Справа №167/1380/19
Провадження №2/167/372/19
18.11.2019 року Рожищенський районний суд Волинської області в складі:
головуючого - судді Сіліча І.І.
секретаря судового засідання - Матвійчук Л.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в м.Рожище цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
23.09.2019 року Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» (далі - позивач, АТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач) про стягнення заборгованості за кредитним договором. Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідно до укладеного договору б/н від 18.04.2017 року відповідач отримав кредит у розмірі 800,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідач належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання за кредитним договором, тому у нього станом на 15.09.2019 року виникла заборгованість перед АТ КБ «ПриватБанк» в сумі 14068,85 грн, що складається з: заборгованості за простроченим тілом кредиту - 1061,72 грн., пені за прострочене зобов'язання - 9210,99 грн, пені за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн - 2650,00 грн, а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: штрафу (фіксована частина) 500 грн, штрафу (процентна складова) 646,14 грн..
З наведених мотивів та підстав позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість за кредитним договором б/н від 18 квітня 2017 року та понесені судові витрати по справі.
Ухвалою суду від 24.09.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито спрощене позовне провадження та призначено розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, подав на адресу суду клопотання про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, щодо ухвалення заочного рішення не заперечив.
Відповідач в судове засідання не з'явився, суду надана заява про розгляд справи у його відсутності. Позовні вимоги визнає частково, штраф та пеню не визнає.
Розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, що відповідає вимогам ч.2 ст.247 ЦПК України.
Дослідивши письмові матеріали справи та докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги слід задовольнити частково, з таких підстав.
Судом встановлено, що 18.04.2017 року між позивачем та відповідачем укладено кредитний договір № б/н, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит у розмірі 800,00 грн., шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку, отримавши платіжну картку та персональний ідентифікаційний номер для авторизації.
У заяві зазначено, що відповідач згоден з тим, що ця заява разом із Пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомився та погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді.
До кредитного договору банк додав Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті https://privatbank.ua/terms/.
Із наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що станом на 15.09.2019 року заборгованість за простроченим тілом кредиту - 1061,72 грн., заборгованість по сплаті пені - 9210,99 грн., заборгованість по сплаті пені за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100,00 грн. - 2650,00 грн., а також штрафи відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500,00 грн. штраф (фіксована частина), 646,14 грн. штраф (процентна складова).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
У заяві позичальника від 18 квітня 2017 року процентна ставка не зазначена.
Крім того, у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов'язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.
Банк, пред'являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема нараховану пеню за прострочене зобов'язання, нараховану пеню за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн, а також штрафи.
При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що який саме Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.
Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15).
Відтак суд вважає, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк», тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.
За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про пеню та штрафи за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
Надані позивачем Правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.
Суд вважає, що Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт ««Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, які містяться в матеріалах даної справи не містять підпису відповідача, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 18 квітня 2017 року шляхом підписання заяви-анкети. Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов'язань.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року по справі №342/180/17 провадження №14-131цс19 зауважила, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.
Відтак враховуючи вищенаведене, підстави для задоволення позову в частині стягнення з відповідача на користь банку нарахованої пені за прострочене зобов'язання - 9210,99 грн., заборгованість по сплаті пені за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100,00 грн. - 2650,00 грн., а також штрафи відповідно до п.2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500,00 грн. штраф (фіксована частина), 646,14 грн. штраф (процентна складова) відсутні, а тому в цій частині позову слід відмовити.
Однак, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за простроченим тілом кредиту в розмірі 1061,72 грн..
Відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідача слід стягнути на користь позивача сплачений ним судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Оскільки задоволено 7,55 % позову (1061,72 грн. х 100 % : 14068,85 грн.), а сплачено 1921 грн. судового збору, то з відповідача на користь позивача слід стягнути 145 грн. судових витрат (7,55 % х 1921 грн. : 100 %).
Керуючись ст.ст.10, 12, 77, 78, 141, 263, 265, 268 ЦПК України, ст.ст. 509, 510, 526, 546, 611, 1050, 1054, 1055 ЦК України, суд, -
Позов Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за простроченим тілом кредиту за кредитним договором б/н від 18.04.2017 року у розмірі 1061 (одна тисяча шістдесят одна) грн. 72 коп..
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» судові витрати по справі, а саме - 145 (сто сорок п'ять) грн. судового збору.
У решті позову відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 18.11.2019 року.
Позивач: Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Грушевського,буд.1Д, код ЄДРПОУ 14360570.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , житель АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .
СУДДЯ: І.І.Сіліч