13 листопада 2019 рокуЛьвів№ 857/10098/19
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Онишкевича Т.В.,
суддів Іщук Л.П., Обрізка І.М.,
з участю секретаря судових засідань Гром І.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДФС в Івано-Франківській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07 серпня 2019 року у справі за позовом Головного управління ДФС в Івано-Франківській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу та зустрічним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС в Івано-Франківській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача Державна фіскальна служба України про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень,
суддя(і) у І інстанції Скільський І.І.,
час ухвалення рішення 11 год 51 хв,
місце ухвалення рішення м. Івано-Франківськ,
дата складення повного тексту рішення 16 серпня 2019 року,
06 лютого 2019 року Головне управління ДФС в Івано-Франківській області (далі - ГУ ДФС) звернулося до суду з адміністративним позовом, у якому просило стягнути з ОСОБА_1 податковий борг в сумі 120731,52 грн.
27 лютого 2019 року ОСОБА_1 подала до суду зустрічний позов до ГУ ДФС про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень (далі - ППР) від 25 вересня 2017 року:
№ 0049901307, яким їй збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб (далі - ПДФО) на 111287,56 грн, з яких 89030,05 грн за податковими зобов'язаннями та 22257,51 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами);
№ 0049881307, яким до неї застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) з ПДФО у розмірі 170,00 грн;
№ 0049911307 про збільшення суму грошового зобов'язання з військового збору на 9273,96 грн, з яких 7419,17 грн за податковими зобов'язаннями та 1854,79 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07 серпня 2019 року у справі № 300/270/19 адміністративний позов ГУ ДФС до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу в сумі 120731,52 грн задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід бюджету податковий борг в сумі 170,00 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Зустрічний позов ОСОБА_1 до ГУ ДФС задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано ППР ГУ ДФС від 25 вересня 2017 року за № 0049901307 та за № 0049911307. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
При цьому суд першої інстанції виходив із того, що банком відповідно до умов договору про погашення заборгованості від 27 грудня 2016 року ОСОБА_1 прощено (анульовано) основну суму боргу (кредиту) у розмірі 54652,80 дол США та прощено (анульовано) проценти в розмірі 7227,78 дол США.
Під час проведення перевірки податковий орган керувався виключно податковим розрахунком сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку і сум утриманого з них податку за формою № 1-ДФ за ІV квартал 2016 року. Отримавши відмову Публічного акціонерного товариства «ВіЕс Банк» (далі - ПАТ «ВіЕс Банк») у наданні інформації, що безпосередньо стосується виплат доходів, та її документального підтвердження щодо взаємовідносин банку з відповідачкою, контролюючий орган жодних інших заходів для з'ясування таких обставин не вжив. Як наслідок, до складу загального річного оподатковуваного доходу відповідачки за 2016 рік включено всю суму прощеного боргу у розмірі 61880,58 дол США, у тому числі і відсотки у сумі 7227,78 дол, що відповідно до підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України (далі - ПК) не вважаються додатковим благом.
У апеляційній скарзі ГУ ДФС просить зазначене судове рішення скасувати у частині відмови у задоволенні своїх позовних вимог та у частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 за зустрічним позовом, прийнявши у цій частині нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги контролюючого органу та відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 .М.
Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що судом при винесенні рішення не враховано інформацію, зазначену в листі ПАТ «ВіЕс Банк» від 09 червня 2017 року, згідно із якою ОСОБА_1 прощено суму кредиту у розмірі 61880,58 дол США (без відсотків), що підтверджується також листом ПАТ «ВіЕс Банк» від 28 грудня 2016 року. Тому на підставі підпункту «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК вона була зобов'язана до загального оподаткованого доходу включити дохід, отриманий як додаткове благо у вигляді, зокрема, суми боргу, що анульований (прощений) кредитором.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просила залишити оскаржуване судове рішення без змін, а вимоги апелянта - без задоволення. Вважає апеляційні вимоги ГУ ДФС необґрунтованими.
Представник ГУ ДФС у ході апеляційного розгляду у своїх поясненнях підтримав вимоги, викладені у апеляційній скарзі, частково. Просив скасувати рішення суду першої інстанції у частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та закрити провадження у справі на підставі пункту 8 частини 1 статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідачка ОСОБА_1 у судовому засіданні апеляційного суду заперечила обґрунтованість вимог апелянта. Наполягала на протиправності скасованих судом першої інстанції ППР та відсутності у неї податкового боргу.
Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги, виходячи із такого.
Як безспірно встановлено судом першої інстанції, ГУ ДФС було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору з отриманих доходів за період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року ОСОБА_1 , результати якої оформлено актом № 874/09-19-13-07/2440410704 від 10 серпня 2017 року.
Під час перевірки контролюючим органом було зроблено висновок про порушення відповідачкою:
- підпункту 164.2.17 «д» пункту 164.2 статті 164, пункту 179.7 статті 179 та пункту 167.1 статті 167 ПК, у результаті чого було донараховано ПДФО у розмірі 89030,06 грн;
- підпункту 49.18.4, пункту 49.18 статті 49, пункту 179.1 статті 179 ПК щодо неподання річної декларації про майновий стан і доходи за 2016 рік;
- пункту 1.2, підпункту 1.6 пункту 16 прим. 1 підрозділу 10 Розділу XX ПК, у результаті чого донараховано військовий збір у розмірі 7419,17 грн.
На підставі висновків, зроблених у акті перевірки від 10 серпня 2017 року за № 874/09-19-13-07/2440410704, 25 вересня 2017 року ГУ ДФС прийнято оспорювані ППР.
Не погоджуючись із прийнятими ГУ ДФС 25 вересня 2017 року ППР № 0049881307, № 0049901307, № 0049911307 ОСОБА_1 20 жовтня 2017 року оскаржила їх до Державної фіскальної служби України (далі - ДФС).
10 листопада 2017 року ДФС прийнято рішення за № 14910/в/99-99-11-02-01-14 про продовження строку розгляду скарги фізичної особи ОСОБА_1 до 28 грудня 2017 року (включно).
27 грудня 2017 року ДФС розглянула скаргу ОСОБА_1 та прийняла рішення про результати розгляду скарги № 17354/В/99-99-11-02-01-14, яким скаргу задоволено частково. Залишено без змін ППР від 25 вересня 2017 № 0049881307 про застосування штрафної санкції у сумі 170 грн. та скасовано ППР від 25 вересня 2017 року № 0049901307 про збільшення суми грошового зобов'язання по ПДФО на суму основного платежу - 124 грн, штрафної санкції - 31 грн, у іншій частині це ППР залишено без змін, № 0049911307 про збільшення суми грошового зобов'язання по військовому збору на суму основного платежу - 10,34 грн, штрафної санкції - 2,5 грн, а у іншій частині зазначене ППР залишено без змін.
Надаючи правову оцінку правильності вирішення судом першої інстанції даного публічно-правового спору оскаржуваним рішенням та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із такого.
Як свідчать матеріали справи, учасники справи погодилися із рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07 серпня 2019 року у цій справі у частині, що стосується податкових зобов'язань, визначених ППР ГУ ДФС від 25 вересня 2017 року № 0049881307, та не оскаржували його у апеляційному порядку у цій частині.
Згідно із положеннями частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (частина 3 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України).
Підпунктом 60.1.3. пункту 60.1 статті 60 ПК передбачено, що податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо контролюючий орган зменшує нараховану суму грошового зобов'язання раніше прийнятого податкового повідомлення-рішення або суму податкового боргу, визначену в податковій вимозі.
Відповідно до пункту 5 розділу ІІ «Порядок складання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень» Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 28 грудня 2015 року № 1204, який зареєстровано у Міністерстві юстиції України 22 січня 2016 року за № 124/28254 (далі - Порядок № 1204), якщо за результатами адміністративного або судового оскарження грошове зобов'язання, зменшення (збільшення) суми податкових зобов'язань та/або податкового кредиту та/або зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, штрафна (фінансова) санкція (штраф) та пеня в тому числі за порушення норм іншого законодавства, зазначені у податковому повідомленні-рішенні, зменшуються, то шляхом опрацювання інформації підрозділів правової роботи щодо прийнятих рішень за результатами розгляду скарг в адміністративному та/або судовому порядку складається податкове повідомлення-рішення, яке містить зменшену суму грошового зобов'язання, зменшену суму зменшення (збільшення) податкових зобов'язань та/або податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, штрафної (фінансової) санкції (штрафу) та пені в тому числі за порушення норм іншого законодавства.
Таким чином, на переконання апеляційного суду, наведені правові норми свідчать про те, що ППР ГУ ДФС від 25 вересня 2017 року № 0049901307 та № 0049911307 за результатами адміністративного оскарження ОСОБА_1 були відкликані 27 грудня 2017 року відповідно до рішення ДФС про результати розгляду скарги № 17354/В/99-99-11-02-01-14, а отже втратили правове значення та у подальшому не тягнули за собою будь-яких правових наслідків для обох сторін спору.
Згідно із підпунктом 14.1.175. пункту 14.1. статті 14 ПК податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом;
Відповідно до приписів пункту 59.1. статті 59 ПК у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Згідно із пунктом 95.2. статті 95 ПК стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.
Наявна у матеріалах справи податкова вимога датована 03 жовтня 2017 року (а.с. 34 т.1)
У ході апеляційного розгляду було встановлено, що на виконання пункту 5 розділу ІІ Порядку № 1204 контролюючим органом нові ППР взамін відкликаних ППР від 25 вересня 2017 року № 0049901307 та № 0049911307 було прийнято нові ППР № 0000011307 та № 000003130 лише 08 листопада 2019 року, тобто вже під час апеляційного розгляду справи.
Таким чином, на переконання апеляційного суду, позовні вимоги ГУ ДФС про стягнення із ОСОБА_1 податкового боргу у цій справі, що обґрунтовуються контролюючим органом наявністю ППР від 25 вересня 2017 року № 0049901307 та № 0049911307, які були відкликані 27 грудня 2017 року, є безпідставними і не можуть бути задоволені.
Разом із тим, згадані відкликанні ППР не можуть бути скасовані у судовому порядку з огляду на втрату ними чинності внаслідок відкликання їх контролюючим органом до моменту звернення ОСОБА_1 до адміністративного суду із зустрічним позовом, що свідчить про відсутність порушення цими рішеннями контролюючого органу будь-яких її прав на той час.
Відповідно до приписів частини 1 статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є:
1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;
4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
На думку апеляційного суду, при вирішенні цього публічно-правового спору суд першої інстанції неповно з'ясував обставини справи та допустив невідповідність висновків, викладених у його судовому рішенні, таким обставинам. Відтак, апеляційну скаргу ГУ ДФС слід задовольнити частково з урахуванням обставин, встановлених у ході апеляційного розгляду.
Посилання представника ГУ ДФС про необхідність закриття провадження у справі щодо зазначеної частини позовних вимог, на переконання апеляційного суду, є безпідставними з огляду на встановлені у ході апеляційного розгляду фактичні обставини справи, які не відповідають приписам пункту 8 частини 1 статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України.
Підстав для зміни розподілу судових витрат за наслідками апеляційного перегляду справи у відповідності до вимог частини 6 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства немає.
Керуючись статтями 241, 243, 308, 310, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,
апеляційну скаргу Головного управління ДФС в Івано-Франківській області задовольнити частково.
Скасувати рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07 серпня 2019 року у справі № 300/270/19 у частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління Державної фіскальної служби України в Івано-Франківській області від 25 вересня 2017 року № 0049901307 та №0049911307.
У решті рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07 серпня 2019 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя Т. В. Онишкевич
судді Л. П. Іщук
І. М. Обрізко
Постанова у повному обсязі складена 15 листопада 2019 року.