Ухвала
14 листопада 2019 року
м. Київ
справа № 607/2747/19
провадження № 61-20320ск19
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Коротенка Є. В., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 12 серпня 2019 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 15 жовтня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 , третя особа - Управління Держпраці у Тернопільській області про стягнення заборгованості по заробітній платі, стягнення компенсації за невикористану відпустку та стягнення заборгованості у грошових коштах за затримку розрахунку при звільненні у розмірі середнього заробітку,
У лютому 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 , третя особа - Управління Держпраці у Тернопільській області, в якому просив стягнути з відповідача на його користь заборгованість по заробітній платі в розмірі 18 583,57 грн, компенсацію за невикористану відпустку в розмірі 1 914,57 грн, грошові кошти за затримку розрахунку при звільнення у розмірі середнього заробітку в розмірі 139 953,34 грн.
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 12 серпня 2019 року, залишеним без змін постановою Тернопільського апеляційного суду від 15 жовтня 2019 року, у задоволенні позову відмовлено.
У листопаді 2019 року ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 12 серпня 2019 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 15 жовтня 2019 року.
Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню.
Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.
Відповідно до пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на
1 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев'ята статті 19 ЦПК України).
Ціна позову у даній справі становить 160 451,48 грн, яка станом на 01 січня 2019 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1 921 грн*100 = 192 100 грн).
Отже, зазначена справа є малозначною у силу вимог закону.
Касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню. Верховний Суд таких випадків також не встановив.
Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).
Застосування критерію малозначності у цій справі є передбачуваним, судовий спір було розглянуто судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявник не продемонстрував наявності інших виключних обставин, які за положеннями кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи.
З урахуванням наведеного, оскільки ОСОБА_1 подав касаційну скаргу на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.
Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 1 частини шостої, частиною дев'ятою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом
1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 12 серпня 2019 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 15 жовтня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 , третя особа - Управління Держпраці у Тернопільській області про стягнення заборгованості по заробітній платі, стягнення компенсації за невикористану відпустку та стягнення заборгованості у грошових коштах за затримку розрахунку при звільненні у розмірі середнього заробітку.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявникові.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя Є. В. Коротенко