36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
12.11.19 Справа № 917/1336/19
м.Полтава
за позовною заявою Акціонерного товариства "Полтаваобленерго", вул.Старий Поділ, 5, м.Полтава, 36022, адреса для листування (пр-т Свободи, 8, м.Кременчук, Полтавська область, 39601.
до Дошкільного навчального закладу (ясла-садок) комбінованого типу №18 Кременчуцької міської ради Полтавської області, вул.Лейтенанта Покладова, 12, м.Кременчук, Полтавська область,39600
про стягнення 33221,04грн.
Суддя Кльопов І.Г.
Секретар судового засідання Назаренко Я.А.
Представники сторін згідно протоколу судового засідання
Обставини справи: 05.08.2019 року до Господарського суду Полтавської області надійшла позовна заява Акціонерного товариства "Полтаваобленерго" до відповідача Дошкільного навчального закладу (ясла-садок) комбінованого типу №18 Кременчуцької міської ради Полтавської області про стягнення 33 221,04 грн. заборгованості.
Ухвалою суду від 05.08.2019 року відкрито провадження у даній справі, ухвалено розглядати справу у порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання у справі на 03.09.2019 року.
27.08.2019 року від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує проти позовних вимог. Зокрема, відповідач зазначає, що позивач усвідомлював, що відповідач фінансується тільки в межах затвердженого кошторису, оскільки йому достовірно було відомо, що відповідач є бюджетним закладом дошкільної освіти, є не господарюючим суб'єктом і не наділений іншими коштами, крім бюджетних. Також, відповідно до п.3.1.2 Договору Теплопостачальна організація мала право, у разі виникнення у споживача заборгованості з оплати за спожиту теплову енергію, за взаємною згодою та у порядку, передбаченому законодавством України, укласти договір про погашення заборгованості, який є додатком до цього договору. В зазначеному договорі сторонами відображається узгодження графіку погашення заборгованості. Жодного разу протягом дії Договору позивач, з метою скорочення своїх втрат не звертався до відповідача з вказаною пропозицією. У зв'язку з відсутністю коштів у місцевому бюджеті відповідач не мав змоги вчасно розрахуватися з Позивачем за зобов'язаннями по Договору, так як враховують у першочерговому порядку потребу в коштах на оплату праці працівників бюджетних установ відповідно до встановлених законодавством України умов оплати праці та розміру мінімальної заробітної плати.
Крім того, відповідач просив зменшити розмір пені на 90 відсотків, оскільки заборгованість виникала не з вини відповідача, а внаслідок неузгодженості в сфері виділення бюджетних коштів.
27.08.2019 року від відповідача також надішло клопотання про розгляд справи без їхньої участі.
02.09.2019 року від позивача надійшла відповідь на відзив. У відповіді позивач вказує, що відсутність бюджетних коштів не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання. Щодо укладення договору про погашення заборгованості, то це за умовами договору є правом позивача, а не його обов'язком.
Ухвалою від 03.09.2019 року суд відклав підготовче засідання на 26.09.2019 року.
Ухвалою від 26.09.2019 року суд продовжив строк підготовочго провадженя на 30 днів та відклав підготовче засідання на 24.10.2019 року.
24.10.2019 року від позивача до суду надішла заява в якій позивач повідомив суду про зміну розрахункових рахунків позивача.
Ухвалою від 24.10.2019 року суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 12.11.2019 року.
Позивач та відповідач в судове засідання 12.11.2019 року не з'явились, про місце дату та час судового засідання учасники справи були повідомлені належним чином (поштові повідомлення про вручення даної ухвали наявні у матеріалах справи).
У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення (ч. 4 ст. 240 ГПК України).
Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення ( ч. 5 ст. 240 ГПК України).
Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши надані докази, суд, встановив:
01.01.2010 року між Позивачем і Відповідачем було укладено договір про постачання теплової енергії в гарячій воді № 1703 (далі -Договір), відповідно до якого позивач зобов'язався надавати в вчасно та відповідної якості послуги з постачання теплової енергії в гарячій воді з додатками (арк. с. 15-20)
Пунктом 1.2 Договору визначено, що тарифи на послуги з теплопостачання затверджуються в установленому порядку відповідно до ЗУ "Про теплопостачання" та діючого законодавства України.
Додатком № 2 до Договору встановлено фактичні обсяги теплового навантаження та теплопостачання і орієнтовна вартість теплової енергії відпущеної "Споживачу" за поточний рік відповідно до тарифів діючих на момент укладання Договору, а Додатком № 3 до Договору встановлено тариф на момент укладення Договору, можливість його зміни і повідомлення про це Споживача.
Розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються у відповідності до п. 23 "Правил користування тепловою енергією" (далі Правила) затверджених постановою КМУ № 1198 від 03.10.2007 року, п. 2.2.2 Договору та Додатку № 4 "Порядок розрахунків за спожиту теплову енергію" до Договору .
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач систематично порушував терміни оплати за теплову енергію, встановлені Договором, що підтверджується виставленими рахунками та документами про їх отримання.
Так, за січень 2019 року, лютий 2019 року, березень 2019 року та квітень 2019 року Відповідачем до теперішнього часу не сплачена вартість за спожиту теплову енергію в сумі 229 823,04 грн. Її споживання підтверджується актами про обсяги спожитої (поставленої) споживачу теплової енергії на підставі відомостей про фактичні покази засобів обліку теплової енергії, які додаються (арк. с. 24-37).
Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача пені за січень 2019 року, лютий 2019 року, березень 2019 року та квітень 2019 року на загальну суму 25 597,23 грн., інфляційних нарахувань за січень 2019 року, лютий 2019 року, березень 2019 року та квітень 2019 року в розмірі 5 461,33 грн. та 3 % річних від простроченої суми за січень 2019 року, лютий 2019 року, березень 2019 року та квітень 2019 року в розмірі 2 162,48 грн. (розрахунки арк. с. 10-14).
При вирішенні спору суд виходив з наступного.
Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.
Статтями 15, 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, яке реалізується шляхом звернення до суду.
Відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).
Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
У відповідності до ст. ст. 525, 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином, в установлений строк, відповідно до закону, інших правових актів, договору, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, крім передбачених законом випадків.
Згідно ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України).
Статтею 712 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ст. 265 Господарського кодексу України (далі ГК України) за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договори купівлі-продажу.
Згідно ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором не встановлено інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За ст. 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається. Зазначені положення викладені і в ст.193 ГК України.
З матеріалів справи вбачається, що позивач належним чином виконав зобов'язання за вищезазначеним Договором щодо постачання теплової енергії відповідачу. Відповідач в порушення прийнятих на себе зобов'язань за Договором та приписів ст. 692 Цивільного кодексу України надані послуги з поставки теплової енергії у вигляді гарячої води оплачував з порушенням строків, визначених у договорі. Дана обставина не спростовується відповідачем.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.
На підставі даної норми позивач заявив до стягнення інфляційні нарахування січень 2019 року, лютий 2019 року, березень 2019 року та квітень 2019 року в розмірі 5 461,33 грн. та 3 % річних від простроченої суми за січень 2019 року, лютий 2019 року, березень 2019 року та квітень 2019 року в розмірі 2 162,48 грн.
Згідно з ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
Одним із видів забезпечення виконання зобов'язань відповідно ст. 546, ст. 549 Цивільного кодексу України та ст. 199 Господарського кодексу України, є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України.
Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Пунктом 4 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).
Згідно статті 4 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань не повинен перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховувалась пеня.
У відповідності до п. 6 Додатку № 4 до Договору, п. 4.2.2 Договору № 1702 про постачання теплової енергії в гарячій воді. ЗУ "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" - за несвоєчасне внесення плати за спожиту теплову енергію Споживач сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується.
З огляду на що позивачем за несвоєчасне внесення плати за спожиту теплову енергію Відповідачу нарахована пеня за січень 2019 року, лютий 2019 року, березень 2019 року та квітень 2019 року на загальну суму 25 597,23 грн.
Враховуючи неналежне виконання відповідачем зобов'язань щодо оплати за договором позивачем правомірно нараховані та заявлені до стягнення пеня, річні та інфляційні.
Заперечення відповідача судом відхиляються з таких мотивів.
Наданими до справи доказами підтверджуються факт існування між сторонами заснованих на договорі постачання електричної енергії правовідносин з приводу на постачання теплової енергії в гарячій воді, обсяги та вартість поставленої за договором енергії.
Бюджетним кодексом України регулюються відносини, що виникають у процесі складання, розгляду, затвердження, виконання бюджетів, звітування про їх виконання та контролю за дотриманням бюджетного законодавства і питання відповідальності за порушення бюджетного законодавства, а також визначаються правові засади утворення та погашення державного і місцевого боргу (ст. 1 Бюджетного кодексу України). У зв'язку з цим застосування бюджетного законодавства до відносин юридично рівних учасників є неприпустимим. Відсутність у відповідача необхідних коштів або взяття ним зобов'язань без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом чи законом про Державний бюджет України, не звільняє цього суб'єкта від обов'язку виконати зобов'язання за договором, яке не припинилося відповідно до приписів глави 50 Цивільного кодексу України.
Таким чином, умови договору не звільняють відповідача від відповідальності за невиконання зобов'язань щодо своєчасної оплати спожитої електроенергії з причин затримки фінансування.
Крім того, за змістом частини другої статті 617 ЦК України та рішення Європейського суду з прав людини від 18.10.2005 у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" відсутність бюджетних коштів не виправдовує бездіяльність боржника і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання. Згідно з приписами статті 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями і, оскільки між сторонами виникли майнові відносини, які засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників (частина перша статті 1 ЦК України), що регулюються актами цивільного законодавства України, тому відсутність у відповідача необхідних коштів не звільняє його від обов'язку виконати зобов'язання за договором.
Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідач у відзиві заявив клопотання про зменшення пені на 90%, оскільки відповідач є комунальним дошкільним навчальним закладом, що займається вихованням дітей, є бюджетною неприбутковою установою, заборгованість виникла не з вини відповідача, а внаслідок неузгодженості в сфері виділення бюджетних коштів, накладання штрафних санкцій значно погіршить фінансове становище Відповідача, що потягне за собою неможливість в подальшому якісно виконувати свої функціональні обов'язки.
Згідно ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.
Пунктом 1 ст. 233 ГК України визначено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Враховуючи те, що 1) терміни прострочки сплати основного боргу є незначними; 2) відповідач є бюджетною організацією; 3) відповідач є дошкільним виховним, соціально-значущим закладом, а також ступінь виконання боржником зобов'язань за укладеним договором, керуючись ч. 2 ст. 233 ГК України, суд дійшов висновку про наявність виключних обставин, які дають підстави для зменшення розміру пені на 50% та стягнення з відповідача 12 798,61 грн. пені. Дана сума, на думку господарського суду, є достатньою мірою відповідальності для відповідача за порушення умов договору та несвоєчасну оплату поставленої теплової енергії позивачем.
На підставі матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення пені в сумі 12 798,61 грн., інфляційних нарахувань в розмірі 5 461,33 грн. та 3 % річних від простроченої суми в розмірі 2 162,48 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Судовий збір згідно ст. 129 ГПК України відшкодовується позивачу за рахунок відповідача.
Керуючись статтями 129, 232-233,237-238,240 ГПК України, суд, -
1. Позовні вимоги частково.
2. Стягнути з Дошкільного навчального закладу (ясла-садок) комбінованого типу №18 Кременчуцької міської ради Полтавської області (пров. Лейтенанта Покладова,12, м. Кременчук, Полтавська область,39600, ідентифікаційний код 24827968) на користь Акціонерного товариства "Полтаваобленерго" (вул. Старий Поділ, 5, м. Полтава, Полтавська область,36022, р/р № НОМЕР_1 , АТ «ТАСКОМБАНК», МФО 339500, ідентифікаційний код 25717118) пеню в сумі 12 798,61 грн., інфляційних нарахувань в сумі 5 461,33 грн., 3 % річних в сумі 2162,48 грн. та 1921,00 грн. витрат по сплаті судового збору.
Видати наказ після набранням рішенням законної сили.
4. В іншій частині позову відмовити в задоволенні вимог
.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст.ст.256 ГПК України). Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Повний текст рішення підписано: 15.11.2019
Суддя Кльопов І.Г.