13 листопада 2019 року
м. Київ
справа № 753/1385/17
провадження № 61-36254 св 18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Головуючого - Крата В. І.
суддів: Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - відокремлений підрозділ державного підприємства «Національної Атомної Енергогенеруючої Компанії «Енергоатом» «Южно-Українська АЕС»,
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 18 вересня 2017 року в складі судді Леонтюк Л. К. та на ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 25 жовтня 2017 року в складі колегії суддів Мараєвої Н. Є., Андрієнко А. М., Заришняк Г. М.,
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відокремленого підрозділу ДП «НАЕК «Енергоатом» «Южно-Українська АЕС» і просив визнати незаконними та скасувати розпорядження начальника цеху дезактивації ВП «Южно-Українська АЕС» від 12 серпня 2016 року № 179 у частині, що стосується внесення змін до посадової інструкції заступника начальника цеху дезактивації обладнання, приміщень ИД.0.0025.0024, затвердженої 14 січня 2014 року, та сповіщення начальника цеху дезактивації ВП «Южно-Українська АЕС» № ИИ.0.0025.1087 від 17 жовтня 2016 року про внесення змін до посадової інструкції заступника начальника цеху дезактивації обладнання, приміщень ИД.0.0025.0024, затвердженої 14 січня 2014 року.
В обгрунтування своїх вимог позивач зазначав, що 02 листопада 1982 року прийнятий на роботу в ВП «Южно-Українська АЕС» та станом на 23 січня 2017 року працює на посаді заступника начальника цеху дезактивації обладнання, приміщень.
Його посадові обов'язки визначені відповідною посадовою інструкцією, з якою він ознайомлений 17 січня 2014 року.
Розпорядженням роботодавця 12 серпня 2016 року до цієї інструкції внесені зміни, з якими його ознайомили 17 жовтня 2016 року відповідно до сповіщення.
Позивач уважав, що розпорядження та сповіщення прийняті з порушенням частини третьої статті 32 КЗпП України, оскільки роботодавець не повідомляв його про зміну істотних умов праці.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 18 вересня 2017 року в задоволенні позову відмовлено.
Суд першої інстанції виходив із того, що внесення змін до посадової інструкції позивача здійснене роботодацем із дотриманням передбаченого законом порядку, а зміна істотних умов праці на посаді позивача не відбулася, тому відсутні правові підстави для задоволення позову.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 25 жовтня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Дарницького районного суду міста Києва від 18 вересня 2017 року - без змін.
Апеляційний суд виходив із того, що суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи та дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову, а доводи апеляційної скарги правильності висновків суду не спростовують.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
У листопаді 2017 року ОСОБА_1 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на вказані судові рішення.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20 листопада 2017 року відкрито касаційне провадження в даній справі.
На виконання вимог підпункту 4 пункту 1 розділу XIII ЦПК України в редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» дана справа передана до Верховного Суду.
Статтею 388 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) визначено, що судом касаційної інстанції в цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 04 листопада 2019 року дана справа призначена до судового розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі позивач, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову.
Заперечення на касаційну скаргу
Заперечення на дану касаційну скаргу від інших учасників справи до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ не надходило.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що ОСОБА_1 прийнятий на роботу в ВП «Южно-Українська АЕС» згідно з наказом від 02 листопада1982 року № 874/лс.
Станом на 23 січня 2017 року позивач працює на посаді заступника начальника цеху дезактивації обладнання, приміщень.
Його посадові обов'язки визначені посадовою інструкцією заступника начальника цеху з дезактивації обладнання, приміщень ИД.0.0025.0024, затвердженою 14 січня 2014 року, з якою він ознайомлений 17 січня 2014 року (далі - посадова інструкція).
12 серпня 2016 року начальник цеху дезактивації видав розпорядження № 179 про внесення змін до Положення про цех дезактивації, а також до посадових інструкцій працівників цеху дезактивації.
Сповіщенням від 17 жовтня 2016 року № ИИ.0.0025.1087, з яким цього ж дня ознайомлений ОСОБА_1 , його повідомлено про внесення змін до посадової інструкції.
Допитані в судовому засіданні свідки зазначали, що внесені до посадової інструкції зміни лише формально закріпили обов'язки, які ОСОБА_1 виконував і до їх внесення.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржувані судові рішення відповідають зазначеним вимогам закону.
Згідно з частиною третьою статті 32 КЗпП України в зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою.
Частинами третьою та четвертою статті 32 КЗпП України передбачено, що у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою. Про зміну істотних умов праці - систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших - працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці. Якщо колишні істотні умови праці не може бути збережено, а працівник не згоден на продовження роботи в нових умовах, то трудовий договір припиняється за пунктом 6 статті 36 цього Кодексу. Таким чином, зміна істотних умов праці може бути визнана законною тільки в тому випадку, якщо буде доведена наявність змін в організації виробництва і праці. Якщо такі зміни не вводяться, власник не має права змінити істотні умови праці.
Зміною істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою, викликаною змінами в організації виробництва і праці, визнається раціоналізація робочих місць, введення нових форм організації праці, у тому числі перехід на бригадну форму організації праці, і впровадження передових методів.
Аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 22 травня 2019 року в справі № 754/8595/17-ц.
Обґрунтованим є висновок судів, що роботодавець ознайомив ОСОБА_1 і з його посадовою інструкцією, і зі змінами, які були внесені до неї на підставі оскаржуваного розпорядження, й такі зміни не містять у собі змін істотних умов праці.
Суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, зробив правильним висновок, що позивач не довів у встановленому законом порядку, що на підприємстві роботодавця відбулася зміна істотних умов праці, а тому правові підстави для застосування до даних правовідносин частини третьої статті 32 КЗпП України відсутні.
Оскільки з посадовою інструкцією та з унесеними до неї змінами роботодавець повідомив працівника в установленому законом порядку, а останній ознайомився з ними під підпис і продовжував виконувати свої посадові обов'язки, обґрунтованим є висновок судів про те, що оскаржувані розпорядження та сповіщення прийняті роботодавцем із дотриманням передбаченого законом порядку.
Доводи касаційної скарги спростовуються встановленими судами обставинами та зводяться до переоцінки доказів, що відповідно до положень статті 400 ЦПК України знаходиться за межами повноважень касаційного суду.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE , № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
У контексті вказаної практики Верховний Суд уважає наведене обґрунтування цієї постанови достатнім.
Керуючись статтями 400, 409, 411 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 18 вересня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 25 жовтня 2017 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий В. І. Крат
Судді: Н. О. Антоненко
І. О. Дундар
Є. В. Краснощоков
М. М. Русинчук