Іменем України
14 листопада 2019 року
Київ
справа №815/4737/15
адміністративне провадження №К/9901/10003/18, К/9901/9999/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Желєзного І.В., судді Коваленко Н.В., розглянувши у письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації ПАТ «Банк «Київська Русь» Волкова Олександра Юрійовича, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за касаційними скаргами Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк «Київська Русь» Волкова Олександра Юрійовича на постанову Одеського окружного адміністративного суду у складі судді Глуханчук О.В. від 05 листопада 2015 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Бойка А.В., Танасогло Т.М., Яковлєва О.В. від 02 лютого 2016 року,
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2015 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Одеського окружного адміністративного суду із позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «Банк «Київська Русь» Волкова О.Ю. (далі - Уповноважена особа Фонду на тимчасову адміністрацію у ПАТ «Банк «Київська Русь» Волков О.Ю., відповідач), в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь» Волкова О.Ю. щодо невключення ОСОБА_1 до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню за договором № 581234-GR/2015 від 20 березня 2015 року про приєднання до договірних умов та правил відкриття та обслуговування ПАТ «Банк «Київська Русь» поточних рахунків фізичних осіб, операції за якими здійснюються з використанням електронних платіжних засобів платіжних карток, укладеним між ОСОБА_1 та ПАТ «Банк «Київська Русь»;
- зобов'язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь» Волкова О.Ю. подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо ОСОБА_1 , як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ «Банк «Київська Русь» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та включити ОСОБА_1 до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб із визначенням суми у розмірі 185 524,90 гривень, що підлягають відшкодуванню за договором № 581234-GR/2015 від 20 березня 2015 року про приєднання до договірних умов та правил відкриття та обслуговування ПАТ «Банк «Київська Русь» поточних рахунків фізичних осіб, операції за якими здійснюються з використанням електронних платіжних засобів платіжних карток, укладеним між ОСОБА_1 та ПАТ «Банк «Київська Русь»;
- зобов'язати Фонд гарантування вкладів фізичних осіб включити ОСОБА_1 до Загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ «Київська Русь» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб;
- зобов'язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк Київська Русь» та Фонд гарантування вкладів фізичних осіб подати до суду звіт про виконання даної постанови в термін не пізніше 5-ти робочих днів з дня набрання постановою суду законної сили.
В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що всупереч вимогам Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» ОСОБА_1 не включено до переліку вкладників, які мають право на відшкодування суми вкладу за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, оскільки відсутні визначені цим Законом підстави для визнання договору нікчемним.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2015 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 02 лютого 2016 року, позов задоволено частково, а саме: зобов'язано Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь» Волкова О.Ю. подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо ОСОБА_1 , як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ «Банк «Київська Русь» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб; зобов'язано Фонд гарантування вкладів фізичних осіб розглянути питання щодо включення ОСОБА_1 до Загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ «Банк «Київська Русь» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що право уповноваженої особи Фонду здійснювати перевірку правочинів на предмет виявлення серед них нікчемних не є абсолютним, а кореспондується з обов'язком встановити перед прийняттям рішення обставини, з якими Закон пов'язує нікчемність правочину, тобто саме по собі твердження про нікчемність правочину недостатньо для визнання його таким, оскільки воно у даному випадку нівелюється протилежним твердженням вкладника про дійсність вкладу. На цій підставі суди дійшли до висновку, що Уповноваженою особою Фонду не доведено наявності правових підстав для невключення позивача до переліку вкладників ПАТ «Банк «Київська Русь», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, оскільки договір від 20 березня 2015 року № 251234-GP/2015, укладений між банком та ОСОБА_2 нікчемним не визнавався, відповідне рішення відповідачами не приймалось.
Короткий зміст вимог касаційних скарг
Не погоджуючись з постановою Одеського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2015 року та ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 02 лютого 2016 року, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб та Уповноважена особа Фонду на ліквідацію ПАТ «Банк «Київська Русь» Волков О.Ю. звернулися з касаційними скаргами до Вищого адміністративного суду України, в яких просять скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
Касаційні скарги подано 15 лютого 2016 року та 29 лютого 2016 року.
Ухвалами Вищого адміністративного суду України від 17 березня 2016 року та 24 березня 2016 року відкриті касаційні провадження у справі № 815/4737/15, витребувано матеріали адміністративної справи та надано сторонам строк для надання заперечення на касаційні скарги, однак розгляд справи цим судом не був закінчений.
Ухвалою Верховного Суду від 08 квітня 2019 року прийнято до свого провадження касаційні скарги Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк «Київська Русь» Волкова О.Ю на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2015 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 02 лютого 2016 року у справі № 815/4737/15.
Разом із касаційною скаргою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб подано клопотання про зупинення дії оскаржуваних рішень до закінчення розгляду справи у касаційному порядку, а також представником Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та позивачем подано клопотання про розгляд справи у касаційному порядку у судовому засіданні за участю представників сторін, у задоволенні яких відмовлено ухвалою Верховного Суду від 13 листопада 2019 року.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Судами попередніх інстанцій встановлено на підставі наявних у матеріалах справи доказів, що 20 березня 2015 року між Публічним акціонерним товариством «Банк «Київська Русь» та ОСОБА_1 укладено заяву-договір № 581234-GP/2015 про приєднання до договірних умов та правил відкриття та обслуговування ПАТ «Банк «Київська Русь» поточних рахунків фізичних осіб, операції за якими здійснюються з використанням електронних платіжних засобів - платіжних карток, предметом якого є відкриття та обслуговування банком поточного рахунку клієнта з можливістю використання електронних платіжних засобів - платіжних карток № НОМЕР_1 та видача платіжної картки на умовах цього договору.
У вказаному договорі зазначено, що датою відкриття рахунку є 20 березня 2015 року.
Згідно виписки по рахунку № НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_1 , за період з 19 березня 2015 року по 21 березня 2015 року, вбачається, що 20 березня 2015 року було здійснено безготівкову операцію, а саме зарахування на рахунок ОСОБА_1 коштів згідно договору дарування № 370 від 20 березня 2015 року від ОСОБА_3 у розмірі 8 000 доларів США.
Відповідно до довідки ПАТ «Банк «Київська Русь» від 05 травня 2015 року № 605/01, в Чорноморській філії ПАТ «Банк «Київська Русь» на ім'я ОСОБА_1 відкрито картковий рахунок в іноземній валюті (долар США) № НОМЕР_1 , залишок коштів на якому станом на 05 травня 2015 року складає 8 000 доларів США.
19 березня 2015 року Правлінням Національного банку України була прийнята постанова № 190 «Про віднесення публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь» до категорії неплатоспроможних».
На підставі вказаної постанови виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 19 березня 2015 року прийнято рішення № 61 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Банк «Київська Русь», згідно з яким з 20 березня 2015 року запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в ПАТ «Банк «Київська Русь» Волкова Олександра Юрійовича.
Тимчасову адміністрацію в ПАТ «Банк Київська Русь» запроваджено строком на 3 місяці з 20 березня 2015 року по 19 червня 2015 року включно.
Повідомлено, що виплати відшкодувань вкладникам здійснюватимуться в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше 200 тисяч гривень.
Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних № 116 від 15 червня 2015 року строк проведення тимчасової адміністрації в ПАТ "Банк "Київська Русь" продовжено до 19 липня 2015 року включно.
На підставі постанови Правління НБУ від 16 липня 2015 року № 460 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Банк «Київська Русь» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 17 липня 2015 року № 138 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «Банк «Київська Русь».
Відповідно до рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 138 від 17 липня 2015 року повноваження ОСОБА_4 як Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ «Банк «Київська Русь» припинено.
Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк «Київська Русь» призначено ОСОБА_4
23 липня 2015 року вказану інформацію опубліковано на офіційному сайті ФГВФО.
Оголошення про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку, призначення Уповноваженої особи Фонду на ліквідацію ПАТ «Банк «Київська Русь» опубліковано в газеті «Голос України» від 23 липня 2015 року № 131 (6135).
24 липня 2015 року на офіційному сайті ФГВФО опубліковано оголошення про те, що з 24 липня 2015 року Фонд розпочинає виплати коштів вкладникам банку. Для отримання коштів вкладники ПАТ «Банк «Київська Русь» з 24 липня 2015 року до 3 вересня 2015 року включно можуть звертатись до установ банків-агентів Фонду.
Відшкодування вкладникам ПАТ «Київська Русь», які з будь-яких причин не звернуться до банків-агентів Фонду в період з 24 липня 2015 року до 03 вересня 2015 року, здійснюватимуться за результатами розгляду їх індивідуальних письмових звернень на адресу Фонду до дня внесення запису про ліквідацію банку як юридичної особи до Єдиного державного реєстру юридичних осіб.
У касаційній скарзі Фонд гарантування вкладів фізичних осіб вказує на те, що суди попередніх інстанцій не надали належної правової оцінки, тому, що позивача правомірно не було включено Уповноваженою особою до переліку вкладників, оскільки договір укладено після прийняття рішення про віднесення ПАТ «Банк «Київська Русь» до категорії неплатоспроможних та запровадження тимчасової адміністрації, відтак, Фонд гарантування не мав правових підстав здійснювати відповідні процедури по включення його до загального реєстру та виплаті відшкодування.
У касаційній скарзі Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк «Київська Русь» Волков О.Ю. вказує на те, що судами першої та апеляційної інстанцій не надано належної правової оцінки, тому, що правочини, вчинені органом управління та керівниками банку після призначення уповноваженої особи Фонду, є нікчемними, відтак, оскільки договір був укладений 20 березня 2015 року, а рішення про визнання ПАТ «Банк «Київська Русь» неплатоспроможним та запровадження тимчасової адміністрації у банку прийнято 19 березня 2015 року.
Від ОСОБА_1 надійшли заперечення на касаційні скарги Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк «Київська Русь», в яких просить касаційні скарги залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін, оскільки останні є законним та обґрунтованими.
Крім того, від ОСОБА_1 11 липня 2017 року та 27 вересня 2019 року надійшли письмові пояснення та доповнення до заперечення на касаційну скаргу, в яких позивач як на додаткову підставу для залишення касаційної скарги без задоволення посилається на постанову Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 501/1584/16-ц, якою скасовано рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 07 грудня 2016 року та рішення апеляційного суду Одеської області від 07 лютого 2017 року та прийнято нову постанову, якою у задоволенні позову Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь» до ОСОБА_1 про визнання недійсним нікчемного договору банківського рахунку № НОМЕР_3 -GR/2015 від 20 березня 2015 року з моменту його укладення в силу закону відмовлено.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з положенням частини третьої статті 211 КАС України (у редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваних рішень) та частини четвертої статті 328 КАС України (у редакції, чинній на момент винесення цієї постанови) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 159 КАС (у редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваних рішень) та частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України (у редакції, чинній на момент винесення цієї постанови) судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Крім того стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України (у редакції, чинній на момент винесення цієї постанови) встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Зазначеним вимогам процесуального закону постанова Одеського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2015 року та ухвала Одеського апеляційного адміністративного суду від 02 лютого 2016 року не відповідають, а викладені у касаційних скаргах доводи скаржників є обґрунтовані з огляду на наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з положеннями частини третьої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження ФГВФО, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами встановлені, зокрема, Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (тут і далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; Закон № 4452-VI).
Виконання зобов'язань Фонду перед вкладниками здійснюється Фондом з дотриманням вимог щодо найменших витрат Фонду та збитків для вкладників у спосіб, визначений цим Законом, у тому числі шляхом передачі активів і зобов'язань банку приймаючому банку, продажу банку, створення перехідного банку протягом дії тимчасової адміністрації або виплати відшкодування вкладникам після ухвалення рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідації банку.
Відповідно до частини першої статті 26 Закону № 4452-VI Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день прийняття рішення Національним банком України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних та початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми, встановленої адміністративною радою Фонду на дату прийняття такого рішення незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000,00 грн. Фонд не відшкодовує кошти: передані банку в довірче управління; за вкладом у розмірі менше 10 гривень; за вкладом, підтвердженим ощадним (депозитним) сертифікатом на пред'явника.
Згідно з положеннями пункту 3 частини 1 статті 2 Закону № 4452-VI, вклад - кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти, в свою чергу.
Пунктом 4 частини першої статті 2 Закону № 4452-VI передбачено, що вкладником є фізична особа (крім фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката.
Згідно з положеннями статті 27 Закону № 4452-VI уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Уповноважена особа Фонду зазначає у переліку вкладників суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів. Нарахування процентів за вкладами припиняється з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Інформація про вкладника в переліку вкладників має забезпечувати його ідентифікацію відповідно до законодавства.
Протягом шести днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах «Урядовий кур'єр», «Голос України» та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом, відповідно до пункту 16 частини першої статті 2 Закону № 4452-VI, є тимчасовою адміністрацією.
Відповідно до частини другої статті 34 Закону № 4452-VI не пізніше наступного робочого дня після початку тимчасової адміністрації Фонд розміщує інформацію про запровадження тимчасової адміністрації в банку на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет і не пізніше ніж через 10 днів публікує її в газетах «Урядовий кур'єр» або «Голос України».
Частинами третьою, п'ятою цієї статті також передбачено, що виконавча дирекція Фонду не пізніше наступного робочого дня після офіційного отримання рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних призначає з числа працівників Фонду уповноважену особу Фонду. Уповноважена особа Фонду повинна відповідати вимогам, встановленим Фондом. Рішення про призначення уповноваженої особи Фонду доводиться Фондом до головного офісу банку та до кожного відокремленого підрозділу банку негайно.
Під час тимчасової адміністрації Фонд має повне і виняткове право управляти банком відповідно до цього Закону, нормативно-правових актів Фонду та вживати дії, передбачені планом врегулювання.
Відповідно до частини першої статті 36 Закону № 4452-VI з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Фонд набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення.
За частиною третьою цієї ж статті правочини, вчинені органами управління та керівниками банку після початку процедури виведення Фондом банку з ринку, є нікчемними.
Системний аналіз положень Закону № 4452-VI дає підстави дійти до висновку про те, що через відповідні фінансові та організаційні механізми бере активну участь та створює належні умови для функціонування відповідно до цього Закону системи гарантування вкладів фізичних осіб шляхом забезпечення фізичній особі, яка на момент прийняття рішення Національним банком України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних, мала у такому банку вклад (від 10 грн), відшкодування суми коштів, розміщених на цьому вкладі, включаючи нараховані відсотки, за рахунок коштів ФГВФО у межах суми, встановленої адміністративною радою Фонду, яка не може бути меншою 200000 грн. Фактична виплата гарантованої суми відшкодування здійснюється ФГВФО відповідно до затверджених виконавчою дирекцією Фонду реєстрів вкладників, сформованих на підставі переліку вкладників з визначенням суми відшкодування для кожного з них, що складаються уповноваженою особою Фонду.
Отже, Закон № 4452-VI пов'язує виникнення права на відшкодування суми коштів за вкладом разом з нарахованими на дату віднесення банку до категорії неплатоспроможних відсотками з настанням таких обставин: 1) прийняття Національним банком України рішення про віднесення відповідного банку до категорії неплатоспроможних; 2) наявність на дату віднесення банку до категорії неплатоспроможних у фізичної особи банківського вкладу за договором, укладеним до вказаної дати; 3) наявність на зазначеному банківському вкладі фізичної особи коштів разом з нарахованими відсотками на суму не менше 10 грн; 4) включення уповноваженою особою Фонду фізичної особи до переліку вкладників банку, які мають право на відшкодування суми коштів за вкладами, з визначенням конкретної суми відшкодування; 5) затвердження виконавчою дирекцією Фонду реєстрів вкладників, які мають право на відшкодування сум коштів за банківськими вкладами, відповідно до складеного уповноваженою особою Фонду переліку вкладників; 6) опублікування Фондом оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах «Урядовий кур'єр», «Голос України» та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет, що здійснюється не пізніше ніж через сім днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджено матеріалами справи, виконавчою дирекцією ФГВФО від 19 березня 2015 року прийнято рішення № 61 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Банк «Київська Русь», згідно з яким з 20 березня 2015 року запроваджено тимчасову адміністрацію. У свою чергу, заяву-договір № 581234-GP/2015 укладено між ОСОБА_1 та ПАТ «Банк «Київська Русь» та зараховано кошти на відкритий за цим договором рахунок 20 березня 2015 року.
Таким чином, ОСОБА_1 не є вкладником банку, який отримав право на відшкодування суми вкладу за рахунок коштів ФГВФО, оскільки жодна з обставин, з якими Закон № 4452-VI пов'язує виникнення права на відшкодування суми коштів за вкладом разом з нарахованими на дату віднесення банку до категорії неплатоспроможних відсотками, не існували, зокрема: на дату віднесення банку до категорії неплатоспроможних (19 березня 2015 року) у позивача не було банківського вкладу за договором, укладеним до вказаної дати; у позивача були відсутні на зазначеному банківському вкладі кошти разом з нарахованими відсотками на суму не менше 10 грн. Крім того, колегія суддів враховує, що правочини, вчинені органами управління та керівниками банку після початку процедури виведення Фондом банку з ринку, є нікчемними.
Даний висновок узгоджується з правовою позицією, що міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі № 815/2490/15, від 19 грудня 2018 року у справі № 820/17324/14, від 25 жовтня 2019 року у справі № 815/435/16.
Стосовно посилання позивача у письмових поясненнях на обставини, встановлені постановою Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 501/1584/16-ц, колегія суддів зазначає наступне.
Як вбачається зі змісту наведеної постанови, Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь» звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про визнання недійсним нікчемного договору банківського рахунку № 581234-GP/2015 від 20 березня 2015 року з моменту його укладення в силу закону.
У цій справі рішенням Іллічівського міського суду Одеської області від 07 грудня 2016 року позов задоволено; рішенням апеляційного суду Одеської області від 07 лютого 2017 року скасовано рішення суду першої інстанції, у задоволенні позову відмовлено.
Верховний Суд, скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій та приймаючи нову постанову про відмову у задоволенні позову, виходи з того, що договір банківського рахунку укладено між ОСОБА_1 та ПАТ «Банк «Київська Русь» після призначення Уповноваженої особи Фонду, що має наслідком нікчемність такого правочину, тому висновки апеляційного суду про те, що призначення Фондом гарантування вкладів фізичних осіб Уповноваженої особи, яка прийняла на себе обсяг повноважень органів управління банку, в якому запроваджено тимчасову адміністрацію, не є підставою для скасування довіреностей, виданих попереднім керівництвом ПАТ «Банк «Київська Русь», не узгоджуються з імперативними приписами частини третьої статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Не ґрунтується на вимогах закону, як зазначено у постанові Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 501/1584/16-ц, висновок апеляційного суду про те, що Уповноваженою особою фонду не складено будь-якого розпорядчого рішення щодо визнання та підстав визнання нікчемним правочину, вчиненого між ОСОБА_1 та ПАТ «Банк «Київська Русь», оскільки згідно із частинами першою, другою, десятою статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд (уповноважена особа Фонду) зобов'язаний протягом дії тимчасової адміністрації забезпечити перевірку правочинів, вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.
Між тим, договір банківського рахунку укладено між ОСОБА_1 та ПАТ «Банк «Київська Русь» після запровадження тимчасової адміністрації. Крім того, правочин є нікчемним відповідно до закону, а не наказу банку, підписаного Уповноваженою особою Фонду. Такий правочин є нікчемним з моменту укладення в силу закону незалежно від того, чи була проведена передбачена частиною другою статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» перевірка правочинів банку і виданий згаданий наказ.
Разом з тим, Верховний Суд у справі № 501/1584/16-ц дійшов до висновку про те, що вимоги про встановлення нікчемності оспорюваного договору позивачем до суду пред'явлено не було, а захист права шляхом визнання недійсним нікчемного правочину законом не передбачено, такий спосіб захисту прав не є ефективним та таким, що матиме реальне відновлення порушених прав позивача. Верховний Суд також звернув увагу, що Уповноважена особа Фонду не позбавлена права подачі позову до суду про застосування наслідків недійсності правочину (стаття 216 ЦК України).
З огляду на таке, колегія суддів зазначає, що обставини, встановлені постановою Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 501/1584/16-ц, не свідчать про те, що договір банківського рахунку № 581234-GP/2015 від 20 березня 2015 року не може бути визнано нікчемним або недійсним у силу закону, а відмова у задоволенні позову мотивовано судом тим, що позивач у справі обрав неналежний та неефективний спосіб захисту.
На цій підставі колегія суддів доходить до висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій неправильно застосовано норми матеріального права, а саме: статті, 26, 27, 34, 36 Закону № 4452-VI, що призвело до винесення неправосудного рішення.
Відповідно до частини першої статті 351 КАС України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
За таких обставин, колегія суддів дійшла до висновку про те, що касаційні скарги Уповноваженої особи Фонду на ліквідацію ПАТ «Банк «Київська Русь» та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб задовольнити, рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати та прийняти у справі нову постанову про відмову у задоволені позову.
Оскільки касаційний суд приймає рішення на користь суб'єкта владних повноважень, то за відсутності документально підтверджених доказів щодо понесених суб'єктом владних повноважень судових витрат на залучення свідків та проведення експертиз, у силу статті 139 КАС України судові витрати новому розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 351, 355, 356, 359, пунктом 4 Перехідних положень КАС України,
Касаційні скарги Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь» задовольнити.
Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2015 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 02 лютого 2016 року скасувати та прийняти нову постанову.
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття.
Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий Я.О. Берназюк
Судді: І.В. Желєзний
Н.В. Коваленко