13 листопада 2019 року
м. Київ
справа № 755/8919/17
провадження № 61-19744ск19
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Осіяна О. М. розглянув касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на постанову Київського апеляційного суду від 25 вересня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення матеріальної та моральної шкоди заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,
У червні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення матеріальної та моральної шкоди заподіяної унаслідок дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП).
Обґрунтовуючи свої позовні вимоги тим, що 08 листопада 2016 року о 20 годині 10 хвилин ОСОБА_3 , керуючи автомобілем марки «Хюндай», державний номерний знак НОМЕР_1 , на перехресті вул. Хоткевича та вул. П. Усенка у м. Києві наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу, не надав перевагу у русі пішоходу, який переходив проїзджу частину по пішохідному переходу - ОСОБА_1 , чим порушив правила дорожнього руху та у результаті чого здійснив наїзд на ОСОБА_1 , що призвело до його травмування.
У результаті отриманих унаслідок ДТП травм ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні у Київській міській клінічній лікарні швидкої медичної допомоги з 08 листопада 2016 року по 15 листопада 2016 року. Після виписки з лікарні заявник продовжував лікування амбулаторно.
Постановою Дніпровського районного суду м. Києва від 20 січня 2017 року у справі № 755/416/17 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_3 , якого визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Оскільки ОСОБА_1 змушений витрачати кошти на лікування, крім того, на ремонт пошкодженого, у результаті ДТП автомобіля, заявник тривалий час не міг спокійно спати. Вказана ситуація спричинила порушення нормального способу життя заявника, а саме: больові відчуття, головні болі, відсутність нормального сну, що чинило негативний вплив на стан його здоров'я та спричинені моральні страждання, тому просив суд стягнути з ОСОБА_3 на його користь відшкодування, а саме: матеріальну шкоду у розмірі 6 740 грн 28 коп., моральну шкоду у розмірі 50 тис грн та стягнути з ОСОБА_3 на його користь судові витрати у справі.
Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 11 лютого 2019 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 суму на відшкодування шкоди у розмірі 18 740 грн 28 коп., з яких: матеріальна шкода у розмірі 6 740 грн 28 коп., моральна шкода у розмірі 7 тис. грн. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Постановою Київського апеляційного суду від 25 вересня 2019 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 задоволено частково. Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 11 лютого 2019 року скасовано у частині стягнення моральної шкоди, й ухвалено у цій частині нове рішення, яким стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 суму на відшкодування моральної шкоди у розмірі 15 тис. грн. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
У листопаді 2019 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить судове рішення апеляційної інстанції скасувати, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, й ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.
Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню.
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.
Так у відповідності до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Відповідно до пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев'ята статті 19 ЦПК України).
Станом на 01 січня 2019 року прожитковий мінімум для працездатних осіб був установлений у розмірі 1 921 грн.
Ціна позову у цій справі становить 129 266 грн 28 коп., яка станом на 01 січня 2019 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1 921*100=192 100).
Отже, зазначена справа є малозначною у силу вимог закону.
Касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню. Таких випадків не встановлено й Верховним Судом.
Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.
Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви.
Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).
Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають Конституції України, відповідно до статті 129 якої основними засадами судочинства є, серед інших, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Ураховуючи, що оскаржуване судове рішення прийнято у малозначній справі, а випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, відсутні, тому у відкритті касаційного провадження у цій справі необхідно відмовити.
Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 1 частини шостої, частиною дев'ятою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд
У відкритті касаційного провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення матеріальної та моральної шкоди заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на постанову Київського апеляційного суду від 25 вересня 2019 року відмовити.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявникові.
Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.
Суддя О. М. Осіян