Постанова
Іменем України
13 листопада 2019 року
м. Київ
справа № 757/44283/16-ц
провадження № 61-31233св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого: Сімоненко В.М.,
суддів: Грушицького А.І., Калараша А. А. (суддя-доповідач), Мартєва С. Ю., Петрова Є.В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
представник позивача - ОСОБА_2 ,
відповідач - Акціонерне товариство «Дельта Банк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» Кадирова В.В.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_2 , діючого в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Печерського районного суду м. Києва від 01 березня 2017 року, ухвалене під головуванням судді Литвинової І.В., та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 18 травня 2017 року, постановленуу складі колегії суддів Борисової О.В., Ратнікової В.М., Левенця Б.Б.,
Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Акціонерного товариства «Дельта Банк» ( далі АТ «Дельта Банк» ) в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» Кадирова В.В. про зобов'язання вчинити дії, і в обґрунтування позову зазначала, що нею було пропущено передбачений Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» тридцятиденний строк на подання кредиторських вимог з поважних причин, оскільки з 15 жовтня 2014 року по 02 грудня 2015 року вимушено перебувала за межами України, де відсутнє українське телебачення та друковані засоби інформації, тому не могла вчасно звернутися з кредиторськими вимогами за укладеними з банком договорами.
Позивач вважала, що причина пропуску тридцятиденного терміну для подання кредиторських вимог є поважною, а відмова Фонду у включенні її до реєстру кредиторів такою, що була прийнята без врахування об'єктивних обставин справи та з порушенням принципу верховенства права, тому просила суд:
- визнати право ОСОБА_1 на включення до реєстру акцептованих вимог кредиторів АТ «Дельта Банк» її вимог на суму невиплачених коштів за договором банківського вкладу (депозиту) від 01 жовтня 2014 року № 003-04504-011014 , договором банківського вкладу (депозиту) від 01 жовтня 2014 року № 006-04504-011014, договором на відкриття та обслуговування поточного рахунку від 23 червня 2014 року № 006-04537-230614;
- визнати незаконною відмову Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Дельта Банк» Кадирова В. В. у включенні її до реєстру акцептованих вимог кредиторів за вказаними договорами;
- зобов'язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Дельта Банк» Кадирова В. В. внести зміни до реєстру акцептованих вимог кредиторів АТ «Дельта Банк», включивши до нього вимоги ОСОБА_1 на суму невиплачених коштів за договором банківського вкладу (депозиту) від 01 жовтня 2014 року № 003-04504-011014 , договором банківського вкладу (депозиту) від 01 жовтня 2014 року № 006-04504-011014, договором на відкриття та обслуговування поточного рахунку від 23 червня 2014 року № 006-04537-230614.
Короткий зміст рішення судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 01 березня 2017 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що встановлений Законом обов'язок Фонд гарантування вкладів виконав, опублікувавши як у газеті «Голос України», так і на своїй офіційній веб-сторінці у Всесвітній мережі Інтернет повідомлення про рішення Національного банку України про ліквідацію АТ «Дельта Банк». Окрім того, як вбачається, позивач не була позбавлена можливості звернутися з кредиторською вимогою щодо належних їй грошових коштів, розміщених на рахунках депозитних вкладів та поточному рахунку, засобами поштового зв'язку.
Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 18 травня 2017 року рішення Печерського районного суду м. Києва від 01 березня 2017 року залишено без змін.
Рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції пре те, що позовні вимоги ОСОБА_1 є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
Скаржник просив суд касаційної інстанції скасувати оскаржувані судові рішення і передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, або ухвалити нове судове рішення про закриття провадження у справі, або ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
У червні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшла касаційна скарга ОСОБА_2 , діючого в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Печерського районного суду м. Києва від 01 березня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 18 травня 2017 року.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 червня 2017 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу № 757/44283/16-ц з Печерського районного суду м. Києва.
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
У червні 2018 року справу № 757/44283/16-ц передано до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що судами не було враховано, що ОСОБА_1 є власником коштів, які були нею передані на зберігання до АТ «Дельта Банк» на підставі договору, тому вона не може бути позбавлена права на отримання належних їй та не відшкодованих грошових коштів, в тому числі і в разі пропущення строку на пред'явлення кредиторських вимог.
Суди не врахували, що відсутність законодавчо визначеного механізму поновлення пропущеного з поважних причин строку кредитором на звернення до Уповноваженої особи Фонду не відповідає меті Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Справа підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, а провадження підлягає закриттю.
Відзив на касаційну скаргу до суду не надходив.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що між ОСОБА_1 та ПАТ «Дельта Банк» було укладено договір банківського вкладу (депозиту) від 01 жовтня 2014 року № 003-04504-011014 на суму 18 800 доларів США, строком до 06 жовтня 2015 року , а також договір банківського вкладу (депозиту) від 01 жовтня 2014 року № 006-04504-011014 на суму 8 000 доларів США, строком до 06 жовтня 2015 року та договір на відкриття та обслуговування поточного рахунку від 23 червня 2014 року № 006-04537-230614 (а.с.15, 16, 17).
02 березня 2015 року на підставі постанови Правління Національного банку України за №150 «Про віднесення публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до категорії неплатоспроможних» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 02 березня 2015 року за №51 «Про запровадження тимчасової адміністрації у публічному акціонерному товаристві «Дельта Банк», згідно з яким з 03 березня 2015 року запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у АТ «Дельта Банк».
Уповноваженою собою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в АТ «Дельта Банк» призначено Кадирова В. В. (а.с.93-94, 95).
Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 08 квітня 2015 року №71 тимчасову адміністрацію в АТ «Дельта Банк» запроваджено на шість місяців з 03 березня 2015 року до 02 вересня 2015 року включно (а.с.6).
Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 147 від 03 серпня 2015 року строк здійснення тимчасової адміністрації у АТ «Дельта Банк» продовжено до 02 жовтня 2015 включно (а.с.97).
Постановою Національного банку України № 664 від 02 жовтня 2015 року було відкликано банківську ліцензію та ліквідовано АТ «Дельта Банк» (а.с.98).
Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 02 жовтня 2015 року №181 розпочата процедура ліквідації АТ «Дельта Банк» з 05 жовтня 2015 року до 04 жовтня 2017 включно (а.с.99, 100).
Інформація про ліквідацію AT «Дельта Банк» розміщена на офіційному сайті Фонду за адресою: www.fg.gov.ua 05 жовтня 2015, відомості про ліквідацію AT «Дельта Банк опубліковано у газеті «Голос України» № 187 (6191) від 08 жовтня 2015 року.
15 березня 2016 року ОСОБА_1 звернулася до відповідача з кредиторською вимогою за укладеними договорами та заявою про включення її до реєстру кредиторів банку, на яку 31 березня 2016 року отримала письмову відмову, яка вмотивована тим, що її вимога вважається погашеною з 08 жовтня 2015 року ( а.с.18, 19-20).
Як зазначала позивач в позовній заяві ОСОБА_1 15 січня 2016 року отримала гарантовану суму відшкодування у розмірі 200 000 грн.
Довідкою від 16 травня 2016 року № 334 , виданою військово-цивільною адміністрацією м. Красногорівка Мар'їнського району Донецької області підтверджується те, що позивач проживає у м. Красногорівка і внаслідок бойових дій під час проведення антитерористичної операції, запровадженої відповідно до Указу Президента України № 405/2014 від 14 квітня 2014 року, перебувало на лінії зіткнення, її житло було пошкоджено (а. с. 24).
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Перевіривши наведені у касаційній скарзі доводи, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що ОСОБА_1 не була позбавлена можливості звернутися з кредиторською вимогою щодо належних їй грошових коштів, розміщених на рахунках депозитних вкладів та поточному рахунку, засобами поштового зв'язку, а тому відсутні правові підстав для задоволення позовних вимог.
Колегія суддів не погоджується з такими висновками судів, виходячи з наступного.
Щодо розгляду справи в порядку цивільного судочинства колегія суддів зазначає наступне.
ОСОБА_1 зверталась до господарського суду з позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Дельта Банк» Кадирова В.В. прозобов'язання Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Дельта Банк» Кадирова В. В. включити до реєстру акцептованих вимог кредиторів АТ «Дельта Банк», вимоги ОСОБА_1 на суму невиплачених коштів за договором банківського вкладу (депозиту) від 01 жовтня 2014 року № 003-04504-011014, договором банківського вкладу (депозиту) від 01 жовтня 2014 року № 006-04504-011014, договором на відкриття та обслуговування поточного рахунку від 23 червня 2014 року № 006-04537-230614.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 24 червня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 23 серпня 2016 року, закрито провадження у справі № 805/1496/15-а за позовом ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Дельта Банк» Кадирова В.В. про зобов'язання Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Дельта Банк» Кадирова В. В. включити до реєстру акцептованих вимог кредиторів АТ «Дельта Банк», вимоги ОСОБА_1 на суму невиплачених коштів за договором банківського вкладу (депозиту) від 01 жовтня 2014 року № 003-04504-011014, договором банківського вкладу (депозиту) від 01 жовтня 2014 року № 006-04504-011014, договором на відкриття та обслуговування поточного рахунку від 23 червня 2014 року № 006-04537-230614.
ОСОБА_1 роз'яснено, що заявлені позовні вимоги підлягають розгляду за правилами господарського судочинства ( а.с.39-46).
У вересні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до загального суду з позовом до АТ «Дельта Банк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Дельта Банк» Кадирова В.В. провизнання за ОСОБА_1 права на включення до реєстру акцептованих вимог кредиторів АТ «Дельта Банк» її вимог на суму невиплачених коштів за договорами банківського вкладу та визнати незаконною відмову Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Дельта Банк» Кадирова В. В. у включенні її до реєстру акцептованих вимог кредиторів за вказаними договорами, а також зобов'язати Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Дельта Банк» Кадирова В. В. внести зміни до реєстру акцептованих вимог кредиторів АТ «Дельта Банк», включивши до нього вимоги ОСОБА_1 на суму невиплачених коштів за договорами банківського вкладу.
Справа була розглянута по суті загальним судом в порядку цивільного судочинства.
З підстав порушення суб'єктної або предметної юрисдикції рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку ОСОБА_1 не оскаржувалось.
Питання юрисдикційності справ щодо спорів про включення вимог до реєстру акцептованих вимог кредиторів неодноразово було предметом розгляду Великої Палати Верховного Суду і з цього приводу зроблено висновок про те, що дані спори є приватноправовим і залежно від суб'єктного складу мають розглядатися за правилами цивільного чи господарського судочинства. Фонд (його уповноважена особа) у таких правовідносинах виконує не владні управлінські функції, а здійснює представництво інтересів банку-відповідача як сторони відповідного договору ( зазначені висновки Великої Палати Верховного Суду викладені у постановах від 18 квітня 2018 року у справі № 826/7532/16, від 23 травня 2018 року у справі № 811/568/16, від 04 вересня 2019 року у справі № 752/2422/17).
Колегія суддів звертає увагу, що судами не встановлено те, що відносно АТ «Дельта Банк» в господарському суді порушеної справи про банкрутство немає, а тому зважаючи на суб'єктний склад даного спору, спір не підлягає вирішенню в господарських судах України, і має розглядатися в порядку цивільного, а не господарського судочинства.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суди правильно розглянули спір у порядку цивільного судочинства, а тому доводи касаційної скарги відносно того, що справа підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, а провадження підлягає закриттю не заслуговують на увагу.
Щодо вирішення судами попередніх інстанцій спору по суті колегія суддів зазначає наступне.
Постановою Національного банку України № 664 від 02 жовтня 2015 року було відкликано банківську ліцензію та ліквідовано АТ «Дельта Банк».
Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 02 жовтня 2015 року №181 розпочата процедура ліквідації АТ «Дельта Банк» з 05 жовтня 2015 року до 04 жовтня 2017 включно.
Інформація про ліквідацію AT «Дельта Банк» розміщена на офіційному сайті Фонду за адресою: www.fg.gov.ua 05 жовтня 2015 року, відомості про ліквідацію AT «Дельта Банк опубліковано у газеті «Голос України» № 187 (6191) від 08 жовтня 2015 року.
Згідно із статтею 45 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд не пізніше робочого дня, наступного за днем отримання рішення Національного банку України про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку, розміщує інформацію про це на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет, а також здійснює опублікування відомостей про ліквідацію банку та призначення уповноваженої особи Фонду у газетах «Урядовий кур'єр» або «Голос України» не пізніше ніж через сім днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку. Протягом 30 днів з дня опублікування відомостей про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку та призначення уповноваженої особи Фонду кредитори мають право заявити уповноваженій особі Фонду про свої вимоги до банку.
Частиною першою статті 49 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» визначено, що Фонд припиняє приймання вимог кредиторів після закінчення 30 днів з дня опублікування відомостей відповідно до частини другої статті 45 цього Закону. Будь-які вимоги, що надійшли після закінчення цього строку, вважаються погашеними, крім вимог вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами.
Останнім строком звернення кредиторів до ПАТ «Дельта Банк» із вимогами було визначено 09 листопада 2015 року.
Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 , суди посилалися на те, що вона пропустила тридцятиденний строк передбачений статтею 49 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» для звернення з вимогами до Банку.
Колегія суддів не погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанції щодо преклюзивності тридцятиденного строку на прийняття вимог кредиторів
У статті 49 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» про це не зазначено прямо. Проте, таке обмеження строку звернення направлене не на позбавлення права кредиторів банку, якими є у значній кількості фізичні особи, а на дисциплінування кредиторів у виконанні своїх обов'язків щодо прояву волевиявлення на отримання від банку, що ліквідується, виконання грошового зобов'язання.
У статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 1950 року (далі - Конвенція) зазначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.
Неможливість вкладників забрати заощадження (депозит) з рахунків у банках через відсутність коштів, через передбачене законом замороження рахунків, або через нездатність національних органів вжити заходів з метою надання таким вкладникам можливості розпоряджатися їхніми заощадженнями Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) розглядає як втручання в ефективне користування правом мирно володіти майном, що захищається статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) або як незабезпечення користуванням цим правом (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «Alisic and Others v. Bosnia and Herzegovina, Croatia, Serbia, Slovenia and the former Yugoslav Republic of Macedonia» від 16 липня 2014 року, заява № 60642/08, § 102).
У практиці ЄСПЛ напрацьовані три критерії, які слід оцінювати на предмет відповідності втручання в право особи на мирне володіння майном принципу правомірного втручання, сумісного з гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно легітимну мету та чи є захід з втручання у вказане право пропорційним такій меті (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «Суханов та Ільченко проти України» («Sukhanov and Ilchenko v. Ukraine») від 26 червня 2014 року, заява № 68385/10 і 71378/10, § 53).
Принцип пропорційності полягає у встановленні судом справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов'язаними з втручанням у право людини на майно, й інтересами особи, яка зазнає негативних наслідків від цього втручання. Пошук такого балансу не означає обов'язкового досягнення соціальної справедливості у кожній конкретній справі, а передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між легітимною метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення.
Необхідність досягнення такого балансу відображена у структурі статті 1 Першого протоколу до Конвенції. Балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу покласти індивідуальний і надмірний тягар (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» («East/West Alliance Limited» v. Ukraine») від 23 січня 2014 року, заява № 19336/04, § 168).
Тому, оцінюючи у кожній конкретній справі пропорційність обмежень прав конкретного суб'єкта на підставі тих обставин і фактів, що безпосередньо досліджені судом, слід визначити, чи можливо досягти легітимної мети за допомогою заходів, які були би менш обтяжливими для прав і свобод цього суб'єкта, оскільки обмеження його прав не повинні бути надмірними або такими, що є більшими, ніж необхідно для досягнення вказаної мети.
Фонд та його уповноважена особа наділені правом вносити зміни до реєстру акцептованих вимог кредиторів. А суди першої й апеляційної інстанцій не встановили обставин, що могли би свідчити про нехтування позивачем її правом на звернення стосовно включення вимог до реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ «Дельта Банк», тому колегія суддів вважає необґрунтованими висновки судів про правомірність невключення вимог позивача до реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ «Дельта Банк».
Обмеження кредиторів надзвичайно коротким строком на звернення з вимогами про включення до реєстру акцептованих вимог кредиторів без можливості поновлення такого строку, якщо його пропущено з причин, що є поважними, було би непропорційним, а таке втручання у права кредиторів на мирне володіння їх майном - неправомірним.
Позбавлення кредитора права претендувати на отримання банківського вкладу через пропуск 30-денного строку для звернення до Фонду з вимогами, з поважних причин стане для кредитора надмірним тягарем і у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції не буде пропорційним меті, з якою цей строк у Законі був встановлений.
До аналогічного правового висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20 червня 2018 року у справі № 553/1642/15-ц та постанові від 29 серпня 2018 року у справі №755/17365/15-ц .
Однією з основних функцій Верховного Суду як найвищого органу в системі судоустрою України є забезпечення сталості та єдності судової практики, а також однакового застосування норм права судами.
Якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права) (частина дев'ята статті 10 ЦПК України).
Враховуючи викладене, доводи касаційної скарги відносно того, що суди не врахували, що відсутність законодавчо визначеного механізму поновлення пропущеного з поважних причин строку кредитором на звернення до Уповноваженої особи Фонду не відповідає меті Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» заслуговують на увагу.
Висновки Верховного Суду за результатом розгляду касаційних скарг
Судом першої та апеляційної інстанції не було прийнято вказане до уваги, що призвело до ухвалення по справі необґрунтованих та незаконних судових рішень.
Відповідно до статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
Водночас відповідно до статті 400 ЦПК України Верховний Суд як суд касаційної інстанції не може встановлювати обставини справи, збирати й перевіряти докази та надавати їм оцінку.
Відсутність процесуальної можливості з'ясувати дійсні обставини справи щодо встановлення наявності або відсутності підстав для задоволення позовних вимог, перешкоджає Верховному Суду ухвалити нове судове рішення, а тому справу слід передати на розгляд до суду першої інстанції.
Відповідно до статті 411 ЦПК України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
Висновки суду касаційної інстанції, в зв'язку з якими скасовано судові рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції під час нового розгляду справи.
Суду першої інстанції, при новому розгляді справи, необхідно прийняти до уваги висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 20 червня 2018 року у справі № 553/1642/15-ц та постанові від 29 серпня 2018 року у справі №755/17365/15-ц, та з'ясувати поважність причин пропуску позивачем встановленого статтею 45 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» строку для звернення з відповідною заявою та про наявність підстав для його поновлення.
Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення у справі неможливо.
Керуючись статтями 400, 409, 411, 416, 417 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,
Касаційну скаргу представника ОСОБА_2 , діючого в інтересах ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Печерського районного суду м. Києва від 01 березня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 18 травня 2017 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий: В. М. Сімоненко
Судді: А. І. Грушицький
А. А. Калараш
С. Ю. Мартєв
Є. В. Петров