Справа № 420/4025/19
15 листопада 2019 року м.Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Харченко Ю.В. розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області, Територіального медичного об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Одеській області про визнання протиправним Рішення, оформленого листом №33/Р-41 від 22.05.2019р., щодо відмови у визнанні ветераном внутрішніх справ України та надання статусу “Ветерана органів внутрішніх справ”; зобов'язання визнати ветераном внутрішніх справ України на підставі п.1 ч.1 ст.5 Закону України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист", та видати відповідне посвідчення і нагрудний знак "Ветеран органів внутрішніх справ", -
ОСОБА_1 звернулась до Одеського окружного адміністративного суду з позовом, у якому просить суд визнати протиправним Рішення Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області, оформлене листом №33/Р-41 від 22.05.2019р., про відмову у визнанні ОСОБА_1 ветераном внутрішніх справ України та надання статусу “Ветерана органів внутрішніх справ”; зобов'язати Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області визнати ОСОБА_1 ветераном внутрішніх справ України на підставі п.1 ч.1 ст.5 Закону України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист", та видати відповідне посвідчення і нагрудний знак " НОМЕР_1 органів внутрішніх справ".
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що Головним управлінням Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області безпідставно відмовлено ОСОБА_1 у визнанні ветераном внутрішніх справ України та наданні статусу “Ветерана органів внутрішніх справ”, оскільки у період з 01.09.1990р. по 28.06.1995р. ОСОБА_1 навчалась в Одеському державному університеті ім.І.І.Мечникова.
Відповідач - Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області з позовними вимогами не погоджується, та вважає їх необґрунтованими з підстав, викладених у письмовому відзиві на адміністративний позов (від 09.08.2019р. вхід.№ЕП/5888/19, від 12.08.2019р. вхід.№28839/19), наголошуючи, зокрема, що на день звільнення з органів внутрішніх справ вислуга років ОСОБА_1 у календарному обчислені становить 19 років 11 місяців 08 днів, та навчання - 02 роки 04 місяці 25 днів, що не є достатнім для визнання ОСОБА_1 ветераном внутрішніх справ України та надання статусу “Ветерана органів внутрішніх справ”.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 09.07.2019р. прийнято позовну заяву до розгляду, та відкрито загальне позовне провадження у справі №420/4025/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області про визнання протиправним Рішення, оформленого листом №33/Р-41 від 22.05.2019р., щодо відмови у визнанні ветераном внутрішніх справ України та надання статусу “Ветерана органів внутрішніх справ”; зобов'язання визнати ветераном внутрішніх справ України на підставі п.1 ч.1 ст.5 Закону України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист", та видати відповідне посвідчення і нагрудний знак "Ветеран органів внутрішніх справ".
Ухвалою суду від 18.09.2019р. до участі в справі в якості співвідповідача залучено Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Одеській області.
Ухвалою суду від 02.10.2019р., закрито підготовче провадження, та призначено справу до судового розгляду по суті.
Враховуючи наявність передбачених приписами ч.9 ст.205 КАС України, підстав, та зважаючи на відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, розгляд даної адміністративної справи здійснюється в порядку письмового провадження.
Дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази в сукупності, та системно проаналізувавши приписи чинного законодавства, суд встановив наступне.
Як встановлено судом, та вбачається з наявних у матеріалах справи документів, 13.05.2019р. ОСОБА_1 звернулась до Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області із заявою щодо визнання ветераном внутрішніх справ України та надання статусу “Ветерана органів внутрішніх справ”, за наслідками якої Ліквідаційною комісією Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області на адресу ОСОБА_1 надіслано Лист від 22.05.2019р. №33/Р-41, у якому зазначено про відсутність законодавчо передбачених підстав для видачі посвідчення ветерана ОВС та нагрудного знака, оскільки на день звільнення вислуга ОСОБА_1 становить: у календарному обчисленні 19 років 11 місяців 08 днів, час навчання 02 роки 04 місяці 25 днів.
Не погодившись з відмовою у визнанні ОСОБА_1 ветераном внутрішніх справ України та наданні статусу “Ветерана органів внутрішніх справ”, викладеною в Листі Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області від 22.05.2019р. №33/Р-41, позивач - ОСОБА_1 звернулась до Одеського окружного адміністративного суду з даним адміністративним позовом.
Так, на думку суду, позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання протиправним Рішення Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області, оформлене листом №33/Р-41 від 22.05.2019р., про відмову у визнанні ОСОБА_1 ветераном внутрішніх справ України та надання статусу “Ветерана органів внутрішніх справ”; зобов'язання Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області визнати ОСОБА_1 ветераном внутрішніх справ України на підставі п.1 ч.1 ст.5 Закону України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист", та видати відповідне посвідчення і нагрудний знак "Ветеран органів внутрішніх справ", є неправомірними, безпідставними, та такими, що не підлягають задоволенню, з урахуванням наступного.
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
В силу ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Зокрема, як встановлено судом, та вбачається з наявних у матеріалах справи документів, у період з 01.09.1990р. по 28.06.1995р. ОСОБА_1 навчалась в Одеському державному університеті ім.І.І.Мечникова, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією Диплому серії НОМЕР_2 від 30.06.1995р.
Судом з'ясовано, що у період з 22.09.1995р. по 31.05.2015р. ОСОБА_1 проходила службу в органах внутрішніх справ України, про що свідчить наявна у матеріалах справи копія Трудової книжки серії НОМЕР_3 від 11.06.2015р.
З матеріалів справи вбачається, що на підставі свідоцтва про хворобу №292/2, виданого ВЛК ГУМВС 16.04.2015р., відповідно до п.п.«б» п.64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України (через хворобу), Головним управлінням Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області винесено Наказ №321 о/с від 29.05.2015р., яким підполковника міліції ОСОБА_1 , слідчого слідчого відділу Суворовського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області звільнено у запас Збройних Сил з 31.05.2015р.
Відповідно до наявного у матеріалах справи Витягу з наказу начальника ГУМВС України в Одеській області від 29.05.2015р. №321 о/с вислуга років ОСОБА_1 на день звільнення у календарному обчисленні становить 22 роки 04 місяці 04 дні.
Пунктами 1, 3 частини 1 статті 5 Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист» від 24.03.1998р. №203/98-ВР (зі змінами та доповненнями) передбачено, що ветеранами військової служби, ветеранами органів внутрішніх справ, ветеранами податкової міліції, ветеранами державної пожежної охорони, ветеранами Державної кримінально-виконавчої служби України, ветеранами служби цивільного захисту, ветеранами Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України визнаються громадяни України: які бездоганно прослужили на військовій службі, в органах внутрішніх справ, податковій міліції, державній пожежній охороні, Державній кримінально-виконавчій службі України, органах і підрозділах цивільного захисту, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України 25 і більше років у календарному або 30 та більше років у пільговому обчисленні (з яких не менше 20 років становить вислуга у календарному обчисленні) і звільнені в запас або у відставку відповідно до законодавства України або колишнього Союзу РСР чи держав СНД; інваліди I та II групи, інвалідність яких настала внаслідок захворювання, одержаного в період проходження військової служби і служби в органах внутрішніх справ, Національній поліції, податковій міліції, державній пожежній охороні, Державній кримінально-виконавчій службі України, органах і підрозділах цивільного захисту, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, і які мають вислугу військової служби і служби в органах внутрішніх справ, Національній поліції, державній пожежній охороні, Державній кримінально-виконавчій службі України, органах і підрозділах цивільного захисту, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України 20 років і більше.
Таким чином, з аналізу наведених вище законодавчих приписів вбачається, що ветеранами органів внутрішніх справ визнаються особи за умови наявності наступних фактів: громадянство України; бездоганна служба; 25 і більше років вислуги у календарному або 30 та більше років у пільговому обчисленні (з яких не менше 20 років становить вислуга у календарному обчисленні); звільнення в запас або у відставку (а) відповідно до законодавства України, (б) відповідно до законодавства колишнього Союзу РСР, (в) відповідно до законодавства держав СНД».
Відповідно до статті 10 Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист» ветеранам військової служби, ветеранам органів внутрішніх справ, ветеранам податкової міліції, ветеранам державної пожежної охорони, ветеранам Державної кримінально-виконавчої служби України, ветеранам служби цивільного захисту, ветеранам Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України вручаються посвідчення та нагрудні знаки.
Зразки посвідчень, нагрудних знаків та порядок їх виготовлення і вручення визначаються Кабінетом Міністрів України.
Згідно з частиною 1 статті 17 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992р. №2262-XII (зі змінами та доповненнями) особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби і військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах "б"-"д" статті 1-2 цього Закону, які мають право на пенсію за цим Законом, до вислуги років для призначення пенсії, серед іншого, зараховуються: військова служба; служба в органах внутрішніх справ, поліції, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції, Державній кримінально-виконавчій службі України на посадах начальницького і рядового складу з дня призначення на відповідну посаду.
Частиною 2 статті 17 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» передбачено, що до вислуги років особам офіцерського складу, особам середнього, старшого та вищого начальницького складу органів внутрішніх справ, державної пожежної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції чи Державної кримінально-виконавчої служби України при призначенні пенсії на умовах цього Закону додатково зараховується час їхнього навчання (незалежно від форми навчання) у цивільних вищих навчальних закладах, а також в інших навчальних закладах, після закінчення яких присвоюється офіцерське (спеціальне) звання, до вступу на військову службу, службу до органів внутрішніх справ, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції чи Державної кримінально-виконавчої служби України або призначення на відповідну посаду в межах до п'яти років із розрахунку один рік навчання за шість місяців служби.
Відповідно до пункту 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992р. №393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей» до вислуги років особам офіцерського складу Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Цивільної оборони України та інших військових формувань, створених Верховною Радою України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки, Державної спеціальної служби транспорту, а також особам середнього, старшого і вищого начальницького складу органів внутрішніх справ, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, Державної інспекції техногенної безпеки та Державної кримінально-виконавчої служби України при призначенні пенсій згідно з пунктом "а" статті 12 закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ" додатково зараховується час їхнього навчання (у тому числі заочно) у цивільних вищих навчальних закладах, а також у інших навчальних закладах, після закінчення яких присвоюється офіцерське звання, до вступу на військову службу або призначення на відповідну посаду в межах до п'яти років із розрахунку - один рік за шість місяців.
Таким чином, із системного аналізу вищенаведених законодавчих приписів вбачається, що до вислуги років на службі в органах внутрішніх справ в календарному обчисленні включається період навчання не у будь-яких цивільних вищих навчальних закладах, а також у інших навчальних закладах, а лише період навчання у цивільних вищих навчальних закладах, а також у інших навчальних закладах, після закінчення яких присвоюється офіцерське звання до вступу на військову службу або призначення на відповідну посаду в межах до п'яти років із розрахунку один рік за шість місяців.
Між тим, як з'ясовано судом, жодних доказів на підтвердження того, що після закінчення Одеського державного університету ім.І.І.Мечникова, до вступу на військову службу або призначення на відповідну посаду, ОСОБА_1 було присвоєно офіцерське звання, позивачем суду не надано, а відтак, враховуючи особливий статус осіб, які проходять службу в органах внутрішніх справ, суд дійшов висновку, що сам факт навчання ОСОБА_1 в Одеському державному університеті ім.І.І.Мечникова не є достатньою законодавчо передбаченою підставою для зарахування періоду такого навчання до вислуги років (як календарної, так і пільгової), котра дає право на отримання статусу ветерана органів внутрішніх справ.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у Постанові від 14.08.2019р. у справі №805/2337/16-а.
Відтак, враховуючи вище окреслене, суд дійшов висновку щодо відсутності законодавчо передбачених підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про визнання протиправним Рішення Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області, оформлене листом №33/Р-41 від 22.05.2019р., про відмову у визнанні ОСОБА_1 ветераном внутрішніх справ України та надання статусу “Ветерана органів внутрішніх справ”; зобов'язання Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області визнати ОСОБА_1 ветераном внутрішніх справ України на підставі п.1 ч.1 ст.5 Закону України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист", та видати відповідне посвідчення і нагрудний знак "Ветеран органів внутрішніх справ".
При цьому, судом відхиляються, та не приймаються до уваги посилання позивача - ОСОБА_1 на наявність у неї необхідної вислуги років на службі в органах внутрішніх для визнання її ветераном внутрішніх справ України та надання статусу “Ветерана органів внутрішніх справ”, оскільки як встановлено судом, та зазначено вище, сам факт навчання ОСОБА_1 в Одеському державному університеті ім.І.І.Мечникова не є достатньою законодавчо передбаченою підставою для зарахування періоду такого навчання до вислуги років (як календарної, так і пільгової), яка б свідчила про наявність права на отримання статусу ветерана органів внутрішніх справ.
Не заслуговують на увагу суду також твердження ОСОБА_1 , що положення пунктів 1, 3 частини 1 статті 5 Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист» не містять вимог про наявність календарної або пільгової вислуги служби для надання статусу ветерана внутрішніх справ, а містить лише вимоги про наявність вислуги служби в органах внутрішніх справ 20 років і більше, оскільки стаття 5 Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист» чітко передбачає наявність 20 років календарної вислуги, та не містить, при цьому, жодних виключень.
Вищевикладене спростовує твердження позивача, наведені у позовній заяві.
Згідно з ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 1 статті 72 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтю 73 КАС України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Відповідно до статей 74-76 КАС України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно зі ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Відтак, беручи до уваги наведене, та оцінюючи надані сторонами по справі письмові докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області, Територіального медичного об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Одеській області про визнання протиправним Рішення, оформленого листом №33/Р-41 від 22.05.2019р., щодо відмови у визнанні ветераном внутрішніх справ України та надання статусу “Ветерана органів внутрішніх справ”; зобов'язання визнати ветераном внутрішніх справ України на підставі п.1 ч.1 ст.5 Закону України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист", та видати відповідне посвідчення і нагрудний знак "Ветеран органів внутрішніх справ", не обґрунтовані, документально не підтверджені, не ґрунтуються на положеннях чинного законодавства, отже задоволенню не підлягають.
Керуючись ст.ст.72-76, 139, ч.9 ст.205, ст.ст.241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області (65014, м.Одеса, вул.Єврейська,12), Територіального медичного об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Одеській області (65044, м.Одеса, пров.Каркашадзе,3) про визнання протиправним Рішення, оформленого листом №33/Р-41 від 22.05.2019р., щодо відмови у визнанні ветераном внутрішніх справ України та надання статусу “Ветерана органів внутрішніх справ”; зобов'язання визнати ветераном внутрішніх справ України на підставі п.1 ч.1 ст.5 Закону України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист", та видати відповідне посвідчення і нагрудний знак "Ветеран органів внутрішніх справ", відмовити.
Рішення суду може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст.ст.293,295 КАС України.
Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст.255 КАС України.
Суддя Харченко Ю.В.
.