12 листопада 2019 рокуЛьвів№ 857/9906/19
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді: Гудима Л.Я.,
суддів: Довгополова О.М., Святецького В.В.,
за участю секретаря судового засідання: Дідик Н.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Держпраці у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 05 серпня 2019 року, головуючий суддя - Гулкевич І.З., ухвалене о 13:56 год. у м. Львові, повний текст якого складено 06.08.2019 року, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці у Львівській області, першого заступника начальника Головного управління Держпраці у Львівській області Грицак О.О. про визнання протиправними дій та скасування постанови про накладення штрафу,-
В грудні 2018 року позивач - ОСОБА_2 звернулася в суд з позовом до Головного управління Держпраці у Львівській області, першого заступника начальника Головного управління Держпраці у Львівській області Грицак О.О., в якому просила визнати протиправними дії щодо проведення 12.10.2018 року перевірки Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на підставі наказу Головного управління Держпраці у Львівській області від 11.10.2018 р №2382-П; визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу винесену першим заступником начальника головного управління Держпраці у Львівській області №ЛВ 2175/589/АВ/ФС від 31.10.2018 року.
В обґрунтування своїх позовних вимог посилалася на те, що відповідно до статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. Натомість, позивача вже було притягнуто до адміністративної відповідальності за ненараховану індексацію у грудні 2017 року двом працівникам згідно постанови Галицького районного суду м. Львова від 06.11.2018 року у справі № 461/8023/18. З огляду на це, вважала, що виконання в повному обсязі та у встановлений строк вимог припису та притягнення позивача до адміністративної відповідальності, виключало у відповідача можливість застосування фінансових санкцій.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 05 серпня 2019 року адміністративний позов задоволено частково; визнано протиправною та скасовано постанову про накладення штрафу винесену першим заступником начальника головного управління Держпраці у Львівській області № ЛВ 2175/589/АВ/ФС від 31.10.2018 року; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду першої інстанції, Головне управління Держпраці у Львівській області оскаржило його в апеляційному порядку, яке, покликаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити.
Свою апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що на момент винесення оскарженої постанови позивач не був притягнутий до відповідальності за виявлені порушення, оскільки оскаржена постанова винесена 31.10.218 року, тоді як постанова Галицького районного суду м. Львова винесена 06.11.2018 року.
В судовому засіданні представник позивача заперечив проти апеляційної скарги, вважає оскаржене рішення суду законним та обґрунтованим та просив апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла переконання, що подана апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, у період з 11.10.2018 року по 12.10.2018 року інспектором праці Головного управління Держпраці у Львівській області Панчак Л.Є., на підставі наказу від 11.10.2018 року №2382-П та направлення від 11.10.2018 року №2187, проведено інспекційне відвідування у ФОП ОСОБА_4 ОСОБА_5 за результатами якого складено акт №ЛВ2175/589/АВ від 12.10.2018 року (далі - акт інспекційного відвідування від 12.10.2018 року).
У висновках цього акта відповідач зазначив про порушення позивачем, зокрема, ч. 6 ст. 95 КЗпП, ст. 33 Закону України “Про оплату праці”, а саме: згідно штатного розпису від 08.08.2017 року, введений в дію з 08.08.2017 року для посади бармен встановлено оклад 3200 грн, який залишався незмінним до грудня 2017 року включно. Протягом серпня 2017 року-травня 2018 року на цій посаді працювали ОСОБА_6 та ОСОБА_7 . При огляді розрахунково-платіжних відомостей, відомостей розподілу виплат та видатково-касових ордерів встановлено, що підприємцем не проведено донарахування та оплати індексації заробітної плати ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у грудні 2017 року.
У зв'язку із виявленими порушеннями, зафіксованими в акті інспекційного відвідування від 12.10.2018 року, відповідач виніс припис №ЛВ2175/589/АВ/П, відповідно до якого приписано забезпечити дотримання вимог ч.6 ст.95 Кодексу Законів про працю України, ст. 33 Закону України “Про оплату праці” та повідомлено про необхідність у строк до 23.10.2018 року письмово поінформувати про виконання вимог припису Головне управління Держпраці у Львівській області.
12.10.2018 року позивача ознайомлено з вказаним приписом, що підтверджується її підписом.
22.10.2018 року позивач повідомила відповідача про виконання вимог припису.
23.10.2018 року відповідач повідомив позивача, шляхом надіслання рекомендованого листа про розгляд справи про накладення штрафу, що відбудеться 31.10.2018 року.
31.10.2018 року відповідач прийняв спірну постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ЛВ 2175/589/АВ/ФС, відповідно до якої на позивача за порушення вимог ч.6 ст.95 Кодексу законів про працю України та ст. 33 Закону України “Про оплату праці” накладено штраф у розмірі 74 460 грн. (на підставі абз.4 ч.2 ст.265 Кодексу законів про працю України).
Крім того, за результатами перевірки працівниками Управління Держпраці у Львівській області було складено протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а саме: згідно штатного розпису від 08.08.2017 року, введений в дію з 08.08.2017 року для посади бармен встановлено оклад 3200 грн., який залишався незмінним до грудня 2017 року включно. Протягом серпня 2017 року-травня 2018 року на цій посаді працювали ОСОБА_6 та ОСОБА_7 . При огляді розрахунково-платіжних відомостей, відомостей розподілу виплат та видатково-касових ордерів встановлено, що підприємцем не проведено донарахування та оплати індексації заробітної плати ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у грудні 2017 року.
06.11.2018 року постановою Галицького районного суду м. Львова (справа №461/8023/18) ФОП ОСОБА_8 ОСОБА_5 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 грн. (за не проведення індексації заробітної плати).
Зміст спірних правовідносин полягає в тому, що у відповідача, як стверджує позивач, були відсутні правові підстави для прийняття спірного рішення. Вважаючи у зв'язку із цим свої права порушеними та такими, що потребують захисту, позивач звернулася до суду з даним позовом.
Задовольняючи частково адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що повторне притягнення особи до юридичної відповідальності одного і того ж виду суперечить статті 61 Конституції України.
Такі висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи та є помилковими, виходячи з наступного.
Правові засади і гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці визначено Кодексом законів про працю України (далі - КЗпП).
Частиною першою статті 3 КЗпП України передбачено, що законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.
Статтею 4 КЗпП України визначено, що законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.
Відповідно до положень ст. 259 КЗпП державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Таким державним органом є Держпраці України, відповідно до покладених на неї завдань.
Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 року №295 (далі - Порядок) визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю.
Згідно з п.п. 6 п. 5 Порядку інспекційні відвідування проводяться, зокрема, за інформацією ДФС та її територіальних органів про факти порушення законодавства про працю, виявлені у ході здійснення контрольних повноважень. Рішення про доцільність проведення відповідних заходів з підстав, визначених підпунктами 5-7 цього пункту та пунктом 31 цього Порядку, приймає керівник органу контролю, його заступник.
Матеріалами справи підтверджено, що інспекційне відвідування ОСОБА_9 ОСОБА_10 ОСОБА_5 було здійснене працівниками Головного управління Держпраці у Львівській області у зв'язку з отриманням від Головного управління ДФС у Львівській області листа, щодо переліку суб'єктів господарювання, які мають ризики використання незадекларованої праці.
Відповідно до п.п. 19-21 Порядку за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення.
Акт складається в останній день інспекційного відвідування або невиїзного інспектування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та керівником об'єкта відвідування або його уповноваженим представником. Один примірник акта залишається в об'єкта відвідування.
Якщо об'єкт відвідування не погоджується з викладеною в акті інформацією, акт підписується із зауваженнями, які є його невід'ємною частиною.
Зауваження можуть бути подані об'єктом відвідування не пізніше трьох робочих днів з дати підписання акта. Письмова вмотивована відповідь на зауваження надається інспектором праці не пізніше ніж через три робочих дні з дати їх надходження.
Таким чином, під час проведення Головним управлінням Держпраці у Львівській області інспекційного відвідування щодо додержання ФОП ОСОБА_3 законодавства про працю відповідач діяв в межах повноважень та у спосіб визначений норами чинного законодавства.
Щодо позовної вимоги про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу винесену першим заступником начальника головного управління Держпраці у Львівській області №ЛВ 2175/589/АВ/ФС від 31.10.2018 року, суд дійшов висновку про наступне.
Так, 31.10.2018 року Головним управлінням Держпраці у Львівській області прийнята постанова про накладення штрафу на ОСОБА_11 № НОМЕР_1 /589/АВ/ФС, на підставі абз. 4 ч.2 ст. 265 Кодексу законів про працю України у розмірі 74 460 грн., за порушення ч.6 ст. 96 КЗпП, ст. 33 Закону України “Про оплату праці” - непроведення індексації заробітної плати ОСОБА_6 та ОСОБА_7 в грудні 2017 року.
Поряд з цим, постановою Галицьким районним судом м. Львова у справі №461/8023/18 від 06.11.2018 року притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_12 за вчинення адміністративного правопорушення ч. 1 ст. 41 КЗпП України. Зокрема, судом встановлено порушення ОСОБА_13 ч. 6 ст. 95 КЗпП та притягнуто ОСОБА_12 до відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 510 гривень.
Згідно з ст. 61 Конституції України ніхто не може двічі притягатися до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Суд звертає увагу, що у постанові Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду від 21.12.2018 року №814/2156/16 надано оцінку правової природи відповідальності передбаченої статтею 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення та статтею 265 Кодексу законів про працю України в частині притягнення до відповідальності фізичних осіб-підприємців.
Зокрема Верховним Судом встановлено, що відповідальність за правопорушення передбачені статтею 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення та статтею 265 Кодексу законів про працю України за своєю правовою природою належить до адміністративної відповідальності, а тому в силу положень статті 61 Конституції України, враховуючи тотожність фабул правопорушення, не можуть одночасно застосовуватись до особи порушника вимог законодавця про працю.
Тобто, притягнення фізичної особи-підприємця до адміністративної відповідальності за ч. 1 та ч. 3 ст. 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення, виключає можливість її притягнення до адміністративної відповідальності на підставі ст. 265 КЗпП України, за одні і ті самі правопорушення.
Однак, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, про порушення конституційного принципу неможливості подвійного притягнення до одного виду відповідальності за те саме правопорушення, оскільки оскаржена постанова за №ЛВ2175/589АВ/ФС від 31.10.2018 року про накладення штрафу у розмірі 74 460 грн. передувала ухваленню постанови Галицьким районним судом м. Львова 06.11.2018 року у справі №461/8023/18 про адміністративне правопорушення, а тому суд вважає, що саме ухвалення постанови Галицьким районним судом м. Львова 06.11.2018 року, якою визнано винним позивача у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 41 КУпАП, слід трактувати як повторне притягнення до одного виду відповідальності за те саме правопорушення.
Інших підстав протиправності оскарженої постанови позивачем не наводиться.
Аналізуючи вищенаведене, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про протиправність оскарженої постанови від 31.10.2018 року №ЛВ2175/589АВ/ФС.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складає підстави для висновку про порушення судом норм матеріального і процесуального права, висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, через що судове рішення підлягає скасуванню з прийняттям нового, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити.
Керуючись ст.ст. 243, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Головного управління Держпраці у Львівській області задовольнити, рішення Львівського окружного адміністративного суду від 05 серпня 2019 року у справі №1340/5822/18 - скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня її проголошення, а у разі складення постанови в повному обсязі відповідно до ст. 243 КАС України - з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Л. Я. Гудим
судді О. М. Довгополов
В. В. Святецький
Повний текст постанови складено 15.11.2019 року.