про відмову у відкритті провадження у справі
18 листопада 2019 року м. Житомир справа № 240/11556/19
категорія 108010100
Суддя Житомирського окружного адміністративного суду Романченко Є.Ю., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Приватного нотаріуса Горая Олега Станіславовича про визнання дій протиправними, скасування змін,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом до Приватного нотаріуса Горая Олега Станіславовича, в якому просить:
- визнати дії нотаріуса Горая Олега Станіславовича про внесення змін до Єдиного державно реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відносно Комунального підприємства «Житомирське трамвайно-тролейбусне управління» Житомирської міської ради 25.07.2019 протиправними;
- скасувати зміни внесені до Єдиного державно реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відносно Комунального підприємства «Житомирське трамвайно-тролейбусне управління» Житомирської міської ради 25.07.2019 нотаріусом Горай Олегом Станіславовичем.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач указує, що працював на посаді начальника управління Комунального підприємства Житомирське трамвайно-тролейбусне управління. 25.07.2019 приватним нотаріусом Горай О.С. до Єдиного державного реєстру юридичних осіб внесені відомості про зміну керівника підприємства, замість ОСОБА_1 було включено ОСОБА_2 . Такі дії відповідача, на думку позивача, є вчиненими з пору шенням вимог чинного законодавства України, оскільки інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про те, ОСОБА_2 є керівником ЖТТУ з 25.07.2019 (виконуючий обов'язки), підписантом (тимчасово виконуючим обов'язки начальника, з правом першого підпису) не відповідає дійсності та суперечить існуючим докумен там. При цьому позивач указує, що згідно із розпорядження Житомирського міського голови від 23.07.2019 №747 його відсторо нили від здійснення повноважень за посадою на час проведення службового розслідування з 24.07.2019. Відповідно до п. 5 цього ж розпорядження на ОСОБА_2 було покла дено виконання обов'язків начальника ЖТТУ на час проведення службового розслідування. Про конкретну дату отримання ОСОБА_2 відповідних повнова жень не йшлося. Найбільш ймовірною датою є 24.07.2019. Крім того, розпорядженням Житомирського міського голови від 23.07.2019 №747 ОСОБА_2 не було надано жодних окремих повноважень, у тому числі «право першого підпису». Наказом ЖТТУ від 26.07.2019 №326-к передбачено, що ОСОБА_2 вич приступає до виконання обов'язків ЖТТУ лише з 26.07.2019, тобто у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громад ських формувань, у розпорядженні Житомирського міського голови від 23.07.2019 №747 та у наказі ЖТТУ від 26.07.2019 №326-к вказані різні дати появи у ОСОБА_2 повноважень виконуючого обов'язки начальника ЖТТУ. Така суперечність у документах не викликала у приватного нотаріуса Горая Олега Ста ніславовича жодних зауважень, що свідчить про порушення ним вимог Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань». Також зазначено, що розпорядження міського голови №747 від 23.07.2019 не містить вказівки про звільнення ОСОБА_1 з посади керівника підприємства, а тому вилу чення відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб про керівника підприємст ва ОСОБА_1 було незаконним.
З'ясовуючи, після одержання позовної заяви, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності, судом ураховано наступне.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 № ETS N 005, ратифікованої Верховною Радою України 17 липня 1997 року, проголошено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - Суд) від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» (заяви №№ 29458/04, 29465/04) зазначено, що відповідно до прецедентної практики Суду термін «встановленим законом» у статті 6 Конвенції спрямований на гарантування того, що «судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом» [див. рішення у справі «Занд проти Австрії» (Zand v. Austria), заява № 7360/76]. У країнах з кодифікованим правом організація судової системи також не може бути віддана на розсуд судових органів, хоча це не означає, що суди не мають певної свободи для тлумачення відповідного національного законодавства. <…> фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У своїх оцінках Суд дійшов висновку, що не може вважатися судом, «встановленим законом», національний суд, що не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом.
Отже, поняття «суд, встановлений законом» зводиться не лише до правової основи самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.
Статтею 55 Конституції України проголошено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
У відповідності до ч. 5 ст. 125 Конституції України, з метою захисту прав, свобод та інтересів особи у сфері публічно-правових відносин діють адміністративні суди.
Юрисдикцію та повноваження адміністративних судів, порядок здійснення судочинства в адміністративних судах визначає та встановлює Кодекс адміністративного судочинства України.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на час звернення позивача до суду, надалі - КАС України), завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно із частиною першою статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема: визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Пунктом першим частини першою статті 19 вказаного Кодексу передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
В розумінні приписів статті 4 КАС України публічно-правовий спір - спір, у якому:
хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або
хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або
хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи;
суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.
Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.
Як було зазначено вище, ОСОБА_1 , якого розпорядження Житомирського міського голови від 23.07.2019 №747 відсторонено від здійснення повноважень за посадою - начальник управління Комунального підприємства "Житомирське трамвайно-тролейбусне управління" Житомирської міської ради, оскаржує до адміністративного суду рішення суб'єкта владних повноважень - державного реєстратора приватного нотаріуса Горая Олега Станіславовича щодо внесення змін до Єдиного державно реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відносно Комунального підприємства «Житомирське трамвайно-тролейбусне управління» Житомирської міської ради в частині переліку осіб, які мають право вчиняти юридичні дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори, та наявність обмежень щодо представництва від імені юридичної особи або фізичної особи - підприємця. За результатами проведеного державним реєстратором - приватним нотаріусом запису ОСОБА_1 виключено зі списку осіб, які мають право вчиняти юридичні дії від імені юридичної особи, а саме як керівника Комунального підприємства «Житомирське трамвайно-тролейбусне управління» Житомирської міської ради.
Отож, звернення ОСОБА_1 до суду із даним позовом передусім зумовлено необхідністю захисту його корпоративних та майнових прав, а не прав у сфері публічно-правових відносин.
Враховуючи наведене, а також суть спірних правовідносин, суб'єктний склад сторін у справі, суд вважає, що цей спір не належить до юрисдикції адміністративних судів, а повинен вирішуватися в порядку господарського судочинства.
Аналогічний висновок щодо застосування норм процесуального права у подібних відносинах викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №805/4506/16-а (провадження №11-479апп18), 22.08.2018 у справі №805/4505/16-а (провадження №11-574апп 18), від 22.01.2019 у справі №361/5591/17 (провадження №11-741аппі 8), від 04.06.2019 у справі №826/4204/18 (провадження №11 -237апп19), від 12.06.2019 у справі №344/10480/16-а (провадження №11-140апп19).
Пунктом першим частини першої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного нотаріуса Горая Олега Станіславовича про визнання дій протиправними та скасування змін внесених до Єдиного державно реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань необхідно відмовити.
Згідно зі ч. 5 ст. 170 Кодексу адміністративного судочинства України, повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
Керуючись статтями 170, 171, 243, 248, 256, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України,
ухвалив:
Відмовити ОСОБА_1 у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного нотаріуса Горая Олега Станіславовича про визнання дій протиправними, скасування змін.
Роз'яснити, що спір може бути розглянуто за правилами господарського судочинства.
Копію ухвали про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі надіслати особі, яка подала позовну заяву, разом із позовною заявою й усіма доданими до неї матеріалами.
Ухвала суду може бути оскаржена до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Є.Ю. Романченко