Іменем України
12 листопада 2019 року
м. Київ
справа №826/8884/16
касаційне провадження №К/9901/28009/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Шипуліної Т.М.,
суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 08.08.2016 (суддя Качур І.А.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24.11.2016 (головуючий суддя - Костюк Л.О., судді: Бужак Н.П., Троян Н.М.) у справі № 826/8884/16 за позовом Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області до Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» про стягнення заборгованості,
Дрогобицька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Львівській області звернулась до адміністративного суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» про стягнення коштів із рахунків платника податків у банках у рахунок погашення податкового боргу в сумі 2923599,00 грн.
Окружний адміністративний суд м. Києва постановою від 08.08.2016 у задоволенні позовних вимог відмовив у повному обсязі.
Київський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 24.11.2016 постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 08.08.2016 залишив без змін.
Дрогобицька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Львівській області звернулась до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 08.08.2016, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24.11.2016 та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення судами норм матеріального права, а саме: підпунктів 16.1.3, 16.1.4 пункту 16.1 статті 16, підпункту 20.1.34 пункту 20.1 статті 20, пункту 59.4 статті 59, пункту 95.3 статті 95, статті 133 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Зокрема, наголошує, що органом доходів і зборів 06.05.2015 вручено боржнику - Нафтогазовидобувному управлінню «Бориславнафтогаз», яке є відокремленим підрозділом Публічного акціонерного товариства «Укрнафта», податкову вимогу № 126-13 на суму 2923599,00 грн., однак заходи щодо повного погашення податкового боргу платником не здійснено.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій встановлено, станом на 01.06.2016 заборгованість Нафтогазовидобувного управління «Бориславнафтогаз» Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» з податку на прибуток приватних підприємств становив 2923599,00 грн., що підтверджується довідкою від 01.06.2016 № 1570/10/17-010 та фактично відповідачем не заперечується.
06.05.2015 Дрогобицькою об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Львівській області вручено боржнику - Нафтогазовидобувному управлінню «Бориславнафтогаз» податкову вимогу № 126-13 на суму 2923599,00 грн.
В свою чергу, судові інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, виходили з того, що Публічному акціонерному товариству «Укрнафта», яке є платником консолідованого податку та відповідачем у даній адміністративній справі, податкова вимога про сплату податкового боргу позивачем не направлялась, що виключає за таких обставин право контролюючого органу на звернення до суду про стягнення податкового боргу у зв'язку з недотриманням останнім встановленого Податковим кодексом України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) порядку стягнення податкового боргу з платників податків.
Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Згідно з пунктом 59.1 статті 59 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Пунктом 2.1 розділу ІІ Порядку направлення органами доходів і зборів податкових вимог платникам податків, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 10.10.2013 № 576 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), передбачено, що податкова вимога формується органами доходів і зборів за місцем обліку платника податків.
За правилами пункту 95.1 статті 95 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги (пункт 95.2 статті 95 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)).
Судами попередніх інстанцій встановлено, що Нафтогазовидобувне управління «Бориславнафтогаз», є структурним (відокремленим) підрозділом Публічного акціонерного товариства «Укрнафта», який з 27.02.1998 перебуває на обліку як платник податків у Дрогобицькій об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Львівській області.
За правилами пункту 15.1 статті 15 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.
Підпунктом 133.1.5 пункту 133.1 статті 133 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що платниками податку з числа резидентів є, в тому числі відокремлені підрозділи платників податку, зазначених у підпункті 133.1.1 цього пункту, визначені відповідно до розділу I цього Кодексу, за винятком представництв.
В свою чергу, за правилами пункту 152.4 статті 152 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) платник податку, який має у своєму складі відокремлені підрозділи, розташовані на території іншої, ніж такий платник податку, територіальної громади може прийняти рішення щодо сплати консолідованого податку та сплачувати податок за місцезнаходженням таких відокремлених підрозділів, а також за своїм місцезнаходженням, визначений згідно з нормами цього розділу та зменшений на суму податку, сплаченого за місцезнаходженням відокремлених підрозділів.
Сума податку на прибуток відокремлених підрозділів за відповідний звітний (податковий) період визначається розрахунково виходячи із загальної суми податку, нарахованого платником податку, розподіленого пропорційно питомій вазі суми витрат відокремлених підрозділів такого платника податку в загальній сумі витрат цього платника податку.
Вибір порядку сплати податку на прибуток, визначеного цим підпунктом, здійснюється платником податку самостійно до 1 липня року, що передує звітному, про що повідомляються контролюючі органи за місцезнаходженням такого платника податку та його філій (відокремлених підрозділів).
Зміна порядку сплати податку протягом звітного року не дозволяється. При цьому відокремлені підрозділи подають контролюючому органу за своїм місцезнаходженням розрахунок податкових зобов'язань щодо сплати консолідованого податку, форма якого встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, виходячи з положень цього пункту. Рішення про сплату консолідованого податку поширюється також на відокремлені підрозділи, створені таким платником податку протягом будь-якого часу після такого повідомлення.
Вимоги частин четвертої та п'ятої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вирішення спору в попередніх судових інстанціях), які кореспондують правилам частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній з 15.12.2017), зобов'язують суд до активної ролі в судовому процесі, в тому числі до офіційного з'ясування всіх обставин справи і у відповідних випадках до витребування тих доказів, яких, на думку суду, не вистачає для належного встановлення обставин у справі, що розглядається.
Предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить установити при ухваленні судового рішення.
В порушення наведених процесуальних приписів суди попередніх інстанцій, доходячи висновку про те, що Нафтогазовидобувне управління «Бориславнафтогаз» не є окремим платником податку на прибуток, а такий податок сплачується консолідовано Публічним акціонерним товариством «Укрнафта», не витребували у відповідача належні докази, які б свідчили про повідомлення контролюючих органів за місцезнаходженням Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» - Міжрегіональне головне управління ДФС - Центральний офіс з обслуговування великих платників та його відокремленого підрозділу Нафтогазовидобувного управління «Бориславнафтогаз» - Дрогобицьку об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Львівській області до 01.07.2013 про прийняття рішення щодо сплати консолідованого податку на прибуток підприємства в 2014 році.
Суд касаційної інстанції, в свою чергу, відповідно до частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.
Таким чином, постановлені у справі судові рішення підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.
Під час нового розгляду справи суд на підставі встановлених ним обставин та досліджених доказів, з урахуванням принципу офіційного з'ясування всіх обставин у справі, повинен дійти висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог з відповідним застосуванням необхідних матеріально-правових норм.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,
Касаційну скаргу Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області задовольнити частково.
Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 08.08.2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24.11.2016 у справі № 826/8884/16 скасувати.
Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Судді Верховного Суду: Т.М. Шипуліна
Л.І. Бившева
В.В. Хохуляк