15 листопада 2019 року м. Житомир
справа № 240/10373/19
категорія 112030500
Житомирський окружний адміністративний суд у складі
головуючого судді Горовенко А.В.,
розглянувши у письмовому провадженні у приміщенні суду за адресою: 10014, місто Житомир, вул. Мала Бердичівська, 23, адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування рішення та зобов'язання вчинити дії,-
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить:
- визнати протиправним і скасувати пункт 13 рішення Міністерства оборони України, оформленого протоколом засідання комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 24.05.2019 №65 про відмову військовослужбовцю за контрактом, у призначенні одноразової грошової допомоги, у зв'язку із встановленням вперше при первинному огляді інвалідності 3 групи з 22.03.2019, внаслідок травми, пов'язаної із захистом Батьківщини;
- зобов'язати Міністерство оборони України призначити та виплатити ОСОБА_1 , як військовослужбовцю за контрактом, одноразову грошову допомогу, у зв'язку із встановленням вперше при первинному огляді інвалідності 3 групи з 22.03.2019, внаслідок травми, пов'язаної із захистом Батьківщини, в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня 2019 року, відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та в Порядку, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975, з урахуванням проведених виплат.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що проходить військову службу за контрактом на посадах сержантського складу у військовій частині НОМЕР_1 Збройних Сих України. В липні 2014 року під час виконання обов'язків військової служби із захисту Батьківщини, при участі в антитерористичній операції на сході України отримав травми.
Згідно з постановою Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України від 01.02.2016 №351 встановлено, що отримана позивачем травма, поранення пов'язані із захистом Батьківщини. Рішенням органів Житомирської обласної медико-соціальної експертної комісії 04.03.2016 йому встановлено 15% втрати працездатності без встановлення групи інвалідності внаслідок травми, поранення, пов"язаних із захистом Баківщини. У зв'язку з цим йому виплачено одноразову грошову допомогу в розмірі 14469 грн. 25.03.2019 Житомирською обласною медико-соціальною експертною комісією за результатами первинного огляду позивачу встановлено III групу інвалідності внаслідок травми, пов'язаної із захистом Батьківщини.
Вказує, що згідно із Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" №2011-ХІІ та Порядком призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №975 від 25.12.2013, він має право на отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням йому при первинному огляді III групи інвалідності. Зазначає, що у визначеному законом порядку звернувся до відповідача із заявою про виплату такої допомоги в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб станом на 1 січня календарного року. Однак, згідно з пунктом 13 рішення комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням та виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум Міністерства оборони України, оформленого протоколом засідання комісії №65 від 24.05.2019, у призначенні та виплати допомоги позивачу відмовлено з посиланням на те, що група інвалідності встановлена йому понад дворічний термін після встановлення ступеня працездатності, позивач вважає вказане рішення незаконним.
Відповідно до ухвали Житомирського окружного адміністративного суду від 13.09.2019 провадження у справі відкрито. Справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Ухвала про відкриття провадження була направлена позивачу та відповідачу за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, вказана ухвала отримана відповідачем 19.09.2019, про що свідчить підпис уповноваженої особи відповідача у поштовому повідомленні про вручення поштового відправлення.
Відповідач у строк, встановлений ч.1 ст.261 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), зазначений в ухвалі про відкриття провадження надіслав до суду відзив на позовну заяву (вх.22716/19), в якому просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування відзиву на позовну заяву зазначає, що 04.03.2016 позивачу встановлено ступінь втрати працездатності (15%) без встановлення групи інвалідності, у зв'язку з чим здійснено виплату одноразової грошової допомоги в сумі розміром 14469грн. Водночас, у силу вимог п.4 ст.16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та п.8 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №975 від 25.12.2013 (далі - Порядок №975) право на отримання одноразової грошової допомоги виникає у випадку, якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов'язаному або резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено вищу групу інвалідності або більший відсоток втрати працездатності.
Отже, законодавство допускає можливість виплати грошової допомоги у разі встановлення військовослужбовцю вищої групи інвалідності чи вищого ступеня втрати працездатності, але право на отримання такої допомоги обмежується дворічним строком з моменту первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності. Оскільки позивачу інвалідність третьої групи встановлена 22.03.2019, тобто більше ніж через два роки з часу встановлення йому ступеня втрати працездатності, тому рішення Міністерства оборони України про відмову у призначенні та виплаті позивачу одноразової грошової допомоги є правомірним та відповідає положенням чинного законодавства.
Відповідно до ухвали суду від 10.10.2019 у задоволенні клопотання Міністерства оборони України про залучення до участі у справі, як третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_1 , - відмовлено (а.с.38-39).
16 жовтня 2019 року від представника позивача до суду надійшла заява (вх.№23851/19) в якій представник просить врахувати правові висновки Верховного Суду викладені у постанові від 30.09.2019 у справі №825/1380/18.
Відповідно до положень ч. 5 ст.262, ч. 1 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Суд зазначає, що судове рішення у справі, постановлене у письмовому провадженні, складено у повному обсязі відповідно до ч.4 ст.243 КАС України, з врахуванням положень ст.258 КАС України.
Згідно з ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Суд, розглянувши матеріали справи, оцінивши наявні докази за своїм внутрішнім переконанням, зазначає наступне.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України на території Донецької та Луганської областей, що сторонами не заперечується.
Під час виконання обов'язків військової служби із захисту Батьківщини в ході проведення бою ОСОБА_1 отримав вогнепальні поранення, що підтверджується довідкою військової частини польова пошта НОМЕР_2 про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) від 04.08.2014 за №1176 (а.с. 17).
Відповідно до витягу з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв №351 від 01.02.2016 встановлено, що травма, поранення, захворювання позивача пов'язані із захистом Батьківщини (а.с. 18).
Відповідно до довідки медико-соціальної експертної комісії серія 12ААА №015127 від 04.03.2016 ОСОБА_1 встановлено з 01.02.2016 ступінь втрати професійної працездатності 15% без встановлення інвалідності (а.с.21).
У зв'язку з визначенням ступеню втрати професійної працездатності позивачу виплачено одноразову грошову допомогу в розмірі 14469 грн, що сторонами не заперечується.
Відповідно до довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААБ №548194 від 25.03.2019 позивачу, за результатами первинного огляду, встановлено третю групу інвалідності з 22.03.2019, внаслідок травми, поранення пов"язаних із захистом Батьківщини (а.с.22).
28 березня 2019 року позивач звернувся із заявою до військової частини НОМЕР_1 з проханням виплатити йому одноразову грошову допомогу у зв"язку із встановленням третьої групи інвалідності внаслідок травми, поранення, пов"язаних із захистом Батьківщини (а.с.23).
За результатами розгляду поданих документів, комісією Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум прийнято рішення від 24.05.2019 №65, оформлене протоколом засідання комісії, відповідно до п.13 якого позивачу відмовлено у призначені одноразової грошової допомоги з тих підстав, що група інвалідності встановлена понад дворічний термін після встановлення ступеня втрати працездатності із посиланням на пункт 4 статті 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей". Також зазначено, що ступінь втрати здоров"я визначається у відсотках втрати працездатності (групи інвалідності), ураховуючи, що між первинною втратою працездатності, яка визначалася у відсотках та втратою працездатності у вигляді встановлення третьої групи інвалідності пройшов термін понад 2 роки, а тому немає підстав для призначення одноразової грошової допомоги (а.с.25).
Позивач, вважаючи, що він має право на отримання та виплату одноразової грошової допомоги у зв"язку із встановленням йому третьої групи інвалідності внаслідок травми, поранення пов"язаних із захистом Батьківщини, звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Частиною п'ятою статті 17 Конституції України визначено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку із виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснюється відповідно до Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.1992 №2232-ХІІІ (далі - Закон №2232).
Згідно із ст.41 Закону №2232 виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів під час виконання ними обов'язків служби здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 №2011-ХІІ (далі - Закон №2011-XII).
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців, зокрема права військовослужбовців, визначені розділом II вказаного Законом.
Відповідно до ч.1 ст.16 Закону №2011-ХІІ одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі одноразова грошова допомога), це гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975, затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - Порядок №975).
Частиною 2 пункту 3 Порядку №975 встановлено, що днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.
Згідно з п.4 ч.2 ст.16 Закону №2011-ХІІ одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю (крім військовослужбовців строкової служби) інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.
Відповідно до ч.1 ст.16-2 Закону №2011-ХІІ одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі:
б) 400-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності I групи, 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності II групи, 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності III групи (підпункт 4 пункту 2 статті 16 цього Закону).
Водночас пунктом четвертим статті 16-3 Закону України №2011-ХІІ визначено, що якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов'язаному або резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено вищу групу інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.
У разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги у зв'язку із змінами, що відбулися, не здійснюється.
Системний аналіз вищезазначених положень закону дає підстави для таких висновків.
По-перше, одноразова грошова допомога призначається і виплачується військовослужбовцю в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, у разі встановлення інвалідності третьої групи, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання обов'язків військової служби.
По-друге, встановлене абз.2 п. 4 ст.16-3 Закону №2011-ХІІ та п. 8 Порядку №975 обмеження щодо виплати одноразової грошової допомоги поширюється винятково на випадки, коли під час повторного огляду у понад дворічний строк: 1) змінилася група інвалідності після первинного встановлення інвалідності, або 2) змінився відсоток ступеня втрати працездатності без встановлення групи інвалідності.
З огляду на вказане, суд дійшов до висновку про те, що закон пов'язує підстави для відмови у здійсненні виплати одноразової грошової допомоги, в даному випадку виключно з моментом первинного встановлення інвалідності.
В той же час абз.2 п.4 ст.16-3 Закону №2011-XII не містить подібних часових обмежень після первинного встановлення часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 22.03.2019 встановлено третю групу інвалідності внаслідок травми, поранення, пов'язаних із захистом Батьківщини, встановлено первинно, тобто вперше. Водночас до цього, а саме 04.03.2016, позивачу було визначено ступінь втрати професійної працездатності 15% без встановлення інвалідності.
З огляду на викладене, твердження відповідача про те, що позивач не має права на отримання одноразової грошової допомоги з підстав, визначених у абз.2 п.4 ст. 16-3 Закону №2011-ХІІ та п.8 Порядку №975, є помилковими, оскільки у даному випадку йдеться не про виплату такої допомоги у зв'язку із зміною групи інвалідності, а про її призначення і виплату саме у зв'язку із встановленням позивачу третьої групи інвалідності внаслідок травми, поранення, пов"язаних із захистом Батьківщини, що є окремою підставою для виплати одноразової грошової допомоги.
Таким чином, суд дійшов до висновку, що позивач, як інвалід третьої групи внаслідок травм, пов"язаних із захистом Батьківщини, має право на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" у розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на день встановлення йому 3-ї групи інвалідності - 22.03.2019.
Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.
Таким чином, п.13 рішення Міністерства оборони України про відмову у призначенні позивачу одноразової грошової допомоги, оформленого протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум №65 від 24.05.2019 є протиправним.
Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, суд дійшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог та задоволення позову.
Відповідно до ч.5 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати з відповідача не стягуються.
Керуючись статтями 4, 6-9, 32, 77, 139, 205, 229, 242-246, 250, 255, 258, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, Житомирський окружний адміністративний суд, -
вирішив:
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідн. НОМЕР_3 ) до Міністерства оборони України (пр-т Повітрофлотський, буд.6, м.Київ, 03168, код ЄДРПОУ 00034022) про визнання протиправним та скасування пункту рішення, зобов'язання вчинити дії, - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати п.13 рішення Міністерства оборони України, оформленого протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум №65 від 24.05.2019, про відмову ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням йому при первинному огляді 3 групи інвалідності, з 22.03.2019, внаслідок травми, поранення, пов"язаних із захистом Батьківщини.
Зобов'язати Міністерство оборони України призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у зв'язку із встановленням йому при первинному огляді 3 групи інвалідності, внаслідок травми, поранення, пов"язаних із захистом Батьківщини у розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення 3 групи інвалідності - 22.03.2019, з урахуванням проведених виплат.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складення повного судового рішення.
Рішення складено в повному обсязі 15 листопада 2019 року.
Суддя А.В. Горовенко