Ухвала
11 листопада 2019 року
м. Київ
справа № 497/1210/15-ц
провадження № 61-19472ск19
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Черняк Ю. В. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на постанову Одеського апеляційного суду від 03 жовтня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні майном,
У травні 2015 року ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 про усунення перешкод у користуванні майном.
На обґрунтування позову ОСОБА_5 зазначив, що йому на праві власності належить домоволодіння, розташоване на земельній ділянці, яка виділена під забудову домоволодіння ще його батькам. По сусідству з ним проживають відповідачі, яким на праві власності належить домоволодіння АДРЕСА_1 . Їх земельні ділянки межують таким чином, що задня стіна його домоволодіння знаходиться у дворі відповідачів. Відповідачі збудували на свої земельній ділянці господарські будівлі (гараж, будівлі для зберігання сінна, утримання домашньої худоби) таким чином, що однією зі стін цих будівель є задня стіна його житлового будинку. Як наслідок, він позбавлений можливості обслуговувати задню стіну свого будинку. Окрім цього, прямо під вікнами його будинку постійний запах навозу та шум від овець. Добровільно усунути зазначені перешкоди відповідачі відмовляються.
Враховуючи викладене, ОСОБА_5 просив суд усунути перешкоди у користуванні домоволодіння на АДРЕСА_1 , який належить йому на праві приватної власності, а саме провести роботи для переміщення домашньої худоби на відстань не менше, ніж 12 метрів від його домоволодіння; знести всі господарські будівлі, які примикають до стін його будинка, або перенести їх на відстань, яка б забезпечувала йому можливість обслуговувати свій будинок.
Рішенням Болградського районного суду Одеської області від 17 вересня 2018 року позов ОСОБА_5 задоволено частково.
Зобов'язано ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 та ОСОБА_9 усунути перешкоди в користуванні ОСОБА_5 належним йому домоволодінням АДРЕСА_1 , а саме перемістити домашню худобу від стіни будинку позивача до встановленої законодавством відстані та надати можливість вільного обслуговування ОСОБА_5 житлового будинку АДРЕСА_1 .
У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
Постановою Одеського апеляційного суду від 03 жовтня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_5 задоволено частково.
Рішення Болградського районного суду Одеської області від 17 вересня 2018 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог про зобов'язання знести господарські будівлі скасовано та ухвалено в цій частині нове судове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_5 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_10 , ОСОБА_7 про зобов'язання знести господарські будівлі скасовано та ухвалено в цій частині нове судове рішення.
Зобов'язано ОСОБА_1 знести гараж, розміром 11,0 м х 4,5 м, розміщений на земельній ділянці на АДРЕСА_1 , який впритул прилягає до належного ОСОБА_5 житлового будинку АДРЕСА_1 .
Зобов'язано ОСОБА_1 перемістити сарай для утримання худоби, загальною площею 6 кв. м, розміщений на земельній ділянці по АДРЕСА_1 , який впритул прилягає до належного ОСОБА_5 житлового будинку АДРЕСА_1 , на відстань не менше 12 метрів від належного ОСОБА_5 житлового будинку АДРЕСА_1 .
В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Вирішено питання судового збору.
У жовтні 2019 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 на постанову Одеського апеляційного суду від 03 жовтня 2019 року, в якій посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, заявники просять скасувати оскаржувану постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах.
За правилом пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Ураховуючи предмет позову та складність зазначеної справи, а також беручи до уваги, що касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню, а також ураховуючи, що частина шоста статті 19 ЦПК України належить до Загальних положень цього Кодексу, які поширюються у тому числі і на касаційне провадження, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною.
Додатково Верховним Судом враховано, що судове рішення судом апеляційної інстанції постановлено після набрання чинності Законом України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», тобто після 15 грудня 2017 року.
Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження узгоджуються із положеннями Конституції України, відповідно до статті 129 якої основними засадами судочинства є, серед інших, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведене повністю узгоджується з правовими позиціями, сформованими Європейським судом з прав людини у справах Levages Prestations Services v. France (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) та Brualla Gomez de la Torre v. Spain (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії), згідно з якими умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.
З урахуванням викладеного, оскільки оскаржувана заявником постанова Одеського апеляційного суду від 03 жовтня 2019 року ухвалена у малозначній справі, вона не підлягає касаційному оскарженню і у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.
Керуючись статтею 129 Конституції України, статтями 19, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Одеського апеляційного суду від 03 жовтня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні майном.
Копію ухвали разом з доданими до скарги матеріалами повернути особі, яка подавала касаційну скаргу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя Ю. В. Черняк