14 листопада 2019 року
м.Суми
Справа №583/3860/16-ц
Номер провадження 22-ц/816/4852/19
Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Орлова І. В. (суддя-доповідач),
суддів - Собини О. І. , Левченко Т. А.
за участю секретаря судового засідання - Кияненко Н.М.
учасники справи:
позивачка: ОСОБА_1 ;
відповідач: ОСОБА_2 ;
розглянув в порядку спрощеного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 19 травня 2017 року (суддя Ільченко В.М.)
за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за аліментами на утримання дитини, -
У грудні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до ОСОБА_2 з позовом в уточненій редакції якого від 19 травня 2017 року просила суд стягнути з відповідача неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів за період з 20 травня 2014 року по 31 березня 2017 року у розмірі 27.245,00 гривень, індексацію у розмірі 177,00 гривень, неустойку (пеню) з розрахунку несплаченої індексації по аліментам у твердій грошовій сумі за період з 21 травня 2014 року по 31 травня 2017 року в межах примусового виконання заочного рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 20 вересня 2013 року у розмірі 1291,28 гривень, а всього - 28.713,28 гривень.
На обґрунтування заявлених вимог позивачка зазначила, що заочним рішенням Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 20 вересня 2013 року з ОСОБА_2 на її користь стягнуто аліменти у твердій грошовій сумі у розмірі 500,00 гривень щомісяця, які підлягають індексації, на утримання неповнолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до досягнення дитиною повноліття, починаючи стягнення з 16 липня 2013 року.
За місцем перебування відповідача 20 травня 2014 року постановою державного виконавця Московського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області було відкрито виконавче провадження № 43417283, проте рішення суду не виконувалось.
17 лютого 2016 року вказане виконавче провадження було закінчено у зв'язку із направленням виконавчого листа за місцем працевлаштування відповідача у Харківському національному університеті Повітряних сил ім. І. Кожедуба з визначенням заборгованості, станом на 01 лютого 2016 року, у розмірі 5357,20 грн. Постановою державного виконавця Дзержинського ВДВС Головного ТУЮ у Харківській області від 24 лютого 2016 року відкрито виконавче провадження № 50299946. Рішенням Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 19 жовтня 2016 року змінено розмір та спосіб стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини. Постановою державного виконавця Дзержинського ВДВС Головного ТУЮ у Харківський області від 18 листопада 2016 року відкрито виконавче провадження № 52923911. З грудня 2016 року аліменти стягувались у частці від доходів та заробітку ОСОБА_2 . Посилаючись на те, що утворилась заборгованість, яку недоотримала неповнолітня дитина, ОСОБА_1 просила суд задовольнити її позов (т.1, а.с. 1-6; т. 2, а.с.22) .
19 травня 2017 року рішенням Охтирського міськрайонного суду Сумської області у задоволенні позову відмовлено за недоведеністю заявлених вимог (т.2. а.с.28-29).
18 жовтня 2017 року ухвалою Апеляційного суду Сумської області апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 19 травня 2017 року без змін (т.2, 182-183).
21 серпня 2019 року постановою Верховного Суду ухвалу Апеляційного суду Сумської області від 18 жовтня 2017 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Суд касаційної інстанції зазначив, що переглядаючи справу, суд апеляційної інстанції належним чином не перевірив доводи апеляційної скарги та наданий позивачкою розрахунок заборгованості, що призвело до неправильного вирішення справи (т.3 а.с. 108-112).
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального, права просила скасувати рішення суду першої інстанції від 19 травня 2017 року скасувати і ухвалити нове про задоволення позову.
Апеляційна скарга мотивована тим, що місцевий суд дійшов помилкового висновку по відмову у позові, коли посилався на відсутність належних і допустимих доказів про наявність заборгованості по аліментах, про необізнаність відповідача з цього питання, про недоведеність розміру вищевказаної заборгованості. Позивачка вважає, що зібрані у справі докази підтверджують, що відповідач мав заборгованість, яка тривалий час не виплачувалася з його вини. Доводить, що крім пені підлягає стягненню нарахована індексація та неустойка (пеня) з розрахунку несплаченої індексації по аліментах.
У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача з наведеними позивачкою доводами не погодився, вважає рішення законним, обґрунтованим та таким, що ухвалене з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права. Апеляційну скаргу вважає необґрунтованою, безпідставною і такою, що не підлягає задоволенню.
Відповідно до частина 2 статті 372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
У судове засідання сторони не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином. Причини неявки відповідача та його представника, повідомлені у заяві, що надійшла до апеляційного суду 14.11.2019 року (перебування відповідача у щорічній відпустці з 25 жовтня 2019 року до 23 листопада 2019 року та закінчення терміну виданої представнику довіреності) не є поважними з огляду на те, що судову повістку згідно з даними поштового повідомлення ОСОБА_2 отримав ще 09 жовтня 2019 року, а отже мав достатній час для того, щоб вирішити питання участі у судовому засіданні особисто або через свого представника.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.
Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом встановлено і матеріалами справи підтверджується, що 20 вересня 2013 року заочним рішенням Охтирського міськрайонного суду Сумської області, ухваленим у цивільній справі № 583/2701/13-ц, з ОСОБА_2 на користь позивачки, стягнуто аліменти у розмірі 500 гривень щомісяця на утримання сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , починаючи з 16 липня 2013 року і до досягнення дитиною повноліття.
07 травня 2014 року на виконання зазначеного рішення був виданий виконавчий лист, на підставі якого 21 травня 2014 року державним виконавцем Московського відділу Державної виконавчої служби (ВДВС) Харківського міського управління юстиції було відкрито виконавче провадження № 43417283.
17 лютого 2016 року постановою державного виконавця Московського ВДВС Харківського міського управління юстиції виконавче провадження № 43417283 закінчено відповідно до пункту 10 частини 1 статті 49 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчий документ направлений до Дзержинського ВДВС Харківського міського управління юстиції.
24 лютого 2016 року державним виконавцем Дзержинського ВДВС Харківського міського управління юстиції відкрито виконавче провадження № 50299946 з виконання виконавчого листа про стягнення з ОСОБА_2 аліментів в твердій грошовій сумі у розмірі 500 грн на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3
24 лютого 2016 року постановою № 810/18 по виконавчому провадженню № 50299946 звернуто стягнення на заробітну плату боржника ОСОБА_2 , який проходив службу в Харківському університеті Повітряних Сил ім. І. Кожедуба.
19 жовтня 2016 року рішенням Охтирського міськрайонного суду Сумської області у цивільній справі № 583/2249/16-ц, змінено розмір аліментів та стягнуто з ОСОБА_2 аліменти в розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку щомісяця, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, на утримання сина - ОСОБА_3 до його повноліття, на користь ОСОБА_1 , починаючи стягнення з дня набрання рішенням законної сили. З Дзержинського ВДВС міста Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області витребувано виконавчий лист № 583/2701/13-ц (2/583/974/13) по виконанню рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 20 вересня 2013 року.
Зазначене рішення набрало законної сили 08 листопада 2016 року, а 23 листопада 2016 року державним виконавцем Дзержинського ВДВС Харківського міського управління юстиції було закінчено виконавче провадження № 50299946 ( п.9 ч.1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження»).
18 листопада 2016 року на підставі виконавчого листа № 583/2249/16-ц державним виконавцем Дзержинського ВДВС м. Харків відкрито нове виконавче провадження № 52923911.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із відсутності належних та допустимих доказів наявності та розміру заборгованості за аліментами на утримання неповнолітньої дитини у спірний період.
Апеляційний суд погоджується з такими висновками суду, оскільки вони відповідають обставинам справи і нормам матеріального права.
Так, відповідно до статті 51 Конституції України та статті 180 Сімейного кодексу України, батьки зобов'язанні утримувати своїх дітей до досягнення ними повноліття.
За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі (ч.3 ст. 182 СК України в редакції, чинній на час ухвалення рішення про стягнення аліментів).
У будь-якому випадку, чи то у разі стягнення аліментів у частці від доходу, чи у твердій грошовій сумі, цей платіж є періодичним і повинен сплачуватися платником аліментів кожного місяця. Тобто у разі несплати аліментів у поточному місяці з 01 числа наступного місяця виникає заборгованість, яка тягне відповідальність у вигляді неустойки.
Згідно з частинами 1, 2 статті 196 СК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення. Розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів.
Правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення полягає в тому, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів враховується розмір несплачених аліментів за кожний місяць та кількість днів прострочення за кожним платежем окремо.
Аліменти нараховуються щомісячно, тому строк виконання цього обов'язку буде різним, а отже, кількість днів прострочення сплати аліментів за кожен місяць також буде різною.
Законодавець установив розмір пені - 1 % за кожен день прострочення та період, за який нараховується пеня - за кожен день, починаючи з наступного, у який мала бути здійснена сплата аліментів за відповідний місяць, і до дня, в який проведена сплата заборгованості чи до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені.
Таке правило застосовується у разі прострочення виконання зобов'язання зі сплати аліментів за місяць, у який вони мали бути сплачені.
Розмір пені за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, в якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов'язання не включається до строку заборгованості), та помножити на один відсоток.
Тобто формула така: заборгованість за місяць х кількість днів прострочення х 1 %. За цим правилом обчислюється пеня за кожним простроченим місячним платежем. Загальний розмір пені становить суму розмірів пені, обчисленої за кожним місячним (періодичним) платежем.
У разі виплати аліментів частинами, необхідно зазначити, що якщо такі часткові платежі вчинені протягом місяця, в якому повинні сплачуватися аліменти, і їх загальна сума становить місячний платіж, визначений у рішенні суду про стягнення аліментів, вважається, що той з батьків, який повинен сплачувати аліменти, виконав ці зобов'язання.
У разі, якщо місячний платіж сплачено не у повному розмірі, то пеня буде нараховуватися з першого дня місяця, наступного за місяцем сплати чергового платежу, на різницю між розміром, який мав бути сплачений на утримання дитини, та розміром фактично сплачених аліментів з урахуванням строку прострочення та ставки пені - 1 %.
Строк прострочення обчислюється з урахуванням раніше зазначеного правила і починає перебіг з першого дня місяця, наступного за місяцем внесення періодичного платежу, до дня, який передує дню сплати заборгованості.
У разі, якщо заборгованість зі сплати аліментів погашено частково в іншому місяці, то визначення пені на заборгованість зі сплати аліментів розраховується з урахуванням розміру несплаченої частки аліментів за певний місяць з дня сплати частки місячного платежу і до дня, який передує дню погашення заборгованості за відповідним місячним платежем, помножену на 1 %.
У постанові від 03 квітня 2019 року у справі № 333/6020/16-ц, провадження № 14-616цс18, Велика Палата Верховного Суду відступила від висновків Верховного Суду України щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених, зокрема у раніше прийнятій постанові від 03 лютого 2016 року у справі № 6-1477цс15, та зробила висновок про те, що пеня на заборгованість зі сплати аліментів нараховується на весь розмір несплачених у відповідному місяці аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення.
Враховуючи викладене, наданий позивачкою розрахунок пені, при якому заборгованість за аліментами за місяць множиться на 1% пені і множиться на кількість днів місяця, в якому виникла заборгованість, а загальна сума пені визначається шляхом додавання нарахованої пені за кожен із прострочених платежів (за кожен місяць) є неправильним. Крім того, в своєму розрахунку позивачка не враховує розрахунок заборгованості, зроблений державним виконавцем та докази сплати аліментів, надані відповідачем, ставлячи їх під сумнів, проте не спростовуючи їх належними доказами.
Заочне рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області № 583/2701/13-ц від 20 вересня 2013 року про стягнення з ОСОБА_2 аліментів в твердій грошовій сумі у розмірі 500 грн щомісяця, які підлягають індексації перебувало на виконанні у різних ВДВС з 21 травня 2014 року по 23 листопада 2016 року. Пізніше рішення було змінено і виконавче провадження було закінчено.
На запит апеляційного суду, були державним виконавцем надані розрахунки заборгованості відповідача по аліментах за період з 16 липня 2013 року по 01 серпня 2015 року (том 2, а.с. 162), з 01 серпня 2015 року по 01 лютого 2016 року (том 2, а.с. 160) та з лютого 2016 року по травень 2016 року (том 2, а.с. 177, зворот). Ці розрахунки не охоплюють весь період, за який позивач просить стягнути пеню (з 20 травня 2014 року по 31 березня 2017 року).
З цих розрахунків можна зробити висновок про те, що в певні періоди відповідач мав заборгованість зі сплати аліментів, але зазначена заборгованість була погашена. З розрахунку заборгованості відповідача по аліментах (том 2, а.с. 177, зворот) слідує, що заборгованість станом на 01 червня 2016 року відсутня, а переплата складає 3902,43 гривень.
Суд позбавлений можливості визначити пеню за несвоєчасну сплату аліментів за періоди, в які була заборгованість, оскільки зроблені державними виконавцями розрахунки заборгованості по аліментах, не містять даних, які дали б змогу визначити кількість днів заборгованості, а саме день її фактичної виплати та погашення боргу. Інших доказів, яки б містили похідні данні для проведення розрахунку пені, позивачка не надала.
В позовній заяві ОСОБА_1 також просив стягнути індексацію та неустойку (пеню) з розрахунку несплаченої індексації, проте, ці вимоги задоволенню не підлягають, оскільки індексація аліментів передбачена законом і повинна враховуватися державним виконавцем при виконанні рішення суду. Разом з тим, всупереч вимогам статей 12, 81 ЦПК України позивачкою не доведено, що з відповідача стягувалися аліменти без урахування індексації і що така індексація не була включена державним виконавцем до розміру заборгованості.
З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції були правильно застосовані норми матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Доводи, викладені в апеляційній скарзі, висновків суду не спростовують, а тому рішення суду необхідно залишити без змін.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. ст. 375, 382 ЦПК України, суд апеляційної інстанції
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 19 травня 2017 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і на неї може бути подана касаційна скарга протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст судового рішення складено 18 листопада 2019 року.
Головуючий І.В.Орлов (суддя-доповідач)
Судді: О.І.Собина
Т.А.Левченко