Постанова
Іменем України
14 листопада 2019 року
м. Київ
справа № 235/4178/16-к
провадження № 51-533км19
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
в режимі відеоконференції
виправданого ОСОБА_6
захисника ОСОБА_7 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора на вирок Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 11 червня 2018 року та ухвалу Донецького апеляційного суду від 11 грудня 2018 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22016050000000024, за обвинуваченням
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 258-3 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 11 червня 2018 року ОСОБА_6 визнано невинуватими у пред'явленому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 258-3 КК України та виправдано його у зв'язку з недоведеністю вчинення кримінального правопорушення.
Органами досудового розслідування ОСОБА_6 обвинувачувався в тому, що він у період часу з 28 січня по 30 січня 2016 року, діючи умисно, з метою дестабілізації політичної ситуації України, повалення її конституційного ладу та вчинення злочинів проти громадської безпеки, сприяв діяльності терористичної організації «Донецька народна республіка» (далі «ДНР»).
Так, 25 січня 2016 року о 15:52, 27 січня 2016 року о 17:58 та 28 січня 2016 року о 00:05 ОСОБА_8 , матеріали стосовно якого судом виділені в окреме провадження (далі - ОСОБА_8 ), будучи оперуповноваженим Красноармійського ВП ГУ НП в Донецькій області, перебуваючи у м. Покровську (м. Красноармійську) Донецької області, за допомогою мобільного телефону з номером НОМЕР_1 зв'язувався зі своїм рідним братом ОСОБА_9 , який є представником терористичної організації «ДНР», та отримав від останнього вказівки зібрати відомості про діяльність та особисті дані працівників правоохоронних органів і військовослужбовців ЗСУ, які беруть участь у проведенні антитерористичної операції (далі АТО), з метою їх використання представниками терористичної організації «ДНР» для перешкоджання виконанню ними службових обов'язків в зоні проведення АТО.
На виконання вказівок свого брата, у період часу з 25 січня по 28 січня 2016 року ОСОБА_8 , діючи умисно, розуміючи суспільну небезпечність своїх дій та бажаючи настання суспільно-небезпечних наслідків, поділяючи погляди учасників та мету терористичної організації «ДНР», здійснив збір необхідних відомостей шляхом аналізу контактних номерів телефонів, які йому стали відомі у зв'язку зі службовою діяльністю, а також встановлення додаткових відомостей шляхом використання робочих зв'язків.
Після цього, достовірно знаючи, що його знайомий ОСОБА_6 періодично здійснює виїзди на непідконтрольну діючій владі територію, а саме до міста Донецька Донецької області, 28 січня 2016 приблизно о 16:30, більш точного часу в ході проведення досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_8 продиктував ОСОБА_6 номери мобільних телефонів та дані ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , які брали участь у проведенні АТО та анкетні дані яких в ході слідства змінено, а ОСОБА_6 , в свою чергу, діючи умисно, за попередньою змовою групою осіб із ОСОБА_8 , записав вказані дані на аркуш паперу, який за вказівкою ОСОБА_8 мав передати 30 січня 2016 року його брату ОСОБА_9 у м. Донецьку Донецької області.
На виконання вказівки ОСОБА_8 30 січня 2016 року приблизно о 16:30, більш точного часу в ході досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_6 , маючи при собі вказаний аркуш паперу із зазначеними відомостями, діючи умисно, розуміючи суспільну небезпечність своїх дій та бажаючи настання суспільно-небезпечних наслідків, поділяючи погляди учасників та мету терористичної організації «ДНР», на своєму автомобілі ГАЗ- 24, реєстраційний номер НОМЕР_2 , намагався перетнути лінію розмежування підконтрольної та непідконтрольної українській владі території Донецької області на КГТВВ «Мар'їнка», де його було затримано працівниками СБ України, в ході чого вилучено вищевказаний аркуш паперу із відомостями стосовно діючих працівників правоохоронних органів та військовослужбовців ЗСУ, які беруть участь у проведенні АТО.
Вказані дії ОСОБА_6 органами досудового розслідування кваліфіковано за ч. 1 ст. 258-3 КК України - як інше сприяння діяльності терористичної організації.
Ухвалою Донецького апеляційного суду від 11 грудня 2018 року вирок місцевого суду залишено без зміни.
Вимоги касаційної скарги й узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор порушує питання про скасування судових рішень та призначення нового розгляду у суді першої інстанції у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону. При цьому посилається на те, що допущені судом першої інстанції, а в подальшому й апеляційним судом, однобічність та неповнота судового розгляду призвели до невідповідності висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам кримінального провадження та неправильного застосування судом кримінального закону, оскільки судами неповно встановлено обставини, які мають значення для встановлення істини. Також, посилається на те, що судами не надано оцінки доказам, які безпосередньо вказують на вину виправданого. Стверджує, що судом в порушення вимог ст. 97 КПК України безпідставно визнано недопустимими доказами показання свідків обвинувачення ОСОБА_15 та ОСОБА_16 . Крім того, судом, на його думку, незаконно визнано допустимими докази сторони захисту, які не відкривалися стороні обвинувачення - показання свідків ОСОБА_17 , ОСОБА_18 ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 . Вважає, що вирок суду не відповідає вимогам ч. 3 ст. 374 КПК України, а ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 419 КПК України, оскільки апеляційний суд не виправив допущені судом першої інстанції порушення.
Позиції інших учасників судового провадження
В судовому засіданні прокурор підтримав касаційну скаргу. Захисник і виправданий заперечували проти її задоволення.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали кримінального провадження, наведені у касаційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Мотиви Суду
Згідно з ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу; переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Відповідно до ст. 370 КПК України як обвинувальний, так і виправдувальний вирок суду повинен бути законним і обґрунтованим. Як зазначено у ст. 374 КПКУкраїни, у мотивувальній частині виправдувального вироку зазначається формулювання обвинувачення, яке пред'явлене особі і визнане судом недоведеним, а також підстави для виправдання обвинуваченого з зазначенням мотивів, із яких суд відкидає докази обвинувачення.
Із цього випливає, що суд при розгляді справи повинен дослідити докази як ті, що викривають, так і ті, що виправдовують обвинуваченого, проаналізувати їх та дати їм оцінку.
Згідно зі ст. 404 КПК України апеляційна процедура передбачає оцінку оскаржуваного вироку на відповідність нормам кримінального та процесуального закону, фактичним обставинам кримінального провадження, а також дослідженим у судовому засіданні доказам.
За змістом положень ст. 418, ч. 2 ст. 419 КПК України судові рішення суду апеляційної інстанції ухвалюються в порядку, передбаченому статтями 368-380 цього Кодексу. Ухвала суду апеляційної інстанції, окрім іншого, має містити короткий зміст доводів особи, яка подала апеляційну скаргу, а при залишенні апеляційної скарги без задоволення - підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою, а також викладаються докази, що спростовують її доводи.
З матеріалів кримінального провадження видно, що прокурор, не погоджуючись із висновком суду першої інстанції про невинуватість ОСОБА_6 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 258-3 КК України, за пред'явленим йому обвинуваченням, подав апеляційну скаргу. Свою позицію прокурор мотивував невідповідністю висновків суду першої інстанції щодо виправдування ОСОБА_6 фактичним обставинам кримінального провадження, оскільки вони були зроблені внаслідок неповного, однобічного дослідження доказів, наявних в матеріалах кримінального провадження, і без належного з'ясування дійсних обставин події. При цьому, зазначав, що викладенні у вироку докази на підтвердження встановлених обставин є вибірковими, одним з яких надана перевага над іншими без належного спростування. Зокрема, прокурор в апеляційній скарзі вказував на те, що судом було безпідставно відмовлено у допиті свідків - працівників правоохоронних органів, відомості про яких намагався передати ОСОБА_6 .
Апеляційний суд, розглянув вказаний довід прокурора про порушення принципу змагальності сторін та неповноту судового розгляду щодо відмови у задоволенні його клопотання про допит вказаних свідків та погодився з висновками суду першої інстанції і визнав вказаний довід прокурора безпідставним. Проте, вказані висновки суду апеляційної інстанції є передчасними виходячи з наступного.
Так, з матеріалів кримінального провадження вбачається, що ухвалою суду першої інстанції від 07 квітня 2017 року відмовлено прокурору у задоволенні його клопотання про допит свідків ОСОБА_14 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_13 , ОСОБА_12 , з іншого приміщення дистанційно в режимі відеоконференції, зі зміною зовнішності, за яких їх неможливо впізнати. В обґрунтування свого рішення суд послався на те, що прокурором всупереч вимогам Закону України «Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві» не надано рішення про застосування до цих осіб заходів безпеки.
Питання щодо забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві регулюються Законом України «Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві» (далі Закон), яким встановлено підстави і приводи для вжиття заходів безпеки щодо осіб, взятих під захист та визначено органи, які забезпечують таку безпеку.
Так, відповідно до ст. 2, 3 Закону, право на забезпечення безпеки шляхом застосування заходів, зазначених у статтях 1 і 7 цього Закону, за наявності відповідних підстав мають у тому числі і свідки. Рішення про застосування заходів безпеки приймається слідчим, прокурором, судом, у провадженні яких знаходяться кримінальні провадження щодо кримінальних правопорушень, у розслідуванні чи судовому розгляді яких брали або беруть участь особи, зазначені у статті 2 Закону, а також органом (підрозділом), що здійснює оперативно-розшукову діяльність, щодо осіб, які брали участь або сприяли виявленню, попередженню, припиненню злочинів.
Згідно до п. «а» ст.15 Закону нерозголошення відомостей про осіб, взятих під захист, може здійснюватися шляхом: обмеження відомостей про особу в матеріалах перевірки (заявах, поясненнях тощо), а також протоколах слідчих дій та інших матеріалах кримінального провадження, заміни прізвища, імені, по батькові в цих документах псевдонімами за постановою органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, слідчого, прокурора або за ухвалою слідчого судді, суду про зміну анкетних даних. Ці постанови (ухвали) до матеріалів справи не приєднуються, а зберігаються окремо в органі, у провадженні якого знаходиться кримінальне провадження.
Відомості про заходи безпеки осіб, взятих під захист, є інформацією з обмеженим доступом. Відповідні документи не надаються після закінчення досудового розслідування сторонам для ознайомлення. Заходи безпеки стосовно осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві, здійснюються конфіденційно. Розголошення відомостей про заходи безпеки особами , які їх здійснюють , або особами, які прийняли рішення про вжиття таких заходів, тягне за собою відповідальність встановлену законом.
Нерозголошення відомостей про осіб, які потребують захисту, може забезпечуватися також шляхом не включення до списку осіб, які підлягають виклику в судове засідання, справжніх анкетних даних про особу, яка потребує захисту.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 27 КПК України, у випадках необхідності забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні за мотивованою ухвалою суду може здійснюватися розгляд кримінального провадження у закритому судовому засіданні.
Крім того, для забезпечення безпеки свідка, який підлягає допиту, суд за власною ініціативою або за клопотанням сторін кримінального провадження чи самого свідка виносить мотивовану ухвалу про проведення допиту свідка з використанням технічних засобів з іншого приміщення, у тому числі за межами приміщення суду, або в інший спосіб , що унеможливлює його ідентифікацію та забезпечує сторонам кримінального провадження можливість ставити запитання і слухати відповіді на них.
Таким чином, суд першої інстанції, хоча і послався на вказану норму Закону, проте в повній мірі не врахував, що вказані постанови до матеріалів справи не приєднуються, не надано було і належну оцінку листу слідчого ОВС першого слідчого відділу слідчого управління прокуратури Донецької області ОСОБА_24 про те, що в ході проведення досудового розслідування кримінального провадження проведено допит ряду свідків із змінами їх анкетних даних. Отже, суд не вжив всіх заходів щодо допиту вказаних осіб та не дотримався принципу змагальності сторін при ухваленні судового рішення.
Допущені місцевим судом порушення вимог кримінального процесуального закону згідно з ч. 1 ст. 412 КПК України є істотними, оскільки перешкодили ухваленню законного та обґрунтованого судового рішення.
Відповідно до вимог ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції вправі вийти за межі апеляційних вимог, якщо цим не погіршується становище обвинуваченого.
Переглядаючи вирок щодо ОСОБА_6 в апеляційному порядку, вказаних вимог закону апеляційний суд не дотримався, на указані вище обставини уваги не звернув.
За таких обставин, касаційна скарга прокурора підлягає частковому задоволенню, вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_6 та ухвала апеляційного суду підлягають скасуванню, з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції.
Під час нового розгляду кримінального провадження суду першої інстанції необхідно повно й всебічно, з дотриманням вимог кримінального та кримінального процесуального закону проаналізувати докази, надані сторонами, дати їм юридичну оцінку з огляду на їх допустимість і достатність, перевірити доводи касаційної скарги прокурора в частині безпідставного визнання допустимими доказами сторони захисту, які не відкривалися стороні обвинувачення - показання свідків ОСОБА_17 , ОСОБА_18 ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 та відповідно до вимог ст. 370 КПК України ухвалити законне й обґрунтоване рішення, належним чином умотивувавши свої висновки.
Керуючись статтями 433, 434, 436 КПК України, Суд
ухвалив:
Касаційну скаргу прокурора задовольнити частково.
Вирок Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 11 червня 2018 року та ухвалу Донецького апеляційного суду від 11 грудня 2018 року щодо ОСОБА_6 скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3