Постанова
Іменем України
13 листопада 2019 року
м. Київ
справа № 487/4874/16-ц
провадження № 61-34463св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І. (суддя-доповідач),
суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: Державне агентство автомобільних доріг України, Служба автомобільних доріг у Миколаївській області,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Служби автомобільних доріг у Миколаївській області на рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 02 червня 2017 року у складі судді: Щербини С. В., та рішення апеляційного суду Миколаївської області від 21 вересня 2017 року у складі колегії суддів: Прокопчук Л. М., Козаченка В. І., Царюк Л. М.,
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2016 року ОСОБА_1 звернувся із позовом до Державного агентства автомобільних доріг України та Служби автомобільних доріг у Миколаївській області про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, внесення запису до трудової книжки, стягнення середнього заробітку та компенсації моральної шкоди.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 15 лютого 2016 року ОСОБА_1 прийнятий на роботу до Служби автомобільних доріг у Миколаївській області на посаду заступника начальника з ремонту автомобільних доріг. 15 серпня 2016 року ОСОБА_1 подано заяву про звільнення за згодою сторін з 18 серпня 2016 року.
Позивач зазначав, що з 16 серпня 2016 року по 29 серпня 2016 року він проходив амбулаторне лікування. 30 серпня 2016 року позивач вийшов на роботу, де його було повідомлено про звільнення з 23 серпня 2016 року на підставі наказу Укравтодору від 22 серпня 2016 року №450-К відповідно до пункту 1 частини першої статті 36 КЗпП та проведено повний розрахунок.
Позивач вважав, що його звільнення за угодою сторін проведено з порушенням КЗпП, оскільки угоди між сторонами про звільнення його за згодою сторін 23 серпня 2016 року досягнуто не було, оскільки він просив звільнити його з 18 серпня 2016 року. Крім того звільнення його під час перебування на лікарняному порушує положення частини третьої статті 40 КЗпП України. У зв'язку з протиправним звільненням позивач зазнав значних душевних страждань, внаслідок яких потратив на лікування, все це призвело до втрати нормальних життєвих зв'язків та порушення звичайного ритму життя і завдало моральної школи, розмір якої позивач оцінює у 10 000 грн.
ОСОБА_1 , з урахуванням уточнення позовних вимог, просив:
визнати незаконним та скасувати наказ № 450-к від 22 серпня 2016 року про його звільнення з 23 серпня 2016 року;
поновити на роботі з 23 серпня 2016 року на посаді заступника начальника з ремонту автомобільних доріг Служби автомобільних доріг у Миколаївській області Державного агентства автомобільних доріг України;
внести у трудову книжку запис щодо поновлення його на роботі;
стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 78 637,56 грн;
стягнути компенсацію моральної шкоди зі Служби автомобільних доріг у Миколаївській області та Державного агентства автомобільних доріг України по 5 000 грн із кожного.
Короткий зміст рішень суду першої інстанції
Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 02 червня 2017 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.
Поновлено ОСОБА_1 на роботі в Службі автомобільних доріг у Миколаївській області Державного агентства автомобільних доріг України на посаді заступника начальника з ремонту та експлуатаційного утримання автодоріг автомобільних доріг з 23 серпня 2016 року.
Стягнуто з Служби автомобільних доріг у Миколаївській області Державного агентства автомобільних доріг України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 91 521,68 грн, з відрахуванням з цієї суми при її виплаті належних до сплати податків та обов'язкових платежів.
Стягнуто з Служби автомобільних доріг у Миколаївській області Державного агентства автомобільних доріг України на користь держави судовий збір у розмірі 1 555,22 грн.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що на момент звільнення ОСОБА_1 була відсутня домовленість між працівником та роботодавцем щодо припинення трудового договору за угодою сторін та у відповідача були відсутні підстави для звільнення ОСОБА_1 з цих підстав 23 серпня 2016 року, тому наказ № 450-к від 22 серпня 2016 року про звільнення позивача є не законним, а порушене право позивача підлягає відновленню шляхом поновлення його на роботі. Поновлення позивача на роботі є підставою для стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу з 23 серпня 2016 року по день ухвалення судом рішення 02 червня 2017 року, що становить 195 днів.
Суд першої інстанції зазначив, що вимога позивача про внесення відповідачем у трудову книжку запису щодо поновлення його на роботі посади заступника начальника з ремонту та експлуатаційного утримання доріг Служби автомобільних доріг у Миколаївській області, безпідставна, оскільки рішення суду про поновлення працівника на роботі є підставою для роботодавця для внесення відповідних змін до трудової книжки незаконно звільненого працівника. Вимоги позивача щодо стягнення компенсації моральної шкоди у розмірі 10 000 грн суд визнав безпідставними, оскільки моральні страждання позивача компенсуються шляхом поновлення його на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Додатковим рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 19 червня 2017 року у складі судді Щербини С. В., доповнено рішення Заводського районного суду міста Миколаєва від 02 червня 2017 року, вказавши: «В частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про внесення змін до трудової книжки та відшкодування моральної коди - відмовити».
Додаткове рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що у мотивувальній частині рішення судом вирішено питання щодо позовних вимог щодо внесення змін в трудову книжку та відшкодування моральної шкоди, а також відмовлено в задоволенні позовної вимоги щодо стягнення на користь позивача моральної шкоди у розмірі 10 000 грн, проте щодо заявлених вимог суд не ухвалив рішення.
Ухвалою Заводського районного суду міста Миколаєва від 19 червня 2017 року у складі судді Щербини С. В., виправлено допущену описку у рішенні Заводського районного суду м. Миколаєва від 02 червня 2017 року:
вказано у вступній та резолютивній частинах рішення - за позовом ОСОБА_1 до Служби автомобільних доріг у Миколаївській області Державного агентства автомобільних доріг України про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, внесення змін до трудової книжки, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди;
вказано у резолютивній частині рішення - позов ОСОБА_1 до Служби автомобільних доріг у Миколаївській області Державного агентства автомобільних доріг України про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, внесення змін до трудової книжки, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково замість задовольнити;
вказано у резолютивній частині рішення:
«Стягнути з Служби автомобільних доріг у Миколаївській області Державного агентства автомобільних доріг України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 103 597,65 грн, з відрахуванням з цієї суми при її виплаті належних до сплати податків та обов'язкових платежів» замість «стягнути з Служби автомобільних доріг у Миколаївській області Державного агентства автомобільних доріг України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 91 521,68 грн, з відрахуванням з цієї суми при її виплаті належних до сплати податків та обов'язкових платежів»;
«стягнути з Служби автомобільних доріг у Миколаївській області, Державного агентства автомобільних доріг України на користь держави судовий збір у розмірі 1 675,98 грн» замість «стягнути з Служби автомобільних доріг у Миколаївській області Державного агентства автомобільних доріг України на користь держави судовий збір у розмірі 1 555,22 грн».
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Рішенням апеляційного суду Миколаївської області від 21 вересня 2017 року апеляційну скаргу Служби автомобільних доріг у Миколаївській області задоволено частково. Рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 02 червня 2017 року в частині визначення розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення судового збору змінено, стягнувши зі Служби автомобільних доріг у Миколаївській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 103 066,38 грн з відрахуванням із цієї суми при її виплаті належних до сплати податків та обов'язкових платежів та стягнувши зі Служби автомобільних доріг у Миколаївській області на користь держави судовий збір в сумі 1 581 (одна тисяча п'ятсот вісімдесят одна) грн. 86 коп. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що позивача було звільнено 23 серпня 2016 року, тому 23 серпня 2016 року було останнім робочим днем роботи позивача, у зв'язку із чим при підрахунку кількості днів вимушеного прогулу правильно рахувати кількість днів вимушеного прогулу 194, а не 195. Середній заробіток за час вимушеного прогулу становить: 531,27 х 194 = 103 066,38 грн, а сума судового збору, що підлягає стягненню з відповідача - 1 581,86 грн.
Аргумент апеляційної скарги щодо необхідності врахування при обчисленні середнього заробітку отриманої позивачем компенсації за невикористану відпустку та оплату листка непрацездатності, колегія суддів відхилила. Оскільки згідно висновку Верховного Суду України, висловленого у постанові Верховного Суду Судова від 25 травня 2016 року у справі № 6-511цс16, виплата середнього заробітку проводиться за весь час вимушеного прогулу і законом не передбачено будь-яких підстав для зменшення його розміру за певних обставин.
Аргументи учасників справи
У жовтні 2017 року Служба автомобільних доріг у Миколаївській області звернулася із касаційною скаргою на рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 02 червня 2017 року та рішення апеляційного суду Миколаївської області від 21 вересня 2017 року, в якій просить змінити оскаржені рішення у частині стягнення зі Служби автомобільних доріг у Миколаївській області на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення із Служби автомобільних доріг у Миколаївській області на користь держави судового збору, стягнувши зі Служби автомобільних доріг у Миколаївській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 96 691,14 грн та стягнувши зі Служби автомобільних доріг у Миколаївській області на користь держави судовий збір у розмірі 966,91 грн.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди неправильно порахували середній заробіток за час вимушеного прогулу, оскільки відповідачем сплачено позивачу заробітну плату за відпрацьований час за серпень 2016 року (11 робочих днів) у розмірі 3 348 грн; компенсацію за невикористану відпустку (11 календарних днів) у сумі 3 054,48 грн та оплату листка непрацездатності з 16 серпня 2016 року по 29 серпня 2016 року (14 календарних днів у сумі 4 502,54 грн). Вказує, що суди припустилися помилки при розрахунку судового збору, який підлягає стягненню зі Служби автомобільних доріг у Миколаївській області на користь держави, оскільки до Служби автомобільних доріг у Миколаївській області пред'явлена лише позовна вимога про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Аналіз касаційної скарги свідчить, що судові рішення у касаційному порядку оскаржуються у частині позовних вимог ОСОБА_1 до Служби автомобільних доріг у Миколаївській області про стягнення середнього заробітку та судового збору. В іншій частині судові рішення у касаційному порядку не оскаржуються, а тому не переглядаються.
Короткий зміст ухвал суду касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 жовтня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі.
Ухвалою Верховного Суду від 04 листопада 2019 року справу призначено до судового розгляду.
Позиція Верховного Суду
Колегія суддів частково приймає аргументи, які викладені у касаційній скарзі, з таких мотивів.
Суди встановили, що ОСОБА_1 наказом начальника Служби автомобільних доріг у Миколаївській області № 5-к від 15 лютого 2016 року призначений на посаду заступника начальника з ремонту та експлуатаційного утримання доріг на підставі наказу Укравтодору № 73-к від 11 лютого 2016 року.
Наказом № 450-к від 22 серпня 2016 року т. в. о. голови Державного агентства автомобільних доріг України ОСОБА_1 було звільнено з 23 серпня 2016 року з посади заступника начальника з ремонту та експлуатаційного утримання доріг на угодою сторін на підставі пункту 1 частини першої статті 36 КЗпП України.
Згідно частини першої статті 117 КЗпП в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
У постанові Верховного Суду України від 14 вересня 2016 року у справі № 523/18850/14-ц зроблено висновок, що відповідно до пункту 5 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок) основою для обчислення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з пунктом 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - календарних днів за цей період. Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абзац другий пункту 8 Порядку). Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства (абзац третій пункту 8 Порядку). Крім того, положеннями розділу ІІІ Порядку передбачені виплати, які підлягають і не підлягають урахуванню (зокрема, одноразові виплати, соціальні виплати, окремі види премій тощо) при обчисленні середньої заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплати за час вимушеного прогулу.
Апеляційним судом встановлено, що позивача було звільнено 23 серпня 2016 року і 23 серпня 2016 року було останнім робочим днем роботи позивача і при підрахунку кількості днів вимушеного прогулу правильно рахувати кількість днів вимушеного прогулу 194, а не 195, а тому середній заробіток за час вимушеного прогулу становить: 531,27 х 194 = 103 066,38 грн.
У постанові Верховного Суду України від 25 травня 2016 року у справі № 6-511цс16 зазначено: «при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу. Виплата середнього заробітку проводиться за весь час вимушеного прогулу, оскільки Законом не передбачено будь-яких підстав для його зменшення».
Тому посилання у касаційній скарзі про те, що суди неправильно порахували середній заробіток за час вимушеного прогулу, оскільки відповідачем сплачено позивачу заробітну плату за відпрацьований час за серпень 2016 року (11 робочих днів) у розмірі 3 348 грн; компенсацію за невикористану відпустку (11 календарних днів) у сумі 3 054,48 грн та оплату листка непрацездатності з 16 серпня 2016 року по 29 серпня 2016 року (14 календарних днів у сумі 4 502,54 грн), є необґрунтованим.
Колегія суддів приймає частково аргумент касаційної скарги про те, що помилково розраховано судовий збір. У підпункті 1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» (у редакції, чинній на момент подання позову) передбачено, що за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою ставка судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 5 розмірів мінімальної заробітної плати. Таким чином, сума судового збору, який підлягає стягненню зі Служби автомобільних доріг у Миколаївській області на користь держави становить 1 030,66 грн (103 066,38 грн *1%).
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що рішення суду першої інстанції в незміненій апеляційним судом частині та рішення апеляційного суду у частині позовних вимог стягнення середнього заробітку ухвалені без додержання норм матеріального і процесуального права та зводяться до переоцінки доказів у справі, що, відповідно до положень статті 400 ЦПК, знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду. Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що рішення апеляційного суду в частині стягнення судового збору ухвалене без додержання норм матеріального та процесуального права. У зв'язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно задовольнити частково, рішення апеляційного суду у частині стягнення судового збору змінити, а рішення суду першої інстанції в незміненій апеляційним судом частині та рішення апеляційного суду у частині позовних вимог стягнення середнього заробітку залишити без змін.
Керуючись статтями 400, 409, 410, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
Касаційну скаргу Служби автомобільних доріг у Миколаївській області задовольнити частково.
Рішення апеляційного суду Миколаївської області від 21 вересня 2017 року у частині стягнення судового збору змінити, стягнувши зі Служби автомобільних доріг у Миколаївській області на користь держави судовий збір в сумі 1 030,66 грн.
Рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 02 червня 2017 року в незміненій апеляційним судом частині та рішення апеляційного суду Миколаївської області від 21 вересня 2017 року у частині позовних вимог ОСОБА_1 до Служби автомобільних доріг у Миколаївській області про стягнення середнього заробітку залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий В. І. Крат
Судді: Н. О. Антоненко
І. О. Дундар
Є. В. Краснощоков
М. М. Русинчук