Іменем України
14 листопада 2019 року
Київ
справа № 810/1354/15
адміністративне провадження № К/9901/24880/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Юрченко В.П., суддів - Васильєвої І.А., Пасічник С.С., розглянувши у попередньому судовому засіданні
касаційну скаргуБілоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області
на постановуКиївського окружного адміністративного суду від 11.06.2015 (суддя: Лапій С.М.)
та ухвалуКиївського апеляційного адміністративного суду від 04.07.2016 (колегія суддів у складі: Ісаєнко Ю.А., Губська Л.В., Федотов І.В.)
у справі №810/1354/15
за позовомКолективного підприємства «Білоцерківбуд»
доБілоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області
провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
Колективне підприємство «Білоцерківбуд» звернулось до суду з позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області від 02.10.2014 № 0013041504 та № 0013051504.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними, оскільки позивачем не порушено законодавства щодо порядку та строків сплати орендної плати з юридичних осіб.
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 11.06.2015, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 04.07.2016, адміністративний позов задоволено.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив з необґрунтованості доводів податкового органу про порушення позивачем податкового законодавства, враховуючи, що уточнююча податкова декларація з плати за землю від 12.03.2013 відповідає вимогам пунктів 48.3 і 48.4 статті 48 ПК України та від відповідача не надходило письмової відмови у прийнятті цієї податкової декларації. Окрім того, в акті про результати камеральної перевірки своєчасності сплати орендної плати за землю з юридичних осіб від 18.09.2014 №2827/1504 посадовою особою контролюючого органу не наведено інформації, в чому саме полягає порушення (дата фактичної сплати узгодженого податкового зобов'язання та граничного терміну сплати, кількість днів затримки тощо), за який період і по якій податковій звітності, розрахунку штрафних санкцій. Відповідачем також не були подані пояснення щодо встановлених порушень з зазначенням фактичної сплати узгодженого податкового зобов'язання, граничного терміну сплати, кількості днів затримки, за який період і по якій податковій звітності порушені терміни сплати, розрахунок штрафних санкцій; витяг з облікової картки платника за 2013 рік.
Не погоджуючись з судовими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки вважає, що судові рішення були ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Заперечення або відзив на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.
Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про обґрунтованість позовних вимог та дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з таких підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що посадовою особою відповідача проведено камеральну перевірку своєчасності сплати орендної плати за землю з юридичних осіб; за наслідками перевірки складено акт від 18.09.2014 №2827/1504.
Актом перевірки встановлено порушення позивачем пункту 287.3 статті 287 ПК України, оскільки останнім сплачено орендну плату за землю у розмірі 100147,20 грн та 104905,60 грн з порушенням термінів сплати.
Акт перевірки не містить інформації про дати фактичної сплати узгодженого податкового зобов'язання та граничного терміну сплати, про кількість днів затримки, про період і по якій податковій звітності, а також розрахунку штрафних санкцій.
02 жовтня 2014 року відповідачем на підставі акта перевірки винесені податкові повідомлення - рішення:
- №0013041504, яким за затримку на 61, 52, 31, 31, 30 календарних днів сплати суми грошового зобов'язання з орендної плати за землю з юридичних осіб в розмірі 100147,20 грн позивача зобов'язано сплатити штраф у розмірі 20%, що складає 20029,44 грн;
- №0013051504, яким за затримку на 30, 28, 24, 23, 1, 1, 1 календарних днів сплати суми грошового зобов'язання з орендної плати за землю з юридичних осіб в розмірі 104905,60 грн позивача зобов'язано сплатити штраф у розмірі 10%, що складає 10490,56 грн.
Зазначені податкові повідомлення - рішення були оскаржені позивачем в адміністративному порядку до Головного управління ДФС у Київській області та ДФС України, проте рішеннями останніх податкові повідомлення - рішення залишені без змін, а скарги - без задоволення.
Згідно рішень Головного управління ДФС у Київській області від 24.12.2014 №754/10/10-36-10-01-04 та ДФС України від 24.02.2015 №3864/6-99-99-10-01-02-25 КП «Білоцерківбуд» було подано 12.03.2013 уточнюючу податкову декларацію з плати за землю за №9012431432 на зменшення податкового зобов'язання по орендній платі за землю, у зв'язку з продажем нерухомого майна. Зазначена декларація заповнена відповідальною особою підприємства не в повному обсязі (рядки 14 та 17 не заповнено), тобто всупереч порядку уточнюючої декларації, в результаті чого по даній декларації в інтегрованій картці платника зменшення раніше нарахованих сум орендної плати за землю не відбулось, про що було повідомлено платника.
Судами також встановлено, що 21 листопада 2012 року Білоцерківською міською радою винесено рішення №739-31-VI, зокрема, про скасування пунктів:
- 1.5 рішення міської ради від 25 квітня 2007 року щодо виділення Колективному підприємству «Білоцерківбуд» земельної ділянки по вул. Петра Запорожця, 359 (СУ «Інжбуд») загальною площею 0,3697 га в зв'язку з продажем майна ТОВ «Трансагробуд» в зв'язку з уточненням площі, та переукладання договору оренди на площу 2,8335 га на тих же умовах;
- 1.8 рішення міської ради від 29 вересня 2011 року №299-12-VІ «Про передачу земельних ділянок в оренду», яким Колективному підприємству «Білоцерківбуд» передано в оренду земельну ділянку загальною площею 3,3381 га терміном на 5 років, за рахунок земель населеного пункту м. Біла Церква під розміщення комплексу існуючих виробничих приміщень; припинення терміну дії договору оренди землі від 17 серпня 2012 року №321030004000785, в зв'язку з поданням клопотання землекористувача.
У зв'язку із наведеним, позивачем 12.03.2013 подано уточнюючу податкову декларацію з плати за землю за 2013 рік.
Позивач 05.08.2013 та 12.09.2013 звертався до відповідача щодо підтвердження чи спростування факту неприйняття уточнюючої податкової декларації з плати за землю від 12.03.2013, оскільки через 5 місяців з моменту її подачі інспектор повідомила, що податкова звітність заповнена не вірно.
При цьому, згідно листів та матеріалів справи, відмови у прийнятті уточнюючої податкової декларації від відповідача не надходило.
Статтею 49 ПК України, в редакції, яка була чинна на час подання позивачем уточнюючої податкової декларації, передбачений порядок подання податкової декларації до контролюючих органів. Так, податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків (п. 49.1).
Платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є, відповідно до цього Кодексу незалежно від того, чи провадив такий платник податку господарську діяльність у звітному періоді (п. 49.2).
Податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному року, крім випадків, передбачених підпунктами 49.18.4 та 49.18.5 цього пункту - протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року (підпункту 49.18.3 пункту 49.18).
Пунктом 286.2 статті 286 ПК України передбачено, що платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.
У пункті 287.3 статті 287 ПК України визначено, що податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.
Пунктом 50.1 статті 50 зазначеного Кодексу передбачено, що у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.
Згідно пунктів 49.11 - 49.15 статті 49 ПК України у разі подання платником податків до органу державної податкової служби податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу, такий орган державної податкової служби зобов'язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови, зокрема, у разі отримання такої податкової декларації, надісланої поштою або засобами електронного зв'язку, - протягом п'яти робочих днів з дня її отримання (п. 49.11).
У разі отримання відмови органу державної податкової служби у прийнятті податкової декларації платник податків має право: подати податкову декларацію та сплатити штраф у разі порушення строку її подання; оскаржити рішення органу державної податкової служби у порядку, передбаченому статтею 56 цього Кодексу (49.12).
У разі якщо в установленому законодавством порядку буде встановлено факт неправомірної відмови органом державної податкової служби (посадовою особою) у прийнятті податкової декларації, остання вважається прийнятою у день її фактичного отримання органом державної податкової служби (пункт 49.13).
За кожною заявою платника податків щодо порушення посадовою особою органу державної податкової служби цієї статті в обов'язковому порядку проводиться службове розслідування відповідно до закону (пункт 49.14).
Податкова декларація, надіслана платником податків або його представником поштою або засобами електронного зв'язку, вважається неподаною за умови її заповнення з порушенням норм пунктів 48.3 і 48.4 статті 48 цього Кодексу та надсилання податковим органом платнику податків письмової відмови у прийнятті його податкової декларації (пункт 49.15).
Згідно пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 ПК України податкова декларація повинна містити такі обов'язкові реквізити:
- тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий);
- звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація;
- звітний (податковий) період, що уточнюється (для уточнюючого розрахунку);
- повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові) платника податків згідно з реєстраційними документами;
- код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер;
- реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відмітку у паспорті);
- місцезнаходження (місце проживання) платника податків;
- найменування органу державної податкової служби, до якого подається звітність;
- дата подання звіту (або дата заповнення - залежно від форми);
- ініціали, прізвища та реєстраційні номери облікових карток або інші відомості, визначені в абзаці сьомому цього пункту, посадових осіб платника податків;
- підписи платника податку - фізичної особи та/або посадових осіб платника податку, визначених цим Кодексом, засвідчені печаткою платника податку (за наявності).
У окремих випадках, коли це відповідає сутності податку або збору та є необхідним для його адміністрування, форма податкової декларації додатково може містити такі обов'язкові реквізити:
- відмітка про звітування за спеціальним режимом;
- код виду економічної діяльності (КВЕД);
- код органу місцевого самоврядування за КОАТУУ;
- індивідуальний податковий номер та номер свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість згідно з даними реєстру платників податку на додану вартість за звітний (податковий) період.
Згідно пункту 57.1 статті 57 ПК України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до пункту 126.1 статті 126 ПК України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:
- при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;
- при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.
Зважаючи на вимоги вищенаведених норм та на встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини у даній справі, суд касаційної інстанції погоджується з їх висновками, не спростованими доводами касаційної скарги, про наявність законних підстав для задоволення позову.
Суд касаційної інстанції визнає, що суди попередніх інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.
Відповідно до частини третьої статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
На підставі викладеного, керуючись статтями 341, 343, 349, 350 Кодексу адміністративного судочинства України,
1. Касаційну скаргу Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 11.06.2015 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 04.07.2016 - без змін.
2. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
В.П. Юрченко
І.А. Васильєва
С.С. Пасічник ,
Судді Верховного Суду