14 листопада 2019 року
Київ
справа № 320/6043/18
адміністративне провадження № К/9901/30680/19
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Гімона М.М., перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області, яке є правонаступником Головного управління ДФС у Київській області, на рішення Київського окружного адміністративного суду від 29.03.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 31.07.2019 у справі №320/6043/18 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Київській області, про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
06.11.2019 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Головного управління ДФС у Київській області (далі - скаржник, ГУ ДПС)
Під час перевірки зазначеної касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено таке.
Вперше касаційна скарга у цій справі була подана ГУ ДФС 15.08.2019, проте Верховний Суд ухвалою від 23.08.2019 її повернув як таку, що не містила підстав касаційного оскарження рішення Київського окружного адміністративного суду від 29.03.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 31.07.2019 у справі №320/6043/18, оскільки у ній були викладені відомості щодо проведеної перевірки ФОП ОСОБА_2 та висновки за її результатами, на підставі яких скаржник вважає правомірними податкові повідомлення-рішення №0000511702 та №0000521702. Натомість, судові рішення у цій справі, ухвалені за результатами розгляду позову ФОП ОСОБА_3 про скасування податкових повідомлень-рішень № 0015331304, № 0015391304, № 0015381304, № 0015341304, № 0015381304; вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 27.08.2018 року № Ф-0015361304; рішення про застосування штрафних санкцій від 27.08.2018 року № 0015351304..
Вдруге касаційну скаргу у цій справі подано ГУ ДПС 10.09.2019, яка ухвалою Верховного Суду від 13.09.2019 залишена без руху з наданням скаржнику строку для усунення виявлених судом недоліків, а саме: для зазначення обґрунтування вимог особи, що подає касаційну скаргу, із зазначенням того, у чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального прав та подання заяви про поновлення пропущеного строку з зазначенням інших (поважних) причин пропуску строку на касаційне оскарження. На виконання ухвали суду, від скаржника 24.09.2019 надійшло клопотання про усунення недоліків в частині поновлення строку на касаційне оскарження. Перевіривши надіслані матеріали, суд визнав їх такими, що не усувають виявлених судом недоліків, оскільки, в ухвалі про залишення касаційної скарги без руху увагу скаржника було акцентовано на тому, що повторно звертаючись з касаційною скаргою скаржник виправив попередні зауваження щодо сторони у справі та оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, але вказуючи на правомірність оскаржених рішень знову наводить лише висновки, яких дійшов контролюючий орган відповідно до акта перевірки.
Разом з тим, відповідач недоліки касаційної скарги усунув не в повному обсязі, не навів обґрунтувань вимог особи, що подає касаційну скаргу, із зазначенням того, у чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права з урахуванням мотивів незгоди з судовим рішенням.
Звертаючись до суду з касаційною скаргою втретє, скаржник не виправив недоліків касаційної скарги, на які неоднаразово вказував Верховний Суд в вищенаведених ухвалах. Судом було акцентовано увагу скаржника про необхідність викладення підстав касаційного оскарження з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було неправильно застосовано, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися.
Проте, касаційна скарга фактично дублює ту, яку вже було повернуто судом як такої, що не містила підстав касаційного оскарження. Вона містить виключно відомості щодо проведеної перевірки, висновки за її результатами, які дублюють Акт перевірки, та загальні посилання на незаконність та необґрунтованість оскаржуваних судових рішень. При цьому скаржник не зазначив, які, на його думку, норми матеріального права застосовано неправильно (неправильно розтлумачено закон або застосовано закон, який не підлягав застосуванню, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню), чи норми процесуального права порушено судами попередніх інстанцій, що призвело до постановлення незаконних судових рішень.
Отже, у касаційній скарзі не викладені передбачені КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку, зокрема, скаржником не зазначено в чому саме полягає неправильне застосування судами при ухваленні судових рішень норм матеріального та/або порушення норм процесуального права, а тому касаційна скарга підлягає поверненню.
Згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 332, 359 КАС України,
Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області, яке є правонаступником Головного управління ДФС у Київській області, на рішення Київського окружного адміністративного суду від 29.03.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 31.07.2019 у справі №320/6043/18 повернути скаржнику.
Копію даної ухвали надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 КАС України.
Роз'яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє його права повторного звернення до Верховного Суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.
...........................
М.М. Гімон,
Суддя Верховного Суду