Номер провадження: 22-ц/813/5313/19
Номер справи місцевого суду: 522/5998/18
Головуючий у першій інстанції Єршова Л. С.
Доповідач Ващенко Л. Г.
07.11.2019 року м. Одеса
Колегія суддів Одеського апеляційного суду у складі:
головуючого - судді Ващенко Л.Г.
суддів - Вадовської Л.М., Сєвєрової Є.С.,
за участі секретаря - Чепрас А.І.,
з участю: представника приватного акціонерного товариства лікувально - оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" і представника товариства з обмеженою відповідальністю "Будлайф Інвест"
розглянула у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства лікувально - оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" в особі представника на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 17 квітня 2019 року про відмову у задоволенні заяви щодо забезпечення позову (одноособово суддя Єршова Л.С.) у цивільній справі за позовом приватного акціонерного товариства лікувально - оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" до ОСОБА_1 , товариства з обмеженою відповідальністю "Будлайф Інвест" про визнання недійсним договору купівлі-продажу, витребування нерухомого майна із незаконного володіння,
ІІ. ОПИСОВА ЧАСТИНА
05.04.2018 року приватне акціонерне товариство лікувально - оздоровчих закладів профспілок України«Укрпрофоздоровниця» (далі-ПАТ «Укрпрофоздоровниця») звернулось із позовом до ОСОБА_1 , товариства з обмеженою відповідальністю «Будлайф Інвест» (далі-Товариство) про: визнання недійсним з моменту укладення договору купівлі-продажу 820/1000 частин нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 , укладеного між ЗАТ «Укрпрофоздоровниця» та ОСОБА_1 , посвідченого нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Євсєєвою Л.А. за реєстровим номером 863, бланк АВР №406137; витребування у Товариства із незаконного володіння на користь ПАТ «Укрпрофоздоровниця» 1/1 домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .
12.04.2019 року ПАТ «Укрпрофоздоровниця» в особі представника звернулась із заявою про забезпечення позову шляхом: заборони Одеській міській раді (далі-ОМР) виносити на пленарне засідання сесії питання щодо затвердження Товариству проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду, площею 3,5144 га за адресою: АДРЕСА_1 та надання в оренду Товариству земельної ділянки, кадастровий номер 5110137500:54:002:0136, площею 3,5144, за адресою: АДРЕСА_1 до набрання законної сили рішення по суті спору; заборони ОМР приймати рішення про затвердження Товариству проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду, площею 3,5144 га за адресою: АДРЕСА_1 та надавати в оренду Товариству зазначеному земельну ділянку до набрання законної сили рішення по суті спору.
Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 17.04.2019 року ПАТ «Укрпрофоздоровниця» відмовлено у задоволенні заяви про забезпечення позову за заявою від 12.04.2019 року.
ПАТ «Укрпрофоздоровниця» не погодилось з ухвалою суду від 17.04.2019 року і в особі представника подало апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду скасувати та постановити нову ухвалу про задоволення заяви щодо забезпечення позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Апеляційна скарга представника ПАТ «Укрпрофоздоровниця» зазначає:
Суд не врахував докази, які підтверджують, що відповідач вже отримав від ОМР дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо спірної земельної ділянки, ОМР внесла на розгляд сесії питання щодо надання в оренду для експлуатації та обслуговування нежитлових приміщень будівель санаторію з приміщеннями торговельного призначення та громадського харчування площею 3,5144 га за адресою АДРЕСА_1 , Товариству і зазначена інформація знаходиться у вільному доступі в мережі Інтернет.
На спірне майно накладено 2 арешти в рамках справи №522/5998/18 та справи №522/6874/18, однак ці обтяження незаконно припиненні в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, оскільки ухвали, відповідно до яких на спірне майно накладені арешти, були чинні та не скасовані судом.
Арешти, накладені ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси № 522/6874/18 від 04.05.2018 року та ухвалою Приморського районного суду м. Одеси № 522/5998/18 від 10.04.2018 року, незаконно виключені з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, у зв'язку з чим ПАТ «Укрпрофоздоровниця» звернулось із відповідною заявою про вчинення кримінального правопорушення, що підтверджується витягом з ЕРДР №120181161500002887 від 12.11.2018 року.
Питання щодо спірного нерухомого майна та земельної ділянки нерозривно пов'язані між собою, оскільки отримавши в оренду земельну ділянку Товариство одразу ж розпочне будівництво на ній, зруйнувавши будівлі і споруди санаторію "Красні зорі", витребування яких із незаконного володіння Товариства просить у своєму позові ПАТ "Укрпрофоздоровниця".
Висновок суду про те, що представником ПАТ «Укрпрофоздоровниця» не надані суду відомості про те, що позивачем здійснювались заходи щодо одержання у користування земельної ділянки площею 3,5144 га за адресою: м. Одеса. вул. Бернардацці, 4/6, безпідставні.
У 2017 року ПАТ «Укрпрофоздоровниця» злочинно позбавлене права власності на будинки і споруди санаторію "Красні зорі", право власності на зазначене нерухоме майно незаконно перейшло до Товариства, саме тому ПАТ «Укрпрофоздоровниця» не мало змоги звертатися із відповідною заявою (клопотанням) до ОМР про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Заборона вчиняти певні дії застосовується, якщо потрібно обмежити право відповідача чи будь-якої іншої особи вчиняти певні фактичні чи юридичні дії. Законом не визначається коло осіб, яким можна заборонити вчиняти певні дії, і, за загальним правилом, заборонити вчиняти певні дії можна особам, які не є учасниками справи, тому посилання суду на те, що ОМР не є учасником справи №522/5998/18, є необґрунтованим і не ґрунтується на процесуальному законі.
Забезпечення позову шляхом заборони вчиняти певні дії ОМР не є втручанням в діяльність органу місцевого самоврядування, адже фактично заява направлена на забезпечення цілісності майна і застосовується на певний проміжок часу, до набрання законної сили рішення по суті спору.
Суд в ухвалі посилається на ту ж саму практику Європейського суду з прав людини, що і ПАТ «Укрпрофоздоровниця» у своїй заяві, а саме: на рішення ЄСПЛ від 29.06.2006 року у справі "Пантелеєнко проти України", від 31.07.2003 року у справі "Дорани проти Ірландії", від 17.07.2008 року "Каіч та інші проти Хорватії".
Суд переписав ті самі доводи щодо ефективності виконання рішення суду, які були зазначені заявником та покладені в основу, як відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову, що суперечить приписам ст. 263 ЦПК України.
В запереченнях на апеляційну скаргу представник Товариства просить відмовити у задоволенні скарги, зазначаючи:
Забезпечення позову у спосіб, який просить заявник, не відповідає предмету спору у даній справі, оскільки предметом спору є вимоги позивача про визнання недійсним з моменту укладення договору купівлі-продажу 820/1000 частин нерухомого майна по АДРЕСА_1 , укладеного між позивачем і ОСОБА_1 та витребування у Товариства із незаконного володіння 1/1 частини домоволодіння за вказаною адресою. Тобто предметом спору є виключно договірно-правові відносини стосовно дійсності договору купівлі-продажу будівель та споруд санаторію «Красні Зорі», а питання землекористування у даній справі не є спірними.
Позивач не обґрунтував належним чином в чому полягає необхідність вжиття заходів забезпечення позову та наявності у заявника прав, з метою яких має бути вжито заходів забезпечення позову, зокрема яким чином імовірне рішення про задоволення позову у даній справі впливатиме на його права та обов'язки стосовно спірного об'єкту нерухомості. Предмет спору у даній справі не стосується правовідносин землекористування під об'єктом нерухомості, який належить Товариству. Позивач не надав правовстановлюючі документи на земельну ділянку, докази землевпорядкування та звернення до органів місцевого самоврядування з приводу відведення земельної ділянки у користування, які б свідчили про внесення позивачем плати за користування земельною ділянкою.
Позивач просить вжити заходів забезпечення позову у спосіб, що суперечить законодавству, оскільки такі заходи є втручанням в дискреційні повноваження органу місцевого самоврядування. Заходи, які просить застосувати заявник, стосуються передбачених п.8 ч.4 ст. 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», повноважень щодо формування міським головою порядку денного сесій ради, та, передбачених п.34 ст. 26 і п.15 ст. 46 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», повноважень міської ради розглядати й вирішувати на своїх пленарних засідання питання земельних відносин.
Повноваження органів місцевого самоврядування врегульовані ст.19 Конституцією України і ст. ст. 10, 25, 26, 42, 46 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні». Суд не повинен втручатися у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами предмету позовних вимог, що випливає з Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 року на 316-й нараді та правової позиції ВСУ, викладеної у постанові від 04.03.2017 року.
Тобто суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржуються, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень.
Питання щодо законності рішення ОМР про надання дозволу Товариству на розробку проекту землевідведення є предметом розгляду в іншій справі №420/1434/19, яка розглядається у порядку адміністративного судочинства, зокрема в межах розгляду даної справи позивач заявляв аналогічне клопотання про забезпечення позову і постановою п'ятого апеляційного адміністративного суду від 31.07.2019 року позивачу відмовлено у задоволенні заяви про забезпечення адміністративного позову шляхом заборони ОМР затверджувати та розглядати питання затвердження проекту землеустрою щодо відведення Товариству в оренду земельної ділянки.
ІІІ. МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволені заяви про забезпечення позову виходив з того, що предметом спору є нерухоме майно у вигляді домоволодіння, а вимоги з приводу земельної ділянки, власником якої є ОМР, в суді не заявлялись, крім того, заявник належним чином не обґрунтував необхідність забезпечення позову, вжиття заходів забезпечення позову у спосіб, який просить позивач, є втручанням у діяльність органів місцевого самоврядування (а.с. 83-86).
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з таких підстав.
Суд, за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 ЦПК України заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду (ст. 149 ч.ч.1,2 ЦПК України).
Позов забезпечується, зокрема, забороною вчиняти певні дії, встановленням обов'язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання. Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті (ст. 150 ч.ч.1-3,10 ЦПК України).
З матеріалів справи вбачається, що ПАТ «Укрпрофоздоровниця» звернулось із позовом до ОСОБА_1 . про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна у вигляді домоволодіння та витребування у Товариства нерухомого майна у вигляді домоволодіння із незаконного володіння (а.с. 113-118).
Земельна ділянка по АДРЕСА_1 , яка належить територіальній громаді м. Одеси в особі ОМР, не є предметом спору у даній справі.
Вирішуючи заяву про забезпечення позову, суд, з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, має пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Зважаючи на те, що земельна ділянка по АДРЕСА_1 не є предметом спору, будь-які заходи забезпечення позову щодо зазначеної спірної земельної ділянки у даній справі, на час вирішення заяви позивача про забезпечення позову, у розумінні ст. 150 ч.3 ЦПК України, не є співмірними із заявленими позовним вимогами.
Вжиття заходів забезпечення позову у спосіб, про який просить позивач (заборону ОМР виносити на пленарне засідання сесії питання щодо затвердження Товариству проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду і заборону ОМР приймати рішення про затвердження Товариству проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду), є втручанням в дискреційні повноваження органу місцевого самоврядування.
Так, виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання: затвердження регламенту ради; вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин. Порядок скликання чергової та позачергової сесії ради, призначення пленарних засідань ради, підготовки і розгляду питань на пленарних засіданнях, прийняття рішень ради про затвердження порядку денного сесії та з інших процедурних питань, а також порядок роботи сесії визначаються регламентом ради з урахуванням вимог Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» ( ст. 26 ч. 1 п.1, п.34, ст. 46 ч. 1 п.12 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).
Беручи до уваги, що заходи забезпечення позову, які просить застосувати позивач у заяві від 12.04.2019 року не є співмірними із заявленими позовними вимогами і є втручанням в дискреційні повноваження органу місцевого самоврядування, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні заяви представника ПАТ «Укрпрофоздоровниця» про забезпечення позову.
Доводи представника позивача у скарзі про те, що: суд не врахував докази, які підтверджують, що відповідач вже отримав від ОМР дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо спірної земельної ділянки; на спірне майно накладено 2 арешти в рамках справи №522/5998/18 та справи №522/6874/18, однак ці обтяження незаконно припиненні в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно; арешти, накладені на підставі ухвали слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси № 522/6874/18 від 04.05.2018 року та ухвали Приморського районного суду м. Одеси № 522/5998/18 від 10.04.2018 року, незаконно виключені з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, у зв'язку з чим порушено кримінальне провадження №120181161500002887; питання щодо спірного нерухомого майна та земельної ділянки нерозривно пов'язані між собою, оскільки отримавши в оренду земельну ділянку Товариство одразу ж розпочне на ній будівництво; у 2017 року ПАТ «Укрпрофоздоровниця» злочинно позбавлено права власності на будинки і споруди санаторію "Красні зорі", що не дало змоги звернутись із заявою до ОМР про надання дозволу на розробку проекту землеустрою для відведення земельної ділянки; забезпечення позову шляхом заборони вчиняти певні дії ОМР не є втручанням у діяльність органу місцевого самоврядування, адже фактично заява направлена на забезпечення цілісності майна і застосовується на певний проміжок часу, до набрання законної сили рішення по суті спору; суд в ухвалі посилається на ту ж саму практику Європейського суду з прав людини, що і ПАТ «Укрпрофоздоровниця» у своїй заяві, а саме: на рішення ЄСПЛ від 29.06.2006 року у справі "Пантелеєнко проти України", від 31.07.2003 року у справі "Дорани проти Ірландії", від 17.07.2008 року "Каіч та інші проти Хорватії" , - не заслуговують на увагу.
Доводи про отримання Товариством дозволу на розробку проекту землеустрою, накладення арешту на нерухоме майно у вигляді домоволодіння в рамках даної і іншої справи та скасування цього арешту, знаходження спірного нерухомого майна у вигляді домоволодіння на земельній ділянці, можливе будівництво Товариством на орендованій земельній ділянці, колегією суддів не приймаються, оскільки земельна ділянка по АДРЕСА_1 не є предметом спору у даній справі.
Заходи забезпечення позову, які просить застосувати позивач у заяві від 12.04.2019 року (а.с.4-17), не є співмірними із заявленими позовними вимогами (а.с.113-123).
Факт порушення кримінального провадження №120181161500002887 за заявою позивача щодо незаконного заволодіння його майном у вигляді домоволодіння по АДРЕСА_1 , також не є підставою для задоволення заяви про забезпечення позову в рамках даної справи.
Вжиття заходів забезпечення позову у спосіб, про який просить позивач, у розумінні ст. 26 ч. 1 п.1, п.34, ст. 46 ч. 1 п.12 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», є втручанням в дискреційні повноваження органу місцевого самоврядування.
Аналіз і застосування практики Європейського суду з прав людини, на яку посилались представник позивача і суд першої інстанції, не є підставою для ствердження про порушення судом вимог ст. 263 ЦПК України.
Ухвала суду першої інстанції містить відповідні обґрунтування підстав відмови у задоволенні заяви представника позивача від 12.04.2019 року про забезпечення позову із посиланням на норми матеріального та процесуального права, а тому відповідає завданню цивільного судочинства, визначеного ЦПК України.
Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ст. 375 ч.1 ЦПК України).
Приймаючи до уваги, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду першої інстанції - без змін.
ІV. РЕЗОЛЮТИВНА ЧАСТИНА
Керуючись ст. ст. 367, 374 ч.1 п.1, 375 ч.1, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства лікувально - оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" в особі представника - залишити без задоволення.
Ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 17 квітня 2019 року про відмову у задоволенні заяви щодо забезпечення позову - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.
Повний текст постанови суду апеляційної інстанції складено 18.11.2019 року.
Судді Одеського апеляційного суду Л.Г. Ващенко
Л.М. Вадовська
Є.С. Сєвєрова