Ухвала
14 листопада 2019 року
м. Київ
справа № 569/11053/18
провадження № 61-19726ск19
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Крата В. І. розглянув касаційну скаргу акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», яка підписана представником Марковичем Юрієм Володимировичем, на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 11 липня 2019 року та постанову Волинського апеляційного суду від 26 вересня 2019 року у справі за позовом акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості із спадкоємця,
Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» (далі - АТ «Державний ощадний банк України», банк) 01 листопада 2019 року засобами поштового зв'язку подало до Верховного Суду касаційну скаргу, яка підписана представником Марковичем Ю. В., на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 11 липня 2019 року та постанову Волинського апеляційного суду від 26 вересня 2019 року.
У клопотанні, яке міститься у касаційній скарзі, АТ «Державний ощадний банк України» на підставі частини другої статті 390 ЦПК України просить поновити строк на касаційне оскарження. Посилається на те, що: представник банку був відсутній 26 вересня 2019 року при оголошенні судового рішення; оскаржена постанова отримана поштою 07 жовтня 2019 року. На підтвердження указаних обставин надано ксерокопію супровідного листа Волинського апеляційного суду від 03 жовтня 2019 року про направлення учасникам справи копії оскарженої постанови із відміткою штампу вхідної кореспонденції АТ «Державний ощадний банк України» від 07 жовтня 2019 року.
Європейський суд з прав людини вказав, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави (PONOMARYOV v. UKRAINE, № 3236/03, § 41, ЄСПЛ, від 3 квітня 2008 року). Внутрішньодержавним судам при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом (SHISHKOV v. RUSSIA, № 26746/05, § 110, ЄСПЛ, від 20 лютого 2014 року).
У частині другій статті 390 ЦПК України передбачено, що учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Аналіз касаційної скарги та доданих до неї матеріалів свідчить, що строк на касаційне оскарження пропущений з поважних причин. Тому суд, на підставі статті 390 ЦПК України, поновлює його.
Касаційна скарга подана з дотриманням вимог статті 392 ЦПК України. Наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України, для відкриття касаційного провадження.
Керуючись статтями 260, 390, 394, 395 ЦПК України,
Поновити акціонерному товариству «Державний ощадний банк України» строк на касаційне оскарження рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 11 липня 2019 року та постанови Волинського апеляційного суду від 26 вересня 2019 року.
Відкрити касаційне провадження у справі № 569/11053/18.
Витребувати з Луцького міськрайонного суду Волинської області цивільну справу № 569/11053/18 за позовом акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості із спадкоємця.
Надіслати учасникам справи копії касаційної скарги та доданих до неї матеріалів, роз'яснити їм право подати відзив на касаційну скаргу, який за формою і змістом має відповідати вимогам статті 395 ЦПК України, у строк до 06 грудня 2019 року.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя В. І. Крат