Рішення від 18.11.2019 по справі 169/848/19

Справа № 169/848/19

Провадження № 2-а/169/27/19

ТУРІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 листопада 2019 року смт Турійськ

Турійський районний суд Волинської області в складі

головуючого судді Тітівалова Р.К.,

з участю

секретаря судового засідання Веремчук Л.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Рівненської митниці Державної фіскальної служби України про скасування постанови в справі про порушення митних правил,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Рівненської митниці Державної фіскальної служби України про визнання протиправною та скасування постанови в справі про порушення митних правил № 0239/20400/19 від 20 червня 2019 року, винесеної заступником начальника - начальником управління протидії митним правопорушенням та міжнародної взаємодії Рівненської митниці ДФС Сімчуком В.П., якою ОСОБА_1 притягнуто до відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого статтею 485 МК України, та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів, що становить 184063,98 грн.

Позов мотивований тим, що доказів на наявність умислу ОСОБА_1 на ухилення від сплати обов'язкових платежів немає, при митному оформленні 9 березня 2018 року автомобіля марки Renault Master (VIN- НОМЕР_1 ) він діяв добросовісно, без жодного умислу на заявлення неправдивих відомостей щодо транспортного засобу і заниження його митної вартості. До митного оформлення пред'явив виключно ті документи, які були надані продавцем, зокрема, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, в якому зазначено дату першої реєстрації - 28 березня 2012 року. Під час митного оформлення митним органом не витребовувались додаткові документи. Як у відповідача, так і в декларанта будь-яких сумнівів щодо ідентифікаційних ознак автомобіля не було. В ході розгляду справи про порушення митних правил відповідач взяв до уваги виписку ZEVIS, де датою першої реєстрації автомобіля зазначено 2 серпня 2011 року, у зв'язку з чим відповідач вважав, що автомобіль перебуває у використанні більше п'яти років і потрібно застосовувати ставку податку 0,8 євро, а не 0,02 євро.

Вказуючи, що беззаперечним доказом реєстраційних даних на транспортний засіб може бути лише реєстраційний документ, виданий уповноваженим державним органом, який він надав відповідачу при митному оформленні, а не акт перевірки та виписка з бази даних ZEVIS, оскаржувана постанова винесена з порушенням вимог чинного законодавства, просив поновити строк на звернення до суду, скасувати оскаржувану постанову, а провадження у справі закрити.

Ухвалою суду від 25 жовтня 2019 року позивачу поновлено строк для звернення до суду (а.с. 24).

Позивач у судове засідання не з'явився, хоча про дату, час і місце розгляду справи був належним чином повідомлений (а.с. 39). Представник позивача ОСОБА_2 подав до суду письмову заяву, в якій просив позов задовольнити та розглядати справу без його участі та участі позивача (а.с. 42).

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, хоча про дату, час і місце розгляду справи був належним чином повідомлений (а.с. 41), про причини неявки суд не повідомляв, відзив на позов та клопотань про відкладення розгляду не подавав.

Враховуючи, що учасники процесу у судове засідання не з'явилися і розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до вимог частини четвертої статті 229 КАС України не здійснювалося.

Дослідивши та оцінивши наявні в матеріалах справи письмові докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

Стаття 458 МК України передбачає, що порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред'явлення їх органам доходів і зборів для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на органи доходів і зборів цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.

Відповідно до статті 485 МК України заявлення в митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару, неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості, та/або надання з цією ж метою органу доходів і зборів документів, що містять такі відомості, або несплата митних платежів у строк, встановлений законом, або інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, а так само використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв'язку з якими було надано такі пільги - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів.

Для притягнення до відповідальності згідно зі статтею 485 МК України необхідно довести факт заявлення в митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру неправдивих відомостей та/або надання документів, що містять неправдиві відомості та наявність прямого умислу.

За змістом статті 10 КУпАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

Частиною першою статті 266 МК України визначені обов'язки декларанта та уповноваженої ним особи, серед яких, зокрема, здійснення декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення відповідно до порядку, встановленого цим Кодексом.

Таким чином, для притягнення до відповідальності позивача за порушення, передбачене статтею 485 МК України, необхідно встановити наявність умислу позивача на вчинення відповідних дій.

При цьому, для встановлення суб'єктивної сторони вказаного правопорушення необхідно правильно та повно встановити фактичні обставини справи для розуміння наявності чи відсутності умислу ОСОБА_1 щодо заявлення в митній декларації неправдивих відомостей.

Згідно з частиною другою статті 270 МК України правила оподаткування товарів, що переміщуються через митний кордон України, іншими (крім мита) митними платежами встановлюються Податковим кодексом України з урахуванням особливостей, що визначаються цим Кодексом.

Склад правопорушення, передбаченого підпунктом 215.3.5-1 пункту 215.3 статті 215 ПК України, полягає у неправильному визначенні грошового зобов'язання з акцизного податку та податку на додану вартість при ввезенні на митну територію України автомобілів легкових та інших моторних транспортних засобів, призначених головним чином для перевезення вантажів.

Відповідно до підпункту 215.3.5-2 пункту 215.3 статті 215 Податкового кодексу України податок справляється з таких товарів та обчислюється за такими ставками: моторні транспортні засоби для перевезення вантажів з повною масою транспортного засобу не більше як 5 тон з робочим об'ємом циліндрів двигуна не більше як 2500 куб. см., що використовувалися, класифіковані за кодом згідно з УКТЗЕД 8704219900 на дату подання митної декларації у цій справі 0,02 євро за 1 куб. см. об'єму циліндрів двигуна.

Ставка податку для транспортних засобів, що відповідають коду 8704 згідно з УКТЗЕД, застосовується для автомобілів, що використовувалися з 5 до 8 років, з застосуванням коефіцієнту 40, а для автомобілів, що використовувалися понад 8 років з застосуванням коефіцієнту 50.

У підпункті 14.1.251. пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що транспортні засоби, що використовувалися, - транспортні засоби, на які уповноваженими державними органами, в тому числі іноземними, видані реєстраційні документи, що дають право експлуатувати такі транспортні засоби.

Аналіз наведених положень закону дає підстави для висновку, що для того, щоб визначити митну вартість транспортного засобу важливим є з'ясування дати першої реєстрації транспортного засобу, яка свідчить про початок його використання і зазначена в реєстраційних документах, виданих уповноваженими державними органами, в тому числі іноземними.

Для здійснення митного оформлення та випуску у вільний обіг на митній території України автомобіля марки «Renault», модель «Master», ідентифікаційний номер кузова НОМЕР_1 , позивач, як директор Товариства з обмеженою відповідальністю «БЕСТКАР» (далі - ТОВ «БЕСТКАР»), яке є декларантом, крім інших документів, подав свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 від 15 лютого 2017 року, в якому зазначена дата першої реєстрації транспортного засобу - 28 березня 2012 року.

Декларантом було сплачено всі нараховані відповідачем митні платежі: ввізне мито, акцизний податок та податок на додану вартість.

Водночас, оскаржувана позивачем постанова мотивована тим, що в ході проведення Головним управлінням ДФС у Волинській області перевірки встановлено, що ТОВ «БЕСТКАР» задекларувало недостовірну інформацію про дату виготовлення і дату першої реєстрації автомобіля, оскільки відповідно до виписки з ZEVIS (бази даних Федеративної служби автомобільного транспорту), яка була надана митними органами Федеративної Республіки Німеччина, дата першої реєстрації автомобіля марки «Renault», модель «Master», ідентифікаційний номер кузова НОМЕР_1 2 серпня 2011 року.

З огляду на вказані обставини посадова особа митниці, яка виносила оскаржувану постанову, дійшла висновку про те, що позивач вчинив дії, спрямовані на неправомірне зменшення розміру митних платежів при здійсненні митного оформлення вищевказаного транспортного засобу на загальну суму 61354,66 грн.

Обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, повинні бути доведені відповідними засобами доказування.

Наказом Державної митної служби України від 17.11.2005 № 1118, зареєстрованим в Мiнiстерствi юстицiї України 10.04.2008 за № 291/1498, затверджено «Правила митного контролю та митного оформлення транспортних засобiв, що перемiщуються громадянами через митний кордон України».

Визначення календарного і модельного років виготовлення та першої реєстрації і терміну перебування в користуванні транспортного засобу врегульовано пунктом 8 цих Правил.

Датою початку користування транспортного засобу, що були в користуванні та ввозяться на митну територію України, вважається дата першої реєстрації транспортного засобу, визначена в реєстраційних документах, які видані уповноваженими державними органами та дають право експлуатувати ці транспортні засоби на постійній основі.

Таким чином, для того, щоб визначити розмір митних платежів важливим є з'ясування дати першої реєстрації транспортного засобу, яка свідчить про початок його використання і зазначена в реєстраційних документах, виданих уповноваженими державними органами, в тому числі іноземними.

Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, видане уповноваженим органом держави, є належним документом, який засвідчує дату першої реєстрації транспортного засобу. Дата першої реєстрації транспортного засобу може бути підтверджена лише органом, який видав свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, і не інакше.

З огляду на вказане, витяг з бази даних ZEVIS, на який покликався відповідач в оскаржуваній постанові, не може бути належним доказом у цій справі. Разом з тим, відповідач до уповноваженого органу держави, який видав свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, не звертався.

Крім того, суд звертає увагу на те, що витяг з бази даних ZEVIS у матеріалах справи відсутній та відповідач суду його не надав.

З огляду на вказане суд вважає, що позивач надав належний документ, який підтверджує дату першої реєстрації транспортного засобу, який ввезений ним на територію України, а митний орган не встановив обставин, які б свідчили про умисне надання позивачем недостовірних даних, що було б об'єктивною причиною для помилкового визначення митної вартості товару митним органом на момент розмитнення автомобіля.

Будь-яких належних та допустимих доказів про невідповідність свідоцтва про реєстрацію встановленому зразку і формі, яке при митному оформленні подав позивач, чи його підробку в матеріалах справи немає і відповідачем суду надано не було в ході розгляду справи.

У відповідності до пункту 8 Правил митного контролю та митного оформлення транспортних засобiв, що перемiщуються громадянами через митний кордон України, основним документом, який підтверджує початок користування транспортним засобом, що був у користуванні та ввозиться на митну територію України, вважається дата першої реєстрації такого засобу, яка зазначена в реєстраційних документах, які видані уповноваженими державними органами іноземної держави та дають право експлуатувати ці транпортні засоби на постійній основі.

Таким чином, суд дійшов висновку, що на момент митного оформлення автомобіля марки «Renault» позивач, який перебував на посаді директора ТОВ «БЕСТКАР», подав документи, необхідні для визначення дати першої реєстрації вказаного автомобіля, зокрема реєстраційний документ на автомобіль, який є достатнім для визначення розміру митних платежів в розумінні пункту 8 вищевказаних Правил.

Згідно з частиною другою статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Жодних належних, допустимих та беззаперечних доказів на спростування вищевказаного відповідач суду не надав, а представник відповідача в судове засідання не з'явився.

Відповідно до пункту третього частини третьої статті 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, зокрема, скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Таким чином, суд вважає, що відповідач при розгляді справи про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за порушення митних правил допустив невідповідність висновків обставинам справи та неправильно застосував норми матеріального права, що є підставою для скасування оскаржуваної постанови та закриття справи про адміністративне правопорушення (порушення митних правил).

Разом з тим, визнання оскаржуваної постанови протиправною положеннями статті 286 КАС України не передбачено, а тому в цій частині позову слід відмовити.

Керуючись статтями 2, 77, 242-247, 272, 286 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову заступника начальника - начальника управління протидії митним правопорушенням та міжнародної взаємодії Рівненської митниці Державної фіскальної служби України Сімчука Віталія Петровича від 20 червня 2019 року у справі про порушення митних правил № 0239/20400/19, якою притягнуто до відповідальності ОСОБА_1 за вчинення правопорушення, передбаченого статтею 485 МК України, та накладено на нього стягнення у виді штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів в розмірі 184063 (сто вісімдесят чотири тисячі шістдесят три) гривні 98 (дев'яносто вісім) копійок, скасувати і закрити справу про порушення митних правил (адміністративне правопорушення).

У решті позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення через Турійський районний суд Волинської області.

Позивач: ОСОБА_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Представник позивача: ОСОБА_2, адреса місця знаходження: вулиця Олеся Гончара , 3, офіс 95, місто Луцьк, Волинська область.

Відповідач: Рівненська митниця ДФС України, адреса місця знаходження: вулиця Соборна, 104, місто Рівне, Рівненська область, код ЄДРПОУ 39420640.

Повне рішення складено 18 листопада 2019 року.

Головуючий

Попередній документ
85686101
Наступний документ
85686103
Інформація про рішення:
№ рішення: 85686102
№ справи: 169/848/19
Дата рішення: 18.11.2019
Дата публікації: 25.11.2019
Форма документу: Рішення
Форма судочинства: Адміністративне
Суд: Турійський районний суд Волинської області
Категорія справи: Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу реалізації державної політики у сфері економіки та публічної фінансової політики, зокрема щодо; митної справи (крім охорони прав на об’єкти інтелектуальної власності); зовнішньоекономічної діяльності; спеціальних заходів щодо демпінгового та іншого імпорту, у тому числі щодо
Стан розгляду справи:
Стадія розгляду: Розглянуто у апеляційній інстанції (22.10.2020)
Результат розгляду: відмовлено у відкритті провадження
Дата надходження: 21.10.2019
Предмет позову: про скасування постанови в справі про порушення митних правил