Іменем України
13 листопада 2019 року
м. Київ
справа №674/364/17
адміністративне провадження №К/9901/23747/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Кравчука В.М., суддів Єзерова А.А., Стародуба О.П.,
розглянув у попередньому судовому засіданні адміністративну справу
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 14.12.2017 (колегія суддів у складі головуючого судді Матохнюка Д.Б., суддів Боровицького О.А., Сапальової Т.В.)
у справі № 674/364/17
за позовом ОСОБА_1
до Управління соціального захисту населення Дунаєвецької районної державної адміністрації Хмельницької області
про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії,
I. РУХ СПРАВИ
1. ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Управління соціального захисту населення Дунаєвецької районної державної адміністрації Хмельницької області, у якому просила суд:
- визнати неправомірними дії відповідача щодо відмови позивачу у встановленні статусу інваліда війни та видачі посвідчення інваліда війни;
- зобов'язати відповідача надати позивачу статус інваліда війни та видати посвідчення інваліда війни.
2. Постановою Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 04.08.2017 позов задоволено. Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 14.12.2017 скасовано рішення суду першої інстанції та прийнято нову постанову, якою у задоволенні позову відмовлено.
3. У касаційній скарзі позивач, із посиланням на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просила скасувати рішення суду апеляційної інстанції, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.
II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
4. Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи і їй встановлено II групу інвалідності.
5. Експертним заключенням Львівської регіональної міжвідомчої експертної ради № 15 від 14.10.1991 встановлено, що захворювання ОСОБА_1 пов'язане з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.
6. Згідно наказу по Хмельницькому облздороввідділу за №271-а від 27.06.1986 для виконання завдання в Іванківському районі Київської області на посаді фельдшера-лаборанта з 05.07.1986 по 30.07.1986 позивач виконувала роботу в 30-ти кілометровій зоні в населених пунктах Россоха, Іловиця, Старі Соколи. За відрядження було нараховано платню в п'ятикратному розмірі посадового окладу.
7. ОСОБА_1 звернулась до відповідача із заявою щодо надання їй статусу інваліда війни та видачу відповідного посвідчення.
8. Листом від 20.03.2017 № 207/01-18/2017 відповідач відмовив у наданні позивачу статусу інваліда війни у зв'язку з тим, що нею не надано підтверджуючих документів щодо віднесення позивачки до військовослужбовців, із числа військовозобов'язаних, призваних на військові збори.
9. Не погоджуючись із зазначеною відмовою, позивач звернулась до суду.
IIІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
10. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відмова відповідача у встановленні позивачу статус інваліда війни та видачі посвідчення інваліда війни через відсутність інформації про розпорядчий документ за лінією Цивільної оборони є незаконною, оскільки позивач є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії, учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, що підтверджується відповідним посвідченням, а також інвалід ІІ групи, причина інвалідності захворювання, пов'язане з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, а тому позивач є особою, яка має право на отримання посвідчення інваліда війни на підставі довідки медико-соціальної експертної комісії про групу та причину інвалідності.
11. Скасовуючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив з того, що у матеріалах справи відсутні докази залучення ОСОБА_1 до складу формувань Цивільної оборони для ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, що є обов'язковою передумовою для встановлення статусу інваліда війни та видачі відповідного посвідчення.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
12. Позивач у касаційній скарзі наголошує на тому, що була відряджена на ліквідацію аварії на ЧАЕС, що підтверджується наказом Дунаєвецької лікарні, який видавався на підставі наказу Хмельницького облздороввіділу № 271-а від 27.06.1986, а тому, на її думку, має право на встановлення статусу інваліда війни відповідно до п. 9 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (далі - Закон №3551-XII).
Зазначає, що суд апеляційної інстанції розглянув клопотання відповідача про поновлення строку на апеляційне оскарження без її участі, їй не було надіслано копії апеляційної скарги відповідача.
13. Відповідач відзиву на касаційну скаргу позивачки не надав.
V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
14. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених ст. 341 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за необхідне зазначити наступне.
15. Закон № 3551-ХІІ визначає правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них.
16. Відповідно до частини другої статті 4 цього Закону до ветеранів війни належать: учасники бойових дій, інваліди війни, учасники війни.
17. Згідно з пунктом 9 частини другої статті 7 Закону № 3551-ХІІ до інвалідів війни належать інваліди з числа осіб, залучених до складу формувань Цивільної оборони, які стали інвалідами внаслідок захворювань, пов'язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.
18. Колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що умовами для набуття статусу інваліда війни з підстав, встановлених пунктом 9 частини другої статті 7 Закону № 3551-ХІІ, є: 1) настання інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС; 2) участь особи у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС саме у складі формувань Цивільної оборони.
19. Частиною першою статті 10 Закону України від 28.02.1991 №796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон №796-XII) передбачено, що учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов'язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві. Перелік цих пунктів визначається Кабінетом Міністрів України.
20. Положенням про Цивільну оборону СРСР, затвердженим постановою КПРС і Ради Міністрів СРСР від 18.03.1976 № 1111 та Положенням про невоєнізовані формування ЦО СРСР, затвердженим наказом начальника ІДО СРСР від 06.06.1975 № 90 визначено, що формування Цивільної оборони, в тому числі і невоєнізовані, створювались для виконання заходів по ліквідації аварій, катастроф, стихійних лих, великих пожеж, та їх наслідків, а також при застосуванні засобів масового ураження (у воєнний час), захисту і організації життєзабезпечення населення.
21. У цій справі суди попередніх інстанцій встановили факт участі позивачки у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також настання інвалідності у зв'язку із захворюванням, пов'язаним з участю у ліквідації цих наслідків.
22. Водночас, ці обставини свідчать про те, що на позивача як на особу, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи поширюються пільги, гарантії і компенсації, передбачені Законом №796-ХІІ. Разом з цим, для набуття статусу інваліда війни (з підстав, встановлених пунктом 9 частини другої статті 7 Закону № 3551-ХІІ) окрім як факту настання в особи інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (стосовно позивача цей факт встановлено) Закон № 3552-ХІІ містить також умову, щоб така особа брала участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС саме у складі формувань Цивільної оборони.
23. Зазначена вимога пов'язана з тим, що окрім формувань Цивільної оборони, у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС брали участь і інші формування, які створювались в іншому порядку, ніж невоєнізовані формування цивільної оборони та направлялись у райони виконання робіт згідно з розпорядженням керівників відповідних органів, відомств, організацій, установ та підприємств.
24. Як вірно було встановлено судом апеляційної інстанції, документи, які позивач долучив до своєї заяви в підтвердження набуття статусу інваліда війни належним чином підтверджують його статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та настання інвалідності у зв'язку з тим, що він брав участь у таких заходах. Втім, належного документального підтвердження своєї безпосередньої участі у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи саме у складі формувань Цивільної оборони позивач не надав.
25. Колегія зазначає, що обставина щодо безпосередньої участі особи у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи саме в складі формувань Цивільної оборони є істотною, позаяк в протилежному випадку статус інваліда війни на підставі пункту 9 частини другої статті 7 Закону № 3551-ХІІ поширюватиметься на всіх, хто належить до категорії осіб, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС і її наслідків, і відповідно мають статус ліквідатора наслідків аварії на Чорнобильській АЕС згідно підпункту 1 частини першої статті 9 Закону № 796-ХІІ.
26. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 07.06.2018 у справі № 377/797/17, від 21.08.2018 у справі № 279/2285/16-а, від 15.05.2019 у справі 816/851/18, від 18.09.2019 у справі № 674/450/17, від 19.09.2019 у справі №756/8323/16-а.
27. З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що за відсутності доказів, які б свідчили про залучення позивачки до формувань Цивільної оборони для ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, у останньої немає достатніх правових підстав для набуття статусу інваліда війни з підстав, встановлених пунктом 9 частини другої статті 7 Закону № 3551-ХІІ.
28. Щодо твердження ОСОБА_1 про неповідомлення її про розгляд клопотання відповідача про поновлення строку на касаційне оскарження, то вказане спростовуються матеріалами справи, які містять повістку-повідомлення про розгляд зазначеного клопотання (а.с. 92), яка отримана ОСОБА_1 , що підтверджується рекомендованим поштовим відправленням (а.с. 94). Що стосується доводу про неотримання апеляційної скарги відповідача, то матеріалами справи підтверджено, що копія апеляційної скарги направлялася ОСОБА_1 разом із повісткою про виклик до суду, що підтверджується рекомендованим повідомленням (а.с. 103).
29. Відповідно до ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
30. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись ст. 341, 350, 356 КАС України, Суд -
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 14.12.2017 у справі № 674/364/19 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач В.М. Кравчук
Суддя А.А. Єзеров
Суддя О.П. Стародуб