12 листопада 2019 року
м.Суми
Справа №592/15898/18
Номер провадження 22-ц/816/3749/19
Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Орлова І. В. (суддя-доповідач),
суддів - Собини О. І. , Хвостика С. Г.
за участю секретаря судового засідання - Назарової О.М.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ;
відповідач - Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у
Сумській області,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу № 592/15898/18 за апеляційною скаргою Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Сумській області на рішення Ковпаківського районного суду міста Суми від 08 травня 2019 року (суддя Хитров Б.В., дата складання повного тексту рішення - 13 травня 2019 року) за позовом ОСОБА_1 про стягнення матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, -
24 жовтня 2018 року ОСОБА_1 звернувся з позовом, в якому просив суд стягнути з Управління Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Сумській області (далі Управління ВД ФСС України у Сумський області) матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань, яка надається в разі смерті близького родича працівника, у розмірі середньомісячної заробітної плати заступника начальника Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у Сумській області (посада, яку займав позивач до 30 липня 2013 року). З урахуванням встановленого індексу інфляції та 3 % річних станом на 01 березня 2019 року, позивач просив стягнути на його користь 10.616,21 гривень, судові витрати у розмірі 704 гривні, а всього - 11.320,21 гривень ( а.с. 3-5, 61-63).
На обґрунтування заявлених вимог ОСОБА_1 зазначив, що 01 грудня 2017 року він звернувся до відповідача, як правонаступника Управління Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у Сумській області (далі Управління ВД ФССНВ у Сумський області) з письмовою заявою про надання вищевказаної матеріальної допомоги. У здійсненні виплати відповідач відмовив, посилаючись на те, що позивач не є працівником Управління ВД ФСС України у Сумській області. Разом з тим, рішенням Зарічного районного суду міста Суми від 22 березня 2013 року, що набрало законної сили, відповідача зобов'язано вирішити питання щодо виплати позивачу такої матеріальної допомоги, яка на час теперішнього звернення залишається невиплаченою.
Рішенням Ковпаківського районного суду міста Суми від 08 травня 2019 року позов задоволено. Суд зобов'язав Управління ВД ФСС України у Сумській області вчинити дії щодо виплати ОСОБА_1 матеріальної допомоги в зв'язку зі смертю його матері по його заяві від 22 жовтня 2012 року в порядку, передбаченому Колективним договором на 2012-2014 рік та Наказом начальника управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Сумській області № 104 від 10 червня 2007 року «Про впровадження умов оплати праці працівників управління та відділень виконавчої дирекції Фонду у Сумській області». На користь позивача з відповідача стягнуто судові витрати у розмірі 704 гривні 80 копійок.
В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове про відмову у позові.
Представник Управління ВД ФСС у Сумській області зазначив, що Зарічним районним судом міста Суми від 22 березня 2013 року було зобов'язано Управління ВД ФССНВ у Сумській області розглянути заяву ОСОБА_1 від 22 жовтня 2012 року щодо виплати йому матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань в порядку, передбаченому колективним договором та Наказом начальника управління ВД ФССНВ № 104 від 08.06.2007 року «Про впровадження умов оплати праці працівників управління та відділень виконавчої дирекції Фонду у Сумській області». Управління ВД ФССНВ звернулося до ОСОБА_1 з проханням надати оригінал вищевказаної заяви, яка знаходилася у нього та повідомити реквізити для перерахування суми матеріальної допомоги. Оскільки позивач не надав вищевказану заяву, тому розглянути її не сталося можливим. Зазначає, що провадження у справі підлягало закриттю в зв'язку з вирішенням аналогічних вимог Зарічним районним судом міста Суми в рішенні від 22 березня 2013 року. Також вказує, що позивач не заявив своєчасно свої кредиторські вимоги до управління ВД ФССНВ, яке згодом було ліквідовано з правонаступництвом. Вимоги позивача є погашеними, оскільки вони не були передані правонаступнику за передавальним актом.
Правом на подачу відзиву в порядку, передбаченому положеннями статтею 360 Цивільного процесуального кодексу (ЦПК) України, позивач не скористався.
У судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, позивач у судове засідання н з'явився.
Відповідно до частин 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника Управління ВД ФСС України у Сумській області, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що рішення суду першої інстанції не можна визнати законним та обґрунтованим з наступних підстав.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що з 01 червня 2010 року по 30 липня 2013 року ОСОБА_1 обіймав посаду заступника начальника Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Сумський області (а.с. 6-7).
ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача - ОСОБА_2 (а.с. 8).
22 жовтня 2012 року позивач звернувся до т. в. о. начальника управління ВД ФССНВ у Сумській області із заявою про виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань у розмірі середньомісячної заробітної плати (а.с. 9).
30 липня 2013 року позивача було звільнено з посади заступника начальника управління ВД ФССНВ у Сумській області за пунктом 1 статті40 КЗпП України у зв'язку із скороченням чисельності працівників (а.с.7).
22 березня 2013 року Зарічний районний суд міста Суми ухвалив рішення у цивільній справі № 1805/12054/2012 за позовом ОСОБА_1 до Управління ВД Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у Сумській області про спонукання до вчинення дії.
Зазначеним рішенням, яке набрало законної сили 18 квітня 2013 року, суд зобов'язав Управління ВД ФССНВ у Сумській області розглянути заяву ОСОБА_1 від 22 жовтня 2012 щодо виплати йому матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань в порядку, передбаченому колективним договором та наказом начальника Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Сумській області № 104 від 08 червня 2007 року «Про впровадження умов оплати праці працівників управління та відділень виконавчої дирекції Фонду у Сумській області» (а.с. 10).
03 квітня 2013 року за підписом начальника Управління ВД ФССНВ у Сумській області на адресу ОСОБА_1 був направлений лист з пропозицією позивачу повернути оригінал заяви від 22.10.2012 року та додатки до неї, повідомити реквізити установи банку та рахунок для перерахування суми матеріальної допомоги у зв'язку із смертю ОСОБА_2 Зазначений лист позивач отримав 08.04.2013 року (а.с. 71,72).
01 грудня 2017 року позивач повторно звернувся до начальника Управління ФСС України у Сумський області із повторною заявою про виплату матеріальної допомоги в розмірі середньомісячної заробітної плати відповідно до займаної посади заступника начальника управління Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у Сумській області, на яку отримав відповідь про те, що оскільки ОСОБА_1 не є працівником управління, то вказані виплати йому не належать (а.с.15-16).
Задовольняючи позов, суд першої інстанції констатував порушення права позивача на отримання матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань і дійшов висновку про необхідність поновлення цього права. Разом з тим, місцевий суд не погодився із запропонованим позивачем способом захисту порушеного права, зазначивши, що самостійне визначення розмірів матеріальної допомоги знаходиться поза компетенцію суду, який не вправі підмінити комісію у розгляді відповідних матеріалів та підготовки пропозиції керівнику управління. За таких обставин суд вирішив зобов'язати відповідача вчинити дії, щодо виплати ОСОБА_1 матеріальної допомоги відповідно до заяви від 22.10.2012 року в порядку, передбаченому Колективним договором.
Колегія суддів не може повністю погодитися з правильністю таких висновків з огляду на таке.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Статтею 2 Закону України «Про оплату праці» визначено структуру заробітної плати, що складається з основної заробітної плати, додаткової заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат. До останніх, згідно з частиною 3 статті 2 цього Закону належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.
Статтею 7 Закону України «Про оплату праці» визначено, що законодавство про оплату праці ґрунтується на Конституції України і складається з Кодексу законів про працю України, цього Закону, Закону України «Про колективні договори і угоди», Закону України «Про підприємства в Україні» та інших актів законодавства України.
Відповідно до статті 7 Закону України «Про колективні договори і угоди» зміст колективного договору визначається сторонами в межах їх компетенції. У колективному договорі встановлюються взаємні зобов'язання сторін щодо регулювання виробничих, трудових, соціально-економічних відносин, зокрема: нормування і оплати праці, встановлення форми, системи, розмірів заробітної плати та інших видів трудових виплат (доплат, надбавок, премій та ін. Колективний договір може передбачати додаткові порівняно з чинним законодавством і угодами гарантії, соціально-побутові пільги.
Пунктом 6.2 Положення про умови оплати та стимулювання праці працівників виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України та її робочих органів (затвердженого постановою правління Фонді соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України № 12 від 24.02.2004 з наступними змінами), що є Додатком 2 до колективного договору визначено, що в разі смерті близького родича працівника, йому надається матеріальна допомога для вирішення соціально - побутових питань. Така допомога надається в розмірі не більш ніж середньомісячна заробітна плата один раз на рік (а.с. 66-70).
Наказом Управління ФССНВ у Сумський області № 104 від 08 червня 2017 року затверджено Порядок застосування окремих норм Положення про умови оплати та стимулювання праці працівників управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.
Згідно з пунктом 4.4 зазначеного Порядку, за дорученням начальника управління, з урахуванням пропозицій наданих комісією, відділ з правових питань, по роботі з кадрами та адміністративно-господарського забезпечення у триденний термін узагальнює ці пропозиції та готує проект наказу про надання матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, погоджує його у встановленому порядку та подає на підпис начальнику управління.
Отже, між сторонами виник спір, що витікає з трудових правовідносин. Предметом заявленого позову є вимога ОСОБА_1 про стягнення матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, яка не була надана позивачу у жовтні 2012 року за його заявою як працівника Управління ВД ФССНВ України у Сумській області. Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що відповідач, який є правонаступником ВД ФССНВ України у Сумській області у виплаті зазначеної матеріальної допомоги відмовив, а попереднє рішення Зарічного районного суду міста Суми від 22.03.2013 року залишилося невиконаним.
Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про порушене право позивача на отримання матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань. Зазначене право було відновлене, коли 22 березня 2013 року Зарічний районний суд міста Суми ухвалив рішення у цивільній справі № 1805/12054/2012 за позовом ОСОБА_1 до Управління ВД Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Сумській області.
Разом з тим, відповідно до частин 1, 2 статті 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки. У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Відповідно до статті 234 КЗпП України у разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд може поновити ці строки.
Про порушення свого права на отримання матеріальної допомоги позивач дізнався 22 жовтня 2010 року, коли отримав від роботодавця відмову у розгляді заяви. Відомостей стосовно того, що рішення Зарічного районного суду міста Суми від 22.03.2013 року (яке набрало законної сили) виконувалося в примусовому порядку немає, доказів про це позивач суду не надав. Повторно з аналогічними вимогами про стягнення матеріальної допомоги ОСОБА_1 звернувся до суду 24 жовтня 2018 року, тобто з пропуском встановленого статтею 233 КЗпП України строку.
Про поважність причин пропуску строку для звернення позивач не заявляв, місцевий суд такий строк не поновлював. Пропуск встановленого статтею 233 КЗпП України тримісячного строку для звернення є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.
Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення ( пункт 2 частини 1 статті 374 ЦПК України).
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина 4 статті 367 ЦПК України).
Отже, через неправильне застосування норм матеріального права судом першої інстанції, рішення Ковпаківського районного суду міста Суми від 08 травня 2019 року підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у позові.
Відповідно до статті 141 ЦПК України з ОСОБА_1 на користь Фонду соціального страхування України в Сумській області підлягає стягненню 1057,20 гривень судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
На підставі п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПУ України, та враховуючи, що ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, колегія суддів визнає дану справу малозначною
Керуючись статтями 367, 374, 376, 381-382 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Сумській області задовольнити.
Рішення Ковпаківського районного суду міста Суми від 08 травня 2019 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Фонду соціального страхування України в Сумській області 1057 (одна тисяча п'ятдесят сім) гривень 20 копійок судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і не підлягає касаційному оскарженню. Повний текст судового рішення складено 18 листопада 2019 року.
Головуючий І.В.Орлов (суддя-доповідач)
Судді: О.І.Собина
С.Г.Хвостик