Справа № 420/4825/19
05 листопада 2019 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Потоцької Н.В.
за участі секретаря Захарчук О.В.
представника позивача ОСОБА_1 П ОСОБА_2
представників відповідача не з'явився
представника третьої особи не з'явився
розглянувши за правилами загального позовного провадження (у відкритому судовому засіданні по суті) справу за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Департаменту архітектури та містобудування Одеської міської ради, третя особа: Управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради про визнання протиправними та скасування наказів від 11.05.2019 року та 10.07.2019 року,
В провадженні Одеського окружного адміністративного суду знаходиться справа за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Департаменту архітектури та містобудування Одеської міської ради, третя особа: Управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради в якому позивач, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просить:
визнати протиправним та скасувати наказ Департаменту архітектури та містобудування Одеської міської ради «Про анулювання паспорту прив'язки групи тимчасових пересувних літніх майданчиків від 09.01.2018 року №01-08/10 за адресою: м АДРЕСА_1 , заявник ФОП ОСОБА_3 » від 11.05.2019 року №01-08/10;
визнати протиправним та скасувати наказ Департаменту архітектури та містобудування Одеської міської ради «Про анулювання паспорту прив'язки групи тимчасових пересувних літніх майданчиків від 09.01.2018 року №01-08/10 за адресою: АДРЕСА_1 , заявник ФОП ОСОБА_3 » від 10.07.2019 року №01-08/10.
Позовні вимоги обґрунтовані наступним.
Підстав для прийняття Відповідачем Наказу «Про анулювання паспорту прив'язки групи тимчасових пересувних літніх майданчиків від 09.01.2018р. №01-08/10, за адресою: АДРЕСА_1 , заявник: ФОП ОСОБА_3 » від 11.05.2019р. № 01-08/10 не було так, як на час прийняття даного наказу Договір ТС-36/18 від 22.01.2018р. не припинив свою дію та у Позивача не було заборгованості по цьому Договору, що підтверджено листом від 13.08.2019р. вих. №1654/0117.
Таким чином, дії Відповідача щодо прийняття Наказу «Про анулювання паспорту прив'язки групи тимчасових пересувних літніх майданчиків від 09.01.2018р. №01-08/10, за адресою: АДРЕСА_1 , заявник: ФОП ОСОБА_3 » від 11.05.2019р. № 01-08/10 є протиправними, а отже прийняте дане рішення (наказ) є незаконним та підлягає скасуванню.
Також є протиправним і наказ Департаменту ДАБІ ОМР «Про анулювання паспорту прив'язки групи тимчасових пересувних літніх майданчиків від 09.01.2018 року №01-08/10 за адресою: АДРЕСА_1 , заявник ФОП ОСОБА_3 » від 10.07.2019 року №01-08/10, оскільки група ТС не має кріплення до фасаду будинку, що підтверджується самим паспортом прив'язки.
Процесуальні дії
Ухвалою суду від 16.08.2019 року відкрито провадження по справі в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 12.09.2019 року.
Згідно ст.162 КАС України відповідачу встановлено п'ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження для подання відзиву на позовну заяву.
Ухвалу про відкриття провадження по справі отримано Департаментом ДАБІ ОМР 28.08.2019 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення за трек-номером 6508204760360.
Строк надання відзиву з моменту отримання ухвали сплив 12.09.2019 року. У встановлений ухвалою строк Департаментом ДАБІ ОМР відзив не надано.
У підготовчому засіданні 27.09.2019 року судом прийнято до розгляду заяву позивача про збільшення позовних вимог та залучено у якості третьої особи по справі - Управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів.
Заява про збільшення позовних вимог отримана відповідачем (Департаментом ДАБІ ОМР) 30.09.2019 року, що підтверджується транспортною накладною кур'єрської доставки FedEx.
Заява про збільшення позовних вимог отримана третьою особою (Управлінням розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів) 01.10.2019 року, що підтверджується штампом канцелярії Управління.
Строк для подання відзиву Департаментом ДАБІ ОМР сплив 15.10.2019 року. Відзив не подано.
Пояснень Управлінням розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів не подано.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.
Департаментом архітектури та містобудування ОМР (далі - Департамент ДАБІ ОМР) видано фізичній особі-підприємцю ОСОБА_4 Ганні Володимирівні (далі - ФОП Кіщун Г.В.) паспорт прив'язки групи тимчасових пересувних літніх майданчиків (загальна площа твердого покриття - 112,08 кв.м) за адресою: АДРЕСА_1 від 09.01.2018р., реєстраційний номер 01-08/10. Строк Паспорту прив'язки визначено до 28.12.2022 року.
11.05.2019 року Департаментом ДАБІ ОМР прийнято наказ від 11.05.2019р. № 01-08/10 «Про анулювання паспорту прив'язки групи тимчасових пересувних літніх майданчиків від 09.01.2018 року №01-08/10 за адресою: м АДРЕСА_1 , заявник ФОП ОСОБА_3 », винесеним на підставі листа Управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради від 08.05.2019р. №0113/1018/в щодо анулювання паспорта прив'язки групи тимчасових пересувних літніх майданчиків.
Відповідно до листа Управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради від 08.05.2019р. №0113/1018/в, підставою для анулювання Паспорта прив'язки є розірвання в односторонньому порядку Уповноваженим органом (Уповноважений орган - Управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради) договору ТС-36/18 від 22.01.2018р. у зв'язку із заборгованістю згідно пункту 3.1.2 Договору.
З метою повного та всебічного з'ясування обставив, що стали підставою для прийняття оскаржуваного Наказу від 11.05.2019р. № 01-08/10, на адресу Управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради було направлено адвокатський запит від 08.08.2019р. №3 про надання інформації щодо дії Договору ТС-36/18 від 22.01.2018р.
З отриманої відповіді (лист від 13.08.2019р. вих. №1654/0117) вбачається, що Управлінням розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради розірвано договір № ТС-36/18 від 22.01,2018р. з 24.07.2019р. на підставі наказу Департаменту ДАБІ ОМР від 10.07.2019р. про анулювання паспорту прив'язки. Також Управлінням зазначено, що заборгованість по Договору ТС-36/18 від 22.01.2018р. відсутня.
Також, з отриманої відповіді від Управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради (лист від 13.08.2019р. вих. №1654/0117) Позивачу стало відомо про наявність ще одного рішення (наказу) від 10.07.2019 року № 01-08/10 «Про анулювання паспорту прив'язки групи тимчасових пересувних літніх майданчиків від 09.01.2018р. №01-08/10, за адресою: АДРЕСА_1 , заявник: ФОП ОСОБА_3 » прийнятого Відповідачем.
12 вересня 2019 року на адресу Відповідача направлено адвокатський запит від 12.09.2019р. №4 про надання інформації, а саме даним запитом витребувано копії наказу «Про анулювання паспорту прив'язки групи тимчасових пересувних літніх майданчиків від 09.01.2018р. №01-08/10, за адресою: АДРЕСА_1 , заявник: ФОП ОСОБА_3 » від 11.05.2019р. та від 10.07.2019р. та копії документів на підставі яких були прийнятті ці рішення (накази).
З отриманої відповіді (лист Департаменту ДАБІ ОМР від 20.09.2019р. №01-15/317п) вбачається, що підставою для прийняття Наказу від 10.07.2019р. №01-08/10 «Про анулювання паспорту прив'язки групи тимчасових пересувних літніх майданчиків від 09.01.2018р. №01-08/10, за адресою: АДРЕСА_1 , заявник: ФОП ОСОБА_3 » є лист Управляння розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради від 09.07.2019р. №01113/1440/в щодо анулювання паспорта прив'язки групи тимчасових пересувних літніх майданчиків.
Підставою для анулювання Паспорту прив'язки є акт обстеження ТС від 09.07.2019 року, яким встановлено, що користувачем надано недостовірну інформацію, а саме згідно паспорту прив'язки конструкції групи ТС виконуються без кріплення до фасаду будівлі, однак фактично вказана група ТС закріплена до фасаду будинку.
РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й ВИСНОВКИ СУДУ.
Стаття 19 Конституції України.
Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Суд перевіряє дії відповідача на відповідність вимогам ч.2-3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
У «Науковому висновку щодо меж дискреційного повноваження суб'єкта владних повноважень та судового контролю за його реалізацією», опублікованому на офіційному сайті Верховного Суду, зазначено, що «дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи без діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі».
Конституція України (в редакції станом на 30.09.2016 року) містить статтю 124 «…Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.», яка визначає можливість судового захисту за наявності юридичного спору.
Підставами юридичного спору в даній справі стало прийняття Департаментом архітектури та містобудування Одеської міської ради наказів від 11.05.2019 року №01-08/10 та від 10.07.2019 року №01-08/10 «Про анулювання паспорту прив'язки групи тимчасових пересувних літніх майданчиків від 09.01.2018 року №01-08/10 за адресою: м. Одеса АДРЕСА_2 . АДРЕСА_1 11-А, заявник ФОП Кіщун ОСОБА_5 », які, на думку позивача, є протиправними та підлягають скасуванню.
Судовий захист є одним із найефективніших правових засобів захисту інтересів фізичних та юридичних осіб. Неправомірні рішення, дії чи бездіяльність посадових осіб органів місцевого самоврядування, прийняті з порушенням прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, можуть бути оскаржені відповідно до ч. 2 ст. 55 Конституції України та ст. 5 КАС України в порядку адміністративного судочинства.
Відповідно до ст. 6 Конвенції «Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення».
Перевіривши доводи позовної заяви щодо порушення норм матеріального права, суд враховує, що у подібній категорії справ вже висловлював правову позицію Верховний Суд у постановах від 24 квітня 2018 року у справі №405/1317/15-а, від 10 жовтня 2018 року у справі №373/2346/16-а.
Зокрема, положеннями ст.28 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що тимчасова споруда торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності - одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту.
Тимчасова споруда для здійснення підприємницької діяльності може мати закрите приміщення для тимчасового перебування людей (павільйон площею не більше 30 квадратних метрів по зовнішньому контуру) або не мати такого приміщення.
Розміщення малих архітектурних форм здійснюється відповідно до Закону України «Про благоустрій населених пунктів».
Розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування.
Механізм розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, в тому числі і отримання паспорта прив'язки тимчасових споруд та умови анулювання дії паспорту прив'язки тимчасових споруд, визначено Порядком розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, затвердженим наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України № 244 від 21.10.2011, який є спеціальним нормативним актом, що регулює спірні правовідносини.
В рішенні Конституційного Суду України від 13 червня 2019 року №5-р/2019 зазначено, що Конституція України містить низку фундаментальних щодо здійснення державної влади положень, за якими: права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави; держава відповідає перед людиною за свою діяльність; утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави (частина друга статті 3); ніхто не може узурпувати державну владу (частина четверта статті 5); державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову; органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією України межах і відповідно до законів України (стаття 6); в Україні визнається і діє принцип верховенства права; Конституція України має найвищу юридичну силу; закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй; норми Конституції є нормами прямої дії (стаття 8); органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина друга статті 19).
Як зазначено у цьому ж рішенні Конституційного Суду України названі конституційні приписи перебувають у взаємозв'язку, відображають фундаментальне положення конституціоналізму щодо необхідності обмеження державної влади з метою забезпечення прав і свобод людини та зобов'язують наділених державною владою суб'єктів діяти виключно відповідно до усталених Конституцією України цілей їх утворення.
Засаднича вимога правовладдя полягає в тому, що повноваження органів публічної влади має бути визначено приписами права. Позаяк законність висунуто щодо дій посадовців публічної влади, вона так само вимагає, щоб посадовці мали дозвіл на вчинення дії та в наступному діяли в межах повноважень, наданих їм, і як наслідок - дотримувалися процесових і матеріальних приписів права (пункт 45 коментаря до документа Венеційської комісії «Мірило правовладдя» (2017 року), який ухвалено Венеційською комісією на 106 пленарному засіданні (Венеція, 11-12 березня 2016 року)).
Як зазначено у постанові Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі №826/16495/17 потреба у визначеності не означає, що органові, який ухвалює рішення, не повинні надаватись дискреційні повноваження (де це необхідно) за умови наявності процедур, що унеможливлюють зловживання ними. У цьому контексті закон, яким надаються дискреційні повноваження певному державному органові, повинен вказати чітко і зрозуміло на обсяг такої дискреції. Не відповідатиме верховенству права, якщо надана законом виконавчій владі дискреція матиме характер необмеженої влади. Отже, закон повинен вказати на обсяг будь-якої такої дискреції та на спосіб її здійснення із достатньою чіткістю, аби особа мала змогу відповідним чином захистити себе від свавільних дій…
Правова процедура (fair procedure - справедлива процедура) є складовою принципу законності та принципу верховенства права і передбачає правові вимоги до належного прийняття актів органами публічної влади.
Правова процедура анулювання дії паспорту прив'язки тимчасових споруд встановлює чітку послідовність дій проведення такої перевірки із зазначенням способів та методів її здійснення, підстав та порядку.
Принцип легітимних очікувань виражає ідею, що органи публічної влади повинні не лише додержуватися приписів актів права, а й своїх обіцянок та пробуджених очікувань. Згідно з доктриною легітимних очікувань - ті хто чинить добросовісно на підставі права, яким воно є, не повинне відчувати краху надій щодо своїх легітимних очікувань (пункт 61 коментаря до документа Венеційської комісії « ОСОБА_6 правовладдя» (2017 року), який ухвалено Венеційською комісією на 106 пленарному засіданні (Венеція, 11-12 березня 2016 року))».
На думку суду така «правова процедура» була порушена, оскільки Відповідач, приймаючи наказ «Про анулювання паспорту прив'язки групи тимчасових пересувних літніх майданчиків від 09.01.2018 року №01-08/10 за адресою: м. АДРЕСА_1 11-А, заявник ФОП ОСОБА_3 » від 11.05.2019 року №01-08/10 послуговувався листом Управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради від 08.05.2019р. №0113/1018/в якому зазначено про порушення пункту 3.1.2 Договору ТС-36/18 від 22.01.2018р, тобто наявність заборгованості.
Однак, листом від 13.08.2019р. вих. №1654/0117 Управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради повідомило позивача про відсутність заборгованості.
Отже, підстави для прийняття наказу «Про анулювання паспорту прив'язки групи тимчасових пересувних літніх майданчиків від 09.01.2018 року №01-08/10 за адресою: АДРЕСА_1 , заявник ФОП ОСОБА_3 » від 11.05.2019 року №01-08/10 відсутні, а тому, він є протиправним та підлягає скасуванню
Разом з цим, відповідачем прийнято другий наказ «Про анулювання паспорту прив'язки групи тимчасових пересувних літніх майданчиків від 09.01.2018 року №01-08/10 за адресою: АДРЕСА_1 , заявник ФОП ОСОБА_3 » від 10.07.2019 року №01-08/10.
Підставою для анулювання Паспорту прив'язки зазначено акт обстеження ТС від 09.07.2019 року, яким нібито встановлено, що користувачем надано недостовірну інформацію, а саме згідно паспорту прив'язки конструкції групи ТС виконуються без кріплення до фасаду будівлі, однак фактично вказана група ТС закріплена до фасаду будинку.
Як визначено ч.2 ст.77 КАСУ, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
При цьому, ч.4 ст. 159 КАСУ встановлено, що подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
Аналіз вказаних норм свідчить про те, що відповідач (суб'єкт владних повноважень) зобов'язаний доводити правомірність свого рішення. Висловлення правової позиції учасниками справи здійснюється у заявах по суті справи, зокрема, відповідачем у відзиві.
Оскільки законодавець передбачив наслідки неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов у вигляді кваліфікації судом як визнання позову, суд дійшов висновку, що відповідач по справі визнав вимоги позивача.
Крім цього, як зазначено відповідачем у наказі «Про анулювання паспорту прив'язки групи тимчасових пересувних літніх майданчиків від 09.01.2018 року №01-08/10 за адресою: АДРЕСА_1 , заявник ФОП ОСОБА_3 » від 10.07.2019 року №01-08/10 підставою для його прийняття став акт обстеження ТС від 09.07.2019 року, який також до суду не надано.
Відтак, неможливо встановити правомірність складення такого акту та його достовірність як доказу.
Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
На підставі доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про протиправність наказів відповідача та їх скасування.
Згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Згідно зі ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Керуючись ст. ст. 12, 242, 246, 250, 251, 255, 295, 297 КАС України, суд,
Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Департаменту архітектури та містобудування Одеської міської ради, третя особа: Управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради про визнання протиправними та скасування наказів від 11.05.2019 року та 10.07.2019 року - задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати наказ Департаменту архітектури та містобудування Одеської міської ради «Про анулювання паспорту прив'язки групи тимчасових пересувних літніх майданчиків від 09.01.2018 року №01-08/10 за адресою: м АДРЕСА_1 , заявник ФОП ОСОБА_3 » від 11.05.2019 року №01-08/10.
Визнати протиправним та скасувати наказ Департаменту архітектури та містобудування Одеської міської ради «Про анулювання паспорту прив'язки групи тимчасових пересувних літніх майданчиків від 09.01.2018 року №01-08/10 за адресою: АДРЕСА_1 , заявник ФОП ОСОБА_3 » від 10.07.2019 року №01-08/10.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Пунктом 15.5 розділу VII Перехідні положення КАС України від 03 жовтня 2017 року визначено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи зберігаються порядок подачі апеляційних скарг та направлення їх до суду апеляційної інстанції, встановлені Кодексом адміністративного судочинства України від 06 липня 2005 року.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.
Головуючий суддя Потоцька Н.В.
.