печерський районний суд міста києва
Справа № 757/20501/14-ц
31 жовтня 2019 року Печерський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді Матійчук Г.О.,
при секретарі Ткаченко І.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві заяву ОСОБА_1 про заміну сторони правонаступником, видачу дублікату виконавчого листа та поновлення строку для пред'явлення його до виконання у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Український професійний банк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
У серпні 2019 року до суду надійшла вказана заява, в обґрунтування якої заявник зазначив, що в провадженні Печерського районного суду м. Києва знаходилась справа за позовом Публічного акціонерного товариства «Український професійний банк» (далі - ПАТ «Український професійний банк»/банк) до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 (далі - відповідачі/відповідач) про стягнення заборгованості за кредитним договором №884 від 30.11.2007 року (далі - кредитний договір). ,
27.10.2014 року у справі ухвалено рішення, відповідно до якого з відповідачів на користь банку було стягнуто заборгованість за кредитним договором в розмірі 189 315,82 грн та судові витрати.
На виконання рішення 09.01.2015 р. було видано виконавчі листи №757/20501/14-ц, які пред'явлені до виконання.
Виконавчий лист відносно боржника ОСОБА_2 було направлено на виконання до Деснянського районного відділу Державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції м. Києва, постановою якого від 04.08.2016 р. виконавчий документ прийнято до виконання та відкрито виконавче провадження №51833973, виконання рішення (станом на день подання заяви) триває.
Виконавчий лист про стягнення заборгованості з ОСОБА_3 було направлено на виконання до того ж відділу ДВС. Згідно даних Автоматизованої системи виконавчих проваджень виконавче провадження завершено.
09.07.2019 року між ним ( ОСОБА_1 ) та ПАТ «Український професійний банк», від імені якого дів виконуючий обов'язки уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Український професійний банк» Шаров В.С. укладено договір №63 про відступлення (купівля-продаж) прав вимоги, відповідно до якого ПАТ «Український професійний банк» відступив, а він набув права вимоги до групи позичальників, заставодавців та поручителів, в тому числі до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за кредитним договором №884 від 30.11.2007 року, включаючи права вимоги до правонаступників боржників, спадкоємців боржників, страховиків або інших осіб, до яких перейшли обов'язки боржників або які зобов'язані виконати обов'язки боржників, за кредитними договорами (договорами про надання кредиту(овердрафту), договорами поруки, договорами іпотеки (іпотечними договорами) та договорами застави, з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них, згідно реєстру у Додатку №1-1 та Додатку №1-2 до цього договору.
Таким чином, ПАТ «Український професійний банк» відступило право вимоги за кредитним договором №884 від 30.11.2007, а отже вибуло із правовідносин за вказаним договором.
В результаті цього виникла необхідність у процесуальному правонаступництві та заміні стягувача з ПАТ «Український професійний банк» у виконавчих листах №757/20501/14-ц на правонаступника ОСОБА_1 (заявника).
Після отримання від ПАТ «Український професійний банк» документів кредитної справи №884 від 30.11.2007 р., заявником було виявлено, що в матеріалах справи відсутній оригінал виконавчого листа №757/20501/14-ц (боржник ОСОБА_3 ). Також відсутні будь-які документи, які б підтверджували направлення чи знаходження вказаного виконавчого документа на виконанні. Вказаний факт підтверджується актом прийому-передачі №1 від 09.07.2019. Згідно з даними Автоматизованої системи виконавчих проваджень, на даний час жодних виконавчих проваджень, за якими боржником є ОСОБА_3 , а стягувачем ПАТ «Український професійний банк», немає.
Зауважує, що оригінал виконавчого листа №757/20501/14-ц, за яким боржником є ОСОБА_3 , втрачено не його вини.
Крім того, зауважує, що строк пред'явлення виконавчого документа до виконання становив 3 роки з дня видачі чи повернення, тому строк на його пред'явлення для виконання сплинув. Вважає, що неможливістю звернути до виконання вказаний виконавчий лист, порушуються його права та інтереси, а також порушується принцип обов'язковості виконання судових рішень.
У зв'язку з чим просив задовольнити заяву про заміну сторони стягувача у виконавчих провадженнях (виконавчі листи №757/20501/14-ц), видачу дубліката виконавчого листа боржником за яким є ОСОБА_3 та поновлення строку для пред'явлення його до виконання.
Сторони в судове засідання не з'явились, про місце, день і час проведення судового засідання повідомлялись належним чином.
Від заявника надійшла заява про розгляд справи без його участі.
Причини неявки інших учасників справи суду не відомі, однак їх неявка не перешкоджає розгляду заяви, тому суд вирішує розглянути заяву за відсутності учасників справи та заявника, на підставі письмових доказів у справі.
Суд, вивчивши заяву, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, встановив наступні обставини та дійшов наступного висновку.
Відповідно до ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження» від 2 червня 2016 року № 1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII) сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник. У разі вибуття однієї із сторін державний виконавець з власної ініціативи або за заявою сторони, а також сама заінтересована сторона мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, обов'язкові тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 442 ЦПК України, у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником, заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець.
Згідно із правовою позицією, висловленою Верховним Судом України в постанові від 20 листопада 2013 року у справі № 6-122цс13, керуючись змістом статей 512, 514 ЦК України, ст. 378 ЦПК України, ст. 8 Закону України «Про виконавче провадження», заміна кредитора у зобов'язанні можлива з підстав відступлення вимоги (цесія), правонаступництва (смерть фізичної особи, припинення юридичної особи) тощо, й до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, у тому числі бути стороною виконавчого провадження шляхом подання ним та розгляду судом заяви про заміну стягувача.
Судом встановлено, що рішенням Печерського районного суду м. Києва ухвалено рішення про стягнення з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 кредитної заборгованості на користь ПАТ «Український професійний банк» за кредитним договором №884 від 30.11.2007 року в розмірі 189 315,82 грн та судові витрати.
На виконання рішення 08.01.2015 р. було видано виконавчі листи №757/20501/14-ц, які пред'явлені до виконання (а.с.117).
Згідно даних автоматизованої системи виконавчих проваджень 04.08.2016 року відкрито виконавче провадження відносно боржника ОСОБА_2 і станом на 31.10.2019 року не завершено.
Із матеріалів справи вбачається, що заявник просить здійснити заміну стягувача за правом грошової вимоги до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
Згідно даних автоматизованої системи виконавчих проваджень, виконавче провадження відносно боржника ОСОБА_3 завершено. Дата завершення виконавчого провадження не відома.
Відомості про повторне направлення виконавчого листа №757/20501/14-ц відносно боржника ОСОБА_3 до виконавчої служби відсутні.
Актуальних відкритих виконавчих проваджень відносно боржника ОСОБА_3 станом на день ухвалення даного рішення немає.
Відповідно до ст. 15 Закону №1404-VIII сторонами виконавчого провадження є стягувач та боржник.
Відповідно до частини першої ст. 442 ЦПК України, у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником.
Згідно з правовою позицією, висловленою Верховним судом України у постанові від 20 листопада 2013 року у справі 6-122цс13, заміна кредитора у зобов'язанні можлива з підстав відступлення вимоги (цесія), правонаступництва (смерть фізичної особи, припинення юридичної особи) тощо й до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, у тому числі бути стороною виконавчого провадження шляхом подання ним та розгляду судом заяви про заміну стягувача.
Таким чином, до ОСОБА_1 перейшли всі права щодо грошової вимоги до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за кредитним договором № 884 від 30.11.2007 року.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що існують підстави, передбачені законом, для задоволення заяви ОСОБА_1 в частині заміни сторони стягувача його правонаступником.
Що стосується вимог про видачу дублікату виконавчого листа та поновлення строку для його пред'явлення до виконання, в частині боржника ОСОБА_3 , суд прийшов до наступних висновків.
Згідно п. 17.4. Розділу ХІІІ Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України від 18.03.2004 р. №1618-IV, в редакції Закону від 15.12.2017 р. у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред'явлення виконавчого документа до виконання.
В даному випадку під стягувачем слід розуміти ОСОБА_1 , як особу до якої перешли права та обов'язки стягувача за виконавчими документами № 757/20501/14-ц (підстави викладені вище).
Як вбачається зі змісту заяви та матеріалів справи, виконавчі документи видані на підставі рішення Печерського районного суду м. Києва від 27.10.2014 року та звернуті до виконання.
Виконавче провадження відносно боржника ОСОБА_3 відкрито 16.09.2016 року, проте завершено (дата завершення не відома).
За правилами ст. 22 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року N 606-XIV (в ред. чинній станом на день видачі судом виконавчих документів) строк пред'явлення виконавчих документів до виконання становив один рік.
Згідно вимог ч. 1 ст. 12 Закон №1404-VIII виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років.
Враховуючи, що до заяви не додано копії постанови виконавця про завершення виконавчого провадження (з зазначенням підстав повернення) відносно ОСОБА_3 , не можливо встановити кінцевий термін пред'явлення цього виконавчого документа до примусового виконання. Але у будь-якому випадку, беручи до уваги, що рішення суду ухвалено у 2014 році, а виконавчий лист на його виконання направлено стягувачу 08.01.2015 р. (а.с. 117), вбачається, що станом на день подання заяви ОСОБА_1 строк пред'явлення виконавчого документа перевищує три роки.
В такому разі, оскільки законодавцем визначені чіткі строки звернення заінтересованої особи щодо видачі дублікату виконавчого листа, а саме - «до закінчення строку, встановленого для пред'явлення виконавчого документа до виконання», суд не вбачає підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 в цій частині заяви.
Не підлягає задоволенню вимога щодо поновлення строку для пред'явлення до виконання виконавчого листа №757/20501/14-ц, боржником за яким є ОСОБА_3 . виходячи з нижченаведеного.
Частиною 1 ст. 433 ЦПК України передбачено, що у разі пропуску строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.
Виконавчі листи направлялись на адресу банку 08.01.2015 року (заявником в заяві зазначається дата 09.01.2015 року) та отримані стягувачем 12.01.2015 року (а.с. 118)
В обґрунтування заяви заявник зазначив, що строк пред'явлення виконавчого документа відносно боржника ОСОБА_3 пропущено не з його вини посилаючись на той факт, що до нього лише у 09.07.2019 року на підставі договору№63, укладеного між ним та ПАТ Український професійний банк» перейшли права вимоги до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за кредитним договором №884 від 30.11.2007 року. Вважає, що зазначена причина є достатньою підставою для задоволення цієї вимоги заяви.
У ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду, як джерело права.
Ратифікуючи Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод Україна взяла на себе зобов'язання гарантувати кожній особі права та свободи, закріплені в Конвенції.
Як передбачено ч.1 ст.6 та ст.13 Європейської Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального судочинства.
З аналізу зазначених норм Конвенції та практики Європейського суду з прав людини вбачається, що питання про порушення ст.17 Конвенції, яка закріплює один із основоположних принципів Конвенції - принцип неприпустимості зловживання правами, може поставати лише у сукупності з іншою статтею Конвенції, положення якої у конкретному випадку дають підстави для висновку про зловживання особою наданим їй правом.
Одним із принципів в контексті справедливого судового розгляду, гарантованого ч.1 ст.6 Конвенції, є рівність сторін.
Принцип «рівності сторін» є складовою більш широкого розуміння поняття справедливого судового розгляду. Умова «рівності сторін» у розумінні «справедливого балансу» між сторонами фактично застосовується, як у цивільних, так і у кримінальних провадженнях.
Рівність сторін передбачає, що кожній стороні має бути надана можливість представляти справу і докази, в умовах, що не є суттєво гіршими за умови опонента.
Положення ч.1 ст.6 Конвенції гарантують «процесуальну» справедливість, що на практиці розуміється як змагальні провадження, у процесі яких у суді на рівних засадах заслуховуються аргументи сторін.
Отже враховуючи вищевказане, суд не вбачає підстав для поновлення строку пред'явлення виконавчого листа, боржником за яким є ОСОБА_3
Придбаваючи права вимоги за вказаним кредитним договором, заявник міг і повинен був (з урахуванням норм чинного законодавства) передбачати, що строк виконання рішення має свій кінцевий термін виконання, і це передбачено, як Законом України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року № 606-XIV так і Законом України «Про виконавче провадження» від 2 червня 2016 року № 1404-VIII.
Прийняття судом позиції ОСОБА_1 , як обґрунтування заявлених вимог про поновлення строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання, призведе до порушення приписів ст.433 ЦПК України та фактично порушить право ОСОБА_3 на правову визначеність (передбачуваність), що випливає із застосованого у ст.6 Конвенції словосполучення «встановлений законом» згідно рішення Європейський суд з прав людини, а також право на дотримання судом принципу рівності і змагальності сторін, оскільки в наведеній ситуації судом необґрунтовано буде віддано перевагу інтересам заявника як перед законом, так і перед судом.
Звертаючись до судової практики з аналогічного питання, вбачається, що Верховний Суд розглядаючи касаційну скаргу на ухвали судів першої та апеляційної інстанції, постановлені за результатами розгляду заяви про видачу дублікату виконавчого листа та поновлення строку для пред'явлення виконавчого листа до виконання, у своїй постанові від 15 листопада 2018 року по справі №474/783/17, звернув увагу на положення ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. За результатами розгляду вказаної справи Верховний Суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість оскаржених ухвал про відмову у задоволенні заяви про видачу дублікату виконавчого листа та поновлення строку для пред'явлення виконавчого листа до виконання.
У зв'язку з відсутністю обґрунтованих підстав для задоволення заяви, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 про поновлення строку пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Керуючись ст.ст. 1-20, 352, 353, 433, 442, 446, 259, 260 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
Заяву ОСОБА_1 про заміну сторони правонаступником, видачу дублікату виконавчого листа та поновлення строку для пред'явлення його до виконання у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Український професійний банк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Замінити стягувача з Публічного акціонерного товариства Український професійний банк» (код ЄРДПОУ 19019775, місцезнаходження: м. Київ, Марини Раскової, буд. 15) на ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) у справі № 757/20501/14-ц за позовом Публічного акціонерного товариства «Український професійний банк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
У задоволені решти заяви - відмовити.
Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Суддя Г.О.Матійчук