Україна
Донецький окружний адміністративний суд
15 листопада 2019 р. Справа№200/8443/19-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Ушенка С.В., розглянувши у письмовому провадженні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ) до Великоновосілківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (ЄДРПОУ 42171290; 85500, Донецька область, смт. Велика Новосілка, вул. Центральна, буд. 103) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Великоновосілківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправними дій щодо припинення виплати пенсії за віком з 01.03.2016 по 01.07.2018 і з 01.02.2019 та зобов'язання нарахувати та виплатити пенсію за віком з 01.03.2016 по 01.07.2018 і з 01.02.2019.
В обґрунтування позову посилається на те, що вона є пенсіонером за віком та внутрішньо переміщеною особою і, відповідно до довідки від 09.01.2018 №0000453336, як внутрішньо переміщена особа зареєстрована у смт. Велика Новосілка Донецької області. Однак, відповідачем припинено їй виплату пенсії з причин непідтвердження місця її проживання, що є порушенням діючого законодавства та її конституційних прав.
В матеріалах справи наявний відзив відповідача на адміністративний позов, вмотивований тим, що позивачу припинено виплату пенсії з 12.02.2019 на підставі листа Управління соціального захисту населення Великоновосілківської райдержадміністрації від 08.02.2019 № 05/667. Позивач взятий на облік до Великоновосілківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області 09.01.2018, відповідно до його заяви про виплату пенсії, і йому розпочато виплату пенсії. Причини, які призвели до припинення виплати пенсії позивачеві до дати звернення, відповідачу не відомі. Відповідач зазначив, що відповідно до Постанови КМУ № 637 від 05.11.2014 суми пенсій, які не виплачено за період до місяця їх відновлення, обліковуються в органі, що здійснює пенсійні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України. Суми пенсій, які не виплачені за вказаний період, будуть виплачені згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 № 365 “Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам”, у зв'язку з чим відповідач просить у задоволенні позовних вимог відмовити.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 09.07.2019 відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи ( у порядку письмового провадження).
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 30.08.2019 позовну заяву ОСОБА_1 до Великоновосілківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 24.09.2019.
24.09.2019 підготовче провадження відкладено на 24.10.2019.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 24.10.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 12.11.2019.
У судове засідання учасники справи не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Відповідно до частини 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
З огляду на зазначене, оскільки у судове засідання не прибули представники сторін, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи без участі сторін в порядку письмового провадження.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серії НОМЕР_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ,зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання АДРЕСА_2 , є внутрішньо переміщеною особою, пенсіонером та отримує пенсію за віком.
Відповідач в даних правовідносинах є суб'єктом владних повноважень у відповідності до приписів п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України.
Судом встановлено, що позивачеві призупинено виплату пенсії з 01.03.2016 під час її знаходження на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України у м. Ізюм Харківської області.
З січня 2018 року позивач знаходиться на обліку у Великоновосілківському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Донецької області, розпорядженням якого від 31.01.2018 позивачеві призначено/відновлено виплату пенсії (а.с. 27). Однак виплату пенсії розпочато з липня 2018 року.
Відповідно до розпорядження Великоновосілківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 12.02.2019 з лютого 2019 року призупинено виплату пенсії ОСОБА_2 у зв'язку із скасуванням довідки внутрішньо переміщеної особи ( а.с.28).
Проаналізувавши встановлені обставини справи та норми законодавства України, яке регулює спірні правовідносини, суд вважає позовну заяву такою, що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Право на соціальний захист, а саме на отримання пенсії, гарантовано Конституцією України та чинними нормативно-правовими актами України.
Згідно статті 46 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Статтею 8 Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” (далі - Закон № 1058-ІV) передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
Стаття 4 Закону № 1058-ІV визначає складові законодавства про пенсійне забезпечення в Україні, яке базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, Законів України "Про недержавне пенсійне забезпечення", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.
Виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.
Підстави для припинення виплати пенсії за рішенням органу Пенсійного фонду передбачені частиною 1 статті 49 Закону 1058-ІV, а саме: якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України (положення пункту 2 частини першої статті 49 втратили чинність, як такі, що є неконституційними на підставі Рішення Конституційного Суду № 25-рп/2009 від 07.10.2009); у разі смерті пенсіонера; у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; в інших випадках, передбачених законом.
Отже, Законом № 1058-ІV не передбачено такої підстави припинення виплати пенсії, як скасування довідки внутрішньо переміщеної особи. Відповідач при прийнятті рішення про припинення виплати пенсії з лютого 2019 року не послався на Закон і його норму, що передбачає таке припинення, тобто не вказав, яка з обставин, визначених наведеною нормою Закону, стала підставою для невиплати позивачу пенсії.
Посилання представника Управління на положення постанови Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 № 509 “Про облік внутрішньо переміщених осіб”, постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 року № 637 “Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам” та “Порядок призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам” і “Порядок здійснення контролю за їх проведенням”, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 № 365, положення постанови Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 № 335 “Про внесення змін до Постанови Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 № 365”, суд не приймає до уваги з огляду на те, що вказані постанови є підзаконними нормативно-правовими актами, які мають нижчу юридичну силу ніж Закон, які значно звужують встановлене законодавством право на отримання пенсії позивачем, а тому право позивача на отримання пенсії було безпідставно порушено відповідачем.
Отже, зазначені відповідачем підстави не є належними для припинення пенсійних виплат в розумінні статті 49 Закону № 1058.
За таких обставин суд, виходячи з пріоритетності правових норм, застосовує вимоги ст.49 Закону України “Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування” та не приймає до уваги доводи відповідача щодо необхідності застосування норм постанов Кабінету Міністрів України.
Відповідно до встановлених у справі обставин, суд приходить до висновку, що нездійснення відповідачем нарахування та виплати позивачу пенсії з 01.03.2016 по 30.06.2018, та з 01.02.2019 є безпідставним та протиправним.
Крім того, у відповідності до вимог ч. 2 ст. 9 КАС України, враховуючи протиправність розпорядження відповідача від 12.02.2019, з метою ефективного захисту прав та інтересів позивача, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог і визнати протиправними вказане розпорядження, а також дії Великоновосілківського ОУ ПФУ Донецької області щодо ненарахувати та невиплатити позивачеві пенсії за період з 01.03.2016 по 31.06.2018 та з 01.02.2019.
При цьому суд зазначає, що оскільки виплату пенсії позивачеві з 01.03.2016 припинило УПФУ в м. Ізюм Харківської області, позовні вимоги про визнання протиправними дій Великоновосілківського ОУ ПФУ Донецької області щодо припинення виплати пенсії з 01.03.2016 по 31.12.2017, тобто по час взяття позивача на облік відповідачем, задоволенню не підлягають, оскільки зазначене УПФУ не є відповідачем у справі.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Суд зазначає, що відповідач, припиняючи виплату пенсії позивачеві, діяв у спосіб, не передбачений законодавством України.
Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд у рішенні від 03.05.2018 у зразковій справі № 805/402/18, яке, у відповідності до постанови Великої Палати Верховного Суду, набрало законної сили 04.09.2018.
У відповідності до приписів ч. 3 ст. 291 КАС України, при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.
Отже, оскільки дана адміністративна справа є типовою, суд, при ухваленні рішення враховує правові висновки Верховного Суду, викладені у вищевказаному рішенні за результатами розгляду зазначеної зразкової справи.
Крім того, відповідно до частини 2 статті 2 Закону України “Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні”, реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не може бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.
Відповідно до ст. 47 Закону № 1058-ІV, пенсія виплачується щомісяця у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.
Згідно з п. 6 Порядку виплати пенсій та грошової допомоги через поточні рахунки в банках, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.1999 №1596, одержувачі самостійно вибирають уповноважений банк для відкриття поточного рахунка. Для внутрішньо переміщених осіб, які перебувають на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 року № 509, уповноваженим банком є АТ Ощадбанк.
Крім того, суд звертає увагу, що відповідно до постанови КМУ від 13 вересня 2017 року № 689 “Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України” встановлено, що призначення та продовження виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг, субсидій та пільг за рахунок коштів Державного бюджету та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування внутрішньо переміщеним особам здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 р. № 509. Виплата (продовження виплати) пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення (далі - соціальні виплати), що призначені зазначеним особам, проводиться через рахунки та мережу установ і пристроїв Публічного акціонерного товариства “Державний ощадний банк України” з можливістю отримання готівкових коштів і проведення безготівкових операцій через мережу установ і пристроїв будь-яких банків тільки на території, де органи державної влади здійснюють свої повноваження.
Право на отримання пенсії є конституційною гарантією. Суми пенсії є власністю позивача, оскільки з його заробітної плати протягом трудової діяльності здійснювалися утримання (страхові внески) з метою подальшої їх виплати у вигляді пенсії при досягненні особою пенсійного віку та набуття страхового трудового стажу.
Судом враховані положення статті 1 Конвенції, Статті 1 Додаткового протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Париж, 20.III.1952), яка передбачає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права, положення Статті 14 Конвенції якою визначено, що користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою.
У справі “Ілашку та інші проти Молдови та Росії” ЄСПЛ, задовольняючи позов щодо Молдови, визнав, що Уряд Молдови, який є єдиним законним Урядом Республіки Молдова за міжнародним правом, не здійснював влади над частиною своєї території, яка перебуває під ефективним контролем “Молдавської Республіки Придністров'я” (МРП). Однак, навіть за відсутності ефективного контролю над Придністровським регіоном, Молдова, все ж таки, має позитивне зобов'язання за статтею 1 Конвенції вжити заходів, у рамках своєї влади та відповідно до міжнародного права, для захисту гарантованих Конвенцією прав заявників.
У пункті 333 цього рішення ЄСПЛ зазначив: “Суд вважає, що коли держава не може забезпечити дію своєї влади на частині своєї території відповідно фактичній ситуації (наприклад, сепаратиський режим, військова окупація), держава не перестає нести відповідальність та здійснювати юрисдикцію. Вона повинна усіма доступними дипломатичними та правовими засобами із залученням іноземних держав та міжнародних організацій продовжувати гарантувати права та свободи, передбачені Конвенцією”.
Згідно із ч. 1 і ч. 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено правомірність дій та рішення щодо не нарахування та припинення виплати пенсії за віком позивачеві, а отже позов підлягає частковому задоволенню.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 371 КАС України, негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.
Стосовно розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою суду від 10 вересня 2019 року позивачеві відстрочено сплату судового збору до ухвалення рішення у справі.
Частиною 2 ст. 133 КАС України визначено, якщо у строк, встановлений судом, судові витрати не будуть оплачені, позовна заява залишається без розгляду або витрати розподіляються між сторонами відповідно до судового рішення у справі, якщо сплату судових витрат розстрочено або відстрочено до ухвалення судового рішення у справі.
Відповідно до пп. 1 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України “Про судовий збір” від 08.07.2011 №3674-VI, розмір ставки судового збору за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано, зокрема, фізичною особою становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно ч. 1 ст. 4 Закону України “Про судовий збір”, судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2019 рік" від 23 листопада 2018 року №2629-VIII визначено, що прожитковий мінімум для працездатних осіб, у місячному розмірі станом на 1 січня 2019 року становить 1921 грн.
Частиною 8 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у випадку якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Таким чином, суд вважає за можливе покласти судові витрати, пов'язані з розглядом цієї справи, на відповідача, оскільки спір виник внаслідок його неправильних дій.
Враховуючи наведене вище, судовий збір у сумі 768,40 грн. підлягає стягненню на користь Державного бюджету за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст.ст. 9, 77, 133, 139, 242, 244-250, 255, 262, 295, 297, 371, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ) до Великоновосілківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (ЄДРПОУ 42171290; 85500, Донецька область, смт. Велика Новосілка, вул. Центральна, буд. 103) - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Великоновосілківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (ЄДРПОУ 42171290; 85500, Донецька область, смт. Велика Новосілка, вул. Центральна, буд. 103) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ) пенсії за період з 01.03.2016 по 30.06.2018 та з 01.02.2019.
Визнати протиправними дії Великоновосілківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (ЄДРПОУ 42171290; 85500, Донецька область, смт. Велика Новосілка, вул. Центральна, буд. 103) щодо припинення виплати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ) пенсії за період з 01.03.2016 по 30.06.2018 та з 01.02.2019.
Визнати протиправним та скасувати розпорядження Великоновосілківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (ЄДРПОУ 42171290; 85500, Донецька область, смт. Велика Новосілка, вул. Центральна, буд. 103) від 12.02.2019 щодо призупинення виплати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ) пенсії з 01.02.2019.
Зобов'язати Великоновосілківське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області (ЄДРПОУ 42171290; 85500, Донецька область, смт. Велика Новосілка, вул. Центральна, буд. 103) здійснити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ) нарахування та виплату пенсії за період з 01.03.2016 по 30.06.2018 та з 01.02.2019.
Стягнути з Великоновосілківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (ЄДРПОУ 42171290; 85500, Донецька область, смт. Велика Новосілка, вул. Центральна, буд. 103) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь спеціального фонду Державного бюджету України (стягувач - Державна судова адміністрація України) за наступними реквізитами: отримувач коштів: ГУК у м.Києві/м.Київ/ 22030106, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача : UA798999980000031211256026001, код класифікації доходів бюджету :22030106, судовий збір у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп.
Звернути до негайного виконання рішення суду в частині виплати ОСОБА_1 пенсії за один місяць.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 15 листопада 2019 року.
Суддя С.В. Ушенко