Іменем України
15 листопада 2019 року
Київ
справа №826/11648/16
адміністративне провадження №К/9901/47805/18, №К/9901/50808/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Шарапи В.М.,
суддів: Желєзного І.В., Чиркіна С.М.,
розглянув у порядку письмового провадження касаційні скарги Гаражно-будівельного кооперативу "Енергетик-2" та Міністерства юстиції України на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 04.12.2018 у складі колегії суддів: Кобаля М.І. (головуючий), Епель О.В., Карпушової О.В. у справі №826/11648/16 за позовом ОСОБА_1 до Міністра юстиції України Петренка Павла Дмитровича, Міністерства юстиції України, треті особи: на стороні позивача - Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Малахов Максим Сергійович, на стороні відповідача - Гаражно-будівельний кооператив "Енергетик-2" про визнання протиправним та скасування наказу
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:
1. ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ) звернулась до суду з позовом до Міністра юстиції України Петренка Павла Дмитровича, Міністерства юстиції України (надалі - Мін'юст), треті особи: на стороні позивача - Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Малахов Максим Сергійович (надалі - нотаріус Малахов М.С.), на стороні відповідача - Гаражно-будівельний кооператив "Енергетик-2" (надалі - ГБК "Енергетик-2") про визнання протиправним та скасування наказу від 16.05.2016 №1397/5 "Про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень" (надалі - Наказ).
2. Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.12.2017 у задоволенні позову відмовлено повністю.
3. Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 04.12.2018 постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.12.2017 скасовано і ухвалено нову, якою позовні вимоги задоволено.
3.1. Визнано протиправним та скасовано Наказ.
3.2. Зобов'язано Мінюст повторно розглянути скаргу ГБК "Енергетик-2" від 22.02.2016 і від 29.02.2016, з урахуванням висновків суду апеляційної інстанції.
4. Судами попередніх інстанцій під час судового розгляду справи встановлено, що
4.1. 10.02.2016 ОСОБА_1 звернулася до нотаріуса Малахова М.С. із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень щодо права власності на гараж, розташований за адресою: АДРЕСА_1.
4.2. Для здійснення державної реєстрації позивачем надано довідку від 21.02.2012 №4, видану ГБК "Енергетик-2" Голосіївського району м. Києва і технічний паспорт на гараж від 19.06.2014 №128-2014, виданий Товариством з обмеженою відповідальністю "Техінвентаризація".
4.3. 16.02.2016 нотаріусом Малаховим М.С., як державним реєстратором, прийнято рішення №28260854 про державну реєстрацію права власності на об'єкт нерухомого майна - гараж загальною площею 158, 9 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , за ОСОБА_1 , в зв'язку з чим відкрито розділ Державного реєстру прав №849902880000, до якого внесено запис №13272366 про право власності.
4.4. 22.02.2016 та 29.02.2016 ГБК "Енергетик-2" звернувся до Мін'юсту зі скаргою на вказані дії нотаріуса Малахова М.С.. згідно з Порядком розгляду скарг у сфері державної реєстрації, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 №1128.
4.5. Відповідно до висновку Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації Мін'юсту від 06.04.2016 рекомендовано задовольнити скарги ГБК "Енергетик-2" та скасувати рішення нотаріуса Малахова М.С. від 16.02.2016 №28260854 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень і внести до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про скасування запису про право власності №13272366.
4.6. Зокрема, у висновку зазначено, що під час прийняття оскаржуваного рішення, а також внесення до державного реєстру запису про право власності державному реєстратору не надані усі документи, визначені пунктами 62, 63 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 №1127 (далі - Порядок №1127).
4.7. 16.05.2016 Мін'юстом прийнято оспорюваний Наказ, яким у відповідності до пункту 1 частини 2, підпункту "а" пункту 2 частини 6 статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень", пункту 12 Порядку розгляду скарг у сфері державної реєстрації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 №1128, задоволено скарги ГБК "Енергетик-2" від 22.02.2016 №15 та від 29.02.2016 №18 і скасовано рішення нотаріуса Малахова М.С. від 16.02.2016 №28260854 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, а також внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про скасування запису про право власності №13272366.
5. Суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні позову прийшов до висновку, що незабезпечення участі позивача у розгляді скарг ГБК "Енергетик-2" могло слугувати підставою для визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень лише в разі, якщо внаслідок неучасті позивача ним не було надано доказів, які могли б суттєво вплинути на результат розгляду скарги.
6. Суд апеляційної інстанції, скасовуючи постанову суду першої інстанції та задовольняючи позов, виходив з того, що судом першої інстанції помилково надано оцінку обставинам справи, а саме щодо ненадання позивачем доказів її членства у ГБК "Енергетик-2" та щодо підстав набуття права власності на об'єкт нерухомого майна. Крім того, судом апеляційної інстанції зазначено, що попри вимоги чинного законодавства Мін'юстом не повідомлено позивача про дату, час та місце розгляд скарг ГБК "Енергетик-2", що призвело до ухвалення невмотивованого рішення за наслідками їх розгляду.
Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:
7. ГБК "Енергетик-2" та Мін'юстом подані касаційні скарги на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 04.12.2018, в якій просять її скасувати та залишити в силі постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.12.2017.
7.1. Аргументи скаржників на обґрунтування доводів касаційної скарги зводяться до неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права судами попередніх інстанцій. Зокрема, скаржники посилається на об'єктивну неможливість повідомлення позивача про дату, час та місце розгляду скарги внаслідок відсутності її адреси як у скаржника, так і у Мін'юсту. Також, скаржники наголошують на правомірності Наказу з огляду на те, що позивачем для здійснення спірних реєстраційних дій не було подано усіх документів, передбачених пунктами 62, 63 Порядку №1127.
8. Позивач подала відзив на касаційну скаргу ГБК "Енергетик-2", в якому просить залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
8.1. На обґрунтування відзиву вказала, що оскаржуване судове рішення ухвалене на основі правильного застосування норм матеріального права та з дотриманням норм процесуального права, а доводи касаційної скарги є безпідставними та необґрунтованими.
9. Іншими учасниками справи відзивів (заперечень) на касаційну скаргу та/або письмових пояснень до суду подано не було.
Висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд касаційної інстанції:
10. Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є, зокрема, захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
11. Разом з тим, згідно з частиною 2 статті 4, пунктом 1 частини 2 статті 17 КАС України (в редакції чинній на час розгляду справи судом першої інстанції) юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення. Зокрема, юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів або правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
12. Вжитий у цій процесуальній нормі термін "суб'єкт владних повноважень" означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (пункту 7 частини 1 статті 3 КАС України у вказаній редакції).
13. Частиною 2 статті 4 КАС України у відповідні редакції було передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.
14. Аналогічні правила визначення юрисдикції адміністративних судів закріплені у статтях 4 та 19 КАС України у редакції чинній станом на час розгляду справи в суді апеляційної інстанції та станом на даний час.
15. Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
16. Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.
17. Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
18. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
19. Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу (як правило майнового) конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.
20. У цій справі спірні правовідносини виникли у зв'язку із незгодою ОСОБА_1 з оспорюваним Наказом, прийнятим Мінюстом за наслідками розгляду скарги ГБК "Енергетик-2". Тобто, оспорюваний Наказ певним чином зачіпає права, свободи та інтереси позивача як власника спірного нерухомого майна. Підставами заявленого позову також є бажання позивача поновити своє порушене цивільне (майнове) право на нерухоме майно.
21. Враховуючи те, що позовні вимоги в цій справі є похідними від вирішення судом питання щодо правомірності набуття позивачем права власності на спірне нерухоме майно і можуть впливати на майнові права та інтереси третіх осіб, незважаючи на участь у спорі суб'єкта владних повноважень, колегія суддів дійшла висновку про те, що даний спір не є публічно-правовим та не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
22. Відповідно до частини 1 статті 2 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
23. Згідно з частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
24. Юрисдикція цивільних справ визначена статтею 19 ЦПК України, частиною 1 якої передбачено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.
25. Тому, якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, які спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов'язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.
26. З наведеного можна зробити висновок про те, що правовідносини, що склалися між сторонами, є цивільно-правовими та не можуть бути предметом спору в адміністративному процесі, оскільки в цьому випадку є спір про право і переданий на вирішення суду спір підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства.
27. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019 у справі №826/9341/17, від 19.06.2019 у справі №802/385/18-а, від 18.09.2019 у справі №810/3711/18.
28. Згідно з статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом.
29. За практикою Європейського Суду з прав людини "<…> фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні у справі "Занд проти Австрії", що згадувалось раніше, Комісія висловила думку, що термін "судом, встановленим законом" у пункті 1 статті 6 передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з (...) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів" (пункт 24 рішення у справі "Сокуренко і Стригун проти України" від 20.07.2006, заяви №29458/04, №29465/04).
30. Пунктом 1 частини 1 статті 238 КАС України визначено, що суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
31. Частиною 1 статті 354 КАС України встановлено, що суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу. Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, визначених статтею 19 цього Кодексу, є обов'язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів касаційної скарги.
32. З огляду на це, касаційні скарги підлягають до задоволення частково, а судові рішення судів попередніх інстанцій - скасуванню із закриттям провадження у справі.
Керуючись ст.ст. 344, 349, 355-356, 359 КАС України, суд, -
33. Касаційні скарги Гаражно-будівельного кооперативу "Енергетик-2" та Міністерства юстиції України задовольнити частково.
34. Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.12.2017 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 04.12.2018 у справі №826/11648/16 за позовом ОСОБА_1 до Міністра юстиції України Петренка Павла Дмитровича, Міністерства юстиції України, треті особи: на стороні позивача - Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Малахов Максим Сергійович, на стороні відповідача - Гаражно-будівельний кооператив "Енергетик-2" про визнання протиправним та скасування наказу - скасувати та закрити провадження у справі.
35. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.
Головуючий суддя Шарапа В.М.
Судді Желєзний І.В.
Чиркін С.М.