06 листопада 2019 року м. Ужгород№ 260/1231/18
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Ващиліна Р.О.,
при секретарі судового засідання Неміш Т.В.,
за участю:
позивача: представник - Данч Н.О.,
відповідача: представник - Олійник Р.Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою Державної екологічної інспекції у Закарпатській області до Приватного акціонерного товариства "Будавтодор" про застосування заходів реагування, -
Державна екологічна інспекція у Закарпатській області звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Приватного акціонерного товариства "Будавтодор", в якому просить застосувати заходи реагування шляхом тимчасової заборони (зупинення) діяльності в частині експлуатації Гєївсього родовища будівельних пісків в с. Р. Геєвці на території Великогеєвецької сільської ради Ужгородського району ПрАТ "Будавтодор" (код ЄДРПОУ: 25434969, юридична адреса: 89425, Ужгородський р-н, с. Баранинці, вул. Об'їзна 11 "а") до отримання відповідної дозвільної документації щодо охорони атмосферного повітря. Заявлені позовні вимоги обґрунтовує тим, що проведеною плановою перевіркою дотримання ПАТ «Будавтодор» вимог природоохоронного законодавства встановлено факт здійснення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними неорганізованими джерелами забруднення без наявності відповідного дозволу, за результатами чого складено припис. В подальшому проведеною позаплановою перевіркою діяльності підприємства інспекцією встановлено невиконанням п. 1 припису в частині отримання такого дозволу. З огляду на вищенаведене вважає, що підприємство здійснює викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря без Дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, що є грубим порушенням Закону України «Про охорону атмосферного повітря» та може призвести до негативних наслідків на стан навколишнього природного середовища, становити загрозу життю та здоров'ю людей, а тому підлягає безумовному зупиненню.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2018 року відкрито спрощене позовне провадження в даній адміністративній справі.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2019 року судом прийнято рішення про розгляд даної адміністративної в порядку загального позовного провадження.
В судовому засіданні 06 листопада 2019 року представник позивача заявлені позовні вимоги підтримала в повному обсязі з мотивів, наведених в позовній заяві та відповіді на відзив від 24.06.2019 р., та просила суд їх задовольнити.
Представник відповідача у засіданні суду 06 листопада 2019 року проти позову заперечив з мотивів, наведених у відзиві на позовну заяву від 09.01.2019 р. та письмових поясненнях від 18.04.2019 р., та просив суд у задоволенні такого відмовити.
10 січня 2019 року до Закарпатського окружного адміністративного суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву б/н від 09.01.2019 р., відповідно до якого проти задоволення позову заперечив. Зокрема вважає, що дозвіл на викиди у атмосферне повітря необхідно отримати лише у випадку наявності у суб'єкта господарювання стаціонарного джерела викидів. Проте при розробці Гєївського родовища будівельних пісків в с. Р.Геєвці ПАТ "Будавтодор" використовує лише бульдозер, екскаватор та землесосний снаряд, які є пересувними, а не стаціонарними джерелами забруднення, а тому не повинен отримувати дозвіл на викиди в атмосферне повітря. Окрім того, вважає, що позивачем не надано достатніх та об'єктивних доказів існування реальної загрози життю та здоров'ю людей та ймовірності настання негативних наслідків в разі невжиття заходів реагування, оскільки сама по собі відсутність дозволу на викиди в атмосферне повітря такої загрози не створює. Більше того, звертає увагу суду на те, що підприємством отримано висновок Державної екологічної експертизи, відповідно до якого перевищень нормативів граничнодопустимих викидів забруднюючих речовин в атмосферу при розробці Геївського родовища пісків не встановлено.
18 квітня 2019 року відповідач подав до суду пояснення по справі, відповідно до яких зазначає, що з метою спростування заявлених позовних вимог підприємством було направлено запит до Державної екологічної інспекції України щодо необхідності отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами при розробці Геївського родовища пісків, в подальшому перенаправлений за належністю до Міністерства екології та природних ресурсів України, у відповідь на який проінформовано, що для вирішення цього питання необхідно провести інвентаризацію викидів від устаткування. За результатами підготовленого ПП "Екомілленіум" звіту по інвентаризації викидів забруднюючих речовин встановлено, що ПАТ "Будавтодор" стаціонарні джерела забруднення атмосфери не використовує, санітарно-захисна зона витримана, а джерела забруднення атмосфери не мають перевищення забруднюючих речовин за гранично допустимими концентраціями.
24 червня 2019 року позивач надав до суду відповідь на відзив, в якій вважає твердження відповідача щодо відсутності в нього стаціонарного джерела забруднення атмосфери безпідставними, оскільки в ПАТ "Будавтодор" при експлуатації Геївського родовища наявний нерухомий об'єкт, що є джерелом забруднення, а саме, склад піску, що зберігає свої просторові координати протягом певного часу, що також підтверджується звітом по інвентаризації викидів забруднюючих речовин. У зв'язку з чим для підтвердження чи спростування необхідності отримання дозволу підприємству необхідно було звернутися до Департаменту екології та природних ресурсів при Закарпатській ОДА.
Дослідивши подані сторонами документи та матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що у період з 04 по 14 вересня 2017 року посадовими особами Державної екологічної інспекції у Закарпатській області проведено планову перевірку Приватного акціонерного товариства «Будавтодор» (далі - ПАТ «Будавтодор») щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходам та небезпечними хімічними речовинами, за результатами якої складено акт №148/02 (арк. спр. 10 - 16).
Проведеною перевіркою виявлено, в тому числі, порушення ПАТ «Будавтодор» ст. 11 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» в частині неотримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами при розробці Геївського родовища будівельних пісків.
У зв'язку з виявленими порушеннями Державною екологічною інспекцією у Закарпатській області видано припис №148/02 від 14.09.2017 р., п. 1 якого ПАТ «Будавтодор» приписано до 18 грудня 2017 року оформити дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами (Геївське родовище піску) (арк. спр. 122).
На підставі наказу Державної екологічної інспекції у Закарпатській області №560 від 11.10.2018 р. «Щодо проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) ПАТ «Будавтодор»» та направлення №2275/02 від 11.10.2018 р., 11 жовтня 2018 року посадовими особами Державної екологічної інспекції у Закарпатській області проведено позапланову перевірку ПАТ «Будавтодор» щодо додержання суб'єктом господарювання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, за результатами якої складено акт №202/02 (арк. спр. 17 - 21).
Проведеною позаплановою перевіркою посадовими особами Державної екологічної інспекції у Закарпатській області встановлено факт невиконання ПАТ «Будавтодор» п. 1 припису №148/02 від 14.09.2017 р.
За результатами проведеної перевірки посадовою особою Державної екологічної інспекції у Закарпатській області складено протокол про адміністративні правопорушення №012024 від 11 жовтня 2018 року (арк. спр. 22), а постановою про накладення адміністративного стягнення №012024 від 11.10.2018 р. на головного інженера ПАТ «Будавтодор» ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510,00 грн. (арк. спр. 23).
У зв'язку з виявленими в ході проведеної позапланової перевірки порушеннями Державна екологічна інспекція у Закарпатській області звернулася до суду з позовом про застосування заходів реагування шляхом тимчасової заборони (зупинення) діяльності в частині експлуатації Гєївсього родовища будівельних пісків в с. Р. Геєвці на території Великогеєвецької сільської ради Ужгородського району ПАТ "Будавтодор" до отримання відповідної дозвільної документації щодо охорони атмосферного повітря.
Приймаючи рішення по суті спірних правовідносин, суд виходить з наступного.
Відповідно до преамбули Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» №1264-XII від 25.06.1991 р., охорона навколишнього природного середовища, раціональне використання природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки життєдіяльності людини - невід'ємна умова сталого економічного та соціального розвитку України. З цією метою Україна здійснює на своїй території екологічну політику, спрямовану на збереження безпечного для існування живої і неживої природи навколишнього середовища, захисту життя і здоров'я населення від негативного впливу, зумовленого забрудненням навколишнього природного середовища, досягнення гармонійної взаємодії суспільства і природи, охорону, раціональне використання і відтворення природних ресурсів.
Центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, є Державна екологічна інспекція України, правовий статус якої визначено Положенням, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №275 від 19.04.2017 р.
Державна екологічна інспекція України здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи (п. 7 Положення про Державну екологічну інспекцію України).
Відповідно до пп. 5 п. 4 зазначеного Положення, Державна екологічна інспекція України відповідно до покладених на неї завдань звертається до суду із позовом щодо обмеження чи зупинення діяльності підприємств і об'єктів незалежно від їх підпорядкування та форми власності, якщо їх експлуатація здійснюється з порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, вимог дозволів на використання природних ресурсів, з перевищенням нормативів гранично допустимих викидів впливу фізичних та біологічних факторів і лімітів скидів забруднюючих речовин.
Вказане повноваження Державної екологічної інспекції України передбачено також ст. 202 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища».
Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначає Закон України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05.04.2007 року №877-V (далі - Закон №877).
Одним із принципів державного нагляду (контролю), встановлених ст. 3 Закону, є здійснення державного нагляду (контролю) на основі принципу оцінки ризиків та доцільності.
Відповідно до норм Закону №877, державний нагляд здійснюється у формі планових та позапланових заходів.
Згідно ч. 7 ст. 7 Закону №877 на підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду. У разі необхідності вжиття інших заходів реагування орган державного нагляду (контролю) протягом п'яти робочих днів з дня завершення здійснення заходу державного нагляду (контролю) складає припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу.
Вищенаведені повноваження органу державного контролю кореспондуються також з положеннями ст. 12 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» №2707-XII від 16.10.1992 р. (далі - Закон №2707). Так, зокрема, вказаною законодавчою нормою передбачено, що господарська чи інші види діяльності, пов'язані з порушенням умов і вимог до викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря і рівнів впливу фізичних та біологічних факторів на його стан, передбачених дозволами, може бути обмежена, тимчасово заборонена (зупинена) або припинена відповідно до законодавства.
Таким чином, на підставі проведеного правового аналізу законодавчих норм суд дійшов висновку про те, що діяльність підприємств і об'єктів незалежно від їх підпорядкування та форми власності, підлягає обмеженню чи зупиненню за рішенням суду тільки в разі, якщо буде встановлено, що їх експлуатація здійснюється з порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, вимог дозволів на використання природних ресурсів, з перевищенням нормативів гранично допустимих викидів впливу фізичних та біологічних факторів і лімітів скидів забруднюючих речовин.
При цьому суд враховує те, що в даному випадку обов'язок доказування доцільності застосування заявлених заходів реагування згідно з положеннями ст. 77 КАС України покладається саме на Державну екологічну інспекцію у Закарпатській області.
З матеріалів справи вбачається, що необхідність застосування заходів реагування шляхом тимчасової заборони (зупинення) діяльності ПАТ «Будавтодор» в частині експлуатації Гєївсього родовища будівельних пісків в с. Р. Геєвці на території Великогеєвецької сільської ради Ужгородського району обґрунтовано тим, що відповідач при розробленні піщаного кар'єра здійснює викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними неорганізованими джерелами забруднення без отримання спеціального дозволу.
Так, нормами ч.ч. 5, 6 ст. 11 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» №2707-XII від 16.10.1992 р. (далі - Закон №2707) передбачено, що викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися після отримання дозволу, виданого суб'єкту господарювання, об'єкт якого належить до другої або третьої групи, обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення. Викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися на підставі дозволу, виданого суб'єкту господарювання, об'єкт якого належить до першої групи, суб'єкту господарювання, об'єкт якого знаходиться на території зони відчуження, зони безумовного (обов'язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення.
До першої групи належать об'єкти, які взяті на державний облік і мають виробництва або технологічне устаткування, на яких повинні впроваджуватися екологічно безпечні технології та методи керування. До другої групи належать об'єкти, які взяті на державний облік і не мають виробництв або технологічного устаткування, на яких повинні впроваджуватися екологічно безпечні технології та методи керування. До третьої групи належать об'єкти, які не належать до першої і другої груп (ч. 7 ст. 11 Закону №2707).
При цьому, «джерелом викиду» в розумінні норм Закону №2707 є об'єкт (підприємство, цех, агрегат, установка, транспортний засіб тощо), з якого надходить в атмосферне повітря забруднююча речовина або суміш таких речовин.
Положеннями Порядку проведення та оплати робіт, пов'язаних з видачею дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, обліку підприємств, установ, організацій та громадян-підприємців, які отримали такі дозволи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №302 від 13.03.2002 р., визначено, що дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами - це офіційний документ, який дає право підприємствам, установам, організаціям та громадянам-підприємцям експлуатувати об'єкти, з яких надходять в атмосферне повітря забруднюючі речовини або їх суміші, за умови дотримання встановлених відповідних нормативів граничнодопустимих викидів та вимог до технологічних процесів у частині обмеження викидів забруднюючих речовин протягом визначеного в дозволі терміну.
Разом з тим, законодавчі вимоги передбачають необхідність отримання суб'єктом господарювання відповідного дозволу тільки в разі, якщо викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря спричинені стаціонарними джерелами забруднення.
Хоча норми Закону №2707 не конкретизують, які саме джерела забруднення відносяться до стаціонарних, та не надають визнання даному поняттю, проте таке наявне в Інструкції про зміст та порядок складання звіту проведення інвентаризації викидів забруднюючих речовин на підприємстві, затвердженій наказом Мінекобезпеки №7 від 10.02.1995 р. (далі - Інструкція).
Так, зокрема, п. 1.14.5 розділу І Інструкції визначено, що стаціонарне джерело забруднення атмосфери - підприємство, цех, агрегат, установка або інший нерухомий об'єкт, що зберігає свої просторові координати протягом певного часу і здійснює викиди забруднюючих речовин в атмосферу.
Зазначене визначення узгоджується також з тим, що надане п. 14.1.230 ст. 14 Податкового кодексу України.
В спірних правовідносинах відповідач заперечує проти наявності та використання при експлуатації Геївського родовища будівельних пісків будь-яких стаціонарних джерел забруднення атмосфери, що вимагали б необхідність отримання дозволу, в розумінні Закону №2707, та стверджує, що у своїй діяльності використовує тільки бульдозер, екскаватор та землесосний снаряд, що є пересувними джерелами забруднення, дозвіл на експлуатацію яких чинним законодавством не передбачено.
На підтвердження заявленого відповідачем надано суду копію звіту по інвентаризації викидів забруднюючих речовин на ПАТ «Будавтодор» (піщаний кар'єр), підготовлений проектно-виробничим приватним підприємством «Екомілленіум» 17.04.2019 р., відповідно до змісту якого стаціонарні джерела викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря відсутні (арк. спр. 76 - 97).
З цього приводу суд зазначає, що ні в позовній заяві, ані в актах перевірки №148/02 та №202/02 органом державного контролю не конкретизовано, якими саме стаціонарними джерелами здійснюються викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря при розробці та експлуатації Геївського родовища будівельних пісків. В таких наявне виключно посилання на «Проект розробки та рекультивації Геївського родовища будівельних пісків», відповідно до якого при розробці ПАТ «Будавтодор» піщаного кар'єру будуть здійснюватися викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними неорганізованими джерелами забруднення (механізмами та гірничо-видобувним обладнанням) та автотранспортом (арк. спр. 12).
Проте вже у відповіді на відзив обґрунтованість заявлених позовних вимог позивач аргументує тим, що актом перевірки встановлено здійснення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря при експлуатації Геївського родовища нерухомим об'єктом, що видобувається та складується підприємством для погрузи - піском, який зберігає свої просторові координати протягом певного часу (арк. спр. 120).
Тобто, саме пісок, за твердженням представника позивача у відповіді на відзив, який видобувається ПАТ «Будавтодор» є тим стаціонарним джерелом забруднення, що здійснює викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря, та потребує отримання дозволу, відповідно до норм ст. 11 Закону №2707.
Разом з тим, жодних доказів того, що посадовими особами Державної екологічної інспекції у Закарпатській області при проведенні перевірки з'ясовувались обставини розміщення в просторі такого об'єкта, що за твердженням позивача є стаціонарним джерелом забруднення, та здійснення ним викидів забруднюючих речовин в атмосферу, позивачем в обґрунтування доцільності застосування заявлених заходів реагування представлено не було.
Тому суд не може погодитися з точкою зору позивача, що пісок є саме стаціонарним джерелом забруднення, оскільки він за своїми властивостями не відповідає характеристикам таких джерел, що наведені в законодавстві. Жодних доказів протилежного позивачем надано не було. Більше того, це питання взагалі не досліджувалося органом державного нагляду до звернення з даним адміністративним позовом до суду.
При прийнятті рішення в даній адміністративній справі суд враховує те, що позивачем, окрім твердження про неотримання ПАТ «Будавтодор» дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, жодним чином не обґрунтовано те, яким чином зазначене створюють загрозу життю та здоров'ю людей, навколишньому природному середовищу, та впливає на ймовірність настання негативних наслідків в разі невжиття визначених позивачем заходів реагування.
Суд вважає, що вжиття заходів реагування у вигляді зупинення роботи підприємства є крайнім заходом впливу, що обмежує гарантовану державою свободу підприємницької діяльності, обрання якого є доцільним лише у разі належного доведення органом державного контролю допущення суб'єктом господарювання у своїй діяльності порушень, що реально створюють загрозу життю та/або здоров'ю людей та навколишньому природному середовищу.
Завдання адміністративного судочинства в даній категорії справ досягається шляхом забезпеченням дотримання необхідного балансу між недопущення необґрунтованого втручання держави в діяльність суб'єктів господарювання та запобіганням настання несприятливих наслідків провадження такої з порушенням законодавчих вимог. Тому вжиття таких заходів слід оцінювати за сукупністю доказів на підтвердження заявлених обставин з урахуванням принципу пропорційності.
Суд зазначає, що позивач безумовно наділений повноваженнями щодо здійснення державного нагляду (контролю) суб'єктів господарювання з питань, встановлених законодавством, та зобов'язаний вживати заходи щодо зупинення порушення ними законодавчих вимог, які можуть створити реальну загрозу життю та здоров'ю людей, навколишньому природному середовищу. Разом з тим, реалізація зазначеного повноваження повинна здійснюватися у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, тобто шляхом належного встановлення та доведення фактів наявних правопорушень визначеними законом засобами.
Принцип верховенства права зобов'язує державу поважати і застосовувати запроваджені нею закони, створюючи правові й практичні умови для втілення їх в життя. Будь-яка дія органів державної влади має будуватися на цьому принципі, а відтак чинні положення національного законодавства потрібно формулювати так, щоб вони були достатньо доступними, чіткими і передбачуваними у практичному застосуванні (Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Броньовський проти Польщі» від 22 червня 2004 року).
Європейський суд неодноразово зазначав, що національне право має передбачати засіб правового захисту від свавільного втручання державних органів у права, гарантовані Конвенцією. Наділення виконавчих органів широкими дискреційними повноваженнями, які надають їм необмежену владу у питаннях, що зачіпають основоположні права, суперечитиме принципу верховенства права, одному з фундаментальних принципів, закріплених Конвенцією (див. Lupsa v. Romania № 10337/04, 8 червня 2006, п. 34). Відповідно, законом має бути визначений об'єм будь-яких дискреційних повноважень компетентних органів та порядок їх здійснення з достатньою ясністю, беручи до уваги законну мету певного заходу, щоб забезпечити особі адекватний захист від свавільного втручання (див. Volokhy v. Ukraine № 23543/02, 02 листопада 2006 року, п. 49; Al-Nashif v. Bulgaria № 50963/99,20 червня 2002, п. 119).
Ч. 2 ст. 8 КАС України передбачає, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Зазначене кореспондується також з положеннями ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», якою передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Оцінивши надані сторонами докази в їх сукупності, суд вважає, що позивачем не доведено доцільність та наявність достатніх підставі для застосування до ПАТ «Будавтодор» заходів реагування у вигляді тимчасової заборони (зупинення) діяльності в частині експлуатації Гєївсього родовища будівельних пісків, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.
У зв'язку з відмовою у задоволенні позову питання розподілу судових витрат не вирішується.
Керуючись ст. 241, 243, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
1. У задоволенні адміністративного позову Державної екологічної інспекції у Закарпатській області (місцезнаходження: вул. Швабська, буд. 14, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000, код ЄДРПОУ - 38015668) до Приватного акціонерного товариства "Будавтодор" (місцезнаходження: вул. Об'їзна, буд. 11А, с. Баранинці, Ужгородський район, Закарпатська область, 89425; код ЄДРПОУ - 25434969) про застосування заходів реагування - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (з урахуванням особливостей, що встановлені Розділом VII КАС України).
Повний текст рішення виготовлено 18 листопада 2019 року.
СуддяР.О. Ващилін