Справа № 607/9276/17Головуючий у 1-й інстанції Ромазан В.В.
Провадження № 22-ц/817/981/19 Суддя - доповідач - Храпак Н.М.
Категорія - 302070000
13 листопада 2019 року м. Тернопіль
Тернопільський апеляційний суд в складі:
головуючого - Храпак Н.М.
суддів - Дикун С. І., Парандюк Т. С.,
за участю секретаря - Чукля Д.І.
та сторін: відповідача ОСОБА_1 та її представника адвоката Саламандри Г.М., позивача ОСОБА_2 та її представника адвоката Бочана І.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу №607/9276/17 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 15 липня 2019 року, ухваленого суддею Ромазан В.В., повний текст якого складений 24 липня 2019 року, у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, -
у липні 2017 року ОСОБА_2 звернулася в суд із позовом до ОСОБА_1 про усунення перешкод у здійсненні її права користування та розпорядження її приватною земельною ділянкою площею 0,0500 га по АДРЕСА_1 , кадастровий номер 6110100000010040143, шляхом повернення їй самовільно зайнятої відповідачкою частини ділянки площею 8,5 кв.м., через знесення та демонтаж самовільно спорудженого ОСОБА_1 санвузла на вказаній площі належної позивачці земельної ділянки, що проходить під її кухнею та коридором, а також, стягнення понесених судових витрат.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_2 зазначила, що їй належить на праві приватної власності 53/100 частин будинковолодіння АДРЕСА_1 , згідно реєстраційного посвідчення від 26 січня 2001 року. Відповідачу належить 47/100 частин даного будинковолодіння. Відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЗ №066377 від 18 листопада 2008 року їй належить земельна ділянка площею 0,0500 га під даним будинковолодінням для його будівництва та обслуговування. Відповідачка самовільно захопила 8,5 кв.м. належної їй земельної ділянки, що проходить по фундаментно-цокольній частині її будинку, а саме під її кухнею і коридором, зробивши у цій частині її земельної ділянки підкоп та влаштувавши там санвузол - ванну, туалет, душову і пральню. Внаслідок таких самочинних дій ОСОБА_1 , у двох протилежних стінах її кухні утворилися тріщини по причині підкопу фундаментного цоколя будинку, а також внаслідок випаровування через вентиляційний отвір з вказаного санвузла, почала відпадати штукатурка зовнішньої стіни.
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 15 липня 2019 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою - задоволено частково.
Усунено ОСОБА_2 перешкоди у користуванні належною їй на праві приватної власності земельною ділянкою площею 0,0500 га по АДРЕСА_1 , кадастровий номер 6110100000010040143, шляхом демонтажу ОСОБА_1 самовільно спорудженого нею санвузла на вказаній земельній ділянці, належної позивачу.
Стягнуто із ОСОБА_1 у користь ОСОБА_2 сплачений нею судовий збір, пропорційно до задоволених позовних вимог у розмірі 500 (п'ятсот) гривень, а також витрати пов'язані із проведенням земельно-технічної експертизи у розмірі 3 432 (три тисячі чотириста тридцять дві) гривні.
У решті вимог - відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 15 липня 2019 року у справі №607/9276/17 та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову ОСОБА_2 , посилаючись на те, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, судом не встановлені всі обставини справи, що мають суттєве значення для її правильного вирішення, не надано належної правової оцінки встановленим обставинам справи, що призвело до винесення у ній незаконного рішення.
В обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_1 зазначила, що суд першої інстанції не взяв до уваги те, що позивач та відповідач є співвласниками житлового будинку з надвірними будівлями і спорудами за адресою: АДРЕСА_1 . Вказує, що даний житловий будинок був побудований у 1948 році і належав на праві приватної власності ОСОБА_3 . У 2001 році по вул . Підгірна була проведена нова лінія водопостачання (вуличний водопровід), до якого було підключено домоволодіння ОСОБА_3 , яка із КП "Тернопільводоканал" уклала договір про надання послуг з водопостачання. Відповідно співвласники спірного будинковолодіння, а саме ОСОБА_3 та її донька ОСОБА_2 домовилися про порядок володіння та користування будинковолодінням, а також влаштування санвузла в кладовій, яка, на сьогоднішній день, згідно свідоцтва про право на спадщину за законом належить ОСОБА_1 . Тому є безпідставними висновки суду щодо самовільного спорудження санвузла на земельній ділянці ОСОБА_2 . Крім цього, позивачка не довела, а судом не встановлено жодних доказів, яким чином порушене право ОСОБА_2
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
У судовому засіданні відповідач ОСОБА_1 та її представник адвокат Саламандра Г.М. апеляційну скаргу підтримали, зіславшись на доводи, викладені в ній.
Позивач ОСОБА_2 та її представник адвокат Бочан І.П. апеляційної скарги не визнали, вважаючи рішення суду законним та обґрунтованим.
Заслухавши пояснення сторін, ознайомившись з матеріалами справи, доводами апеляційної скарги в її межах, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, виходячи з таких мотивів.
Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив із того, що право власності на спірну земельну ділянку уже встановлено та закріплено за позивачем згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЗ №066378, виданого Управлінням Держкомзему України в м. Тернополі 18 листопада 2008 року і межі сформовані. Земельну ділянку, яка перебуває у спільному користуванні сторін даним актом не визначено. Судові рішення, які набрали законної сили та визначали порядок спільного користування земельною ділянкою відсутні. Відповідач не погоджувала із позивачем влаштування нею на частині земельної ділянки, належної позивачу, санвузла із влаштуванням туалету, душової та пральні, шляхом поглиблення фундаменту.
Колегія суддів, з даним висновком суду першої інстанції повністю погодитися не може, оскільки висновки суду не відповідають обставинам справи, неправильно застосовано норми матеріального права.
Відповідно до статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Як вказано в частині третій статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частина друга статті 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких згідно з пунктом 3 цієї частини є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до статті 41 Конституції України та пункту другого частини першої статті 321 ЦК України ніхто не може бути позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, встановлених Конституцією та законом.
Першим Протоколом до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, передбачено право фізичної особи мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
За положеннями статті 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд та може вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону, проте при здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник не може завдавати шкоди правам, свободам інших осіб, інтересам суспільства і зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства.
Згідно з нормами статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Стаття 375 ЦК України надає право власникові земельної ділянки зводити на ній будівлі та споруди, створювати закриті водойми, здійснювати перебудову за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням.
Частиною першою статті 377 ЦК України передбачено, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).
Також, частина четверта статті 120 ЗК України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачала, що при переході права власності на будівлю та споруду до кількох осіб право на земельну ділянку визначається пропорційно часткам осіб у вартості будівлі та споруди, якщо інше не передбачено у договорі відчуження будівлі і споруди.
У підпункті "ґ" п.18 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 16 квітня 2004 року "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ" (з відповідними змінами та доповненнями) зазначено, що з 01 січня 2010 року до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача) відповідно до статті 377 ЦК України і статті 120 ЗК в редакції Закону України від 05 листопада 2009 року №1702-VI.
Зазначені норми закріплюють загальний принцип цілісності об'єкта нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об'єкт розташований. За цими нормами визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на нерухомість.
Таким чином, за загальним правилом, закріпленим у частині четвертій статті 120 ЗК України, особа, яка набула право власності на частину будівлі чи споруди, стає власником відповідної частини земельної ділянки на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому власнику, якщо інше не передбачено у договорі відчуження нерухомості.
При цьому, при застосуванні положень статті 120 ЗК України у поєднанні з нормою статті 125 цього Кодексу слід виходити з того, що у випадку переходу права власності на об'єкт нерухомості у встановленому законом порядку право власності на земельну ділянку в набувача нерухомості виникає одночасно з виникненням права власності на зведені на земельній ділянці об'єкти. Це правило стосується й випадків, коли право на земельну ділянку не було зареєстроване одночасно з правом на нерухомість, однак, земельна ділянка раніше набула ознак об'єкта права власності.
Судом встановлено, що відповідно до договору дарування 53/100 частин житлового будинку, посвідченого нотаріусом Першої тернопільської державної нотаріальної контори, укладеного між ОСОБА_3 (Даритель) та ОСОБА_4 (Обдарована), Даритель подарувала, а обдарована прийняла в дар 53/100 частин житлового будинку, житловою площею 19,5 кв.м. з відповідною частиною надвірних будівель, з належного довірителю житлового будинку, що знаходиться в АДРЕСА_1 , а саме: коридор 2-2 площею 3,0 кв.м., житлова кімната 2-3 площею 19,5 кв.м., кухня 2-4 площею 5,3 кв.м., тамбур 2-1 площею 3,9 кв.м., гараж під літерою "Д", колодязь знаходиться в спільному користуванні (а.с. 26).
Як вбачається із реєстраційного посвідчення, виданого Тернопільським міським бюро технічної інвентаризації 26 січня 2001 року, за ОСОБА_4 зареєстровано право приватної власності на 53/100 частин будинковолодіння АДРЕСА_1 на підставі договору дарування 53/100 частин даного будинку (а.с. 4).
Відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЗ №066378, виданого Управлінням Держкомзему України в м.Тернополі 18 листопада 2008 року, ОСОБА_2 на підставі договору дарування земельної ділянки є власником земельної ділянки площею 0,0500 га у межах згідно з планом, яка розташована по АДРЕСА_1 , цільове призначення якої для будівництва та обслуговування будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 6110100000:01:004:0145. Зазначена обставина підтверджується витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 04.05.2017 року (а.с. 5-6).
Згідно зі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 13 липня 2011 року державним нотаріусом Першої Тернопільської державної нотаріальної контори, ОСОБА_1 є спадкоємцем майна після смерті ОСОБА_6 , яке складається із 47/100 часток житлового будинку з відповідною часткою надвірних будівель і споруд АДРЕСА_1 . Спадкується 47/100 часток жилого будинку з відповідною часткою надвірних будівель і споруд, а саме: 1-1 тамбур, пл..2,1 кв.м., 1-2 кімната житлова пл. 18,0 кв.м., 1-3 кладова пл. 7,1 кв.м., 2-5 кімната житлова пл. 17,7 кв.м., 2-6 коридор пл. 5,2 кв.м., сарай під літ. Б, літня кухня під літ. В., вбиральня під. літ. Г, огорожа 1, колодязь 2 в спільному користуванні вартістю 104 528 грн. Зазначену обставину підтверджено витягом про державну реєстрацію прав ТзОВ "Міське бюро технічної інвентаризації" від 08.08.2011 року (а.с. 24).
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта від 23.10.2017 року, ОСОБА_1 є власником земельної ділянки кадастровий номер 6110100000:01:004:0146, площею 0,0479 га для особистого селянського господарства, яка розміщена за адресою: АДРЕСА_1 , підстава виникнення свідоцтво про право на спадщину, видане державним нотаріусом Першої тернопільської державної нотаріальної контори 13.07.2011 року, а також земельної ділянки площею 0,05 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), яка розміщена у АДРЕСА_1 , підстава виникнення свідоцтво про право на спадщину, видане державним нотаріусом Першої тернопільської державної нотаріальної контори 13.07.2011 року (а.с. 41-42).
Отже, між співвласниками будинковолодіння чітко розмежовано, які приміщення є у них у власності, відповідно досягнуто згоду щодо їх використання, в тому числі і кладовою під номером 1-3 площею 7,1 кв.м.
Доказів того, що вказана кладова відповідачем ОСОБА_1 була реконструйована, чи збільшувалася її висота судом не було здобуто, однак встановлено, що водопровід і облаштування санвузла був здійснений ще попереднім власником і це в судовому засіданні не заперечила позивач, яка пояснила, що дійсно ще її матір'ю був проведений водопровід і облаштований санвузол, проте претензій до неї жодних не було.
Спосіб захисту позивачем обрано саме усунення перешкод користування належною їй земельною ділянкою, посилаючись на те, що відповідач самовільно захопила 8,5 кв.м належної їй земельної ділянки, що проходить по фундаментно-цокольній частині будинку, зокрема під кухнею та коридором, вказуючи на кладову під номером 1-3 і суд прийшов до обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову, оскільки на зазначеній площі земельної ділянки розміщена кладова 1-3 площею 7,1 кв.м, яка згідно свідоцтва про право власності за законом від 13.07.2011 є у власності ОСОБА_1 , тому твердження позивача про її самозахоплення відповідачем є безпідставними.
Якщо ж позивач вважає, що внаслідок спорудження санвузла в спірній кладовій їй чиняться перешкоди в користуванні належній їй частині будинку, то спосіб захисту про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою нею обраний невірно.
З висновку експерта, за результатами проведеної судової земельно-технічної експертизи від 22.10.2018 року №733/18-22, вбачається, що встановити порушення ОСОБА_1 умов землекористування, зокрема порушення меж земельної ділянки ОСОБА_2 на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯЗ № 066377 від 18.11.2008 не вбачається за можливе у зв'язку із невідповідністю координат поворотних кутів земельних ділянок. Згідно із планом земельної ділянки, що відчужується ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 кадастровому плану на земельну ділянку 6110100000:01:004:0143, розробником документації із землеустрою не було враховано поверхностей житлового будинку. Отже, у межах даних відмінностей, тобто у місці розташування кладової ОСОБА_1 (тепер кладової та санвузла) та частини житлових приміщень та частини кухні ОСОБА_2 , земельну ділянку необхідно було надати у спільне користування. За таких умов, режим використання земельної ділянки слід визначати тільки за згодою обох сторін (а.с. 69-95).
А така згода була досягнута як вище зазначалося.
Крім цього, згідно зі ст.377 ЦК України та ст.120 ЗК України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю, споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю, споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. У разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди.
Тому колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід задовольнити частково, а рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 15 липня 2019 року в частині усунення ОСОБА_2 перешкод у користуванні належною їй на праві приватної власності земельною ділянкою площею 0,0500 га по АДРЕСА_1 , кадастровий номер 6110100000010040143, шляхом демонтажу ОСОБА_1 самовільно спорудженого нею санвузла на вказаній земельній ділянці, належної позивачу та стягнення судових витрат (судового збору за суд першої інстанції та витрати за проведення експертизи) - скасувати і ухвалити в цій частині нове рішення, яким в позові про усунення ОСОБА_2 перешкод у користуванні належною їй на праві приватної власності земельною ділянкою площею 0,0500 га по АДРЕСА_1 , кадастровий номер 6110100000010040143, шляхом демонтажу ОСОБА_1 самовільно спорудженого нею санвузла на вказаній земельній ділянці, належної позивачу та стягнення судових витрат (судового збору за суд першої інстанції та витрати за проведення експертизи) - відмовити.
В решті рішення суду залишити без змін.
Згідно з ч.1 та п.2 ч.2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи покладаються: у разі відмови в позові - на позивача.
Враховуючи те, що ОСОБА_1 при подачі апеляційної скарги було сплачено судовий збір у сумі 960 (дев'ятсот шістдесят) гривень, тому колегія суддів вважає за необхідне стягнути із ОСОБА_2 (місце реєстрації - АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 , паспорт серії НОМЕР_2 ) в користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_3 , паспорт серії НОМЕР_4 ) сплачений нею судовий збір у розмірі 960 (дев'ятсот шістдесят) гривень.
Керуючись ст. ст. 35, 259, 374, 376, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 15 липня 2019 року в частині усунення ОСОБА_2 перешкод у користуванні належною їй на праві приватної власності земельною ділянкою площею 0,0500 га по АДРЕСА_1 , кадастровий номер 6110100000010040143, шляхом демонтажу ОСОБА_1 самовільно спорудженого нею санвузла на вказаній земельній ділянці, належної позивачу та стягнення судових витрат - скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким в позові про усунення ОСОБА_2 перешкод у користуванні належною їй на праві приватної власності земельною ділянкою площею 0,0500 га по АДРЕСА_1 , кадастровий номер 6110100000010040143, шляхом демонтажу ОСОБА_1 самовільно спорудженого нею санвузла на вказаній земельній ділянці, належної позивачу та стягнення судових витрат (судового збору за суд першої інстанції та витрати за проведення експертизи) - відмовити.
В решті рішення суду залишити без змін.
Стягнути із ОСОБА_2 (місце реєстрації - АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 , паспорт серії НОМЕР_2 ) в користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_3 , паспорт серії НОМЕР_4 ) сплачений нею судовий збір у розмірі 960 (дев'ятсот шістдесят) гривень.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повний текст судового рішення виготовлений 18 листопада 2019 року.
Головуючий
Судді