Номер провадження: 22-ц/813/3072/19
Номер справи місцевого суду: 520/4695/17
Головуючий у першій інстанції Калашнікова О.І.
Доповідач Комлева О. С.
13.11.2019 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
Головуючого-судді Комлевої О.С.,
суддів Сегеди С.М., Цюри Т.В.,
з участю секретаря Ткачука В.О.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 05 вересня 2018 року, ухваленого під головуванням судді Калашнікової О.І., -
У квітні 2017 року ОСОБА_1 , звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.
У обґрунтуванні свого позову ОСОБА_1 зазначає, що 11 грудня 2009 року між ним та відповідачкою було укладено шлюб, від даного шлюбу подружжя мають двох неповнолітніх дітей - сина ОСОБА_3 , 2013 р.н. та доньку ОСОБА_4 2015 р.н., стверджуючи, що сім'я між ними розпалась, поновити сімейні відносини не можливо.
Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 05 вересня 2018 року, шлюб зареєстрований 11 грудня 2009 року Київським відділом реєстрації актів цивільного стану Одеського міського управління юстиції актовий запис №1217 між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 - розірвано.
Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_2 , звернулась з апеляційною скаргою, в якої просить рішення суду змінити, виключивши посилання в рішенні суду на те, що майновий спір між сторонами на момент вирішення даної справи відсутній, сторони спільно не проживають та шлюбні стосунки не підтримають майже два роки, та про те, що постійні сварки з різних питань привели до втрати почуттів любові і поваги. В частині розірвання шлюбу рішення не оскаржує.
В обґрунтування своєї апеляційної скарги, ОСОБА_2 , зазначає, що висновки суду не відповідають обставинам справи, а саме суд не неправильно з'ясував обставини, зазначивши про відсутність майнового спору, також судом не правильно встановлено час з якого сторони не проживають разом.
Сторона не скористалась своїм правом та не надала відзив на апеляційну скаргу.
Указом Президента України № 452/2017 від 29 грудня 2017 року «Про ліквідацію апеляційних судів та утворення апеляційних судів в апеляційних округах», ліквідовано Апеляційний суд Одеської області, створено Одеський апеляційний суд, який здійснює правосуддя в апеляційному окрузі, який включає Одеську область, з місцезнаходженням у м. Одесі.
Відповідно до ч.6 ст.147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно - територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.
Частиною 5 ст. 31 ЦПК України передбачено, що у разі ліквідації або припинення роботи суду справи, що перебували у його провадженні, невідкладно передаються до суду, визначеного відповідним законом або рішенням про припинення роботи суду.
На виконання вимог Закону України «Про судоустрій і статус суддів», ЦПК України рішенням зборів Одеського апеляційного суду від 28.12.2018 №1 днем початку роботи суду визначено 03.01.2019 року, до якого підлягають передачі всі справи, що перебували в провадженні Апеляційного суду Одеської області.
За результатами автоматичного розподілу після створення нового суду визначено склад колегії суддів та головуючого суддю - Комлеву О.С.
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 05 лютого 2019 року, цивільна справа за апеляційною скаргою ОСОБА_2 була прийнята до провадження та призначена до розгляду.
В судове засідання, призначене на 06 листопада 2019 року ОСОБА_2 , а також її представник не з'явилися, на адресу суду надіслали клопотання про розгляд справи за їх відсутності (а.с.107).
Таким чином, колегія суддів дійшла до висновку про розгляд справи за відсутності осіб, які були повідомлені про день та час розгляду справи в суді апеляційної інстанції (а.с. 106).
Частиною 2 статті 372 ЦПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Апеляційний суд з метою дотримання строків розгляду справи, вважає можливим слухати справу у відсутність сторін, які своєчасно і належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи.
Заслухавши доповідь судді доповідача, пояснення ОСОБА_1 , перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судове рішення ухвалене у справі повною мірою відповідає вказаним вимогам.
Задовольняючи позов ОСОБА_1 , суд першої інстанції зробив висновок про те, що сім'я між сторонами розпалась, причиною є різні погляди на подружнє життя, матеріальне забезпечення сім'ї, виховання дітей. Постійні сварки з різних питань привели до втрати почуттів любові та поваги. Сторони спільно не проживають, шлюбні стосунки не підтримують майже два роки.
Колегія суддів, погоджується в повній мірі з таким висновком суду з огляду на таке.
Як вбачається з матеріалів справи та не спростовується сторонами, 11.12.2009 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстрували шлюб у Київському відділі реєстрації актів цивільного стану Одеського міського управління юстиції, про що відповідно до Свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 виданого 11 грудня 2009 року, зроблений актовий запис за №1217 (а.с. 5).
Сторони по справі є батьками малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 10-11).
Сторони проживають разом в одному будинку, проте подружні відносини не підтримують.
Відповідно до ч. 1 ст. 110 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя.
Відповідно до ст. 112 СК України суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини з інвалідністю та інші обставини життя подружжя.
Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
У ч. 1 ст. 24 СК України визначено, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Враховуючи, що протягом наданого судом строку для примирення сторони не дійшли згоди щодо продовження шлюбних відносин, а позивач категорично заперечує проти їх продовження, то збереження шлюбу суперечило б інтересам та принципу добровільності шлюбних відносин. Викладене повною мірою враховано місцевим судом.
Доводи апеляційної скарги про те, що зазначення судовому рішенні, що сторони не проживають та шлюбні стосунки не підтримають майже два роки, постійні сварки із різних питань привели до втрати почуття поваги та любові та майновий спір сторонами на момент вирішення даної справи відсутній, не відповідає встановленим обставинам справи, колегія суддів вважає не обґрунтованими, та такими, що не знайшли свого підтвердження за наступних підстав.
Так судом встановлено, та матеріалами справи підтверджується, що сторони проживають разом в одному будинку, проте подружні відносини не підтримують.
З пояснень наданих позивачем в судовому засідання, вбачається, що сторони проживають в одному будинку, але не спільно, шлюбні стосунки не підтримують з початку 2017 року, на час розгляду справи майновий спір вирішують мірним шляхом, підстав для примирення не має, тому, що постійні сварки привели до втрати почуттів.
З пояснень наданих ОСОБА_2 в судовому засіданні, вбачається, дійсно майновий спір на час розгляду справи вирішують мирно, а також заперечень з приводу пояснень позивача від неї не надходило, що підтверджується протоколом судового засідання (а.с. 42-44).
Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі протии Фінляндії», п.32.)
Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.
Отже, апеляційний суд вважає, що судове рішення ґрунтується на повно та всебічно досліджених матеріалах справи, постановлено з дотриманням вимог матеріального та процесуального права і підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.
На підставі ч.1 ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Рішення Київського районного суду м. Одеси від 05 вересня 2018 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складений 18 листопада 2019 року.
Головуючий ______________________________________ О.С. Комлева
Судді ______________________________________ С.М. Сегеда
______________________________________ Т.В. Цюра