13 листопада 2019 рокуЛьвів№ 857/10699/19
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Онишкевича Т.В.,
суддів Іщук Л.П., Обрізка І.М.,
з участю секретаря судових засідань Гром І.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним і скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
суддя(і) у І інстанції Мричко Н.І.,
час ухвалення рішення 11 год 11 хв,
місце ухвалення рішення м. Львів,
дата складення повного тексту рішення 30 вересня 2019 року,
У липні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому просив:
- визнати протиправним та скасувати висновок комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум (далі - Комісія), оформлений протоколом № 41 від 05 квітня 2019 року у частині пункту 75 щодо старшого солдата ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 );
- зобов'язати Міністерство оборони України (далі - МО) прийняти рішення щодо призначення та виплати йому одноразової грошової допомоги, як особі з інвалідністю ІІІ групи, яка настала внаслідок травми (контузії), пов'язаної із захистом Батьківщини, відповідно до статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей» та Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 975 від 25 грудня 2013, у розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, з урахуванням виплат, проведених у зв'язку з встановленням ОСОБА_1 15 % втрати працездатності.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2019 року у справі № 1.380.2019.003765 позов було задоволено.
При цьому суд першої інстанції виходив із того, що право особи на одноразову грошову допомогу не може підлягати обмеженням дворічного строку з часу первинного огляду, оскільки першочергово є встановленим той факт, що особа отримала незворотні негативні зміни стану здоров'я внаслідок перебування на військовій службі. Для ефективного захисту прав, свобод, інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень слід визнати протиправним та скасувати пункт 75 рішення МО, оформленого протоколом засідання Комісії від 05.04.2019 № 41 про відмову ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням такому ІІІ групи інвалідності. Належним способом захисту, необхідним для поновлення прав ОСОБА_1 є саме зобов'язання МО прийняти рішення щодо призначення та виплати спірної одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 .
У апеляційній скарзі МО просить зазначене судове рішення скасувати та відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 . Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що у 2015 року під час первинного огляду органами МСЕК позивачу було встановлено 15 % втрати працездатності (довідка МСЕК серія ААА №009829), у зв'язку із чим було виплачено 24360грн.
03 січня 2019 року під час огляду органами МСЕК ОСОБА_1 визнано інвалідом III групи, про що свідчить довідка МСЕК серія 12 ААА №839486.
Абзацом 2 частини 4 статті 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон) передбачено, що у разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги у зв'язку із змінами, що відбулися, не здійснюється. Підставою для встановлення ІІІ групи інвалідності є втрата працездатності в межах від 30 до 60 відсотків. Отже, у позивача окрім отримання групи інвалідності, відбулися зміни ступеня втрати професійної працездатності у відсотках з 15 до 60 відсотків, а отже підстав для застосування норм частини 4 статті 16-3 Закону «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» немає.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просив залишити оскаржуване судове рішення без змін, а вимоги апелянта - без задоволення. Звертає увагу апеляційного суду на те, що у даній справі предметом спору є невиплата ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням III групи інвалідності вперше.
Виплата у зв'язку із втратою працездатності ОСОБА_1 здійснювалась відповідно до п. 3.3 Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року № 850 (далі - Порядок № 850) (яку отримав у грудні 2015 року), а по інвалідності має право відповідно до Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 975 від 25 грудня 2013 року (далі - Порядок № 975).
Раніше, відповідно до Порядку № 975 ОСОБА_1 виплат не отримував.
01 січня 2017 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06 грудня 2016 року №1774-VIII, яким було доповнено частину 4 статті 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» абзацом 2, відповідно до якого у разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги у зв'язку зі змінами, що відбулися, не здійснюється. Однак, вказана норма не може розповсюджуватись на спірні правовідносини, оскільки застосування цієї норми можливе лише у разі повторного встановлення інвалідності для ОСОБА_1 , починаючи з 03 січня 2019 року, тобто дати встановлення III групи інвалідності.
Представник МО у ході апеляційного розгляду підтримав вимоги, викладені у апеляційній скарзі. Просив скасувати рішення суду першої інстанції та у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.
Представник позивача у ході апеляційного розгляду заперечив обґрунтованість доводів апелянта. Просив залишити оскаржуване судове рішення без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Представник ІНФОРМАЦІЯ_3 на виклик апеляційного суду не прибув, про причини неявки суд не повідомив, що не перешкоджає розгляду справи відповідно до частини 2 статті 313 Кодексу адміністративного судочинства України.
Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи із такого.
Як безспірно встановлено судом першої інстанції, з 18 квітня 2017 року по 16 квітня 2018 року ОСОБА_1 проходив військову службу за контрактом у Збройних Силах України, брав участь у антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України у період з 12 червня 2017 року по 12 грудня 2017 року, з 01 січня 2018 року по 03 січня 2018 року та був звільнений з військової служби за контрактом 16 квітня 2018 року.
Відповідно до довідки про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках серії ААА № 009829 про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, ОСОБА_1 під час первинного огляду 17 серпня 2015 року органами МСЕК було встановлено 15 % втрати працездатності внаслідок травми, отриманої при виконанні службових обов'язків (а.с. 20).
Витягом з протоколу № 499 від 16 листопада 2018 року засідання Військово-лікарської комісії Західного регіону підтверджується, що ОСОБА_1 був визнаний непридатним до військової служби в мирний час, обмежено придатним у воєнний час внаслідок отриманих травми, контузії та захворювань, що пов'язані із захистом Батьківщини (арк. справи 22).
Згідно із копією з довідки до акту огляду МСЕК серії 12 ААА № 839486 від 03 січня 2019 року при первинному огляді ОСОБА_1 встановлено ІІІ групу інвалідності - «травма, контузія, пов'язана із захистом Батьківщини», строк - по 01 січня 2020 року, дата чергового перегляду - 19 грудня 2019 року (а.с. 25).
Відповідно до витягу з протоколу засідання Комісії від 05 квітня 2018 року № 41 позивачу відмовлено в призначенні одноразової грошової допомоги (пункт 75 рішення). Вказане рішення обґрунтовано тим, що 17 серпня 2015 року під час первинного огляду органами МСЕК ОСОБА_1 встановлено 15 % втрати працездатності внаслідок поранення, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби, що сталося 16 серпня 2014 року (довідка МСЕК серія 12ААА № 009829 від 17 серпня 2015 року). 19 грудня 2018 року під час огляду органами МСЕК його визнано особою з інвалідністю III групи внаслідок травми, пов'язаної із захистом Батьківщини (довідка МСЕК серія 12ААА № 839486 від 19 грудня 2018 року). Згідно з пунктом 4 статті 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та пунктом 8 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975, у разі зміни групи інвалідності доплата одноразової грошової допомоги здійснюється за умови, якщо зміна відбулася протягом двох років після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності. Заявнику групу інвалідності встановлено понад дворічний термін після встановлення ступеня втрати працездатності. Ступінь втрати здоров'я визначається у відсотках втрати працездатності (групи інвалідності). Ураховуючи, що між первинною втратою працездатності, яка визначалася у відсотках та втратою працездатності у вигляді встановлення ІІІ групи інвалідності, пройшов термін понад два роки, немає підстав для призначення одноразової грошової допомоги. Окрім цього, допомога у зв'язку із встановленням 15 % втрати працездатності виплачена Міністерством внутрішніх справ в сумі 24360,00 грн. (а.с. 24).
Із цим рішенням Комісії ОСОБА_1 не погодився і оскаржив його до адміністративного суду.
Надаючи правову оцінку правильності вирішення судом першої інстанції даного публічно-правового спору оскаржуваним рішенням та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із такого.
Приписами частини 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до вимог статті 41 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Згідно з вимогами частини 1 статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Пунктом 4 частини 2 статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.
Механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності (далі - одноразова грошова допомога) військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст) визначає Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 (у редакції, чинній на момент встановлення Позивачу ІІІ групи інвалідності, далі - Порядок № 975).
Відповідно до вимог пункту «б» частини 1 статті 16-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та пункту 6 Порядку № 975, військовослужбовцю (крім військовослужбовця строкової служби), інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок зазначених причин, у розмірі:
- 400-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення інвалідності I групи;
- 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення інвалідності II групи;
- 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення інвалідності III групи.
Пунктом 11 Порядку № 975 передбачено, що військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, подає уповноваженому органу такі документи: заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності; довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв'язку інвалідності чи втрати працездатності.
До заяви додаються копії: постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації; документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, - копію сторінки паспорта з такою відміткою).
Судом першої інстанції безспірно встановлено, що позивач отримав одноразову грошову допомогу відповідно до пункту 3.3 Порядку № 850 у сумі 24360,00 грн.
Предметом спору у цій справі є, зокрема, вимога зобов'язати відповідача прийняти рішення щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги, особі з інвалідністю ІІІ групи, яка настала внаслідок травми (контузії), пов'язаної із захистом Батьківщини, відповідно до статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей» та Порядку № 975 у розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, з урахуванням виплат, проведених у зв'язку з встановленням ОСОБА_1 15 % втрати працездатності.
За результатами розгляду документів позивача 05 квітня 2019 Комісія прийняла рішення про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги через сплив дворічного терміну після встановлення ступеня втрати працездатності.
При цьому апеляційний суд звертає увагу на те, що оскільки на момент звернення позивача із заявою про виплату одноразової грошової допомоги на підставі статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» діяв Порядок № 975, то саме його належить застосовувати у спірних правовідносинах.
Згідно з вимогами пункту 12 Порядку № 975 призначення і виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, військовозобов'язаним та резервістам, яких призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, здійснюється Міноборони, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, та іншими органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами (далі - розпорядник бюджетних коштів).
Абзацом 2, 3 пункту 3 Порядку № 975 встановлено, що днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є: у разі встановлення інвалідності - дата, зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії, а у разі повторного огляду та зміни групи інвалідності - дата, зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії про первинне встановлення інвалідності; у разі встановлення ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності - дата, зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.
Таким чином, у разі встановлення військовослужбовцю більшого відсотка втрати працездатності або у разі встановлення групи інвалідності, яка дає право на отримання одноразової грошової допомоги у більшому розмірі, у нього виникає право на отримання відповідної допомоги, яка виплачується йому з урахуванням виплаченої раніше суми обов'язкового особистого державного страхування або одноразової грошової допомоги.
Разом із тим, згідно із пунктом 4 статті 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», який набрав чинності з 01 січня 2014 року, якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов'язаному або резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено вищу групу інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.
Згодом, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06 грудня 2016 року № 1774-VIII, який набрав чинності з 01 січня 2017 року, пункт 4 статті 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» доповнено абзацом другим такого змісту: «У разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги у зв'язку із змінами, що відбулися, не здійснюється».
Таким чином, наведені правові норми обмежують строк, протягом якого зміна групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності можуть бути підставою для виплати одноразової грошової допомоги, дворічним строком.
Правовідносини щодо первинного встановлення втрати працездатності виникли після набрання чинності зазначеним Законом, а отже пункт 4 статті 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» застосовується до позивача.
Із дня первинного встановлення втрати працездатності (17 серпня 2015 року) до дня встановлення ІІІ групи інвалідності (03 січня 2019 року) минуло понад два роки. Відтак, на переконання апеляційного суду, позивач не має права на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі.
Відповідно до пункту 4 статті 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» дворічний строк обчислюється з дня первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності. При цьому причина інвалідності (ступеня втрати працездатності) для обчислення строку самостійного правового значення не має.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 21 серпня 2019 року (справа № 806/2187/18) та враховується апеляційним судом при апеляційному перегляді у відповідності до приписів частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства.
Відповідно до частини 1 статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є:
1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;
4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Підсумовуючи наведене, на думку апеляційного суду, при вирішення цього публічно-правового спору суд першої інстанції допустив невідповідність висновків, викладених у своєму рішенні, обставинам справи. Тому вимоги апелянта слід задовольнити, скасувати оскаржуване судове рішення та у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.
Керуючись статтями 241, 243, 308, 310, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,
апеляційну скаргу Міністерства оборони України задовольнити.
Скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2019 року у справі № 1.380.2019.003765 та у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції лише у випадках, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Т. В. Онишкевич
судді Л. П. Іщук
І. М. Обрізко
Постанова у повному обсязі складена 15 листопада 2019 року.