Україна
Донецький окружний адміністративний суд
15 листопада 2019 р. Справа№200/11925/19-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Зеленова А.С., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 до Лівобережний районного відділу у місті Маріуполі Управління державної міграційної служби України в Донецькій області, Головного Управління Державної міграційної служби України в Донецькій області про визнання протиправною відмову, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_3 (далі - позивач), яка діє в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 , звернулась до суду з позовом до Лівобережний районного відділу міста Маріуполя Управління державної міграційної служби України в Донецькій області, Управління Державної міграційної служби України в Донецькій області, в якому просить:
- визнати дії відповідача щодо відмови у видачі дитині ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорту у формі паспортної книжечки відповідно до Положення «Про паспорт громадянина України», затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-Х1І із наступними змінами та доповненнями незаконними;
- зобов'язати відповідача оформити га видати дитині ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України у формі паспортної книжечки відповідно до Положення «Про паспорт громадянина України», затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року N 2503-ХІІ.
В обґрунтування позову ОСОБА_3 зазначає, що вона, як законний представник своєї доньки ОСОБА_2 , звернулась до відповідача з письмовою заявою про видачу останньому, у зв'язку з досягненням нею 14-річного віку, паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ. Однак, у відповідь на свою заяву отримала лист від 28 вересня 2019 року №1402.27-560/1402.24-27.1-19, у якому з посиланням на Закон України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" та постанову Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 №302 "Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України", її неповнолітньому сину було відмовлено у видачі такого паспорта. На думку позивача, така відмова є протиправною, оскільки чинним законодавством не заборонено отримання паспорту громадянина України у формі книжечки, у зв'язку із цим вона звернулась з даним позовом до суду.
Ухвалою судді від 10 жовтня 2019 року відкрито провадження в адміністративній справі №200/11925/19 за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи. Крім того, вказаною ухвалою відповідачу було встановлено п'ятнадцятиденний строк з дня вручення йому копії цієї ухвали для подання ним відзиву на позовну заяву.
Копію ухвали про відкриття провадження у справі, а також копію позовної заяви з доданими до неї документами 10 жовтня 2019 року було надіслано на адреси місцезнаходження відповідача - Лівобережного районного відділу Управління державної міграційної служби України в Донецькій області та третьої особи - Управління Державної міграційної служби України в Донецькій області, що зазначені в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
28 жовтня 2019 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечував проти заявлених позовних вимог та просив суд відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 в повному обсязі. В обґрунтування відзиву зазначено, що на момент звернення із заявою про видачу паспорта та на момент подачі позовної заяви неповнолітній ОСОБА_2 виповнилося лише 14 років. Водночас відповідно до п. 2 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-ХІІ, на яке посилається позивач, паспорт громадянина України видається після досягнення 16-річного віку. З огляду на зазначене, відповідач вважає, що позов є передчасним та не підлягає задоволенню.
15 листопада 2019 року судом залучено в якості відповідача Головне управління Державної міграційної служби України в Донецькій області.
Відповідно статті 258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
За приписами частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Враховуючи відсутність клопотань сторін щодо розгляду справи у судовому засіданні, справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення сторін.
Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступне.
Судом встановлено, що 13 вересня 2019 року ОСОБА_3 в інтересах своєї неповнолітньої дитини ОСОБА_2 , звернулась до Лівобережного районного відділу Управління державної міграційної служби України в Донецькій області із заявою про видачу неповнолітньому ОСОБА_2 , у зв'язку з досягненням нею 14-річного віку, паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-ХІІ.
За наслідками розгляду вказаної заяви, Лівобережний районний відділ Управління державної міграційної служби України в Донецькій області листом повідомив ОСОБА_4 про те, що підстави для оформлення та видачі ОСОБА_2 паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-ХІІ відсутні, оскільки на даний час згідно постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, знищення паспорта громадянина України" від 25.03.2015 № 302 паспорт виготовляється лише у формі пластикової картки, що містить безконтактний електронний носій. Також заявнику було роз'яснено порядок звернення неповнолітнім із заявою та переліком документів для отримання паспорта громадянина України.
Позивач вважає, що відповідач протиправно відмовив у видачі неповнолітній ОСОБА_2 паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-ХІІ, законний представник звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
З матеріалів справи вбачається, що позивач звернулася до суду з даним позовом, вважаючи, що відповідач порушив право її неповнолітнього сина на оформлення паспорта у формі книжечки, з приводу чого суд зазначає наступне.
Статтею 5 Закону України від 18.01.2001 № 2235-III "Про громадянство України" визначено, що документом, що підтверджує громадянство України, є, зокрема, паспорт громадянина України.
Законом України від 20.11.2012 № 5492-VI "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" (далі - Закон № 5492-VI) визначені правові та організаційні засади створення та функціонування Єдиного державного демографічного реєстру та видачі документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, а також права та обов'язки осіб, на ім'я яких видані такі документи.
Відповідно до частин 1, 2, 4, 5, 6 статті 14 Закону 5492-VI, форма кожного документа встановлюється цим Законом. Документи залежно від змісту та обсягу інформації, яка вноситься до них, виготовляються у формі книжечки або картки, крім посвідчення на повернення в Україну, що виготовляється у формі буклету. Документи у формі книжечки на всіх паперових сторінках та на верхній частині обкладинки повинні мати серію та номер документа, виконані за технологією лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі книжечки здійснюється за технологією лазерного гравіювання та лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі картки виконується за технологією термодруку або лазерного гравіювання. Персоналізація документів здійснюється централізовано у Державному центрі персоналізації документів. Відцифрований образ обличчя особи в документах у формі книжечки розміщується на сторінці даних і виконується за технологією лазерного гравіювання та дублюється в центрі сторінки даних за технологією лазерної перфорації.
Приписами ч. 1 ст. 13 Закону №5492-VI визначено, що документи, оформлення яких передбачається цим Законом із застосуванням засобів Реєстру, відповідно до їх функціонального призначення зокрема, поділяються на документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, до яких відноситься паспорт громадянина України.
Згідно з ч. 3 ст. 13 Закону №5492-VI паспорт громадянина України містить безконтактний електронний носій.
Водночас, в ч. 4 ст. 13 Закону №5492-VI особам гарантується право на відмову від внесення відцифрованих відбитків пальців рук до безконтактного електронного носія, що міститься у паспорті громадянина України. Таке право реалізується шляхом подання заяви відповідному уповноваженому суб'єкту про внесення або відмову від внесення відцифрованих відбитків пальців рук особи до безконтактного електронного носія.
Відповідно до ч. 1 ст. 21 Закону №5492-VI паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України.
Таким чином, у разі відсутності у особи паспорта, така особа не має підтвердження громадянства України, що в свою чергу є порушенням її громадянських прав у зв'язку з неможливістю їх реалізації.
Частинами 2 - 4 ст. 21 Закону №5492-VI закріплено, що кожен громадянин України, який досяг чотирнадцятирічного віку, зобов'язаний отримати паспорт громадянина України. Паспорт громадянина України оформляється особам, які не досягли вісімнадцятирічного віку, на чотири роки, а особам, які досягли вісімнадцятирічного віку, - на кожні 10 років. Паспорт громадянина України виготовляється у формі картки, що містить безконтактний електронний носій.
Оформлення паспорта громадянина України здійснюється розпорядником Реєстру. Прийняття заяв-анкет для внесення інформації до Реєстру, видача паспорта громадянина України здійснюються розпорядником Реєстру або уповноваженими суб'єктами, передбаченими пунктом 4 частини першої статті 2 цього Закону (ч. 5 ст. 21 Закону №5492-VI).
При цьому, згідно з абз. 2 ч. 2 ст. 21 Закону №5492-VI оформлення, видача, обмін паспорта громадянина України, його пересилання, вилучення, повернення державі та знищення здійснюються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Так, постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 № 302 "Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України" було затверджено Порядок оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України (далі - Порядок № 302).
Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 № 302 запроваджено із застосуванням засобів Єдиного державного демографічного реєстру з 1 січня 2016 р. оформлення і видачу паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм та паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, зразки бланків яких затверджено цією постановою, громадянам України, яким паспорт громадянина України оформляється вперше, з урахуванням вимог пункту 2 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 р. № 2503-XII.
Згідно з п. 2-3 Порядку №302 паспорт виготовляється у формі картки, що містить безконтактний електронний носій. Кожен громадянин України, який досяг 14-річного віку, зобов'язаний отримати паспорт.
Відповідно до п. 7 Порядку №302 оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін та видача паспорта здійснюються, зокрема, особі, яка досягла 14-річного віку на підставі заяви-анкети, поданої нею особисто.
Водночас, ОСОБА_3 , звертаючись до відповідача із заявою, просила видати її неповнолітній доньці ОСОБА_2 паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-ХІІ.
Оскільки позивач просила видати її неповнолітній дитині паспорт у формі книжечки, суд застосовує норми постанови Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-ХІІ "Про затвердження положень про паспорт громадянина України та про паспорт громадянина України для виїзду за кордон" (далі - Положення № 2503-ХІІ).
Згідно з п. 1 Положення №2503-ХІІ паспорт громадянина України є документом, посвідчує особу власника та підтверджує громадянство України. Паспорт є дійсним для укладання цивільно-правових угод, здійснення банківських операцій, оформлення доручень іншим особам для представництва перед третьою особою лише на території України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України.
Відповідно до п. 3 Положення №2503-XII, бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Паспортна книжечка являє собою зшиту внакидку нитками обрізну книжечку розміром 88х125 мм, що складається з обкладинки та 16 сторінок. Усі сторінки книжечки пронумеровані і на кожній з них зображено Державний герб України і перфоровано серію та номер паспорта (п. 5 Положення №2503-XII).
Пунктом 2 Положення №2503-ХІІ визначено, що паспорт громадянина України видається кожному громадянинові України центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства після досягнення 16-річного віку.
Крім того, відповідно до п. 13 Положенням №2503-ХІІ для одержання паспорта громадянин подає: заяву за формою, встановленою Міністерством внутрішніх справ України; свідоцтво про народження; дві фотокартки розміром 35х45 мм; у необхідних випадках - документи, що підтверджують громадянство України.
З аналізу вищезазначених норм вбачається, що право на оформлення паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення №2503-ХІІ виникає у особи після досягнення нею 16-річного віку, за умови її особистого звернення з відповідною заявою за формою, встановленою Міністерством внутрішніх справ України.
Разом з тим судом безспірно встановлено та підтверджується наявною у матеріалах справи копією свідоцтва про народження неповнолітньої ОСОБА_2 серії НОМЕР_1 /а.с.10/, що станом як на день звернення до відповідача із заявою про видачу йому паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення № 2503-ХІІ, так і на день звернення з даним позовом до суду, йому виповнилось лише 14 років.
Натомість Положенням №2503-ХІІ визначено, що паспорт громадянина України у формі книжечки видається кожному громадянинові України після досягнення 16-річного віку.
З огляду на зазначене, суд вважає, що звернення до відповідача щодо видачі ОСОБА_2 паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення № 2503-ХІІ є передчасним, а тому у відповідача в даному випадку відсутні законні підстави для видачі такого паспорта.
Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що незважаючи на бажання особи оформити паспорт громадянина України у вигляді книжечки чи у вигляді картки, порядок оформлення паспорта та подачі документів являється єдиним: 1) особа звертається до територіального органу ДМС самостійно; 2) подає особисто заяву-анкету за встановленою формою; 3) надає необхідний повний пакет документів.
Дослідивши під час розгляду справи копію заяви від 13 вересня 2019 про видачу ОСОБА_2 паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення № 2503-ХІІ суд встановив, що зазначена заява складена у довільній формі та не відповідає законодавчо встановленій формі. Крім того, заява подана ОСОБА_4 та ОСОБА_5 (Батьки неповнолітньої дитини), а не особисто ОСОБА_2 , а також до заяви не було додано документів, передбачених Положенням №2503-ХІІ.
Вищезазначене свідчить на користь висновку, що при зверненні до Лівобережного районного відділу міста Маріуполя Управління державної міграційної служби України в Донецькій області із заявою про видачу ОСОБА_2 паспорта громадянина України у формі книжечки, вимоги Положення № 2503-ХІІ ним дотриманні не були.
Оскільки ОСОБА_2 особисто не зверталась та не подала усіх визначених законодавством документів, необхідних для оформлення і видачі паспорта громадянина України у формі книжечки, та враховуючи, що на момент подачі ОСОБА_1 заяви про видачу ОСОБА_2 паспорта громадянина України у формі книжечки таке звернення було передчасним, бо остання не досягла 16-річного віку, суд приходить до висновку про правомірність дій відповідача щодо відмови у видачі ОСОБА_2 паспорта громадянин України у формі книжечки.
Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ст. 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Гарантоване ст. 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим. Особа, стосовно якої суб'єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист. Обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Суд захищає лише порушені, невизнані або оспорювані права, свободи та інтереси учасників адміністративних правовідносин. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення. Наведені положення не дозволяють скаржитися щодо законодавства або певних обставин абстрактно, лише тому, що заявник вважає, що положення певного акту впливають на його правове становище.
Право на судовий захист має лише та особа, яка є суб'єктом (носієм) порушених прав, свобод чи інтересів. Тому для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи дійсно щодо особи має місце факт порушення права, свободи чи інтересу, та це право, свобода або інтерес порушені відповідачем.
При цьому, обставину дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів позивача має довести належними та допустимими доказами саме позивач.
З наведеного слідує, що суд під час розгляду справи повинен встановити факт або обставини, які б свідчили про порушення прав, свобод чи інтересів позивача з боку відповідача - суб'єкта владних повноважень, створення перешкод для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод позивача.
Відносини, що виникають між фізичною чи юридичною особою і представниками органів влади під час здійснення ними владних повноважень, є публічно-правовими і поділяються, зокрема, на правовідносини у сфері управлінської діяльності та правовідносини у сфері охорони прав і свобод людини і громадянина, а також суспільства від злочинних посягань. Діяльність органів влади, у тому числі судів, щодо вирішення спорів, які виникають у публічно-правових відносинах, регламентується відповідними правовими актами.
Рішення, прийняті суб'єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до частин першої, другої статті 55 Конституції України, статей 2,6 КАС України.
Тобто, судовому захисту підлягають лише порушені права, свободи та інтереси позивача.
Аналогічна позиція наведена у постанові Верховного Суду України від 01.12.2015 у справі №800/134/15 та постанові Верховного Суду від 07.11.2018 у справі №820/3327/16.
Враховуючи те, що неповнолітня дитина не досягла 16-річного віку та особисто не звертався до Лівобережного районного відділу міста Маріуполя Управління державної міграційної служби України в Донецькій області із заявою про отримання паспорта громадянина України у формі книжечки, суд дійшов висновку про передчасність позовних вимог та відсутність порушеного права неповнолітнього з боку відповідача.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) в справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з приписами ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім того, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи встановлені обставини, суд вважає, що оскільки право неповнолітнього на оформлення та видачу паспорта відповідачем порушене не було, то позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Керуючись статтями 9, 77, 90, 242-246, 255, 257, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні позову ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої доньки ОСОБА_2 (адреса: АДРЕСА_1 , паспорт серія НОМЕР_2 ) до Лівобережного районного відділу у м. Маріуполі Державної міграційної служби України в Донецькій області (пр-т. Перемоги, 16, м. Маріуполь, 87502),Головне управління Державної міграційної служби України у Донецькій області (вул. Митрополитська,20, м. Маріуполь, 87515, ЄДРПОУ 37841728) про визнання дій незаконними, зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення прийнято в порядку спрощеного позовного провадження 15 листопада 2019 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
Апеляційна скарга згідно положень статті 297 КАС України подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.
Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).
Суддя А.С. Зеленов