Постанова
Іменем України
07 листопада 2019 року
м. Київ
справа № 554/854/17-ц
провадження № 61-22635св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Дундар І. О.,
Крата В. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 13 червня 2017 року в складі судді Андрієнко Г. В. та ухвалу Апеляційного суду Полтавської області
від 26 липня 2017 року в складі колегії суддів:Кузнєцової О. Ю., Дорош А. І., Триголова В. М.
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до
ОСОБА_2 про встановлення факту проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини та визнання права власності на спадкове майно.
Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько ОСОБА_3. Спадкоємцями ОСОБА_3 є він (син) та ОСОБА_2 (дружина).
За життя його батько мав на праві приватної власності нерухоме майно: квартиру АДРЕСА_1 , квартиру АДРЕСА_2 та гараж АДРЕСА_3.
На момент смерті ОСОБА_3 був зареєстрований та проживав у квартирі АДРЕСА_1 . Також з ним фактично проживали його дружина ОСОБА_2 та він.
При зверненні позивача до нотаріальної контори для видачі свідоцтва про право на спадщину йому відмовлено у зв'язку з пропущенням строку для прийняття спадщини.
Вважав, що оскільки він постійно проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, відповідно до статті 1268 ЦК України він є таким, що прийняв спадщину.
З урахуванням викладеного, ОСОБА_1 просив встановити факт, що він постійно проживав із померлим ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 , станом на час відкриття спадщини, тобто на 03 травня 2015 року; визнати за ним в порядку спадкування право власності на 1/2 частки квартири АДРЕСА_2 ; 1/4 частки квартири АДРЕСА_1 ; 1/2 частки гаража АДРЕСА_3 ; 1/4 частки вкладів: за депозитним договором від 17 лютого 2015 року № SAMDNWFD0070492570100, рахунок № НОМЕР_2 , в сумі 0,15 грн; за депозитним договором від 18 лютого
2015 року № SAMDNWFD0070494232700, рахунок № НОМЕР_3 в сумі
7 209,19 грн; за депозитним договором від 18 лютого 2015 року № SAMDNWFD0070494232701, рахунок № НОМЕР_4 , в сумі 0,30 грн; за картковим рахунком від 07 грудня 2014 року № НОМЕР_5 в сумі 743,45 грн.
Короткий зміст рішення суду першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 13 червня 2017 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Полтавської області
від 26 липня 2017 року, у задоволенні позову відмовлено.
Суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив з того, що докази, надані позивачем, не дають можливості встановити факт його проживання з батьком на момент його смерті.
Аргументи учасників справи
У серпні 2017 року ОСОБА_1 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення.
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд позбавив його можливості особисто обґрунтувати свої докази, оскільки його представником - адвокатом Маліченко Д. В. надана заява про перенесення судового засідання
26 липня 2017 року. Суди не встановили правову природу спірних правовідносин; дійшли помилкового висновку про те, що ОСОБА_1 мав психічну хворобу та внаслідок вживання алкогольних напоїв поводиться агресивно та про його періодичне проживання разом з батьком; не взяли до уваги, що позивач, будучи спадкоємцем ОСОБА_3 , постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.
Відзив іншими учасниками справи на касаційну скаргу не подано.
Рух справи
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних
і кримінальних справ від 28 серпня 2017 року відкрито касаційне провадження
в цій справі.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Згідно підпункту 6 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України справу передано до Касаційного цивільного суду.
Позиція Верховного Суду
Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судами встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача ОСОБА_3 , який заповіт не склав.
Спадщина після смерті ОСОБА_3 складається із права на квартиру АДРЕСА_1, квартира
АДРЕСА_2 та гараж АДРЕСА_3, а також на вклади за депозитними договорами та картковим рахунком.
Сторони відповідно до статті 1261 ЦК України є спадкоємцями першої черги за законом.
ОСОБА_2 вчасно звернулася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини. ОСОБА_1 пропустив шестимісячний строк звернення до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини без поважної причини, що встановлено рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 27 вересня 2016 року, яке набрало законної сили.
ОСОБА_1 на момент смерті батька був зареєстрований за адресою:
АДРЕСА_2 .
Показання свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , допитаних у суді першої інстанції, та акт, підписаний цими ж особами, суперечать показанням свідка ОСОБА_6 та поясненням відповідача ОСОБА_2 , які вказують, що позивач не проживав постійно за адресою: АДРЕСА_1 . До того ж ці свідки проживали на АДРЕСА_4 нерегулярно.
ОСОБА_1 був взятий на пенсійний облік 02 листопада 2007 року, коли дійсно проживав за цією адресою, що не заперечується сторонами. При цьому, згідно з довідкою № 1624 КП «ЖЕО № 2» ОСОБА_1 вибув з квартири АДРЕСА_1 до м. Одеси з 06 травня 2014 року.
Відповідно до частини третьої статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 ЦК України він не заявив про відмову від неї.
Відповідно до частин першої - четвертої статті 60 ЦПК України (в редакції, чинній на момент ухвалення оскаржених судових рішень) кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі виникає спір. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Ухвалюючи оскаржені судові рішення, суди на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, з урахуванням встановлених обставин, дійшли правильного висновку про недоведеність заявлених позивачем позовних вимог щодо постійного проживання ОСОБА_1 з батьком на час його смерті, та як наслідок прийняття ним спадщини відповідно до положень частин третьої та п'ятої статті 1268 ЦК України.Доказуванню позивачем підлягав саме факт постійного проживання зі спадкодавцем на час його смерті, а не тимчасового проживання з ним.
У зв?язку з цим судидійшли обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 .
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржені судові рішення ухвалено без додержання норм матеріального і процесуального права та зводяться до переоцінки доказів, що відповідно до положень статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду. У зв'язку
з наведеним колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, судові рішення ? без змін.
Керуючись статтями 400, 401, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 13 червня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 26 липня 2017 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: Є. В. Краснощоков
І. О. Дундар
В. І. Крат