13 листопада 2019 рокуЛьвів№ 857/9838/19
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Онишкевича Т.В.,
суддів Іщук Л.П., Обрізка І.М.,
з участю секретаря судових засідань Гром І.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції у м. Львові апеляційні скарги Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 05 серпня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,
суддя(і) у І інстанції Кузан Р.І.,
час ухвалення рішення 14 год 45 хв,
місце ухвалення рішення м. Львів,
дата складення повного тексту рішення 15 серпня 2019 року,
У січні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому після уточнення своїх вимог просив:
- визнати протиправною бездіяльність Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації у Публічному акціонерному товаристві «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича (далі - Уповноважена особа) щодо невключення його до переліку вкладників Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» (далі - Банк), які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд);
- зобов'язати Уповноважену особу подати до Фонду додаткову інформацію щодо нього, як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладами у Банку за рахунок Фонду за договором № 018-13105-020315 банківського вкладу (депозиту) «Найкращий» у євро від 02 березня 2015 року;
- зобов'язати Фонд включити ОСОБА_1 до загального реєстру вкладників Банку, які мають право на відшкодування коштів за вкладами у Банку за рахунок Фонду, за договором № 018-13105-020315 банківського вкладу (депозиту) «Найкращий» у євро від 02 березня 2015 року.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 05 серпня 2019 року у справі № 813/65/16 позов ОСОБА_1 було задоволено. При цьому суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_1 є особою, яка набула право на гарантоване державою відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, що дає підстави для визнання протиправною бездіяльності Уповноваженої особи щодо невключення його до переліку вкладників Банку, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду. У даному випадку ефективним способом захисту порушених прав, свобод чи інтересів позивача буде зобов'язання Уповноваженої особи подати до Фонду додаткову інформацію щодо ОСОБА_1 , як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладами у Банку за рахунок Фонду, за договором банківського вкладу (депозиту) «Найкращий» у євро № 018-13105-020315 від 02 березня 2015 року, а також зобов'язання Фонду включити його до загального реєстру вкладників Банку, які мають право на відшкодування коштів за вкладами у Банку за рахунок Фонду за вказаним договором банківського вкладу (депозиту).
У апеляційній скарзі Уповноважена особа просить зазначене судове рішення скасувати та прийняти нове про відмову у задоволенні позову ОСОБА_2 Я. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що з 03 березня 2015 року Банк здійснює свою діяльність на підставі Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Комісією з перевірки правочинів (договорів) за вкладними операціями Банку було здійснено перевірку договорів (правочинів) за вкладними операціями, на предмет виявлення договорів (правочинів), що є нікчемними з підстав, передбачених частиною 3 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
За результатами перевірки виявлено наявність ознак нікчемності у ряді договорів банківського вкладу (депозиту), що були укладені між Банком та фізичними особами- клієнтами Банку після 16 січня 2015 року включно, серед яких і договір з позивачем.
Зважаючи на нікчемність пункту 1 Додаткової угоди №1 до укладеного з позивачем договору банківського вкладу (депозиту) «Найкращий» у євро № 018-13105-020315 від 02 березня 2015 року, грошові кошти, що надійшли на рахунок позивача, не є вкладом у розумінні статті 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Уповноваженою особою було вчинено належні відповідні дії на виконання своїх повноважень щодо виявлення нікчемності договору банківською вкладу (депозиту), які відповідають вимогам Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Тому немає жодних підстав для задоволення позовних вимог про зобов'язання відповідача до вчинення дій на підставі договору, який не набув чинності.
У своїй апеляційній скарзі Фонд також просить апеляційний суд скасувати рішення суду першої інстанції та відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 у повному обсязі.
Свої апеляційні вимоги обґрунтовує тим, що у спорах, пов'язаних із виконанням банком своїх зобов'язань перед його кредиторами, у якому введена тимчасова адміністрація чи почата процедура його ліквідації, норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є спеціальними щодо інших законодавчих актів України.
ПAT «Дельта Банк» з часу запровадження тимчасової адміністрації, а на даний час ліквідації, підпадає під дію вказаного Закону.
Позивач не довів факту порушення своїх прав внаслідок законних дій Фонду, який діяв у межах наданих законом повноважень. Для зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії обов'язковою умовою є визнання неправомірними його дій чи бездіяльності, а Фонд не вчиняв жодних дій/бездіяльності щодо позивача.
Оскільки Уповноваженою особою ОСОБА_1 не було включено до переліку вкладників, то у Фонду не виникало обов'язку щодо включення його до загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, а розв'язання спору на майбутнє чинним законодавством не передбачено і ця позовна вимога задоволенню не підлягає з огляду на її передчасність. Реєстру вкладників формується Фондом виключно на підставі переліку вкладників або додаткової інформації, поданої Уповноваженою особою, який на час розгляду справи наданий ще не був.
Окрім того, Фонд наполягає на протиправності стягнення з нього суом першої інстанції судового збору у сумі 1948,80 грн та звертає увагу апеляційного суду на те, Уповноважена особа і Фонд є самостійними учасники адміністративного процесу. При цьому у Фонду відсутні бюджетні асигнування. Одночасно Фонд погоджується із доводами Уповноваженої особи про те, що позивач є тією особою, яка не набула прав на гарантоване відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, а відтак правомірно не була включена до повного переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів з огляду на виявлення ознак нікчемності вчиненого ним правочину.
Представники Уповноваженої особи та Фонду у судовому засіданні апеляційного суду підтримав вимоги, викладені у апеляційних скаргах. Просили скасувати рішення суду першої інстанції та у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.
Представник ОСОБА_1 у ході апеляційного розгляду заперечив обґрунтованість вимог апелянтів, просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційні скарги - без задоволення.
Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги Фонду, виходячи із такого.
Як безспірно встановлено судом першої інстанції, 02 березня 2015 року між ОСОБА_1 та Банком було укладено договір банківського вкладу (депозиту) «Найкращий» № 018-13105-020315 (далі - Договір). (а.с.17).
Відповідно до пункту 1.2 Договору сума вкладу складає 6600,00 доларів США.
Водночас 02 березня 2015 року тими ж сторонами було укладено додаткову угоду №1 до Договору і пункт 1.8 Договору викладено у редакції: зарахування вкладу на рахунок здійснюється з власного поточного або вкладного (депозитного) рахунку вкладника, відкритого в Банку, або шляхом перерахування з відкритого в Банку поточного рахунку іншої фізичної особи - резидента, або готівкою через касу банку в день укладання сторонами цього договору. Виключно для цілей цього Договору Сторони домовилися, що умови п.5.11 Правил до відносин, що виникають на підставі до цього Договору, не застосовуються. У разі, якщо в день укладення Сторонами цього Договору не буде здійснено зарахування/перерахування коштів, що становлять суму вкладу на рахунок, цей Договір вважається таким, що не був укладений. (а.с.18 т.1)
02 березня 2015 року на особовий рахунок ОСОБА_1 Банком було зараховано кошти у сумі 6600 доларів США з рахунку, відкритого на ОСОБА_3 (платіжне доручення № 46675679, а.с.19 т.1)
Відповідно до постанови Правління Національного банку України від 02 березня 2015 року № 150 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до категорії неплатоспроможних», виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 02 березня 2015 року № 51 «Про запровадження тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві «Дельта Банк», згідно із яким з 03 березня 2015 року запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у Банку.
На офіційному сайті Фонду опубліковано оголошення про те, що з 11 червня 2015 року Банк починає виплати коштів вкладникам за договорами, строк дії яких закінчився до 03 березня 2015 року включно та за договорами банківського рахунку (поточні та карткові рахунки).
Відповідно до витягу з протоколу засідання Комісії з перевірки правочинів (договорів) за вкладними операціями АТ «Дельта Банк», призначеної наказом Уповноваженої особи від 29 травня 2015 року № 408, та наказу Уповноваженої особи від 16 вересня 2015 року № 813, було застосовано наслідки нікчемності догорів банківського вкладу (депозиту) згідно з додатком, у якому зазначено і Договір позивача.
23 вересня 2015 року представником ПАТ «Дельта Банк» на адресу ОСОБА_1 було скеровано повідомлення про нікчемність правочину у відповідності до пункту 7 частини 3 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
02 жовтня 2015 року Національний банк України прийняв постанову № 664 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Дельта Банк» і того ж дня Виконавча дирекція Фонду прийняла рішення № 181 «Про початок процедури ліквідації АТ «Дельта Банк» та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку», відповідно до якого розпочато процедуру ліквідації Банку та призначено Уповноважену особу ОСОБА_4 строком на 2 роки з 05 жовтня 2015 року по 04 жовтня 2017 року включно.
Виходячи із наведеного Уповноважена особа не подала інформацію про ОСОБА_1 , як вкладника Банку, який має право на відшкодування коштів за вкладом за рахунок Фонду.
Із цим не погодився ОСОБА_1 та звернувся із позовом до адміністративного суду.
Надаючи правову оцінку правильності вирішення судом першої інстанції даного публічно-правового спору оскаржуваним рішенням та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із такого.
Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (далі - Закон № 4452-VI) регламентовано правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами.
Відповідно до статті 2 Закону № 4452-VI вкладом є кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти.
Вкладник - фізична особа (у тому числі фізична особа-підприємець), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката.
Приписами частини 1 статті 1058 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) встановлено, що за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.
На думку апеляційного суду, законодавство не передбачає обмежень для визнання особи вкладником банку у випадках перерахування коштів на її користь іншим клієнтом. Немає таких обмежень і в укладеному позивачем договорі банківського вкладу (депозиту).
Згідно із пунктом 17 частини 1 статті 2 Закону № 4452-VI уповноважена особа Фонду - це працівник Фонду, який від імені Фонду та в межах повноважень, передбачених цим Законом та/або делегованих Фондом, виконує дії із забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку.
Приписами частин 1, 2 статті 26 Закону № 4452-VI передбачено, що Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, (…), але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, (…). Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200 тис. гривень.
Вкладник набуває право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру такого відшкодування після прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Згідно із частиною 1 статті 27 Закону № 4452-VI уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону і нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Окрім того, у пункті 6 розділу ІІІ Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами (далі - Положення), затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду від 09 серпня 2012 року № 14, передбачено, що протягом процедури ліквідації уповноважена особа Фонду може надавати до Фонду додаткову інформацію про вкладників стосовно: зменшення (збільшення) кількості вкладників, яким необхідно здійснити виплати відшкодування; зміни розміру належних їм сум; зміни особи вкладника; змін реквізитів вкладників.
Як свідчать матеріали справи, позивач уклав з Банком Договір та відкритому рахунку розмістив кошти, що надійшли від ОСОБА_3 , а тому його слід вважати вкладником у розумінні Закону № 4452-VI.
При цьому укладення Договору та зарахування коштів на рахунок позивача відбулось до початку віднесення Банку до категорії неплатоспроможних та запровадження тимчасової адміністрації.
Одночасно слід погодитися із судом першої інстанції у тому, що при здійсненні операцій з перерахування коштів банк не вчиняє окремі правочини, а виконує свої зобов'язання з обслуговування клієнтів банку, передбачені ЦК, Законом України «Про банки і банківську діяльність», Інструкцією про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 року № 492, та договорами з відповідними клієнтами банку.
Якщо внаслідок проведених операцій Фонду, а не Банку, завдані збитки (штучно збільшена сума гарантованих державною виплат), то стаття 38 Закону 4452-VI не може бути застосована, а Фонд має звертатися до суду з вимогою про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину на підставі статті 228 ЦК і лише за наявності рішення суду можна застосовувати до позивача будь-які наслідки недійсності нікчемного правочину за цією статтею.
Відповідно до пункту 7 частини 3 статті 38 Закону № 4452-VI правочини неплатоспроможного банку є нікчемними, коли їх умови передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку.
Разом із тим, апеляційний суд наголошує на тому, що положення пункту 7 частини 3 статті 38 Закону № 4452-VI не можуть бути застосованими до цього Договору, оскільки на підставі його положень у позивача не виникало переваг (пільг) щодо інших кредиторів Банку і умови Договору не передбачають обов'язку Банку перерахувати кошти або передати майно позивачу.
Виходячи із викладеного апеляційний суд погоджується із судом першої інстанції у тому, що позивач підпадає під дію гарантій відшкодування коштів за вкладом на підставі статті 26 Закону № 4452-VI і Уповноваженою особою не наведено правових підстав для невключення ОСОБА_1 до переліку вкладників Банку, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, відповідно до Закону № 4452-VI.
Разом із тим, на думку апеляційного суду, при вирішенні позовної вимоги про зобов'язання Фонду внести ОСОБА_1 до загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами у Банку за рахунок Фонду, за Договором суд першої інстанції не звернув належної уваги на те, що така вимога до Фонду є необґрунтованою, оскільки заявлена передчасно. Оскільки ОСОБА_1 не було включено Уповноваженою особою до переліку вкладників Банку, то на момент розгляду справи судом у Фонду не було підстав для включення позивача до загального реєстру вкладників. Відтак, у задоволенні позову ОСОБА_1 у цій частині слід відмовити.
Аналогічна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 20 листопада 2018 року (справа № 712/10864/16-а) та враховується апеляційним судом при апеляційному перегляді у відповідності до приписів частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства.
Відповідно до приписів частини 1 статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є:
1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;
4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Підсумовуючи викладене, апеляційний суд дійшов переконання, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно правового спору у частині позовних вимог ОСОБА_1 до Фонду допустив неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи. Відтак, у цій частині оскаржуване судове рішення слід скасувати і відмовити у задоволенні відповідних позовних вимог.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат за наслідками апеляційного перегляду, суд апеляційної інстанції виходить із такого.
Частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Приписами частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Відповідно до частини 6 статті 139 цього Кодексу якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
Як свідчать матеріали справи, відповідач Уповноважена особа, який є працівником Фонду, у спірних правовідносинах діяв від імені Фонду на реалізацію делегованих йому владно-управлінських функцій. Будь-яких особливостей щодо розподілу судових витрат за наслідками розгляду адміністративних справ за участю Фонду приписи Кодексу адміністративного судочинства не містять.
Відтак, на переконання апеляційного суду, на користь позивача з Фонду слід стягнути сплачений при звернення до суду першої інстанції судовий збір за дві задоволені судом вимоги немайнового характеру у розмірі, визначеному відповідно до Закону України «Про судовий збір» та Закону України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» (551,20 грн х 2) = 1102,40 грн
Керуючись статтями 241, 243, 308, 310, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,
апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб задовольнити частково.
Скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 05 серпня 2019 року у справі № 813/65/16 у частині задоволення позову ОСОБА_1 про зобов'язання Фонду гарантування вкладів фізичних осіб включити його до загального реєстру вкладників Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», які мають право на відшкодування коштів за вкладами у Публічному акціонерному товаристві «Дельта Банк», за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за договором № 018-13105-020315 банківського вкладу (депозиту) «Найкращий» у євро від 02 березня 2015 року та у задоволенні таких позовних вимог відмовити.
Стягнути з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (вул. Січових Стрільців, 17, м. Київ, 04053, код ЄДРПОУ 21708016) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) 1102 грн (одну тисячу сто дві) 40 коп судових витрат по сплаті судового збору.
У решті рішення Львівського окружного адміністративного суду від 05 серпня 2019 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя Т. В. Онишкевич
судді Л. П. Іщук
І. М. Обрізко
Постанова у повному обсязі складена 15 листопада 2019 року.