну «НІКМАС», в якому вона також працювала станом на день її звільнення з роботи 19 квітня 2019 на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП України, тобто, у зв'язку з невиконанням роботодавцем законодавства про працю (а.с. 12, 43), тому висновок суду першої інстанції про стягнення належних позивачу до виплати мотиваційних сум саме з Концерну «НІКМАС» є законним і обґрунтованим.
У той же час, колегія суддів не може погодитись з рішенням суду першої інстанції в частині визначених судом до стягнення розмірів вихідної допомоги та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, виходячи з наступного.
Статтею 44 КЗпП України передбачено, що при припиненні трудового договору внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного чи трудового договору (статті 38 і 39) - працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку.
Відповідно до вимог статей 116, 117 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.
У разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Відповідно до пункту 1 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100, з відповідними змінами (далі - Порядок), цей Порядок обчислення середньої заробітної плати застосовується у випадках, зокрема, виплати вихідної допомоги, а також коли згідно з чинним законодавством виплати проводяться виходячи із середньої заробітної плати (підпункти є) та л) пункту 1 Порядку).
Пунктом другим Порядку передбачено, що у випадку збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.
Згідно з пунктом, 3 та 4 Порядку при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження включаються: основна заробітна плата: доплати і надбавки (за надурочну роботу та роботу в нічний час; суміщення професій і посад; розширення зон обслуговування або виконання підвищених обсягів робіт робітникам-почасовикам; високі досягнення в праці (високу професійну майстерність); умови праці; інтенсивність праці; керівництво бригадою, вислугу років та інші. При обчисленні заробітної плати за останні два місяці, не враховуються виплати за час, протягом якого зберігається середній заробіток працівника (за час виконання державних і громадських обов'язків, щорічної і додаткової відпусток, відрядження тощо) та допомога у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю.
Відповідно до пункту 8 Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом останніх двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час затримки розрахунку, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абз. 2 пункту 8 Порядку).
Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного число робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства (абзац 3 пункту 8 Порядку). Такий порядок обчислення середнього заробітку застосовується незалежно від форми власності підприємства.
Враховуючи наведені положення Порядку, колегія суддів не може погодитись із розмірами присуджених позивачу до стягнення сум вихідної допомоги у розмірі тримісячного середнього заробітку та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, оскільки при обрахуванні вказаних коштів суд першої інстанції невірно визначив розмір середньоденної заробітної плати позивача, так як для його обрахунку суд взяв не останні 2 календарні місяці роботи позивача, тобто, березень та квітень 2019 року, що передували її звільненню, а дані з Пенсійного фонду України з Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування за формами ОК-5, ОК-7 (а.с. 67-76).
Отже, суд апеляційної інстанції приймає до уваги наведені в апеляційній скарзі доводи щодо неправильного визначення позивачу розмірів вихідної допомоги та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Як вбачається з довідки Концерну «НІКМАС» від 27 серпня 2019 року, середньогодинна (по робочим годинам) заробітна плата позивача становила 44 грн 34 коп. (а.с. 57). За даними відповідача кількість робочих годин у квітні 2019 року становила 167 годин. Відтак, розмір вихідної допомоги у розмірі тримісячного середнього заробітку розраховується наступним чином: (44,34 грн * 167 годин * 3 місяці) і становить 22 214 грн 34 коп., з послідуючим утриманням з цієї суми всіх податків і обов'язкових платежів, а не 48 446 грн 43 коп., як визначив суд першої інстанції.
Крім того, виходячи із даних цієї ж довідки відповідача від 27 серпня 2019 року, середньоденна заробітна плата позивача становила 353 грн 78 коп. (2113,21 грн + 4962,40 грн) / (7 днів + 13 днів), а не 807 грн 44 коп., як помилково визначив суд першої інстанції.
Відтак, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні дорівнює 36 085 грн 56 коп. (353,78 грн * 102 робочих днів) з послідуючим утриманням з цієї суми всіх податків і обов'язкових платежів, а не 82 358 грн 88 коп., як визначив суд першої інстанції.
За таких обставин, коли суд першої інстанції ухвалив рішення в частині визначення розміру стягнення вихідної допомоги та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з неповним з'ясуванням обставин у справі, а його висновки в цій частині не ґрунтуються на вимогах закону та обставинах справи, тому таке рішення суду в оскаржуваній частині необхідно змінити, стягнувши з відповідача Концерну «НІКМАС» на користь позивача ОСОБА_1 заборгованість з виплати вихідної допомоги у розмірі тримісячного середнього заробітку у сумі 22 214 грн 34 коп., а не 48 446 грн 43 коп., як помилково визначив суд першої інстанції, а також середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 36 085 грн 56 коп., а не 82 358 грн 88 коп., як також помилково визначив суд першої інстанції.
В іншій оскаржуваній частині, а саме, щодо стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості з виплати затверджених проектних мотивацій (премій) рішення суду є законним і обґрунтованим, та як суд першої інстанції ухвалив судове рішення в зазначеній частині з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому в цій частині його необхідно залишити без змін.
Отже, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню частково, а саме: на 53,12 % (76 682,19 грн * 100 % / 144 342,96 грн), тому з відповідача Концерну «НІКМАС» на користь держави підлягає стягненню судовий збір за розгляд справи у суді першої інстанції у сумі 766 грн 75 коп. (53,12 % від 1443,43 грн), а не 768 грн 40 коп., як визначив суд першої інстанції.
Крім того, оскільки у задоволенні позовних вимог відмовлено на 46,88 % (100 % - 53,12 %), тобто, спір вирішено на користь відповідача на 46,88 %, тому понесені відповідачем судові витрати зі сплати судового збору за перегляд справи у суді апеляційної інстанції у сумі 1049 грн 09 коп. (46,88 % від 2237,81 грн) підлягають компенсації за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, оскільки суд першої інстанції звільнив позивачку від сплати судового збору при подачі позову.
Відповідно до ч. 6 ст. 19, п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, виходячи із ціни позову, судове рішення у даній справі, як малозначній, не підлягає касаційному оскарженню.
Керуючись ст.ст. 374 ч. 1 п. 2; 376 ч. 1 п. 3, 4; 381; 382 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Концерну «НІКМАС» задовольнити частково.
Рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 18 вересня 2019 року у даній справі в частині вирішених позовних вимог ОСОБА_1 до Концерну «НІКМАС» про стягнення заборгованості з виплати вихідної допомоги, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та розподілу судових витрат змінити.
Стягнути з Концерну «НІКМАС» на користь ОСОБА_1 заборгованість з виплати вихідної допомоги в розмірі тримісячного середнього заробітку в сумі 22 214 грн 34 коп., з послідуючим утриманням з цієї суми всіх податків і обов'язкових платежів.
Стягнути з Концерну «НІКМАС» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 36 085 грн 56 коп., з послідуючим утриманням з цієї суми всіх податків і обов'язкових платежів.
В іншій оскаржуваній частині рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 18 вересня 2019 року у даній справі залишити без змін.
Стягнути з Концерну «НІКМАС» на користь держави судовий збір за розгляд справи у суді першої інстанції у сумі 766 грн 75 коп.
Компенсувати Концерну «НІКМАС» судові витрати зі сплати судового збору за перегляд справи у суді апеляційної інстанції у сумі 1049 грн 09 коп. у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.
Повне судове рішення складено 18 листопада 2019 року.
Головуючий: С.Г. Хвостик (суддя-доповідач)
Судді: Т.А. Левченко
І.В. Орлов