Україна
Донецький окружний адміністративний суд
11 листопада 2019 р. Справа№200/11034/19-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Кониченка Олега Миколайовича при секретарі судового засідання Глазової Т.В. розглянувши адміністративну за позовом ОСОБА_1
до Волноваського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області
про визнання неправомірними дії та зобов'язання вчинити певні дії
ОСОБА_1 , звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Волноваського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області відповідно до якого просив суд визнати неправомірними дії відповідача щодо не зарахування до пільгового стажу роботи та не призначення пенсії за віком на пільгових умовах; зобов'язати відповідача зарахувати до пільгового стажу період роботи з 03.08.1990 року по 31.12.1998 року та з 01.01.2010 по 29.02.2012 року у ДП шахта «Лідієвка» ВП «Донецьвугілля» на посадах гірничого майстра підземного з повним робочим днем у шахті, помічника, заступника начальника та начальника дільниці підземного з повним робочим днем у шахті, у в зв'язку з відсутністю довідок, що підтверджує пільговий характер роботи та дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 відповідно до п. «а» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та розділу ХІУ Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву про призначення пенсії з 19.04.2019 року з урахуванням пільгового стажу за період роботи 03.08.1990 року по 31.12.1998 року та з 01.01.2010 по 29.02.2012 року у ДП шахта «Лідієвка» ВП «Донецьвугілля».
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що, у квітні 2019 року він звернувся до Волноваського об'єднаного УПФУ Донецької області, із заявою та належним пакетом документів для призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 відповідно до п. «а» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та розділу XIV Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», але йому була призначена пенсія за віком на загальних умовах.
14 червня 2019 року він знову звернувся до відповідача із заявою про перерахунок пенсії з урахуванням пільгового стажу та додатково надав довідку військового комісаріату.
Згодом він отримав роз'яснення, щодо призначення пенсії від 20 червня 2019 року за №405/Х-02-01-08 в якому зазначено, що провести перевірку первинних документів, на підставі яких ДВАТ «Шахта Бутівка - Донецька» надало довідку немає можливості, оскільки оригінали первинних документів для проведення перевірки фактично знаходяться на території, яка тимчасово не контрольованій українською владою. Враховуючи наведене, зарахувати стаж роботи за період з 03.08.1990 по 31.12.1998, з 01.01.2010 по 29.02.2012 року, немає підстав.
При цьому окреме рішення про відмову у призначенні/перерахунку пенсії позивачу не надходило, щодо його прийняття йому не відомо.
Вважає такі дії відповідача протиправними і такими, що порушують його конституційні права.
Ухвалою від 16 вересня 2019 року суд відкрив провадження у справі, призначивши до розгляду на 15 жовтня 2019 року за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
08 серпня 2019 року представник позивача надав через канцелярію суду уточнену позовну заяву.
15 жовтня 2019 року розгляд справи відкладено на 29 жовтня 2019 року.
29 жовтня 2019 року розгляд справи відкладено на 11 листопада 2019 року.
06 листопада 2019 року представник відповідача надав через канцелярію суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого просив суд відмовити у задоволені позовних вимог.
Суд дослідивши подані матеріали справи встановив наступне.
Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується паспортом серія НОМЕР_1 та є особою переміщеною з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції, що підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 16 квітня 2019 року №1438-5000109889.
Позивач на час звернення до суду з позовом перебуває на обліку Волноваського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області як отримувач пенсії за віком на пільгових умовах.
У позовній заяві позивач вказує на те, що у квітні 2019 року він звернувся з заявою до відповідача для призначення пенсії на пільгових умовах за списком №1 відповідно до п. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та розділу XIV Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», але йому була призначена пенсія за віком на загальних умовах.
14 червня 2019 року він звернувся до відповідача із заявою про перерахунок пенсії з урахуванням пільгового стажу та додатково надав довідку військового комісаріату.
У відповідь на звернення позивач отримав лист відповідача від 20.06.2019 року за №4051/X-02-01-08, відповідно до якого було зазначено про те, що стаж роботи за період з 01.01.1999 по 1.12.2009 року було зараховано до пільгового стажу на підставі даних, наявних в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування. Враховуючи наведене, зарахувати стажу роботи за періоди з 03.08.1990 по 31.12.1998, з 01.01.2010 по 29.02.2012 до пільгового стажу не має підстав.
Надаючи правову оцінку діям суб'єкта владних повноважень, суд виходить з наступного.
Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначені Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV.
Громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку і мають необхідний страховий стаж для призначення відповідного виду пенсії, мають право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи (стаття 8 Закону № 1058).
Відповідно до ст. 114 ЗУ «Про пенсійне страхування», пенсія за віком на пільгових умовах призначається, зокрема, працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Частиною 1 статті 44 Закону України № 1058 передбачено, що заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Відповідно до п.3 Порядку застосування списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, який затверджений Наказом Міністерства праці та соціальної політики України 18.11.2005 № 383, при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992.
Стаття 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» встановлює, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
За змістом цієї норми вбачається, що необхідність надання уточнюючих довідок підприємств, установ, організацій або їх правонаступників виникає при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.
Згідно п.20 Постанови Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року № 637 «Про затвердження порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній» у тих випадках коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, або за вислугу років, встановлених для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств або організацій.
Пункт 4.2 розділу ІV Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачає, що орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.
З аналізу зазначених норм чинного законодавства вбачається, що використання норм постанови № 637 шляхом надання уточнюючих довідок про підтвердження спеціального стажу (у тому числі й зайнятості позивача протягом повного робочого дня на підземних роботах, що є спірним у цій справі) має місце лише у разі відсутності в трудовій книжці/або відповідних записах до неї відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, або за вислугу років, встановлених для окремих категорій працівників.
Отже, необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах, відповідно до п. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у Списку №1, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією.
Як встановлено судом під час розгляду справи, згідно відомостей трудової книжки від 06.08.1990 року позивач у спірний період часу працював:
- з 03.08.1990 по 31.12.1998 на ДП шахта «Лідієвка» ВП «Донецьвугілля» на посадах гірничого майстра підземного з повним робочим днем у шахті, помічника заступника начальника дільниці підземного з повним робочим днем у шахті, заступника начальника дільниці підземного з повним робочим днем у шахті; начальника дільниці підземного з повним робочим днем у шахті; помічника начальника дільниці підземного з повним робочим днем у шахті;
- з 01.01.2010 по 29.02.2012 на ВП «Шахта ім. Челюскінців» ДП «ДВЕК» на посаді виконуючого обов'язки заступника директора по виробництву зайнятий на підземних роботах.
Вказані записи у трудовій книжці зроблені чітко та засвідчені печатками підприємства, відповідальними працівниками та відповідають вимогам Інструкції про порядок ведення трудових книжок, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення України № 58 від 29 липня 1993 року, в тому числі і підпунктам 2.6, 2.7, 2.8, 2.9.
Крім того, позивачем на підтвердження пільгового характеру роботи були надані наступні документи: довідка про підтвердження трудового стажу для призначення пенсії від 28.03.2019 року №79 про те, що він у спірний період часу працював повний робочий день на ДП шахта «Лідієвка» ВП «Донецьвугілля», довідка про реорганізацію на шахті; довідка від 28.03.2019 року №80 про кількість підземних виходів на ДП шахта «Лідієвка» ВП «Донецьвугілля»; накази №484 від 10.08.1995 та №1437 к від 25.12.1998 про результати атестації робочих місць.
При цьому, суд зауважує, що право на пенсію на пільгових умовах мають працівники, зайняті на протязі повного робочого дня виконанням робіт, передбачених Списком № 1. При цьому під повним робочим днем вважається виконання роботи в умовах, передбачених Списками, не менше 80 відсотків робочого часу (роз'яснення Міністерства соціального захисту населення і Міністерства праці від 10.05.1994 № 01-3/406-02-2 та № 06-1649).
Посада, яку обіймав позивач і не зарахований до пільгового стажу період роботи віднесений до Списку № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію на пільгових умовах, затверджених постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 №1173, постановою Кабінету Міністрів СРСР № 10 від 26 січня 1991 року та постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 № 36 і не заперечується пенсійним органом.
Записи в трудовій книжці позивача про періоди роботи позивача, які не зараховано, як пільгові, виконані роботодавцем у відповідності до положень Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників і не містять неточних або неправильних записів чи будь-яких виправлень.
Водночас, за приписами наведеної норми уточнюючі довідки для підтвердження спеціального трудового стажу необхідно надавати лише в разі, коли відсутні відповідні відомості в трудовій книжці.
Отже, судом встановлено, що трудова книжка позивача оформлена належним чином, всі записи засвідчені належним чином, а тому вимога відповідача про надання додаткових довідок не відповідає вимогам законодавства.
За приписами ч.ч. 1 та 2 ст. 4 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», на тимчасово окупованій території на строк дії цього Закону поширюється особливий правовий режим перетину меж тимчасово окупованої території, вчинення правочинів, проведення виборів та референдумів, реалізації інших прав і свобод людини і громадянина.
Правовий режим тимчасово окупованої території передбачає особливий порядок забезпечення прав і свобод громадян України, які проживають на тимчасово окупованій території.
Згідно з ч. 1 ст. 18 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», громадянам України гарантується дотримання у повному обсязі їхніх прав і свобод, передбачених Конституцією України, у тому числі соціальних, трудових, виборчих прав та права на освіту, після залишення ними тимчасово окупованої території.
За приписами ч. 2 ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом.
Частиною 3 ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» встановлено, що будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.
Тобто, відповідно до наведених норм закону, необхідною умовою для визнання незаконним акту органу, який знаходиться на тимчасово окупованій території є створення такого органу, обрання чи призначення у порядку, не передбаченому законом.
Трудовий стаж позивач набув у період, коли населені пункти, на території яких підприємства здійснюють господарську діяльність, перебували під контролем української влади, і зазначене підприємство також утворено відповідно до законодавства України.
Всі первинні документи, на підставі яких позивач отримав право на призначення пенсії, були сформовані до проведення антитерористичної операції і не можуть піддаватися сумніву та позбавляти позивача права на отримання пенсії, обрахованої із заробітку, який він отримував на законних підставах, тільки з тих міркувань, що Україна тимчасово не здійснює контроль на території, де позивач набув пільговий стаж роботи.
Тобто, відомості, які зафіксовані у довідці, випливають зі змісту документів, які були складені до тимчасової окупації території України.
При цьому, суд зазначає, що доказів щодо їх недостовірності відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, який заперечує проти адміністративного позову, не надано.
Щодо окупованих територій у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані так звані «намібійські винятки»: документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян.
У рішенні Європейського суду з прав людини Мозер проти Республіки Молдови та Росії від 23.02.2016 ЄСПЛ констатував, що Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов'язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих defacto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами....
В даному випадку Позивач не може бути позбавлений свого права, що стосується предмету позову через неможливість перевірки достовірності довідки, у зв'язку з наданням зазначеної довідки підприємством, що знаходиться на території, непідконтрольній українській владі.
Також, оцінюючи спірні правовідносини суд приймає до уваги і практику Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), яка відповідно до статті 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” від 23.02.2006 № 3477-IV, має застосовуватися при розгляді справ як джерело права.
Так, під час розгляду справ проти Туреччини (зокрема, “Loizidouv. Turkey”, “Cyprusv. Turkey”), проти Молдови та Росії (зокрема, “Mozerv/the Republic of Moldova and Russia”, “Ilascu and Othersv. Moldova and Russia”), ґрунтуючись на Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії (Namibia case), ЄСПЛ наголосив, що першочерговим завданням щодо прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони.
Згідно п.4.7 Порядку право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
За даних обставин пенсійний орган фактично переклав відповідальність за належне неможливість проведення ним перевірки відомостей трудової книжки на позивача, що є непропорційним заявленій легітимній меті (підтвердження пільгового характеру роботи позивача), тому зазначені дії не можна вважати такими, які вчинені обґрунтовано, добросовісно та розсудливо.
Суд зауважує, що право особи на отримання пенсійних виплат не може бути поставлено у залежність від можливості органів Пенсійного фонду України здійснювати ці повноваження (зокрема у зв'язку з проведенням АТО та неможливістю проведенням перевірки періодів роботи, оскільки підприємства розташовані на тимчасово окупованій території України), а тому неможливість проведення перевірки правомірності видачі довідки не дає підстав для відмови у зарахуванні стажу роботи при його підтвердженні записами у трудовій книжці.
Крім того, доказів, які б спростовували факт роботи позивача повний робочий день у шкідливих умовах праці відповідачем не надано.
Щодо посилання відповідача як на підставу не зарахування до пільгового стажу роботи позивача періоду роботи з 01.01.2010 по 29.02.2012 на ВП «Шахта ім. Челюскінців» ДП «ДВЕК», оскільки відповідно до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування відсутні відомості про атестацію робочих місць за ці періоду, суд вказує на наступе.
Відносно атестації робочого місця суд виходить з того, що вказана атестація здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком проведення атестації та розробленими на виконання постанови № 442 Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України (далі Мінпраці) від 1 вересня 1992 року № 41 (далі Методичні рекомендації).
Основна мета атестації, як випливає із зазначених нормативних актів, полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.
Згідно з пунктом 4 Порядку проведення атестації та підпунктом 1.5 пункту 1 Методичних рекомендацій періодичність проведення атестації робочих місць визначається безпосередньо колективним договором підприємства і проводиться не рідше одного разу на 5 років.
Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства чи організації.
Результати атестації використовуються при встановленні пенсій за віком на пільгових умовах, пільг і компенсацій за рахунок підприємств та організацій, обґрунтуванні пропозицій про внесення змін і доповнень до списків № 1 і 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення, а також для розробки заходів щодо поліпшення умов праці та оздоровлення працюючих.
Відповідно до пункту 3 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Мінпраці від 18 листопада 2005 року № 383 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 1 грудня 2005 року за № 1451/11731), при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.
У пункті 4.2 зазначеного Порядку застосування списків йдеться про те, що результати атестації (як вперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, впродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінювались докорінно умови і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умов і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.
Атестація має проводитися у передбачені пунктом 4 Порядку проведення атестації строки, а відповідальність за своєчасність та якість її проведення покладається на керівника підприємства, організації.
Таким чином, оскільки відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації і, відповідно, її відповідне документальне оформлення, покладається на керівника підприємства чи організації, пенсійний орган фактично переклав відповідальність за належне оформлення документів підприємства на позивача, що є непропорційним заявленій легітимній меті (підтвердження пільгового характеру роботи позивача), тому зазначені дії не можна вважати такими, які вчинені обґрунтовано, добросовісно та розсудливо.
Додатково до наведеного суд також вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ч.3 ст.23 Загальної Декларації прав людини, п.4 ч.1 Європейської Соціальної хартії та ч.3 ст.46 Конституції України кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, - яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей.
На підставі викладеного суд приходить до висновку, що дії відповідача щодо не зарахування до пільгового стажу роботи позивача період роботи з 03.08.1990 року по 31.12.1998 року та з 01.01.2010 по 29.02.2012 року у ДП шахта «Лідієвка» ВП «Донецьвугілля» на посадах гірничого майстра підземного з повним робочим днем у шахті, помічника, заступника начальника та начальника дільниці підземного з повним робочим днем у шахті та не призначення пенсії за віком на пільгових умовах є неправомірними, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню разом з вимогою про зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву про призначення пенсії з 19.04.2019 року з урахуванням пільгового стажу за період роботи 03.08.1990 року по 31.12.1998 року та з 01.01.2010 по 29.02.2012 року у ДП шахта «Лідієвка» ВП «Донецьвугілля».
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 77 КАСУ України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог.
Відповідно до ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись Конституцією України, Кодексом адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_2 ) до Волноваського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (85700, Донецька область, м. Волноваха, вул. Обручева, 17, ЄДРПОУ 42169496) про визнання неправомірними дії та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.
Визнати неправомірними дії Волноваського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо не зарахування ОСОБА_1 до пільгового стажу період його роботи та не призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Зобов'язати Волноваське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 03.08.1990 року по 31.12.1998 року та з 01.01.2010 по 29.02.2012 року у ДП шахта «Лідієвка» ВП «Донецьвугілля» на посадах гірничого майстра підземного з повним робочим днем у шахті, помічника, заступника начальника та начальника дільниці підземного з повним робочим днем у шахті.
Зобов'язати Волноваське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 19.04.2019 року про призначення пенсії з зарахуванням до пільгового стажу періодів роботи з 03.08.1990 року по 31.12.1998 року та з 01.01.2010 по 29.02.2012 року у ДП шахта «Лідієвка» ВП «Донецьвугілля».
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Волноваського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області на користь ОСОБА_1 суму судового збору у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 копійок.
Повний текст рішення складено та підписано 15 листопада 2019 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.
Суддя О.М. Кониченко