Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"13" листопада 2019 р.Справа № 913/843/14
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Шарко Л.В.
при секретарі судового засідання Васильєвій Л.О.
розглянувши матеріали заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Геліос" (м. Київ) про відвід судді, що надійшла до суду 13.11.19р. по справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Геліос" ( м. Київ) 3-ї особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, м. Київ
до ТОВ "Лисичанський пивоварний завод", м. Лисичанськ
про стягнення 287052541,58 грн.
За участі представників:
позивача - Подлозний А.Ю., довіреність б/н від 08.11.19р.;
Діденко С.М., довіреність б/н від 08.11.19р.;
відповідача - Приходько С.В., довіреність б/н від 15.08.19р.;
третьої особи - не з'явився.
АТ "Дельта Банк" звернулось до господарcького суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить стягнути з ТОВ "Лисичанський пивоварний завод", м. Лисичанськ, яке знаходиться в місті Лисичанськ Луганської області, 287052541,58 грн. за кредитним договором №13/046/2007-КЛТ (зі змінами та доповненнями), який було укладено між сторонами 29.05.07р. Судові витрати просить покласти на відповідача.
Ухвалою суду від 02.09.19р. закрито підготовче провадження по справі та призначено розгляд справи по суті в судовому засіданні на 16.09.19р. о 15:00 год.
Ухвалою суду від 12.11.19р. замінено позивача у справі №913/843/14 ПАТ "Дельта Банк", м. Київ на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Геліос".
В судовому засіданні 12.11.19р. задоволено клопотання представника позивача про надання часу ознайомитись з матеріалами справи та відкладення розгляду справи. На підставі ч. 1, 2, 3 ст. 216 ГПК України відкладено розгляд справи на 13.11.19р. 14:20 год.
13.11.19р. в судовому засіданні після закінчення стадії дослідження доказів позивачем заявлено відвід судді Шарко Л.В. Після виходу з нарадчої кімнати суддею оголошено вступну та резолютивну частини ухвали за результатами розгляду заяви про відвід.
Після закінчення стадії судових дебатів та перед виходом суду до нарадчої кімнати для ухвалення рішення по справі позивачем повторно заявлено відвід судді Шарко Л.В., який обґрунтовано аналогічними підставами, що і попередній відвід, а саме позивач зазначає про те, що судом представника позивача поставлено у заздалегідь нерівноправний стан при розгляді справи, оскільки позивача фактично позбавлено можливості надавати пояснення та задавати питання по суті спору відповідачу у судових дебатах по суті позовних вимог, у зв'язку з чим, на думку позивача наявні об'єктивні обставини, які викликають сумнів у неупередженості та об'єктивності судді під час розгляду справи №913/843/14.
Розглянувши в судовому засіданні 13.11.2019 заяву позивача про відвід судді Шарко Л.В. у справі № 913/843/14, суд залишає її без розгляду, з огляду на наступне.
Частиною третьою статті 38 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що відвід повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Самовідвід може бути заявлений не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Після спливу вказаного строку заявляти відвід (самовідвід) дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу.
Відповідно до частини першої статті 43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 43 Господарського процесуального кодексу України залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню господарського судочинства, зокрема: подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, спрямованих на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення.
Так, статтею 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України в повинні відповідати їй.
Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року, учасником якої є Україна, закріплено право кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку. Тобто зловживання процесуальними правами, спрямоване на свідоме невиправдане затягування судового процесу, порушує права інших учасників цього процесу та вимоги названих Конвенції і Кодексу.
Застосовуючи практику Європейського суду з прав людини під час розгляду справи, частину першу статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, слід зазначити, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення від 07.07.1989 року Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).
Європейський суд з прав людини у справі "Красношапка проти України" зазначив, що роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ.
Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що це роль національних судів організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (див. рішення Суду у справі Шульга проти України, no. 16652/04, від 02.12.2010) і запобігання неналежній та такій, що затягує справу, поведінці сторін у цивільному процесі є завданням саме державних органів (див. рішення Суду у справі Мусієнко проти України, no. 26976/06, від 20.01.2011).
Позивач у заяві про відвід судді посилається на те, що суд позбавив позивача можливості надавати пояснення та задавати питання по суті спору відповідачу у судових дебатах по суті позовних вимог.
Дані твердження не відповідають дійсності, у зв'язку з наступним.
12.11.19р. в судовому засіданні було оголошено перерву до 14:20 13.11.19р. для надання часу позивачу ознайомитись з матеріалами справи. Даним правом позивач скористався частково, ознайомившись 12.11.19р. з матеріалами справи частково. 13.11.19р. позивач своїм правом на ознайомлення з матеріалами справи, також не скористався.
В судовому засіданні 13.11.19р., як вбачається з протоколу судового засідання, позивач оголосив про підтримання позовних вимог, оголосив свої додаткові пояснення по суті спору та ставив питання представнику відповідача.
За змістом частини 4 статті 35 ГПК України незгода сторони із процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Із цього питання Європейський суд з прав людини зазначив, що у контексті суб'єктивного критерію особиста безсторонність судді презюмується, поки не доведено протилежного.
У контексті об'єктивного критерію у цій справі окремо від поведінки суддів слід визначити, чи існували переконливі факти, які могли б викликати сумніви щодо їхньої безсторонності. Це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезстороннім, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими (див. вищевказане рішення у справі "Ветштайн проти Швейцарії" (Wettstein v. Switzerland), п. 44; та рішення у справі "Ферантелі та Сантанжело проти Італії" (Ferrantelli and Santangelo v. Italy), від 7 серпня 1996 року, п. 58 Reports of Judgments and Decisions, 1996-III) (див. пункт 31 Справа "Газета "Україна-центр" проти України", заява N 16695/04, від 15.07.2010).
Так, зміст поданої позивачем заяви фактично зводиться до незгоди із прийнятим процесуальним рішенням щодо відмови у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи. Зважаючи на попереднє відкладення розгляд цієї справи для надання позивачу часу для ознайомлення з матеріалами справи, однак наданим правом позивач скористався лише частково 12.11.19р., проте 13.11.19р. позивач з матеріалами справи не знайомився
Таким чином, подання такої заяви повторно суд вважає завідомо безпідставним.
Окрім того, суд зазначає про таке.
Відповідно до пункту 11 частини 3 статті 2 однією із основних засад господарського судочинства є неприпустимість зловживання процесуальними правами.
За змістом частини 1 статті 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Згідно з пунктом 1 частини 2 цієї ж статті Кодексу залежно від конкретних обставин справи суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню господарського судочинства, зокрема: подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, спрямованих на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення.
Правовідносини суду із кожним учасником процесу підпорядковані досягненню головної мети - ухвалення у розумні строки законного та обґрунтованого рішення, а також створення особам, які беруть участь у справі, процесуальних умов для забезпечення захисту їх прав, а також прав та інтересів інших осіб.
Процесуальний закон вимагає та забезпечує належну поведінку сторони у господарському суді, що також кореспондує суб'єктивному процесуальному праву суду.
Процесуальні права надано законом тим особам, які беруть участь у процесі для сприяння суду під час розгляду справ, їх правильному вирішенню, і кожного разу, коли сторона у справі вчиняє будь-яку процесуальну дію не із цією метою, а задля досягнення якихось сторонніх цілей (для введення суду в оману, затягування розгляду, створення перешкод опоненту) вона виходить за межі дійсного змісту свого права, тобто використовує його всупереч основним засадам господарського судочинства, а отже зловживає ним.
Заявлений представником позивача відвід, вочевидь, є завідомо безпідставним, оскільки був заявлений повторно після закінчення стадії судових дебатів та перед виходом суду до нарадчої кімнати для ухвалення рішення по справі.
Суд вважає, що повторне заявлення відводу з ідентичних підстав у цій справі є нічим іншим як спробою затягнути її розгляд або перешкодити йому, внаслідок чого буде порушено положення законодавства про завдання та основні засади господарського судочинства, при тому, що встановлений ч. 2 ст. 195 ГПК України, строк розгляду справи по суті закінчувався.
Згідно з частинами 3, 4 статті 43 ГПК України якщо подання скарги, заяви клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання. Суд зобов'язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами.
Оскільки подання представником позивача повторної заяви про відвід судді у цій справі є зловживанням процесуальними правами, що спрямоване на свідоме, невиправдане затягування судового процесу, суд дійшов висновку про залишення такої заяви без розгляду.
На підставі викладеного, керуючись статтями 11, 15, 35, 38, 43, 234, 254, 255, п. п. 9 п. 1 розділу ХІ Перехідних положень ГПК України, суд -
1. Визнати дії позивача щодо повторного подання заяви про відвід судді Шарко Л.В. від 13.11.2019, а саме після закінчення стадії судових дебатів по справі, - зловживанням процесуальними правами.
2. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Геліос" (м. Київ) про відвід судді Шарко Л.В. у справі №913/843/14, визнати такою, що заявлена завідомо безпідставно, спрямовану на затягування та перешкоджання розгляду справи згідно пункту 1 частини 2 статті 43 Господарського процесуального кодексу України.
3. Заяву про відвід судді Шарко Л.В. залишити без розгляду, на підставі частини 3 статті 43 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення.
Заперечення на дану ухвалу можуть бути викладені в апеляційній скарзі на рішення суду.
Повний текст ухвали складено та підписано 15.11.19р.
Суддя Л.В. Шарко