Номер провадження: 22-ц/813/4364/19
Номер справи місцевого суду: 493/1814/17
Головуючий у першій інстанції Мясківська І. М.
Доповідач Громік Р. Д.
06.11.2019 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого - Громіка Р.Д.,
суддів - Дрішлюка А.І., Черевка П.М.,
за участю секретаря - Фабіжевської Т.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Балтського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області на ухвалу Балтського районного суду Одеської області від 11 лютого 2019 року у справі за скаргою ОСОБА_1 , за участю стягувача ПАТ КБ «ПриватБанк», Балтського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області на бездіяльність державного виконавця, -
встановив:
07 листопада 2018 року до Балтського районного суду Одеської області від ОСОБА_1 , за участю стягувача ПАТ КБ «ПриватБанк», Балтського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області надійшла скарга на бездіяльність старшого державного виконавця Балтського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області Ткачук Марини Іванівни щодо відмови в проведені перерахунку боргу ОСОБА_1 перед ПАТ КБ «ПриватБанк».
Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що 16.11.2017 року Балтський районний суд Одеської області ухвалив заочне рішення по справі № 493/1814/17 за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Позов було задоволено в повному обсязі. Відповідно до виконавчого листа № 493/1814/17 від 05.12.2017 року, виданого Балтським районним судом Одеської області державним виконавцем Ткачук М.І., 05.03.2018 року була винесена постанова про відкриття виконавчого провадження відносно ОСОБА_1 , згідно якої остання повинна була виплатити 36 006,95 грн., з яких 32505,41 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк», 3250,54 грн. виконавчий збір та 251,00 витрати виконавчого провадження. Однак, заявник, з вищесказаним не згодна, оскільки у зв'язку із відсутності її під час розгляду справи за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» до неї про стягнення заборгованості, вона не змогла реалізувати свої процесуальні права та надати докази щодо виконання своїх обов'язків перед кредитором, тому і була подана заява про перегляд заочного рішення до Балтського районного суду, а потім з апеляційною скаргою до Апеляційного суду Одеської області. Крім того, ОСОБА_1 , паралельно звернулася із заявою до державного виконавця, в якій пояснює, що за період часу від подачі позову ПАТ КБ «ПриватБанк» до отримання ОСОБА_1 постанови про відкриття виконавчого провадження вона внесла на свою картку 12 756,00 грн. в якості погашення суми по кредиту, однак державним виконавцем були враховані лише квитанції 2018 року, а квитанції 2017 року не були враховані, так як судове рішення прийнято після сплати коштів. Тому заявник і звернулася до суду за захистом своїх порушених прав.
Ухвалою Балтського районного суду Одеської області від 11 лютого 2019 року скаргу ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправною бездіяльність старшого державного виконавця Балтського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області Ткачук М.І. щодо відмови в проведені перерахунку боргу ОСОБА_1 перед ПАТ КБ «ПриватБанк». Зобов'язано старшого державного виконавця Балтського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області Ткачук М.І. провести перерахунок боргу ОСОБА_1 перед ПАТ КБ «ПриватБанк» з урахуванням внесених нею в період з 11 жовтня 2017 року по 30 листопада 2017 року грошових коштів в якості погашення боргу у розмірі 10 456, 00 грн за постановою про відкриття виконавчого провадження серії ВП №55929590 від 05.03.2018р. (Виконавчий лист Балтського районного суду Одеської області від 16.11.2017 року по справі № 493/1814/17)
Не погодившись з вказаною ухвалою суду, Балтський районний ВДВС ГТУЮ в Одеській області звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу, посилаючись на порушення судом норм процесуального права.
В доводах апеляційної скарги зазначено, що від стягувача ПАТ КБ «ПриватБанк» не надходило заяв про зменшення боргу.
Заслухавши доповідача, розглянувши матеріали справи і доводи, викладені в апеляційній скарзі, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за таких підстав.
Відповідно до припису ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанції правильно були встановлені наступні обставини.
19 вересня 2017 року до Балтського районного суду Одеської області надійшла позовна заява ПАТ КБ «ПриватБанк» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості по кредитному договору в сумі 32 505,41 грн.
16.11.2017 року заочним рішенням Балтського районного суд Одеської області від 16 листопада 2017 року позовні вимоги задоволені у повному обсязі (а.с. 42-43).
Рішенням апеляційного суду Одеської області від 23 жовтня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а заочне рішення Балтського районного суду Одеської області від 16 листопада 2017 року залишено без змін.
Виконавчий лист по справі №493/1814/17 за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, був виданий Балтським районним судом Одеської області 05 грудня 2017 року (а.с. 17).
Відповідно до копії заяви про відкриття виконавчого провадження №201802140559 від 14.02.2018р. представник ПАТ КБ «ПриватБанк» Адєєнко Є.В. просив Балтський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області прийняти до виконання виконавчий документ Балтського районного суду Одеської області від 16 листопада 2017 року у цивільній справі №493/1814/17 про стягнення з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованості у розмірі 32505,41 грн та не пізніше наступного робочого дня з дня надходження документу винести постанову про відкриття виконавчого провадження (а.с. 18).
05 березня 2018 року старшим державним виконавцем Балтського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області Ткачук М.І. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження серії ВП №55929590.
03 травня 2018 року ОСОБА_1 звернулася до Балтського РВ ДВС із заявою, в якій зазначила, що за період часу від подачі позову ПАТ КБ «ПриватБанк» до отримання нею постанови про відкриття виконавчого провадження вона внесла на свою картку 12 756,00 грн в якості погашення суми кредиту (а.с. 20).
ОСОБА_1 до заяви додала копії квитанцій про внесення на картковий рахунок 4149 * *9568 коштів у розмірі 9306,00 грн від 11.10.2017р., 1150, 00 грн. від 30.11.2017р., 1150, 00 грн. від 30.01.2018р. та 1150,00 грн. від 01.03.2018р. (а.с. 21).
Відповідно до листа-відповіді старшого державного виконавця Балтського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області Ткачук Марини Іванівни № 5279/34-43 від 04.05.2018 року квитанції за 2017 року не були враховані, так як судове рішення прийняте після сплати вищезазначених коштів (а.с. 22).
Старшим державним виконавцем Балтського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області Ткачук М.І. було надіслано запити до ПАТ КБ «ПриватБанк» №11880/34-43 від 07.11.2018р. та №1747/34-35 від 04.02.2019р. щодо розміру заборгованості ОСОБА_1 за виконавчим листом №493/1814/17 від 05.12.2017р., виданим Балтським районним судом. Відповіді на зазначені запити не надходили.
Відповідно до виписки ПАТ КБ «ПриватБанк» по рахунку клієнта ОСОБА_1 НОМЕР_2 за карткою НОМЕР_4 за період з 01 листопада 2016 року по 03 квітня 2018 року зафіксовано фінансові операції щодо погашення кредитної картки в розмірі 9306 грн. від 11.10.2017р., 1150 грн. від 30.11.2017р., 1150 грн. від 30.01.2018 року та 1150 грн. від 01.03.2018р. (а.с. 9).
Вирішуючи спірне питання, яке виникло у заявника ОСОБА_1 у зв'язку із примусовим виконанням виконавчого листа державним виконавцем, суд першої інстанції правильно виходив з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
За умовами ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Згідно до ч. 4 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження» сторони зобов'язані невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, що і було зроблено ОСОБА_1 .
Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Однак, не зважаючи на приписи ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець зараховуючи платежі за 2018 рік, які були проведені ОСОБА_1 в рахунок заборгованості за кредитним договором, відмовилася приймати платежі проведені ОСОБА_1 за 2017 рік, при тому, що згідно виписки ПАТ КБ «ПриватБанк» по рахунку НОМЕР_2 за карткою НОМЕР_4 клієнта ОСОБА_1 зафіксовано фінансові операції щодо погашення кредитної картки як за 2017, так і за 2018 року.
Враховуючи вищенаведене, суд першої інстанції вірно вважав, що при зарахуванні платежів в рахунок погашення боргу за 2018 рік, мають бути зараховані платежі в рахунок погашення боргу і за 2017 рік, які були проведені ОСОБА_1 після звернення ПАТ КБ «ПриватБанк» до суду, а саме після 19 вересня 2017 року.
Згідно ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Скаржник не довів обставини, на які посилався як на підставу своєї апеляційної скарги.
Щодо доводів апеляційної скарги, то суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.
05 березня 2018 року старшим державним виконавцем Балтського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області Ткачук М.І. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження серії ВП №55929590.
03 травня 2018 року ОСОБА_1 звернулася до Балтського РВ ДВС із заявою, в якій зазначила, що за період часу від подачі позову ПАТ КБ «ПриватБанк» до отримання нею постанови про відкриття виконавчого провадження вона внесла на свою картку 12 756,00 грн в якості погашення суми кредиту (а.с. 20). Вказані кошти вносились ОСОБА_1 на один рахунок, за одним і тим же самим призначенням.
Таким чином, посилання скаржника на те, що від стягувача не надходило заяв про зменшення боргу, не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки бездіяльність та незаінтересованість стягувача у зменшенні суми боргу, на користь якого винесено судове рішення, не є результатом дій ОСОБА_1
Твердження скаржника в апеляційній скарзі про те, що рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам закону, є неспроможними, оскільки доводи апеляційної скарги були розглянуті і обґрунтовані судом першої інстанції, з висновками якого погоджується колегія суддів.
Наведені в апеляційній скарзі інші доводи не спростовують зазначені вище висновки суду першої інстанції і не містять підстав для висновків про порушення або неправильне застосування судом норм права, які привели до неправильного вирішення справи. Жодного належного та допустимого доказу на спростування вказаних вище висновків суду першої інстанції скаржник не надала.
Крім того судова колегія вважає за необхідне зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у держава-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування , що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року. Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.
Тому, на думку колегії суддів, справа розглянута по суті правильно, законних підстав для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції немає.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду, доводи апеляційної скарги його не спростовують, рішення ухвалено у відповідності до вимог матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, оскаржуване рішення суду залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, Одеський апеляційний суд, -
постановив:
Апеляційну скаргу Балтського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області залишити без задоволення.
Ухвалу Балтського районного суду Одеської області від 11 лютого 2019 року залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з моменту її прийняття, проте може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 18 листопада 2019 року.
Головуючий Р.Д. Громік
Судді: А.І. Дрішлюк
П.М. Черевко