Справа 556/2024/19
Номер провадження 1-в/556/146/2019
Іменем України
18.11.2019 року. Володимирецький районний суд Рівненської області в складі:
головуючого судді - ОСОБА_1
при секретарі - ОСОБА_2
за участю прокурора - ОСОБА_3
представника ДУ «Полицька виправна колонія (№76)» - ОСОБА_4
засудженого - ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Володимирець у режимі відеоконференції клопотання про умовно-дострокове звільнення з місць позбавлення волі засудженого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Житомир, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , жителя АДРЕСА_2 , українця, громадянина України, освіта середня, не одруженого, раніше не судимого.
Засуджений: 07.11.2013 року Бородянським районним судом Київської області за ч.1 ст.187, ч.3 ст289 , ч.1 ст. 263, ст 70 КК України - до 7 років 6 місяців позбавлення волі. 16.01.2014 року вироком Апеляційного суду Київської області, вирок Бородянського районного суду Київської області від 07.11.2013 року в частині призначеного покарання скасовано, ОСОБА_5 слід вважати засудженим за ч.1 ст.187, ч.1 ст.263, ч.3 ст.289, ст.70 КК України - на 7 років 6 місяців позбавлення волі. В решті вирок залишено без змін.
26.01.2016 року ухвалою Володимирецького районного суду Рівненської області на підставі ч.5 ст.72 КК України з врахуванням змін внесених ЗУ «Про внесення змін до Кримінального Кодексу України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув'язнення в строк покарання» від 26.11.2015 року № 838-8, який набрав чинності 24.12.2015 року, зараховано в строк покарання засудженому строк попереднього ув'язнення з часу фактичного затримання 09.08.2013 року по день набрання вироку суду законної сили по 15.01.2014 року, включно з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі, зараховано - 05 місяців 07 днів.
Засуджений ОСОБА_5 звернувся до суду із клопотанням про умовно-дострокове звільнення з місць позбавлення волі. В обґрунтування заяви вказував, що відносно нього настав передбачений законом строк для застосування пільги, згідно ст.81 КК України.
В судовому засіданні засуджений ОСОБА_5 підтримав заяву, просив застосувати відносно нього положення ст.81 КК України та умовно-достроково звільнити з місць позбавлення волі. Він працевлаштований, має сім заохочень. Стягнення зняті та погашені у встановленому законом порядку. Вину вчиненного злочину визнає, розкаюється.
Представник ДУ «Полицька виправна колонія (№76)» заперечив проти задоволення клопотання ОСОБА_5 . Вважає, що останній не довів своє виправлення, посередньо характеризується. У 2016 році був переведений до дільниці соціальної реабілітації. Однак за порушення встановлених вимог відбування покарання, 06.04.2018 року постановою начальника установи переведений до дільниці ресоціалізації середнього рівня безпеки. Крім того, ОСОБА_5 два рази поміщався в ДІЗО.
У судовому засіданні прокурор заперечив відносно задоволення клопотання засудженого. Останній сумлінною поведінкою і ставленням до праці не довів своє виправлення.
Заслухавши пояснення учасників судового засідання, дослідивши письмові докази, в тому числі особову справу засудженого ОСОБА_5 , суд приходить до висновку, що клопотання не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Так, судом встановлено, що ОСОБА_5 засуджений 16.01.2014 року за ч.1 ст.187, ч.1 ст.263, ч.3 ст.289, ст.70 КК України на 7 років 6 місяців позбавлення волі.
В місцях позбавлення волі ОСОБА_5 перебуває з 9 серпня 2013 року, в тому числі в ДУ «Полицька виправна колонія (№76)» - з 10 лютого 2014 року.
19 жовтня 2018 року комісією ДУ «Полицька виправна колонія (№76)» відмовлено у застосуванні ст. 81 КК України щодо засудженого ОСОБА_5 . На час прийняття вказаного рішення засуджений характеризувався негативно, мав шість стягнень, з яких: одне стягнення знято, чотири погашено у встановленому законом порядку, одне - не знято та не погашено у встановленому законом порядку. ( Витяг із протоколу №23 від 19.10.2018 р. засідання комісії ДУ "Полицька виправна колонія (№76)" по розгляду матеріалів щодо умовно-дострокового звільнення засуджених згідно ст.81 КК України, особова справа, а.с.-189)
Ухвалою Володимирецького районного суду Рівненської області від 13.11.2018 року, у задоволенні заяви засудженого ОСОБА_5 про умовно-дострокове звільнення з місць позбавлення волі відмовлено за безпідставністю.
З характеристики засудженого та матеріалів особової справи вбачається, що відбуваючи покарання в Державній установі «Полицька виправна колонія (№ 76)», засуджений зарекомендував себе посередньо. Мав шість стягнень, які погашені та зняті у встановленому законом порядку. Має сім заохочень.
Засуджений працевлаштований днювальним відділення. До роботи відноситься задовільно.
Не завжди дотримується правомірних, ввічливих взаємовідносин з персоналом установи та виконує їх законні вимоги під наглядом представників адміністрації.
Бере участь у програмі диференційованого виховного впливу на засуджених за напрямком «Духовне відродження», але заходів духовного характеру не відвідує. Свій загальноосвітній та професійно-технічний рівень підвищувати не бажає, вважає достатнім.
Має позов за виконавчими листами на суму 27081.40 грн, добровільно відшкодовано - 12918.53 грн..
За рисами характеру: запальний, однак намагається не виражати свої емоції та контролює їх; за вольовими якостями: наполегливий; у ставленні до засуджених: не конфліктний.
Не завжди дотримується правил особистої гігієни та санітарії, зовнішній вигляд не охайний.
Виконує роботи із самообслуговування, має достатній рівень необхідних навичок.
Вину скоєного злочину визнає і розкаюється. Міру покарання призначену судом вважає справедливою.
Відповідно до ст.81 КК України, умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення. Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване після фактичного відбуття засудженим не менше трьох чвертей строку покарання, призначеного судом за умисний особливо тяжкий злочин, а також покарання, призначеного особі, яка раніше звільнялася умовно-достроково і знову вчинила умисний злочин протягом невідбутої частини покарання..
Критеріями оцінки ступеня виправлення засудженого при застосуванні до нього положень ст.ст.81, 82 КК України є:
-ставлення засудженого до дотримання вимог встановленого порядку відбування покарання (режим) за весь період відбування покарання;
-участь у суспільно-корисній праці;
-участь у виховних заходах;
-участь у загальноосвітньому та професійно-технічному навчанні;
-участь у самодіяльних організаціях та соціально-корисна активність;
-участь у роботах з благоустрою установ та прилеглих територій,
-поліпшенні житлово-побутових умов засуджених або допоміжних робіт по забезпеченню установи продовольством;
-прагнення засудженого до відшкодування нанесених злочином збитків, сплати аліментів (за наявності виконавчих листів);
-визнання своєї вини у вчиненому злочині і каяття в ньому;
-підтриманні соціально-корисних зв'язків та позитивних намірів на життя після звільнення.
Як зазначено в п.п.2,17 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 26.04.2002 №2 «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш мяким», умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміна невідбутої частини покарання більш м'яким можливі лише після повного та всебічного вивчення даних про особу засудженого. При цьому головною умовою прийняття такого рішення є доведеність при умовно-достроковому звільненні від відбування покарання - того, що засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення (ч. 2 ст. 81 КК України).
Оскільки судовий розгляд питання про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання або заміну невідбутої частини покарання більш м'яким справляє великий виховний і запобіжний вплив як на самого засудженого, так і на інших осіб, суди під час судового засідання у справах цієї категорії повинні приділяти особливу увагу поясненням засудженого, представників органу, який відає виконанням покарання, спостережної комісії або служби у справах неповнолітніх по суті внесеного подання. Зокрема, слід ретельно з'ясовувати ставлення засудженого до вчиненого злочину,праці та навчання, додержання ним вимог режиму, участь у самодіяльних організаціях засуджених виправно-трудової установи, а також його наміри щодо прилучення до суспільно корисної праці та потребу в наданні допомоги при обранні місця проживання і працевлаштування.
Згідно ст. 6 КВК України, виправлення засудженого - процес позитивних змін, які відбуваються в його особистості та створюють у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки; свідоме відновлення засудженого в соціальному статусі повноправного члена суспільства; повернення його до самостійного загальноприйнятого соціально-нормативного життя в суспільстві.
Критерієм сумлінної поведінки є неухильне дотримання всіх вимог режиму місця відбування покарання та виконання всіх покладених на засудженого обовязків. Чесним ставленням до праці є постійна старанність у роботі, прагнення до кращого виконання дорученої роботи, підвищення кваліфікації, бережливе ставлення до матеріалів та обладнання. Висновок про виправлення засудженого має ґрунтуватися на аналізі даних про його поведінку за весь період відбування покарання, а не за час, що безпосередньо передує розгляду питання про можливість застосування умовно-дострокового звільнення від покарання.
Що стосується заохочень засудженого та наявності лише шести стягнень, які погашені, то дана обставина не може суттєво впливати на висновок суду про доведеність засудженим свого виправлення, оскільки дотримання встановленого порядку відбування покарання відповідно до ст. 102 КВК України є обовязком засудженого.
Разом з цим, оцінюючи в сукупності всі дані, які можуть служити чинником для визнання поведінки засудженого такою, що свідчить про його виправлення, суд вважає, що не надано конкретних переконливих даних про те, що процес виправлення засудженого досягнув тієї стадії, на якій відбування призначеного покарання перестає бути доцільним і його подальше виправлення можливе в умовах перебування на волі.
Враховуючи дані обставини та наявні формальні підстави для звільнення за ст.81 КК України, суд вважає, що клопотання не підлягає задоволенню, оскільки хоча засуджений ОСОБА_5 відбув строку покарання, однак не довів сумлінною поведінкою своє виправлення.
Таким чином, ретельно зясувавши позицію засудженого щодо скоєного злочину, вислухавши пояснення учасників судового засідання, суд приходить до висновку, що умовно-дострокове звільнення від відбування покарання не сприятиме виховному і запобіжному впливу на засудженого, оскільки він своє виправлення не довів та не має глибокого критичного усвідомлення своєї вини у скоєному злочині, а тому у задоволенні клопотання необхідно відмовити.
Керуючись ст.81 КК України, ст. ст. 392,538, 539 КПК України, суд,-
У задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_5 про умовно-дострокове звільнення від покарання з місць позбавлення волі відмовити, за безпідставністю.
На ухвалу може бути подана апеляція до Рівненського апеляційного суду протягом 7 діб через районний суд з моменту проголошення, а засудженим - з моменту вручення копії ухвали.
Суддя: ОСОБА_1