Номер провадження: 22-ц/813/4906/19
Номер справи місцевого суду: 495/5207/17
Головуючий у першій інстанції Мишко В. В.
Доповідач Громік Р. Д.
06.11.2019 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого - Громіка Р.Д.,
суддів - Дрішлюка А.І., Черевка П.М.,
за участю секретаря - Фабіжевської Т.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Білгород - Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 28 липня 2017 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Крутоярівської сільської ради Білгород - Дністровського району Одеської області про визнання права власності у порядку спадкування за заповітом, -
встановив:
12 липня 2017 року ОСОБА_2 звернулася до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області з позовною заявою до Крутоярівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області про визнання права власності у прядку спадкування за заповітом.
Так, позивач просила суд:
- встановити факт належності житлового будинку по АДРЕСА_1 померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_3 ;
- визнати за ОСОБА_2 право власності у порядку спадкування за заповітом на житловий будинок по АДРЕСА_1 якій складається з: літ. «А» - житловий будинок загальною площею 69,5 кв.м., житловою площею 40,7 кв.м., літ. «А-1» - житлова прибудова, літ. «а» - навіс, літ. «а1»-навіс, літ. «Б»- сарай, літ. «В» - сарай, літ. «Г» - підвал, літ. «Д »- сарай-гараж, літ. «Є»- вбиральня, №1- огорожа, №2 - хвіртка,№3 - ворота, №4 - хвіртка, який розташований на земельній ділянці площею 0,25 га.
Позивач ОСОБА_2 , в судове засідання не з'явилася, подала до суду заяву, згідно якої заявлені позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить їх задовольнити та розглянути справу за її відсутністю.
Представник відповідача - Крутоярівської сільської ради, у судове засідання не з'явився, але від сільського голови на адресу суду надійшов лист, згідно якого просить суд розглянути справу згідно вимог чинного законодавства, винести законне та обґрунтоване рішення та просить суд розглянути справу за відсутністю представника сільської ради.
Рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 28 липня 2017 року позовну заяву ОСОБА_2 задоволено. Встановлено факт належності житлового будинку по АДРЕСА_1 ОСОБА_3 ., який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Визнано за ОСОБА_2 право власності у порядку спадкування за заповітом на житловий будинок по АДРЕСА_1 якій складається з: літ. «А» - житловий будинок загальною площею 69,5 кв.м., житловою площею 40,7 кв.м., літ. «А-1» - житлова прибудова, літ. «а» - навіс, літ. «а1»-навіс, літ. «Б»- сарай, літ. «В» - сарай, літ. «Г» - підвал, літ. «Д »- сарай-гараж, літ. «Є»- вбиральня, №1- огорожа, №2 - хвіртка,№3 - ворота, №4 - хвіртка, який розташований на земельній ділянці площею 0,25 га.
Не погодившись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 звернулась до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою. в якій просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким відмовити ОСОБА_2 у задоволенні позовної заяви в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права.
В доводах апеляційної скарги зазначено, що ОСОБА_4 та інші діти померлого батька ОСОБА_3 не були залучені до розгляду справи, хоча судом першої інстанції було прийнято рішення про їх права, свободи та інтереси.
Заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, пояснення сторін та свідків, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, у задоволенні позову ОСОБА_2 слід відмовити з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 п. 2 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Згідно до ч. 1 п. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Суд першої інстанції, задовольняючи позов, послався на наступні обставини.
ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько ОСОБА_2 - ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть НОМЕР_1 , виданим відділом державної реєстрації актів цивільного стану Білгород-Дністровського міськрайонного управління юстиції в Одеській області, актовий запис за №317 (а.с. 6).
Після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 батька ОСОБА_2 - ОСОБА_3 , відкрилася спадщина, зокрема у вигляді житлового будинку по АДРЕСА_1 якій складається з: літ. «А» - житловий будинок загальною площею 69,5 кв.м., житловою площею 40,7 кв.м., літ. «А-1» - житлова прибудова, літ. «а» - навіс, літ. «а1»-навіс, літ. «Б»- сарай, літ. «В» - сарай, літ. «Г» - підвал, літ. «Д »- сарай-гараж, літ. «Є»- вбиральня, №1- огорожа, №2 - хвіртка,№3 - ворота, №4 - хвіртка, який розташований на земельній ділянці площею 0,25 га (а.с. 6-9).
За життя ОСОБА_3 було складено заповіт від 06 квітня 2010 року, який зареєстровано в реєстрі за № 82, посвідчений секретарем Крутоярівської СР Берегой С.М., згідно якого зробив таке розпорядження: на випадок своєї смерті житловий будинок АДРЕСА_2 заповідає - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Даний заповіт за життя ОСОБА_3 не був змінений і не скасований (а.с. 7).
У встановлений строк ОСОБА_2 звернулася до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, однак, у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом ОСОБА_2 було відмовлено у зв'язку з тим, що спадкодавцем за життя не було оформлено право власності на належний житловий будинок, тобто фактично відсутній правовстановлюючий документ на належний житловий будинок. Рекомендовано звернутись до суду (а.с. 10).
Дані обставини і стали підставою для звернення ОСОБА_2 до суду із позовною заявою про визнання права власності у прядку спадкування за заповітом.
Відповідно до пункту 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов'язки інших осіб.
Згідно із ч. 2 ст. 256 Цивільного процесуального кодексу України, у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Згідно із ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкоємство здійснюється за заповітом і за законом (ст.1217 ЦК України).
Відповідно до ст. 1223 ЦК України, право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.
Згідно із ст.1258 ЦК України, спадкоємці за законом одержують право на спадкування по черзі. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у випадку відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття.
Відповідно до ст. 1261 ЦК України, в першу чергу на спадкування за законом мають діти спадкодавця, той з чоловіка і жінки, що пережив і батьки. Спадкоємцем першої черги за законом являються позивачка.
Згідно із ч.ч. 1, 5 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
У відповідності до ч. 1 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, а спадкування за законом є однією з підстав набуття права власностію
Як встановлено матеріалами справи та підтверджено в ході судового засідання єдиним спадкоємцем ОСОБА_3 , який претендує на спадщину за заповітом у вигляді житлового будинку, є його донька - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
На підставі вищевикладеного, суд першої інстанції дійшов до висновку про задоволення позову.
Однак судова колегія погодитись з такими висновками суду першої інстанції не може з огляду на те, що судом першої інстанції не повністю встановлено коло осіб, які повинні були бути залучені до розгляду справи.
Спадкові відносини в Україні регулюються Цивільним кодексом України 2003 року (ЦК), законами України «Про нотаріат», «Про міжнародне приватне право», іншими законами та підзаконними нормативними актами, як нормами матеріального та процесуального права.
При розгляді справ про спадкування суди мають встановлювати:
- місце відкриття спадщини;
- коло спадкоємців, які прийняли спадщину;
- законодавство, яке підлягає застосуванню щодо правового режиму спадкового майна та часу відкриття спадщини у випадку, якщо спадщина відкрилась до 1 січня 2004 року або ж спадкодавець проживав в іншій державі, спадкоємець є іноземним громадянином та проживає в іншій державі, а спадкове майно знаходиться на території України.
Обставини, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 179 Цивільного процесуального кодексу України (ЦПК) у зазначеній категорії справ, можна встановити лише при дослідженні документів, наявних у спадковій справі. Належними доказами щодо фактів, які необхідно встановити для вирішення спору про право спадкування, є копії документів відповідної спадкової справи, зокрема, поданих заяв про прийняття спадщини, виданих свідоцтв про право на спадщину, довідок житлово-експлуатаційних організацій, сільських, селищних рад за місцем проживання спадкодавця.
Судом першої інстанції всупереч вимогам національного законодавства не було витребувано спадкову справу, відкриту після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 . Отже, судом першої інстанції не було з'ясовано коло спадкоємців, а тому не визначено вірний суб'єктний склад цивільної справи.
Відповідно до частин першої, другої та четвертої статті 10 ЦПК України (у редакції, яка були чинна на момент розгляду справи судом першої інстанції) цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.
Статтею 119 ЦПК України (у редакції, яка були чинна на момент розгляду справи судом першої інстанції) передбачено, що викладаючи зміст позовної заяви, саме позивач визначає коло відповідачів, до яких він заявляє позовні вимоги.
Системний аналіз статей 33, 119 ЦПК України (у редакції, яка були чинна на момент розгляду справи судом першої інстанції) дає підстави дійти висновку, що на позивача покладено обов'язок визначати відповідача у справі. При цьому суд при розгляді справи має виходити із складу осіб, які залучені до участі у справі позивачем. У разі пред'явлення позову до частини відповідачів, суд не вправі зі своєї ініціативи і без згоди позивача залучати інших відповідачів до участі у справі як співвідповідачів та зобов'язується вирішити справу за тим позовом, що пред'явлений, і відносно тих відповідачів, які зазначені в ньому.
Якщо позивач не заявляє клопотання про заміну неналежного відповідача (або залучення інших співвідповідачів в окремих справах згідно зі специфікою спірних правовідносин), суд відмовляє у задоволенні позову.
Так до суду апеляційної інстанції звернулась ОСОБА_1 , яка у апеляційній скарзі вказує, що вона є донькою померлого ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження НОМЕР_2 від 16 січня 1957 року (а.с. 42).
Крім того до апеляційної скарги додані свідоцтво про народження серії НОМЕР_3 від 08.11.2016р., відповідно до якого батьком ОСОБА_5 є ОСОБА_3 (а.с. 50).
Також в апеляційній скарзі ОСОБА_1 зазначає, що після смерті ОСОБА_3 залишились діти померлого, а саме: ОСОБА_1 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 .
Таким чином, позивач ОСОБА_2 , не врахувавши положення ст.ст. 33, 119 ЦПК України (у редакції, яка були чинна на момент розгляду справи судом першої інстанції), не зазначила всіх відповідачів, права, свободи та інтереси яких можуть бути порушені судовим рішенням.
Відповідно до положень статті 212 ЦПК України (у редакції, яка були чинна на момент розгляду справи судом першої інстанції) суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.
В статті 214 ЦПК (у редакції, яка були чинна на момент розгляду справи судом першої інстанції) зазначено, що під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання:
1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;
2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження;
3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин;
4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин;
5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити;
6) як розподілити між сторонами судові витрати;
7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення;
8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.
Відповідно до статті 215 ЦПК (у редакції, яка були чинна на момент розгляду справи судом першої інстанції) в мотивувальній частині рішення суд зазначає: встановлені судом обставини і визначені відповідно до них правовідносини; мотиви, з яких суд вважає встановленою наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, бере до уваги або відхиляє докази, застосовує зазначені в рішенні нормативно-правові акти; чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси, за захистом яких особа звернулася до суду, а якщо були, то ким; назви, статті, її частини, абзацу, пункту, підпункту закону, на підставі якого вирішено справу, а також процесуального закону, яким суд керувався;
Відповідно до частини 1 статті 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:
1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;
4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо суд прийняв судове рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки осіб, що не були залучені до участі у справ.
Розглядаючи справу, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, не довів обставини, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, висновки районного суду не відповідають обставинам справи, у зв'язку з чим є підстави для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового судового рішення по суті спору про відмову у задоволенні позову.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, Одеський апеляційний суд, -
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Білгород - Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 28 липня 2017 року скасувати.
У задоволенні позову ОСОБА_2 до Крутоярівської сільської ради Білгород - Дністровського району Одеської області про визнання права власності у порядку спадкування за заповітом відмовити.
Постанова суду набирає законної сили з моменту її прийняття, проте може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 18 листопада 2019 року.
Головуючий Р.Д. Громік
Судді: А.І. Дрішлюк
П.М. Черевко