Ухвала
15 листопада 2019 року
м. Київ
справа № 310/1227/15-ц
провадження № 61-20171ск19
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Коротенка Є. В., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Апеляційного суду Запорізької області від 13 жовтня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа: Приватний нотаріус Бердянського міського нотаріального округу Запорізької області Порохня Ольга Вікторівна про визнання недійсним договору купівлі-продажу житлового будинку та витребування частини будинку із незаконного володіння,
05 листопада 2019 року ОСОБА_1 звернулась до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Апеляційного суду Запорізької області від 13 жовтня 2016 року з пропуском строку на касаційне оскарження.
Відповідно до частини третьої статті 3 Цивільного процесуального Кодексу України в редакції Закону України № 2147-VIІІ від 3 жовтня 2017 року, що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України), провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Статтею 388 ЦПК України визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Згідно з підпунктом 14 пункту 1 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України судові рішення, ухвалені судами апеляційної інстанції до набрання чинності цією редакцією Кодексу, набирають чинності та можуть бути оскаржені в касаційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Відповідно до частин першої, другої статті 325 Цивільного процесуального кодексу України від 18 березня 2004 року в редакції, чинній на час ухвалення оскарженого судового рішення (далі - ЦПК України 2004 року), касаційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили рішенням (ухвалою) апеляційного суду. У разі пропущення цього строку з причин, визнаних поважними, суддя касаційної інстанції за заявою особи, яка подала скаргу, може поновити цей строк.
Можливість поновлення строку на касаційне оскарження в разі його пропуску з поважних причин передбачена також статтею 390 ЦПК України.
В касаційній скарзі ОСОБА_1 просить суд касаційної інстанції поновити строк на касаційне оскарження судового рішення, посилаючись на те, що є людиною похилого віку, мешкає на тимчасово непідконтрольній України території - у м. Донецьку, про оскаржене рішення суду апеляційної інстанції дізналась 31 жовтня 2019 року з телефонної розмови з племінниками, які мешкають у м. Запоріжжі.
Касаційне провадження не підлягає відкриттю з таких підстав.
Відповідно до вимог частини третьої статті 394 ЦПК України незалежно від поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у разі, якщо касаційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків: 1) подання касаційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки;
2) пропуску строку на касаційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.
Однією з основних гарантій права сторони на судовий захист є право оскарження судових рішень (стаття 129 Конституції України). Реалізація цього права здійснюється, зокрема шляхом оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій.
Статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 № 475/97-ВР, гарантовано кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.
Відповідно до частини першої статті 10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права, складовою якого є юридична визначеність.
Принцип юридичної визначеності є одним із суттєвих елементів принципу верховенства права. В його основі лежить відоме з римського права положення res judicata (лат. «вирішена справа»), відповідно до якого остаточне рішення правомочного суду, яке вступило в силу, є обов'язковим для сторін і не може переглядатися. Іншими словами, цей принцип гарантує остаточність рішень («що вирішено - вирішено і не має переглядатися до безмежності»).
У рішенні від 19 лютого 2009 року у справі «Христов проти України», заява № 24465/04, ЄСПЛ наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів (Рішення ЄСПЛ від 28 листопада 1999 року у справі «Брумареску проти Румунії» (Brumarescu v. Romania), п. 61). Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду, згідно з яким жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі; повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи (Рішення ЄСПЛ від 03 грудня 2003 року у справі «Рябих проти Росії» (Ryabykh v. Russia), пункт 52).
Вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервалу часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (§ 27 рішення ЄСПЛ від 26 квітня 2007 року у справі «Олександр Шевченко проти України», та «Трух проти України» (ухвала) від 14 жовтня 2003 року).
Відповідно до частини першої та другої статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» рішення суду проголошується прилюдно, крім випадків, коли розгляд справи проводився у закритому судовому засіданні. Кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом.
Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Згідно з частиною першою статті 4 Закону України «Про доступ до судових рішень» судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.
З Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що оскаржуване рішення Апеляційного суду Запорізької області від 13 жовтня 2016 року зареєстровано в реєстрі 21 жовтня 2016 року, а оприлюднено - 26 жовтня 2016 року.
Отже, з 26 жовтня 2016 року ОСОБА_1 мала можливість ознайомитись з оскаржуваним рішенням апеляційного суду та подати касаційну скаргу.
У статті 44 ЦПК України закріплено обов'язок особи, яка бере участь у справі, добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки.
Праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (ALIMENTARIA SANDERS S.A. V. SPAIN, № 11681/85, § 35, ЄСПЛ, від 07 липня 1989 року).
Встановлено, що ОСОБА_1 звернулась до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Апеляційного суду Запорізької області від 13 жовтня 2016 року лише 05 листопада 2019 року (згідно з відтиском поштового штемпеля на конверті), тобто зі спливом понад трьох років з дня складання повного тексту рішення.
В касаційній скарзі заявник не зазначає про те, що не була повідомлена про розгляд справи судом апеляційної інстанції.
Також заявник не вказує про наявність обставин, які можливо б було віднести до обставин непереборної сили (дії надзвичайних ситуацій техногенного, природного або екологічного характеру), що перешкоджали їй звернутися до суду з касаційною скаргою.
Факт проживання заявника на тимчасово непідконтрольній території не відноситься до обставин непереборної сили.
Аналіз наведених заявником підстав для поновлення строку на касаційне оскарження свідчать про відсутність обставин, передбачених пунктами 1 та 2 частини третьої статті 394 ЦПК України.
Європейський суд з прав людини зауважив, що норми, які регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (PERETYAKA AND SHEREMETYEV v. UKRAINE, № 17160/06 та N 35548/06, § 34, від 21 грудня 2010 року).
Поновлення заявнику строку на касаційне оскарження судових рішень, які було ухвалено більш один рік потому, без наявності передбачених пунктами 1 та 2 частини третьої статті 394 ЦПК України обставин, буде суперечити принципу правової визначеності, основним елементом якого є принцип остаточності судового рішення, а отже може бути визнано порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Враховуючи, що касаційна скарга ОСОБА_1 подана після спливу одного року з дня ухвалення рішення апеляційним судом Запорізької області від 13 жовтня 2016 року без наявності передбачених пунктами 1 та 2 частини третьої статті 394 ЦПК України обставин, керуючись частиною третьою статті 394 ЦПК України, у відкритті касаційного провадження слід відмовити.
Керуючись статтями 260, 394 ЦПК України, Верховний Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Апеляційного суду Запорізької області від 13 жовтня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа: Приватний нотаріус Бердянського міського нотаріального округу Запорізької області Порохня Ольга Вікторівна про визнання недійсним договору купівлі-продажу житлового будинку та витребування частини будинку із незаконного володіння.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявникові.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Є. В. Коротенко