04 листопада 2019 року Справа № 280/4443/19 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сіпаки А.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 )
до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (пр.Соборний, буд. 158-Б, м. Запоріжжя, Запорізька область, 69057, код ЄДРПОУ 20490012)
про визнання дій протиправними та зобов'язати вчинити певні дії,
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - відповідач), в якому позивач просить суд: визнати протиправними дії відповідача щодо припинення виплати пенсії з 01.04.2017 року позивачу; зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу призначену пенсію за віком з 01.04.2017 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає про те, що перебуває на обліку в Головному Управлінні Пенсійного фонду України Запорізької області на підставі електронної пенсійної справи, яка надійшла з управління Пенсійного фонду України в м. Сніжне Донецької області, отримує пенсію за віком, відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», шляхом зарахування коштів на банківський рахунок відкритий в Публічному акціонерному товаристві «Державний ощадний банк України». Вказав, що на теперішній час пенсія для позивача є єдиним джерелом існування, однак відповідач з 01.04.2017 року призупинив її виплату, мотивуючи це тим, що на підставі розпоряджень Міністерства соціальної політики, відповідно до списків, складених Службою безпеки України та Державною прикордонною службою України, та яка призводить до припинення усіх соціальних виплат і пенсій. Позивач відмітив, що не зважаючи на фактичне припинення нарахування та виплати пенсії, рішення територіальним органом Пенсійного фонду щодо припинення виплати йому пенсії не приймалось. Позивач вважаю такі дії відповідача протиправними і такими, що порушують його конституційні права на соціальний захист у зв'язку з чим звернувся до суду.
Ухвалою суду від 01.10.2019 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження. Сторонам повідомлено про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні) у судовому засіданні 30.10.2019. Відповідачу запропоновано у 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на позовну заяву.
01.10.2019 від представника відповідача до суду надійшов відзив на адміністративний позов із належним чином засвідченою копією матеріалів пенсійної справи на виконання ухвали суду від 01.10.2019 (вх.№40562), в якому посилається на приписи Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», пункт 15 постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» від 08.06.2016 № 365, відповідно до якого, суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України, Постанову КМУ №637 від 05.11.2014 зауважує, що реалізація права на отримання пенсійних виплат пов'язана з фактом реєстрації пенсіонера як внутрішньо переміщеної особи, що має бути підтверджено відповідною довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи. Зазначив, що виплата пенсії позивачеві була призупинена Управління УПФУ в Заводському районі м. Дніпродзержинськ Дніпропетровської області. В матеріалах пенсійної справи відсутні документи та не зазначено причину призупинення виплати пенсії позивачу. А відтак, ніяких рішень та дій щодо припинення виплати пенсії позивачу відповідачем не вчинялись, нарахування пенсії за період з 01.04.2017 по 31.05.2018 проведенні в повному обсязі. Також представник відповідача в казав, що починаючи з січня 2019 року по вересень 2019 року включно позивачу провадяться нарахування та щомісячна виплата сум пе6нсії як внутрішньо переміщеній особі в повному обсязі без затримань. З урахуванням зазначено просить відмовити позивачу у задоволені позовних вимог у повному обсязі.
Згідно ч. 5 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Статтею 258 КАС України передбачено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до п. 10 ч.1 ст. 4 КАС України, письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.
Згідно з ч. 4 ст. 243 КАС України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Отже, відповідно до вищевказаних приписів КАС України, справу розглянуто судом в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у межах строку, встановленого ст. 258 КАС України.
Суд, розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наступне.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є внутрішньо переміщеною особою, що підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи №0000470414 від 06.02.2018 року.
Як встановлено із копії пенсійної справи ОСОБА_1 , останній перебував на обліку в Управлінні ПФУ в Заводському районі м. Дніпродзержинськ Дніпропетровської області та 06.02.2018 у зв'язку з переїздом на постійне місце проживання до м. Приморськ Запорізької області позивач, як внутрішньо переміщена особа звернувся із заявою про запит пенсійної справи.
Приморським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області 06.02.2018 за вих..№1055/02 надіслано запит пенсійної справи ОСОБА_1 до Управлінні ПФУ в Заводському районі м. Дніпродзержинськ Дніпропетровської області.
12.03.2018 за вих. № 152/04.09-44 надіслано пенсійну справу ОСОБА_1 до Приморського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області.
Станом на день розгляду справи, позивач перебуває на обліку в Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області.
Зареєстрованим місцем проживання позивача є АДРЕСА_2 , проте фактичним місцем проживання є: АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.
Згідно з посвідченням серії НОМЕР_2 , дата видачі 07.06.2006 року, ОСОБА_1 отримує пенсію довічно.
Відповідно до інформації, яка міститься в пенсійній справі позивача, виплату пенсії було припинено з 01.04.2017 по 31.05.2018 включно.
Згідно з витягу протоколу засідання Комісії з питань призначення/відновлення виплати внутрішньо переміщеним особам №7 від 06.04.2018 прийнято рішення про призначення (відновлення) виплати пенсії ОСОБА_1 .
Відповідно до протоколу від 01.05.2018, в якому міститься інформація про суми призначення та виплати пенсії, позивачу було нараховано пенсію з 01.04.2017 по 31.05.2018 включно, але не виплачено. Заборгованість до виплати складає 67309,72 грн.
Позивач вважаючи дії відповідача щодо припинення виплати пенсії 01.04.2017 року протиправними звернувся із даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку вказаним обставинам, суд зазначає, що у цій справі сам факт існування у позивача права на отримання пенсії не оспорюється сторонами. Суть права позивача є достатньо чіткою і передбачено діючим законодавством. Спірним питання є припинення та невиплата належної пенсії позивачу. Суд враховує, що в силу положень статті 1 Протоколу №1 до Конвенції, з урахуванням практики Європейського Суду з прав людини вимоги щодо пенсії безперечно підпадають під дію цієї статті і вважаються майном, а майно, яке має особа-це конвенційне поняття права власності, та як абсолютне тлумачення, це те на що особа може розраховувати.
Перша і найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що буд-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Позбавлення власності можливо тільки на умовах передбачених законом і повинно переслідувати легітимну мету. Крім того, верховенство права, один із основоположних принципів демократичного суспільства, притаманний усім статтям Конвенції, а тому, при будь-якому втручанні державних органів у право на мирне володіння майном повинно бути забезпечено справедливий баланс між загальними інтересами суспільства та обовязком захисту основоположних прав конкретної особи.
Відповідно до положень частини 1 статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості.
Статтею 5 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"передбачено, що він регулює відносини, які виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом, зокрема, визначаються порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням, порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування.
Згідно із ч. 1ст. 47 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі, за зазначеним в заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством.
Слід підкреслити пріоритетність застосування положень ст. 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
08 червня 2016 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 365 «Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам», пунктом 1 якої затверджено Порядок призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам та Порядок здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання /перебування.
Постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 № 335 внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 № 365 «Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам», а саме, пункт 15 доповнено реченням такого змісту: "Суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України.".
Суд зазначає, що безпідставним є посилання відповідача на норми постанови Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 № 365, оскільки встановлення нормативно-правовим актом розширеного кола підстав для припинення виплати пенсії суперечить вимогам Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", який має вищу юридичну силу.
Порядок та умови отримання пенсійних виплат регулюються виключно Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», відсутність встановленого Кабінетом Міністрів України механізму виплати нарахованих сум пенсій не звільняє державу в особі уповноваженого органу Пенсійного фонду України від обов'язку здійснити таку виплату та не може позбавляти права особи на отримання належних їй сум пенсій.
Дана справа відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи №805/402/18 (Пз/9901/20/18) (яке набрало законної сили 04.09.2018).
Звідси, суд враховує при ухваленні рішення у цій справі правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи №805/402/18 (Пз/9901/20/18).
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною першою статті 2 КАС України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
З урахуванням з'ясованих обставин, досліджених матеріалів справи суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню. Доводи позивача та відповідача частково не приймаються судом до уваги виходячи з вище зазначеного.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Ухвалою суду від 13.09.2019 року відстрочено позивачу сплату судового збору до ухвалення судового рішення в справі.
Згідно з частиною 2 статті 133 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо у строк, встановлений судом, судові витрати не будуть оплачені, позовна заява залишається без розгляду або витрати розподіляються між сторонами відповідно до судового рішення у справі, якщо сплату судових витрат розстрочено або відстрочено до ухвалення судового рішення у справі.
Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволені позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрат, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи ту обставину, що сплату судового збору було відстрочено до ухвалення судового рішення, а рішенням у цій адміністративній справі суд задовольняє позовні вимоги, суму судового збору у розмірі 768,40 грн слід стягнути з відповідача до Державного бюджету України.
Керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 72, 77, 133, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд,
Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (пр.Соборний, буд. 158-Б, м. Запоріжжя, Запорізька область, 69057, код ЄДРПОУ 20490012) про визнання дій протиправними та зобов'язати вчинити певні дії, - задовольнити частково.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області здійснити виплату ОСОБА_1 заборгованості пенсії за період з 01.04.2017 по 31.05.2018 включно.
Стягнути на користь Державного бюджету України судовий збір у розмірі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім гривень 40 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (пр. Соборний, буд. 158-Б, м.Запоріжжя, Запорізька область, 69057, код ЄДРПОУ 20490012).
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Відповідно до статті 255 КАС України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до частини 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Перехідних положень КАС України рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Рішення складено у повному обсязі та підписано 04.11.2019.
Суддя А.В. Сіпака