Іменем України
14 листопада 2019 року
Київ
справа №1440/2096/18
адміністративне провадження №К/9901/20879/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді Стеценка С.Г.,
суддів Мороз Л. Л., Тацій Л. В.,
розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю "Миколаївський готельно-ресторанний комплекс "Олександрівський", Товариство з обмеженою відповідальністю "Миколаївський бізнес-центр "Олександрівський", Приватний нотаріус Миколаївського міського нотаріального округу Карцева Наталія Олександрівна, ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування наказу, касаційне провадження в якій відкрито за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 25.06.2019 (головуючий суддя Лук'янчук О. В., судді: Бітова А. І., Ступакова І. Г.),
I. Короткий зміст позовних вимог
1. У серпні 2018 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася з позовом до Міністерства юстиції України (далі - Міністерство, відповідач), треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю "Миколаївський готельно-ресторанний комплекс "Олександрівський", Товариство з обмеженою відповідальністю "Миколаївський бізнес-центр "Олександрівський", Приватний нотаріус Миколаївського міського нотаріального округу Карцева Н. О. (далі - приватний нотаріус), ОСОБА_2., в якому просила: визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства від 17.08.2018 №2678/5 "Про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень", яким було задоволено скаргу акціонера (власника корпоративних прав) ПАТ "Українська інноваційна компанія" ОСОБА_2. від 26.06.2018 та скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 26.01.2018 №39384052, №39384766 та від 27.01.2018 №39387757, №39387652, прийняті приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Карцевою Н. О., і внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записи про скасування записів, внесених на підставі цих рішень (далі - спірне рішення).
2. Вимоги позовної заяви обґрунтовувались тим, що рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, які скасовано відповідачем, не порушують та не можуть порушувати будь-яких прав ОСОБА_2 , як акціонера (власника корпоративних прав) ПАТ "Українська інноваційна компанія", оскільки судовим рішенням, яке набрало законної сили, встановлено, що ПАТ "Українська інноваційна компанія" не є правонаступником прав ПАТ "Укрінбанк", перед яким ТОВ "Миколаївський бізнес-центр "Олександрівський" має зобов'язання за кредитними договорами. У позові наводились й аргументи стосовно того, що передача ТОВ "Миколаївський бізнес-центр "Олександрівський" ОСОБА_1. права власності на нежитлові об'єкти, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 , жодним чином не порушує прав ТОВ "Укрінбанк", виконання зобов'язань перед яким забезпечено заставою інших об'єктів нерухомого майна. Натомість, як вважає позивач, оскаржувані акціонером ПАТ "Українська інноваційна компанія" ОСОБА_2. рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 26.01.2018 №39384052, №39384766 та від 27.01.2018 №39387757, №39387652, стосуються безпосередньо прав та обов'язків ОСОБА_1 , яка є заінтересованою особою при розгляді справи, однак, в порушення пунктів 9, 10 Порядку розгляду скарг у сфері державної реєстрації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 №1128 (далі - Порядок №1128), не була належним чином повідомлена про розгляд скарги, копія матеріалів якої, при цьому, на її адресу не надсилалась. Позивач звертала увагу суду й на те, що про наявність спірного рішення Міністерства вона дізналася випадково, однак вважає, що при здійсненні реєстраційних дій приватний нотаріус Миколаївського міського нотаріального округу Карцева Н. О. здійснила перевірку наявності встановлених законом підстав для відмови у реєстрації права власності на вказані вище об'єкти нерухомості, за результатами якої не встановлено підстав для відмови у такій реєстрації за ТОВ "Миколаївський готельно-ресторанний комплекс "Олександрівський" на нежитлові об'єкти нерухомого майна.
II. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
3. Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 06.12.2018 позов задоволено. Визнано протиправним і скасовано спірне рішення.
4. Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції виходив з того, що спірне рішення прийнято відповідачем за скаргою особи, права якої, як встановлено судовим розглядом справи, не порушені рішеннями приватного нотаріусу про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, які скасовані Міністерством. При цьому, суд першої інстанції встановив порушення відповідачем передбаченого законодавством порядку розгляду скарг, яка, згідно з позицією суду, не відповідала вимогам, що до неї ставляться, а позивач, як заінтересована особа, всупереч вимог Поряду №1128, не була поінформована про розгляд скарги, копія якої разом з доданими до скарги документами на її адресу не направлялась.
5. Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 25.06.2019 рішення суду першої інстанції скасоване та відмовлено у задоволенні позову.
6. Висновки апеляційного суду мотивовані тим, що скарга, за наслідками якої Міністерство прийняло спірне рішення, була подана особою, прав якої стосуються рішення приватного нотаріусу про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, які були предметом оскарження, при цьому, суд не встановив порушення порядку розгляду скарги, в тому числі стосовно повідомлення про її розгляд зацікавлених осіб, а відтак визнав позов необґрунтованим.
7. При цьому, суди попередніх інстанцій виходили з того, що даний спір є публічно - правовим та підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.
III. Короткий зміст вимог касаційної скарги, узагальнені доводи особи, яка її подала, а також узагальнений виклад позиції інших учасників справи
8. Не погодившись із наведеним вище рішенням апеляційного суду, ОСОБА_1 подала касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить його скасувати і залишити в силі рішення суду першої інстанції.
9. В обґрунтуванні касаційної скарги позивач, спираючись на аргументи, аналогічні викладеним у позовній заяві, висловила незгоду з висновками апеляційного суду, які, на її думку, не відповідають фактичним обставинам справи і вимогам законодавства, що врегульовує спірні правовідносини. Скаржник вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, а тому наголошує на тому, що у апеляційного суду були відсутні передбачені процесуальним законом підстави для його скасування.
10. У відзиві ОСОБА_2 на касаційну скаргу зазначено, що, з огляду на предмет спору, який, на його переконання не є публічно - правовим, суть та правову природу спірних правовідносин, така справа не може бути розглянути за правилами адміністративного судочинства, оскільки позовна заява подана ОСОБА_1 на захист її цивільних прав.
11. З цих підстав представник ОСОБА_2 - адвокат Пилип В. М. просить скасувати рішення, ухвалені судами попередніх інстанції, та закрити провадження у цій справі.
IV. Процесуальні дії у справі та клопотання учасників справи
12. У липні 2019 року до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду надійшла зазначена касаційна скарга.
13. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено колегію суддів для розгляду касаційної скарги у складі судді-доповідача Стеценка С. Г., суддів: Мороз Л. Л., Тацій Л. В.
14. Ухвалою Верховного Суду від 29.07.2019 відкрито касаційне провадження у справі за вказаною касаційною скаргою.
15. Ухвалою Верховного Суду від 05.11.2019 справу призначено до касаційного розгляду в порядку письмового провадження з 06.11.2019.
16. 12.11.2019 на електронну адресу Верховного Суду надійшло клопотання ОСОБА_1 про розгляд справи за її участю.
V. Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій
17. Як встановлено судами попередніх інстанцій на підставі наявних у справі доказів, досліджених під час розгляду справи, 26.01.2018 ОСОБА_1 вийшла зі складу учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївський бізнес-центр "Олександрівський", в зв'язку з чим останній, згідно з частиною другою статті 148 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), передав їй у власність за актом приймання-передачі об'єкти нерухомого майна.
18. 26.01.2018 приватний нотаріус, за результатами розгляду відповідних заяв позивача (реєстраційні номери 26470471 та 26470845), прийняла рішення (індексний номер 39384766) про державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на об'єкт нерухомого майна, розташований за адресою: АДРЕСА_1 (номер запису про право власності - 24556231), та рішення (індексний номер 39384052) про державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на об'єкт нерухомого майна, розташований за адресою: АДРЕСА_2 (номер запису про право власності - 24555564; далі - рішення від 26.01.2018.
19. 27.01.2018 ОСОБА_1 увійшла до складу учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївський готельно-ресторанний комплекс "Олександрівський" і внесла зазначені об'єкти нерухомого майна до статутного капіталу Комплексу.
20. У цей же день приватний нотаріус, за результатами розгляду відповідних заяв Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївський готельно-ресторанний комплекс "Олександрівський" (реєстраційні номери 26474413 та 26474470), прийняла рішення (індексний номер 39387652) про державну реєстрацію права власності Комплексу на об'єкт нерухомого майна, розташований за адресою: АДРЕСА_1 (номер запису про право власності - 24559032), та рішення (індексний номер 39387757) про державну реєстрацію права власності зазначеного Товариства на об'єкт нерухомого майна, розташований за адресою: АДРЕСА_2 (номер запису про право власності - 24559131; далі - рішення від 27.01.2018.
21. 26.06.2018 до Міністерства надійшла скарга акціонера (власника корпоративних прав) Публічного акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ІННОВАЦІЙНА КОМПАНІЯ" ОСОБА_2., в якій він просив скасувати рішення від 26.01.2018, від 27.01.2018 та відновити записи в Державному реєстрі прав, що існували до внесення незаконних реєстраційних дій.
22. 17.08.2018 Міністерство видало наказ №2678/5 "Про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень", яким, з посиланням на частини другу, п'яту статті 26, підпункт "а" пункту 2 частини шостої статті 37 Закону України від 01.07.2004 №1952-IV "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (далі - Закон №1952-IV), пункт 12 Порядку №1128, задовольнило скаргу ОСОБА_2 , скасувало рішення приватного нотаріусу від 26.01.2018 та від 27.01.2018 із внесенням до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записів про скасування записів, внесених на підставі цих рішень.
VI. Позиція Верховного Суду
23. Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
24. За визначенням частини першої статті 4 КАС України публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.
25. У розумінні цієї ж статті адміністративним судом є суд, до компетенції якого цим Кодексом віднесено розгляд і вирішення адміністративних справ, а адміністративним судочинством визнається діяльність адміністративних судів щодо розгляду і вирішення адміністративних справ у порядку, встановленому цим Кодексом.
26. В свою чергу, за приписами частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
27. Статтею ж 5 КАС України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, окрім іншого, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
28. Так, відносини, пов'язані з розглядом Міністерством юстиції України скарг у сфері державної реєстрації, регулюються, зокрема, ЦК України, Господарським кодексом України (далі ГК України), Законом №1952-IV, постановою Кабінету Міністрів України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 25.12.2015 №1127, Порядком №1128.
29. За змістом частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці; справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів; справи у спорах, що виникають з правочинів щодо акцій, часток, паїв, інших корпоративних прав в юридичній особі, крім правочинів у сімейних та спадкових правовідносинах; справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці; вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, визнання недійсними актів, що порушують права на майно (майнові права), якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав чи спору, що виник з корпоративних відносин, якщо цей спір підлягає розгляду в господарському суді і переданий на його розгляд разом з такими вимогами; інші справи у спорах між суб'єктами господарювання.
30. Вирішуючи питання про віднесення спору до юрисдикції адміністративного суду, слід ураховувати не лише суб'єктний склад правовідносин, які склалися між сторонами, а й сутність (характер) таких правовідносин.
31. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
32. Разом з тим, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника.
33. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин. Спір є приватноправовим також у тому випадку, якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.
34. Таким чином, розгляду адміністративними судами підлягають спори, що мають в основі публічно-правовий характер, тобто випливають із владно-розпорядчих функцій або виконавчої-розпорядчої діяльності публічних органів. Якщо в результаті прийняття рішення особа набуває речового права на об'єкт нерухомого майна, то спір стосується цивільного права і за суб'єктним складом сторін має розглядатися за правилами цивільного чи господарського судочинства.
35. Зазначена вище правова позиція відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним, зокрема, у постановах від 21.11.2018 у справі №813/1362/16, 28.11.2018 у справі №825/642/18, 29.01.2019 у справі №803/1589/17, від 29.05.2015 у справі №826/9341/17 під час розгляду спорів у подібних правовідносинах.
36. Слід також вказати, що Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 02.10.2019 у справі №807/137/18 з метою встановлення чіткого критерію визначення юрисдикції спорів щодо державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, відступила від висновків, викладених у постановах від 04.04.2018 у справах №817/567/16 та №826/9928/15, від 10.04.2018 у справі №808/8972/15, від 16.05.2018 у справі №826/4460/17, від 23.05.2018 у справі №815/4618/16, від 05.06.2018 у справі №04/20728/14, від 12.06.2018 у справі №823/378/16, від 13.06.2018 у справах №820/2675/17 та 803/1125/17 щодо належності до юрисдикції адміністративних судів спорів за позовами осіб, які не були заявниками вчинення реєстраційних дій, до державного реєстратора про скасування його рішень чи записів у державному реєстрі стосовно державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.
37. У вказаному рішенні Велика Палата Верховного Суду вказала, що такий критерій визначення юрисдикції спору як наявність порушень вимог чинного реєстраційного законодавства у діях державного реєстратора під час державної реєстрації прав не завжди є достатнім та ефективним, адже наявність цих порушень можна встановити лише при розгляді справи по суті, а не на момент звернення позивача з позовною заявою.
38. Крім того, скасування державної реєстрації права, належного одній особі, за заявою іншої особи в порядку адміністративного судочинства не дозволяє остаточно вирішити спір між цими особами. Тож не виконується основне завдання судочинства. У таких спорах питання правомірності укладення цивільно-правових договорів, на підставі яких відбулись реєстраційні дії, обов'язково постають перед судом, який буде вирішувати спір, незалежно від того, чи заявив позивач вимогу щодо оскарження таких договорів.
39. Отже, в зазначеній категорії справ вирішуються спори про цивільне право між особами, які вимагають скасування державної реєстрації, й особами, за якими зареєстровано право чи обтяження. А тому мають розглядатися судами господарської або цивільної юрисдикції залежно від суб'єктного складу сторін спору.
40. З встановлених судами обставин цієї справи випливає, що спірні правовідносини виникли у зв'язку з незгодою позивача з наказом Міністерства юстиції України від 17.08.2018 №2678/5 "Про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень", оскільки вказаним наказом, як вважає позивач, порушено її права, як власника об'єктів нерухомого майна, які вона внесла до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївський готельно-ресторанний комплекс "Олександрівський".
41. Поряд із цим, ОСОБА_2 , звертаючись до Міністерства зі скаргою, за наслідками якої було прийнято спірне рішення, зазначав, що рішеннями приватного нотаріусу фактично виведені активи із власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївський бізнес-центр "Олександрівський" й це спричиняє негативні для нього наслідки у вигляді втрати можливості звернення на них стягнення у межах виконавчого провадження, неотримання ПАТ "Українська інноваційна компанія" доходу в очікуваному розмірі 47 мільйонів гривень та неможливості отримання акціонерами, в тому числі й ним, дивідендів за результатами 2017 та 2018 років. З цих підстав ОСОБА_2 заперечував проти здійснення державної реєстрації прав та їх обтяжень на об'єкти нерухомого майна, стосовно яких приватний нотаріус прийняла рішення, які, в свою чергу, скасовані Міністерством.
42. Беручи до уваги наведене й ураховуючи суть спірних правовідносин, колегія суддів дійшла висновку, що даний спір про визнання протиправним та скасування наказу Міністерства від 17.08.2018 №2678/5 не є публічно-правовим, а відтак не належить до юрисдикції адміністративних судів, що виключає розгляд цієї справи в порядку адміністративного судочинства.
43. За правилами пункту 5 частини першої статті 349, частини першої статті 354 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі чи залишити позов без розгляду у відповідній частині.
44. Суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.
45. Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, визначених статтею 19 цього Кодексу, є обов'язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів касаційної скарги.
46. В той же час, пунктом 1 частини першої статті 238 КАС України передбачено, що суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
47. Ураховуючи зазначене й зважаючи на суть і характер спірних правовідносин, їх суб'єктний склад, колегія суддів дійшла висновку, що цей спір не належить до юрисдикції адміністративних судів, у зв'язку з чим касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій слід скасувати і закрити провадження у справі, оскільки така має вирішуватися в порядку господарського судочинства.
48. Вирішуючи подане ОСОБА_1 клопотання про розгляд справи за її участю, Верховний Суд виходить з такого.
49. Згідно з приписами частини першої статті 344 КАС України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження, з урахуванням положень статті 341 цього Кодексу.
50. Відповідно до частини п'ятої статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
51. В свою чергу, частиною шостою цієї ж статті передбачено, що суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін: 1) у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу; 2) якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.
52. Справами ж незначної складності, за визначенням пункту 10 частини шостої статті 12 КАС України, є, зокрема, інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.
53. Вичерпний і остаточний перелік випадків, у яких передбачено розгляд справи за правилами загального позовного провадження, наведено у частині четвертій статті 12, а також у частині четвертій статті 257 КАС України, втім дана справи до такого переліку не відноситься.
54. Враховуючи, що характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не є складними, виходячи з наведеного визначення справ незначної складності, суд дійшов висновку, що в задоволенні клопотання позивача про проведення судового засідання з її повідомленням належить відмовити.
55. Керуючись статтями 340, 341, 344, 349, 350, 355, 356 КАС України, Суд
Відмовити у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про участь у судовому засіданні.
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 06.12.2018 та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 25.06.2019 - скасувати.
Провадження у справі закрити.
Роз'яснити позивачеві, що розгляд цієї справи віднесено до юрисдикції господарського суду.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
С. Г. Стеценко,
Л. Л. Мороз,
Л. В. Тацій,
Судді Верховного Суду