14 листопада 2019 рокуЛьвів№ 857/9819/19
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Багрія В. М.,
суддів Большакової О. О., Старунського Д. М.,
з участю секретаря судового засідання Болюк Н. В.,
розглянувши у судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07 серпня 2019 року (рішення ухвалено у м. Івано-Франківську судом у складі головуючого судді Тимощука О. Л.) у справі №300/1441/19 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,
У липні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ГУ Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії.
Позивач просив: визнати протиправними дії відповідача щодо відмови в призначенні йому пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні на одну застраховану особу за 2016-2018 роки в розмірі 6188,89 грн та щодо зниження величини оцінки одного року страхового стажу з 1,35% до 1% при призначенні пенсії за віком з 09.01.2019;
зобов'язати відповідача призначити позивачу пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні на одну застраховану особу за 2016-2018 роки в розмірі 6188,89 грн та із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1,35% з 09.01.2019, здійснити перерахунок та виплату пенсії по віку з урахуванням раніше виплачених сум та виплачувати пенсію в подальшому згідно проведеного перерахунку до виникнення обставин, з якими закон пов'язує виникнення, зміну чи припинення спірних правовідносин.
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07 серпня 2019 року, яке ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження, позов задоволено частково.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2016, 2017 та 2018 роки, починаючи з 09.01.2019.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області призначити та виплачувати з 09.01.2019 ОСОБА_1 пенсію за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні за 2016, 2017 та 2018 роки, з урахуванням раніше виплачених сум.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 384,20 грн.
В задоволенні решти позовних вимог позивачу відмовлено.
Рішення суду першої інстанції оскаржило Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, подавши на нього апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі зазначає, що частиною 3 статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» регламентовано порядок переведення з одного виду пенсії на інший. Згідно вказаної статті закону показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії.
Дія Закону України «Про пенсійне забезпечення» поширюється на визначення права особи на пенсію, тоді як умови виплати цієї пенсії регулюються нормами Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Також апелянт не погоджується з рішенням суду першої інстанції в частині стягнення з нього судових витрат на користь позивача.
Апелянт просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким позивачу в задоволенні позову відмовити.
Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.
Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що частиною 3 статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» установлюється порядок переведення з одного виду пенсії, призначеної саме за цим Законом, на інший. Однак у випадку позивача мало місце призначення іншої пенсії за іншим законом, тому має враховуватись показник середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують року призначення нового виду пенсії (пенсії за віком).
Застосування величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1,35% можливе виключно при призначенні пенсії відповідно до приписів Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в період з 1 жовтня 2017 року по 31 грудня 2017 року.
Апеляційний суд погоджується з такими висновками суду першої інстанції та, надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, враховує таке.
У справі встановлено, що ОСОБА_1 з 01.03.2004 призначено пенсію за вислугу років як працівнику освіти на підставі пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII, що підтверджується наявним в справі протоколом № 81 від 27.05.2004.
За заявою позивача від 24.06.2008, у зв'язку із виходом на роботу, позивачу припинено виплату пенсії за вислугу років.
Після досягнення 60 років ОСОБА_1 15.01.2019 звернувся до відповідача із заявою про призначення йому пенсії за віком.
Відповідно до протоколу призначення пенсії від 30.01.2019 позивачу здійснено перерахунок пенсії та переведено на пенсію за віком, починаючи з 15.01.2019 відповідно до рішення відповідача № 926090156247.
16.05.2019 позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив повідомити чи застосовувався до нього показник середньої заробітної плати (доходу) по Україні за три роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком у розмірі 6188,89 грн. Якщо такий показник не застосовується, просив застосувати його, починаючи з 09.01.2019.
Відповідач листом № 171/А-15 від 24.05.2019 повідомив позивача, що показних середньої заробітної плати (доходу) за три попередні роки застосовують під час переведення лише з пенсії по інвалідності на пенсію за віком (якщо її призначають уперше) за наявності в особи 24 місяців страхового стажу, який вона набула після призначення (попереднього перерахунку) пенсії по інвалідності незалежно від перерв у роботі, а тому правових підстав для застосування середньої заробітної плати по народному господарству немає.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості й в інших випадках, передбачених законом (стаття 44 Основного Закону).
Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-ІV (далі - Закон № 1058-ІV) за рахунок коштів Пенсійного фонду України в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
За приписами частини 2 статті 40 Закону № 1058-IV заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп -заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується ПФУ за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз 1 + Кз 2 + Кз 3 + ... + Кз n); К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.
Згідно з пунктами 2, 16 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону № 1058 до запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, які працювали на посадах, що дають право на пенсію за вислугою років, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбачених Законом № 1788. У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону. До приведення законодавства України у відповідність із цим Законом, закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Положення Закону України «Про пенсійне забезпечення» застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» мають вислугу років та стаж, необхідні для призначення такої пенсії.
Частиною 3 статті 45 Закону № 1058-IV встановлено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший у пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами ПФУ.
При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині 1 статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
З аналізу зазначених вище норм законодавства видно, що частина 3 статті 45 Закону № 1058-IV встановлює порядок переведення з одного виду пенсії, призначеної саме за цим Законом, на інший. Отже, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом № 1058-ІV. Однак у спірному випадку мало місце призначення іншої пенсії за іншим законом, а тому має враховуватись показник середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують року призначення нового виду пенсії (пенсії за віком).
Аналогічна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 31.10.2018 в справі № 577/2576/17 (876/5312/17).
Апеляційний суд бере до уваги, що 01 березня 2004 року позивачу було призначено пенсію за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII), який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії.
Для призначення пенсії за віком відповідно до Закону № 1058-ІV позивач звернувся вперше 15 січня 2019 року після досягнення 60-річного віку.
Відповідно до пункту «е» статті 55 Закону № 1788-XII право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення.
Статтею 7 Закону № 1788-XII передбачено, що звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію. При цьому пенсії за віком та по інвалідності призначаються незалежно від того, припинено роботу особою на час звернення за пенсією чи ні. Пенсія за вислугу років призначається лише при залишенні роботи, яка дає право на цю пенсію.
Згідно з пунктом 11 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1, пенсія за вислугу років призначається у разі звільнення з роботи, що дає право на цей вид пенсії. У разі зарахування після призначення пенсії за вислугу років на роботу, яка дає право на цей вид пенсії, виплата пенсії припиняється і поновлюється з дня, що слідує за днем звільнення з роботи.
Таким чином, позивач має право на призначення пенсії за віком відповідно до Закону № 1058-IV із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників у галузі економіки України за три календарні роки, що передують року звернення.
Тому суд першої інстанції в оскарженому рішенні обґрунтовано зазначив, що у випадку призначення особі пенсії за вислугу років відповідно до Закону № 1788-XII, який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а в подальшому при виявленні такою особою бажання отримувати пенсію за віком відповідно до Закону № 1058-IV, має місце саме призначення пенсії за віком, а не переведення з одного виду пенсії на інший відповідно до частини 3 статті 45 Закону № 1058-IV.
Щодо твердження апелянта про те, що дія Закону України «Про пенсійне забезпечення» поширюється на визначення права особи на пенсію, тоді як умови виплати цієї пенсії регулюються нормами Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», слід зазначити наступне.
Умови та порядок призначення пенсії за вислугу років визначалися Законом № 1788-XII, як на момент виникнення спірних правовідносин між учасниками справи, так і на час розгляду цієї справи.
Та обставина, що механізм і порядок обчислення та виплати пенсій за вислугу років з 01 січня 2004 року здійснюється на підставі Закону № 1058-IV за формулою, що встановлена для пенсії за віком, не впливає на те, що призначення пенсії за вислугу років передбачено положеннями Закону № 1788-XII.
При цьому статтею 9 Закону № 1058-ІV не передбачено такого виду пенсії, як пенсія за вислугу років.
Щодо позовної вимоги про застосування величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1,35%, слід зазначити, що згідно частини 1 статті 25 Закону № 1058, за період участі в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування величина оцінки одного року страхового стажу дорівнює 1%.
Відповідно до пункту 44 «Прикінцевих положень» Закону № 1058, з 1 жовтня 2017 року по 31 грудня 2017 року при призначенні пенсії застосовується середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчислена як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1,35 %.
Як видно з матеріалів справи, позивач звернувся за призначенням пенсії за віком 15.01.2019. Таким чином, відсутні підстави для застосування величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1,35% при призначенні позивачу пенсії за віком.
Щодо доводів апелянта про неправомірне стягнення з нього на користь позивача частини сплаченого позивачем судового збору, то такі є не обгрунтованими і належним чином не мотивованими.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки позивачу задоволено половину його позовних вимог, судом першої інстанції правомірно стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань відповідача як суб'єкта владних повноважень на користь протилежної сторони половину сплаченого судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Рішення суду першої інстанції прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права, з врахуванням усіх обставин, що мають значення для вирішення справи, тому підстави для його зміни чи скасування відсутні.
Доводи апелянта, в силу наведеного, висновків суду першої інстанції не спростовують.
Керуючись ч. 3 ст. 243, ст. 308, ст. 310, ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 322, ст. 325 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області залишити без задоволення.
Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07 серпня 2019 року у справі 300/1441/19 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя В. М. Багрій
судді О. О. Большакова
Д. М. Старунський
Повний текст постанови виготовлений 15.11.2019.