14 листопада 2019 року
м. Київ
справа № 589/4393/17
провадження № 61-19920 ск 19
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду В. М. Сімоненко розглянув касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», яка підписана представником Шкромида Юрієм Вікторовичем на заочне рішення Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 03 липня 2019 року та постанову Сумського апеляційного суду від 30 вересня 2019 року в справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
У листопаді 2019 року Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (далі - ТОВ «Споживчий центр») звернулось з позовом до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості.
Свої вимоги обґрунтовано тим, що 25 липня 2017 року між товариством та відповідачем було укладено кредитний договір № 25.07.2017-100001730, строком дії на 14 календарних днів з кінцевим терміном повернення кредиту до 08 серпня 2017 року. За умовами вказаного договору, ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 5000 грн.
ТОВ «Споживчий центр» вказувало, що свої зобов'язання щодо повернення коштів, відповідач не виконала, у зв'язку з чим станом на 17 жовтня 2017 року утворився борг на загальну суму 15 360 грн, який складається з: 5 000 грн заборгованості за кредитом, 1 400 грн заборгованості за процентами за користування кредитом, 8 960 грн штрафу, який позивач просив стягнути з відповідача на свою користь.
Заочним рішенням Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 03 липня 2019 року позов ТОВ «Споживчий центр» задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором № 25.07.2017-100001730 в розмірі 6 800 грн ( 6 400 грн простроченої заборгованості та 400 грн штрафу). У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Споживчий центр» витрати по сплаті судового збору в розмірі 708 грн 33 коп.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції вважав доведений факт укладання між сторонами у належній формі кредитного договору та отримання кредитних коштів. Районний суд вказував, що відповідач не надав суду доказів сплати заборгованості перед відповідачем.
Крім цього, районний суд вважав, що нарахований позивачем штраф у розмірі 8 960 грн значно перевищує розмір основного боргового зобов'язання відповідача, а тому суд зменшив розмір штрафу (неустойки) за кредитним договором №27.07.2017-100001730 від 25 липня 2017 року до 400 грн відповідно до статті 551 ЦК України.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, ТОВ «Споживчий центр» подало апеляційну скаргу та просило скасувати це судове рішення в частині стягнення штрафу та ухвалити нове, яким позовні вимоги в цій частині задовольнити в повному обсязі.
Постановою Сумського апеляційного суду від 30 вересня 2019 року апеляційну скаргу ТОВ «Споживчий центр»залишено без задоволення. Заочне рішення Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 03 липня 2019 року залишено без змін.
Залишаючи без змін рішення першої інстанції, апеляційний суд погодився з висновками районного суду про наявність правових підстав для зменшення розміру штрафу, оскільки відповідач є споживачем фінансових послуг та вважається слабкою стороною в договірних відносинах, посилаючись на положення ч. 3 ст. 551 ЦК України, з урахуванням положень ст. 3 ЦК України щодо загальних засад цивільного законодавства та ч. 5 ст. 12 ЦПК України.
04 листопада 2019 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ТОВ «Споживчий центр» на заочне рішення Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 03 липня 2019 року та постанову Сумського апеляційного суду від 30 вересня 2019 року, у якій скаржник просить скасувати ці судові рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги.
Верховний Суд, вивчивши подану касаційну скаргу та додані до неї документи, оскаржуване судове рішення, зробив висновок, що у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав.
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, яке не підлягає касаційному оскарженню.
Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Відповідно до частини шостої статті 19 ЦПК України малозначними справами є: справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Частина перша статті 274 ЦПК України визначає, що у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються: малозначні справи і справи, що виникають з трудових відносин, а згідно частини другої цієї статті - може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Відповідно до частини четвертої статті 274 ЦПК України, в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів та поділ майна подружжя; щодо спадкування; щодо приватизації державного житлового фонду; щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; в яких ціна позову перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; інші вимоги, об'єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1 - 5 цієї частини.
Системний аналіз частини шостої статті 19, статті 274 ЦПК України дає підстави для висновку, що малозначними у цивільному процесі є, зокрема, малозначні справи, виходячи із ціни позову, ціна яких не перевищує 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, справи незначної складності, визнані судом малозначними (за виключенням справ, які мають розглядатися тільки за правилами загального позовного провадження), з ціною позову, що не перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності, у яких не можливо встановити ціну позову (немайнові вимоги), за виключеннями відповідно до частини четвертої статті 274 ЦПК України та пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
При вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує критерії, визначені в частині третій статті 274 ЦПК України, а саме: ціну позову; значення справи для сторін; обраний позивачем спосіб захисту; категорію та складність справи; обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; кількість сторін та інших учасників справи; чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Предметом позову в цій справі є вимога майнового характеру про стягнення заборгованості в розмірі 15 360грн, ціна якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а тому в цій частині справа є малозначною в силу закону.
Таким чином ця справа є малозначною.
Крім того, відповідно до частини першої статі 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов'язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо: справу розглянуто і вирішено неповноважним складом суду; в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід, і судом касаційної інстанції визнано підстави про відвід обґрунтованими; судове рішення не підписано будь-яким із суддів або підписано не тими суддями, що зазначені в судовому рішенні; судове рішення ухвалено суддями, які не входили до складу колегії, що розглянула справу; справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою; судове рішення ухвалено судом з порушенням правил інстанційної або територіальної юрисдикції; суд розглянув в порядку спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження;
У цій справі обставин, передбачених частиною четвертою статті 274, пунктом 2 частини третьої статті 389 та частиною першою статі 411 ЦПК України, за наявності яких судові рішення в малозначних справах підлягають касаційному оскарженню або обставин, за яких судове рішення підлягає обов'язковому скасуванню не встановлено.
З огляду на викладене та відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389, пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України у відкритті касаційного провадження в даній справі слід відмовити.
Керуючись пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі судді Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», яка підписана представником Шкромида Юрієм Вікторовичем на заочне рішення Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 03 липня 2019 року та постанову Сумського апеляційного суду від 30 вересня 2019 року в справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя В. М. Сімоненко