14 листопада 2019 рокуЛьвів№ 857/9630/19
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді - Носа С. П.,
суддів - Кухтея Р. В., Іщук Л. П.,
за участю секретаря судового засідання - Джули В. М.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 22 липня 2019 року в справі № 460/1456/19 (головуючий суддя - Дорошенко Н.О., м. Рівне, повний текст судового рішення складено 22 липня 2019 року) за позовом ОСОБА_1 до Дубенського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області (правонаступником якого є Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області) про визнання дій та рішення протиправними, зобов'язання вчинення певних дій,-
ОСОБА_1 звернувся з позовом до Дубенського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області, в якому просив: визнати протиправними дії та рішення відповідача щодо відмови в перерахунку розміру пенсії позивача, виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, у відповідності до частини третьої статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" як особі, яка виконувала обов'язки військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС і внаслідок цього стала особою з інвалідністю та зобов'язати відповідача зробити перерахунок розміру пенсії позивача з 01.05.2019 відповідно до частини 3 статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, як особі, яка виконувала обов'язки військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС і внаслідок цього стала особою з інвалідністю.
В обґрунтування вимог позовної заяви зазначає, що в період з 13.08 по 27.09.1987 він в складі військової частини НОМЕР_1 приймав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Львівська регіональна міжвідомча експертна комісія по встановленню причинного зв'язку захворювань та інвалідності з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та їх професійного характеру встановила причинний зв'язок захворювання позивача з виконанням обов'язку військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Рівненська спец МСЕК 01.06.2010 встановила ОСОБА_1 3 групу інвалідності по захворюванню, пов'язаному з виконанням обов'язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС довічно. Позивач повідомив, що він перебуває на обліку в Дубенському ОУПФ України Рівненської області та отримує пенсію за нормами Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Зазначив, що рішенням Конституційного Суду України (ІІ Сенат) від 25.04.2019 №1-р(ІІ)2019 у справі №3-14/2019 (402/19, 1737/19) визнано неконституційним словосполучення "дійсної строкової", яке міститься у ч. 3 ст. 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Тому, на переконання позивача, відповідно до ст.59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", він має право на перерахунок пенсії в п'ятикратному розмірі мінімальної заробітної плати.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 22 липня 2019 року, позов задоволено.
Визнано протиправними дії Дубенського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області щодо відмови в перерахунку розміру пенсії ОСОБА_1 , виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, у відповідності до частини третьої статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" як особі, яка виконувала обов'язки військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС і внаслідок цього стала особою з інвалідністю.
Зобов'язано Дубенське об'єднане управління Пенсійного фонду України Рівненської області з 01 червня 2019 року зробити перерахунок розміру пенсії ОСОБА_1 відповідно до частини 3 статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, як особі, яка виконувала обов'язки військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС і внаслідок цього стала особою з інвалідністю.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області подало апеляційну скаргу, в якій висловлено прохання скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову, якою в задоволенні позову відмовити у повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказано, що вирішуючи спір щодо проведення перерахунку пенсії ОСОБА_1 відповідно до ч.3 ст.59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", судом першої інстанції не враховано, що оскільки рішення Конституційного Суду України (ІІ Сенат) від 25.04.2019 №1-р(ІІ)2019 не містить положень щодо порядку його виконання, то підстав для проведення перерахунку таких пенсій немає.
Разом з апеляційною скаргою представником Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області було подано клопотання про заміну відповідача по справі, яке з урахуванням положень статті 52 КАС України, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне задовольнити та замінити Дубенське об'єднане управління Пенсійного фонду України Рівненської області на його правонаступника - Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області.
Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи відповідно до ч. 2 ст. 313 КАС України, тому відповідно до ч.4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Заслухавши суддю-доповідача, проаналізувавши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів не знаходить підстав для її задоволення.
Встановлено, що ОСОБА_1 є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії та особою з інвалідністю 3 групи, захворювання якого пов'язане з виконанням обов'язку військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, що підтверджується копіями посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 1) Серія НОМЕР_2 та довідки до акта огляду МСЕК Серія РВН №0174674. Інвалідність встановлена з 01.06.2010 повторно і довічно (а.с.9, 11).
Перебуваючи на пенсійному обліку в Дубенському ОУПФ України Рівненської області, ОСОБА_1 отримує пенсію у зв'язку з інвалідністю 3 групи захворювання відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Відповідно до наявної у матеріалах справи довідки Галузевого державного архіву Міністерства оборони України від 04.10.2000 №51/1/12766, по архівних документах військової частини № НОМЕР_1 , ОСОБА_1 у складі частини приймав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (був відряджений) у період з 13.08.1987 (наказ №222 від 13.08.1987) по 27.09.1987 (наказ №267 від 27.09.1987) (а.с.8).
При цьому, встановлено, що позивач брав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС не в період його проходження дійсної строкової військової служби.
За змістом експертного висновку Львівської регіональної міжвідомчої експертної комісії №115428 кат. ІІ, на заяву гр. ОСОБА_1 , подану документацію гр. ОСОБА_1 по питанню зв'язку захворювань (інвалідності) з роботами по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС встановлено діагноз: гіпертонічна хвороба ІІ. Дисциркуляторна енцефалопатія І ст. кризовий перебіг. Висновок: захворювання пов'язане з виконанням обов'язку військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС (а.с.10).
16.05.2019 (вх. №17-С від 16.05.2019) позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок та виплату йому пенсії, обчисленої з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, згідно з ч.3 ст.59 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". ОСОБА_1 повідомив Пенсійне управління, що рішенням Конституційного Суду України (ІІ Сенат) від 25.04.2019 №1-р(ІІ)2019 у справі №3-14/2019 визнано неконституційним словосполучення "дійсної строкової", яке міститься у ч. 3 ст. 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (а.с.12).
Листом від 22.05.2019 №16-Г/02-08 Дубенське ОУПФ України Рівненської області повідомило позивача про відмову у перерахунку та виплаті пенсії відповідно до ч. 3 ст.59 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", вказуючи на те, що рішення Конституційного Суду України від 25.04.2019 №1-р(ІІ)2019 у справі №3-14/2019 не містить положень щодо порядку його виконання. З метою роз'яснення зазначеного питання Пенсійний фонд України звернувся до Мінсоцполітики України. Після надходження відповіді, ОСОБА_1 буде повідомлено про порядок проведення (не проведення) перерахунку пенсії (а.с.15).
Не погоджуючись та вважаючи таку відмову пенсійного органу у перерахунку пенсії протиправною, позивач звернувся з позовом до суду.
Задовольняючи даний позов, суд першої інстанції мотивував це тим, що положення частини 3 статті 59 Закону України №796-ХІІ в частині "дійсної строкової" втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення (ІІ Сенат) від 25.04.2019 №1-р(ІІ)2019 у справі №3-14/2019 (402/19, 1737/19), а відтак право на перерахунок та виплату пенсії, обчисленої з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, мають не лише на військовослужбовців строкової служби, а й на військовозобов'язаних, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи і внаслідок цього стали особами з інвалідністю.
Судом апеляційної інстанції здійснено перевірку висновків суду першої інстанції щодо відповідності дій відповідача вимогам ч. 2 ст. 2 КАС України, внаслідок чого суд апеляційної інстанції погоджується з такими та вважає за необхідне зазначити наступне.
Згідно з статтею 59 Закону України від 28.02.1991 №796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - Закон №796-XII) (у редакції Закону України від 03.10.2017 №2148-VIII) пенсії військовослужбовцям призначаються з їх грошового забезпечення згідно з цим Законом та іншими законодавчими актами. Додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначається відповідно до статті 51 цього Закону.
Військовослужбовцям пенсії по інвалідності, а членам їх сімей пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї за їх бажанням можуть призначатися на умовах і в порядку, визначених законодавством для осіб, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, що їх вони дістали при виконанні обов'язків військової служби (службових обов'язків), або відповідно до статті 54 цього Закону.
Особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням таких осіб - з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.
Аналізуючи вказану норму колегія суддів констатує, що обов'язковою умовою для застосування положень ч.3 ст. 59 Закону №796-XII є участь особи у ліквідації наслідків ЧАЕС під час проходження дійсної строкової служби.
Аналогічна правова позиція висловлена і Верховним Судом в ухвалах від 08.05.2018 у справі №820/1148/18 (адміністративне провадження №Пз/9901/33/18), від 21.05.2018 у справі №816/1159/18 (провадження №Пз/9901/37/18), від 11.06.2018 у справі №820/2589/18 (провадження №Пз/9901/39/18).
Крім цього, рішенням Конституційного Суду України (другий сенат) за конституційними скаргами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ч. 3 ст. 59 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 25 квітня 2019 року №1-р (ІІ)/2019 справа №3-14/2019 (402/19, 1737/19), визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), словосполучення "дійсної строкової служби", яке міститься у положеннях ч. 3 ст. 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року №796-ХІІ зі змінами, за якими визнання розміру відшкодування заподіяної внаслідок ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС шкоди при обчисленні пенсії виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, поширюються лише на категорію військовослужбовців, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю.
Словосполучення "дійсної строкової", що міститься в положеннях частини третьої статті 59 Закону №796-ХІІ, за якими визначення розміру відшкодування заподіяної внаслідок ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС шкоди при обчисленні пенсії, виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, поширюються лише на категорію військовослужбовців, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Відтак, з вказаного слідує, що положення ч. 3 ст. 59 Закону України №796-ХІІ в частині "дійсної строкової" втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення, а відтак позивач має право на перерахунок пенсії у п'ятикратному розмірі згідно ч. 3 ст. 59 Закону України №796-ХІІ з 25.04.2019.
Отже, оскільки позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок пенсії 16.05.2019 (вх. №17-С від 16.05.2019) (а.с.13), останній, відмовляючи у такому перерахунку, діяв протиправно.
Відносно покликань апелянта, щодо відсутності положень, які визначають порядок виконання рішення Конституційного Суду України від 25 квітня 2019 року №1-р (ІІ)/2019 справа №3-14/2019 (402/19, 1737/19) та звернення Пенсійного фонду України до Міністерства соціальної політики України з цього питання, слід вказати наступне.
Пунктом 3 резолютивної частини зазначеного рішення Конституційного Суду України від 25 квітня 2019 року визначено, що воно є обов'язковим, остаточним та таким, що не може бути оскаржено.
Поряд з цим слід вказати, що у п. 2.1 Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2018 №13-р/2018 справа № 1-170/2018(1114/18) Велика палата Конституційного Суду України зазначила, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права; Конституція України має найвищу юридичну силу, закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй (частини перша, друга статті 8 Основного Закону України).
Конституцією України встановлено, що рішення та висновки, ухвалені Конституційним Судом України, є обов'язковими, остаточними і не можуть бути оскаржені (стаття 151-2); закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності (частина перша статті 152).
За юридичними позиціями Конституційного Суду України "рішення Конституційного Суду України незалежно від того, визначено в них порядок і строки їх виконання чи ні, є обов'язковими до виконання на всій території України. Органи державної влади, органи Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, посадові та службові особи, громадяни та їх об'єднання, іноземці, особи без громадянства повинні утримуватись від застосування чи використання правових актів або їх положень, визнаних неконституційними. Рішення Конституційного Суду України мають пряму дію і для набрання чинності не потребують підтверджень з боку будь-яких органів державної влади. Обов'язок виконання рішення Конституційного Суду України є вимогою Конституції України (частина друга статті 150), яка має найвищу юридичну силу щодо всіх інших нормативно-правових актів (частина друга статті 8)… Проте додаткове визначення у рішеннях, висновках Конституційного Суду України порядку їх виконання не скасовує і не підміняє загальної обов'язковості їх виконання" (абзаци другий, третій, шостий пункту 4 мотивувальної частини Рішення від 14 грудня 2000 року № 15-рп/2000); "закони, інші правові акти або їх окремі положення, визнані неконституційними, не можуть бути прийняті в аналогічній редакції, оскільки рішення Конституційного Суду України є "обов'язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскаржені" (частина друга статті 150 Конституції України). Повторне запровадження правового регулювання, яке Конституційний Суд України визнав неконституційним, дає підстави стверджувати про порушення конституційних приписів, згідно з якими закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй (частина друга статті 8 Основного Закону України)" (абзац другий пункту 7 мотивувальної частини Рішення від 8 червня 2016 року № 4-рп/2016).
Положення статті 150 Конституції України в редакції від 28 червня 1996 року, витлумачені у зазначених рішеннях Конституційного Суду України, передбачали, що рішення Конституційного Суду України з питань відповідності Конституції України (конституційності) законів та інших правових актів Верховної Ради України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України, правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, а також щодо офіційного тлумачення Конституції України та законів України "є обов'язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскаржені".
Така юридична природа рішень Конституційного Суду України відображена в положеннях статті 151-2 Основного Закону України.
Щодо періоду з якого слід перерахувати розмір пенсії позивачу, слід вказати, що відповідно до положень п.2 ч.4 ст.45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV перерахунок пенсії здійснюється у наступні строки: у разі виникнення права на підвищення пенсії - з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа.
Відтак, оскільки позивач звернувся до пенсійного органу із заявою про перерахунок пенсії 16.05.2019, про що свідчить копія наданої ОСОБА_1 заяви із штампом реєстрації відповідача №17-С від 16.05.2019 (а.с.12), тому з метою належного та повного захисту прав та інтересів позивача, слід зобов'язати Дубенське об'єднане управління Пенсійного фонду України Рівненської області з 01 червня 2019 року зробити перерахунок розміру пенсії позивача, обчисленої з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої ч. 3 ст. 59 Зaкoну №796-ХІІ на 1 січня відповідного року, як особі, яка виконувала обов'язки військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС і внаслідок цього стала особою з інвалідністю.
Враховуючи зазначене колегія суддів прийшла до неспростовного переконання, що приймаючи дане рішення суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про наявність підстав для задоволення даного позову.
Згідно з ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, тому підстав для скасування рішення суду першої інстанції немає.
Керуючись статтями 229, 241, 243, 308, 310, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області - залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 22 липня 2019 року в справі № 460/1456/19 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя С. П. Нос
судді Р. В. Кухтей
Л. П. Іщук
Повне судове рішення складено 15 листопада 2019 року