Україна
Донецький окружний адміністративний суд
13 листопада 2019 р. Справа№200/10229/19-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Христофорова А.Б., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Маріупольського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії, -
19 серпня 2019 року до Донецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Маріупольського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області в якому позивачка просить суд:
- визнати протиправними дії відповідача щодо відрахування процента зменшення за достроковий вихід на пенсію;
- зобов'язати відповідача провести перерахунок пенсії позивачці шляхом підвищення розміру пенсії за віком відповідно до ст. 27 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на 17%, як особі, яка виявила бажання працювати і одержувати пенсію з більш пізнього віку з 27 квітня 2018 року (з моменту поновлення пенсії).
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 09 грудня 2014 року позивачці була призначена достроково пенсія за віком, відповідно до ст. 26 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058, та п. 7-2 Прикінцевих положень ЗУ «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи». 03 серпня 2015 року позивачка працевлаштувалась, у зв'язку із чим виплату пенсії їй було припинено. 27 квітня 2018 року позивачка набула право виходу на пенсію за віком у 58 років 6 місяців, відповідно до положень ч. 1 ст. 26 Закону № 1058. Таким чином, вважає, що у зв'язку із тим, що вона виявила бажання працювати і одержувати пенсію з більш пізнього віку, пенсія за віком призначається з урахуванням страхового стажу на день звернення за призначенням пенсії з підвищенням розміру пенсії за віком, обчисленого відповідно до ст. 29 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у розмірі 2,5 % за кожні шість місяців більш пізнього виходу на пенсію, починаючи з 55 років до досягнення 60- річного віку. Разом з тим, після досягнення позивачкою пенсійного віку та поновлення пенсії, позивачці не нараховане збільшення на 17 % за більш пізній вихід на пенсію, натомість проводиться утримання в розмірі 4,5 %. Вважає такі дії відповідача протиправними, у зв'язку із чим наполягала на задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
В поданому до суду відзиві на адміністративний позов відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог у повному обсязі, зазначивши, що позивачка перебуває на обліку в Маріупольському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Донецької області. З 09 грудня 2014 року позивачці призначена дострокова пенсія за віком відповідно до ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та з урахуванням вимог п.7.2 Прикінцевих Положень Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи». Право дострокового виходу на пенсію за віком мають жінки, яким виповнилось 55 років, за наявності страхового стажу не менше 30 років та за умови звільнення з роботи. У цьому випадку розмір їх пенсії, обчислений відповідно до ст. 27 та з урахуванням статті 28 цього Закону зменшується на 0,5 відсотка за кожний повний чи неповний місяць дострокового виходу на пенсію. Зменшення розміру пенсії за віком застосовується протягом усього періоду отримання пенсії, незалежно від її виду. У разі коли жінка, якій достроково призначено пенсію, до досягнення віку, передбаченого статтею 26 цього Закону працевлаштувалась, виплата дострокової пенсії на час роботи припиняється. Виплата пенсії поновлюється з дати досягнення пенсійного віку. За зверненням пенсіонера відсоток, на який зменшено розмір пенсії, переглядається з урахуванням кількості повних місяців страхового стажу, набутого за період роботи після дострокового виходу на пенсію. Перерахунок здійснюється відповідно до ст. 45 Закону № 1058. Відсоток, на який було зменшено розмір пенсії, також може бути переглянуто з урахуванням відповідної кількості повних місяців страхового стажу, якщо особа після досягнення віку, передбаченого статтею 26 цього Закону продовжує працювати і відмовилась від отримання пенсії.
Згідно із ч. 1 ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058, право на пенсію позивачка набула до досягнення 58 років 06 місяців (жінки, які народилися з 1 жовтня 1959 року по 31 березня 1960 року), тобто з 27 квітня 2018 р. При призначенні дострокової пенсії із зниженням пенсійного віку зниження за достроковий вихід на пенсію склало 20,5 % (40 повних + 1 неповний місяць).
З 03 серпня 2015 року виплата пенсії ОСОБА_1 була припинена у зв'язку із працевлаштуванням.
З 27 квітня 2018 року виплату пенсії поновлено.
Розмір пенсії позивачці перерахований відповідно до чинного законодавства з метою уточнення суми зниження за достроковий вихід на пенсію з врахуванням страхового стажу, набутого після призначення пенсії до дати досягнення пенсійного віку з 01.05.2018 р. (тобто після завершення періоду дострокового виходу на пенсію) за особистою заявою від 03 травня 2018 року. Одночасно проведено перерахунок відповідно до ст. 42 Закону №1058 (з додаванням страхового стажу).
Розмір пенсії, обчислений з урахуванням загального стажу 41 рік 06 місяців 17 днів (стаж враховано до 30.04.2018 р.) з 01.05.2018 р склав 2374,48 грн., де
Коефіцієнт стажу - 0,4155 ( ст. 25 ЗУ №1058)
Середньомісячний заробіток для обчислення пенсії - 5706,57 грн.
Розмір пенсії за віком - 2368,23 грн. ( ст. 27 ЗУ №1058)
Доплата за понаднормативний стаж - 118, 14 грн. (за 11 років - абз.2 ч. 1 ст. 28 ЗУ № 1058)
Зменшення за більш ранній вихід на пенсію ( 4,5%) (- 111,89 грн.)
З 01.03.2019 р. після проведеного масового перерахунку пенсій, відповідно до ч. 2 ст. 42 ЗУ №1058, розмір пенсії за віком склав 2758,97 грн.
Відповідно до п. 2 ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсія призначається довічно або на період, протягом якого пенсіонер має право на виплату пенсії відповідно до цього Закону. Пенсія за віком є довічною.
Згідно із ч. 3 ст. 29 Закону №1058, жінкам, які народилися у період по 31 грудня 1961 року, після виходу на пенсію встановлюється підвищення розміру пенсії обчисленого відповідно до ст. 27 цього Закону, в розмірі 2,5 відсотка за кожні шість місяців більш пізнього виходу на пенсію, починаючи з 55 років до досягнення ними 60-річного віку за умови, що до цього їм не призначалась будь - яка пенсія .
Оскільки ОСОБА_1 призначено пенсія за віком (довічно) до досягнення пенсійного віку, передбаченого ст. 26 Закону №1058, підвищення розміру пенсії відповідно до ст. 27 Закону №1058 не відповідає діючому законодавству.
Крім того відповідачем наголошено на тому, що позивачкою порушений встановлений законом шестимісячний строк звернення до адміністративного суду із даним позовом.
У зв'язку із наведеним, позивач просив відмовити у задоволенні позовний вимог у повному обсязі.
Ухвалою суду від 13 вересня 2019 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи.
За приписами частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Враховуючи відсутність клопотань сторін щодо розгляду справи у судовому засіданні, справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення сторін.
Відповідно до статті 258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
У судовому засіданні встановлено та не заперечується сторонами, що позивачка ОСОБА_1 перебуває на обліку в Маріупольському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Донецької області.
З 09 грудня 2014 року позивачці призначена дострокова пенсія за віком відповідно до ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та з урахуванням вимог п.7.2 Прикінцевих Положень Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи».
З 03 серпня 2015 року виплата пенсії ОСОБА_1 була припинена у зв'язку із працевлаштуванням.
27 квітня 2018 року позивачка набула право виходу на пенсію за віком у 58 років 6 місяців, відповідно до положень ч. 1 ст. 26 Закону № 1058.
03 травня 2018 року, продовжуючи працювати, позивачка звернулась до відповідача із заявою про призначення їй пенсії за віком.
Виплату пенсії позивачці було поновлено із зменшенням за більш ранній вихід на пенсію на 4,5%.
На звернення позивачки, відповідачем, листом від 22 квітня 2019 року за вих. №641/438/С-01-01-01,та від 11 травня 2019 року за вих. № 686/438/С-01-01-01, було повідомлено про те, що виплата пенсії позивачці із зменшенням за більш ранній вихід на пенсію здійснюється правомірно, оскільки після припинення виплати позивачці дострокової пенсії за віком, у зв'язку із працевлаштуванням, право на пенсію за віком позивачка набула по досягненню 58 років 6 місяців, тобто з 27 квітня 2018 року. Розмір пенсії за віком переглянуто із застосуванням зниження за достроковий вихід на пенсію з 27 квітня 2018 року, тобто після завершення періоду дострокового виходу на пенсію з дати досягнення пенсійного віку, встановленого ст. 26 Закону № 1058.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно із частиною 2 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Суд зазначає, що Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058), розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі Закон №1058).
Згідно із статтею 1 Закону № 1058 пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом; пенсіонер - особа, яка відповідно до цього Закону отримує пенсію, довічну пенсію, або члени її сім'ї, які отримують пенсію в разі смерті цієї особи у випадках, передбачених цим Законом.
Відповідно до частини 1 статті 9 Закону №1058, за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Частиною 1 статті 45 Закону №1058 передбачено, що пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: 1) пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку. У разі якщо при відстрочці часу призначення пенсії за віком не здійснюється підвищення розміру пенсії за неповний місяць страхового стажу, пенсія, обчислена відповідно до статті 29 цього Закону, призначається з дня, що настає за останнім днем повного місяця відстрочки часу виходу на пенсію, який враховано до страхового стажу; 2) пенсія по інвалідності призначається з дня встановлення інвалідності, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня встановлення інвалідності; У такому самому порядку призначається пенсія по інвалідності в розмірі пенсії за віком, якщо вимоги частини другої статті 33 цього Закону виконані на день встановлення інвалідності, і з дня виникнення такого права - якщо вимоги частини другої статті 33 цього Закону виконані в період після встановлення інвалідності до дня звернення за призначенням пенсії по інвалідності. У разі коли вимоги частини другої статті 33 цього Закону виконані після призначення пенсії по інвалідності, пенсія по інвалідності в розмірі пенсії за віком призначається з дня настання такого права, якщо звернення за призначенням пенсії по інвалідності в розмірі пенсії за віком відбулося не пізніше трьох місяців з дня настання такого права. 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається з дня, що настає за днем смерті годувальника, якщо звернення про призначення такого виду пенсії надійшло протягом 12 місяців з дня смерті годувальника.
Стаття 10 зазначеного Закону встановлює, що особі яка має право одночасно на різні види пенсії призначається за її вибором один із видів пенсії.
Згідно із статтею 26 Закону №1058, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. До досягнення віку, встановленого абзацом першим цієї статті, право на пенсію за віком мають жінки 1961 року народження і старші після досягнення ними такого віку: - 55 років - які народилися до 30 вересня 1956 ІНФОРМАЦІЯ_1 включно; - 55 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1956 року по 31 березня 1957 року; - 56 років - які народилися з 1 квітня 1957 року по 30 вересня 1957 року; - 56 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1957 року по 31 березня 1958 року; - 57 років - які народилися з 1 квітня 1958 року по 30 вересня 1958 року; - 57 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1958 року по 31 березня 1959 року; - 58 років - які народилися з 1 квітня 1959 року по 30 вересня 1959 року; - 58 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1959 року по 31 березня 1960 року; - 59 років - які народилися з 1 квітня 1960 року по 30 вересня 1960 року; - 59 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1960 року по 31 березня 1961 року; - 60 років - які народилися з 1 квітня 1961 року по 31 грудня 1961 року.
За приписами ч. 3 статті 29 Закону №1058, жінкам, які народилися у період по 31 грудня 1961 року, після виходу на пенсію встановлюється підвищення розміру пенсії, обчисленого відповідно до статті 27 цього Закону, в розмірі 2,5 відсотка за кожні шість місяців більш пізнього виходу на пенсію, починаючи з 55 років до досягнення ними 60-річного віку, за умови, що до цього їм не призначалася будь-яка пенсія.
Таким чином, позивачка, як така, що народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 , досягла права на пенсію за віком за Законом № 1058 у віці 58 років 6 місяців, проте на час призначення пенсії за віком не досягла 60-річного віку, у зв'язку із чим має право на отримання підвищення, встановленого ч. 3 ст. 29 Закону № 1058.
При цьому суд зазначає, що з матеріалів справи слідує, що перед набуттям права на отримання пенсії за віком після досягнення 58 років 6 місяців, протягом більше ніж 2 роки (з 03 серпня 2015 року до 27.04.2018 року) позивачка не отримувала жодного виду пенсії.
В даному випадку, суд зазначає, що у випадку припинення пенсії за віком, її поновлення можливе лише в разі звільнення з роботи. Разом з тим, позивачка починаю чи з 03 серпня 2018 року працювала на момент призначення пенсії за віком.
Відповідно до частини 3 статті 45 Закону №1058 переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
Так, суд зазначає, що право на пенсію за віком відповідно до положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» позивачка набула з 27 квітня 2018 року, а з 09 грудня 2014 року, позивачці призначена достроково пенсія за віком.
У листах відповідача від 22 квітня 2019 року за вих. №641/438/С-01-01-01,та від 11 травня 2019 року за вих. № 686/438/С-01-01-01, Маріупольським ОУ ПФУ фактично повідомлено позивачці про відсутність підстав для проведення перерахунку відповідно до положень ст.ст. 27, 29 Закону №1058.
При цьому, жодних посилань на те, що звернення/заява позивачки про здійснення перерахунку пенсії на відповідає встановленій формі, зазначені відповіді пенсійного органу не містять, у зв'язку із чим суд вважає, що означена обставина не була підставою для відмови у проведенні перерахунку пенсії.
При цьому суд зазначає, що відповідно до приписів частини 2 статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Щодо позовних вимог про зобов'язання відповідача провести перерахунок пенсії позивачці шляхом підвищення розміру пенсії за віком відповідно до ст. 27 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на 17%, як особі, яка виявила бажання працювати і одержувати пенсію з більш пізнього віку з 27 квітня 2018 року (з моменту поновлення пенсії), суд зазначає наступне.
Відповідно до вимог пункту 4 частини першої статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії. Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (ч. 2 ст. 5 КАС України).
Відповідно до п. 10 ч. 2 ст. 245 КАС України, при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
Відповідно до частини 2 статті 9 КАС України, суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною Законом № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року, кожен, чиї права і свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі “Чахал проти Об'єднаного Королівства” (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності “небезпідставної заяви” за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути “ефективним” як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі “Афанасьєв проти України” від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02).
Отже, “ефективний засіб правого захисту” в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.
У юриспруденції дискреційні повноваження визначаються як право голови держави, уряду, інших посадовців в органах державної влади у разі ухвалення рішення з питання, віднесеного до їх компетенції, діяти за певних умов на власний розсуд у рамках закону. А в Рекомендаціях Комітету Міністрів Ради Європи вказано, що адміністративний орган може здійснювати "дискреційні повноваження", користуючись певною свободою розсуду у разі ухвалення будь-якого рішення. Такий орган в силу (за) наявності у нього дискреційних повноважень може вибирати з декількох варіантів припустимих рішень той, який він вважає найбільш відповідним у даному випадку. За цього надано рекомендацію судам не втручатися у дискреційні повноваження державних органів.
На думку суду, з боку державних органів відбувається підміна понять, оскільки не будь-які повноваження органів влади з ухвалення рішень, є дискреційними. Дискреція діє тільки у разі, коли у рамках закону державний орган може приймати різні рішення.
Дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб'єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають у застосуванні суб'єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень. У більш звуженому розумінні дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчиняти конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними). Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду України від 21 травня 2013 року № 21-87а13.
Відповідно до частини 2 статті 29 Закону №1058, підвищення розміру пенсії за неповний місяць страхового стажу не здійснюється.
Згідно із частиною 2 статті 24 Закону №1058, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Таким чином, визначення відсотка, на який має бути підвищено пенсію позивачці, законом віднесено до компетенції органу Пенсійного фонду після перевірки відповідних даних, тобто до його дискреційних повноважень, суд не може підміняти пенсійний орган, уповноважений на виконання функцій з розрахунку та призначення пенсій, оскільки це свідчитиме про втручання до дискреційних повноважень пенсійного органу, що є неприпустимим.
Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Щодо посилань відповідача на пропуск позивачкою встановленого законом шестимісячного строку звернення до адміністративного суду із даним позовом, з тих підстав, що виплата пенсії за своєю правовою природою не є одноразовою виплатою, а носить щомісячний та регулярний характер, у зв'язку із чим, про порушене право позивачка повинна була дізнатися у 2018 році, суд зазначає наступне.
За приписами частини 2 ст. 122 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно із ч. 3 зазначеної статті, для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Разом з тим, згідно із позицією наведеною ВС/КАС у справі № 806/1952/18 від 19.03.2018 року, строк звернення до адміністративного суду із позовом на перерахунок пенсії, не проведений з вини ПФУ є необмеженим.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат між сторонами суд виходить з наступного.
Згідно із положеннями частини першої статті 139 КАС України, при задоволені позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Частиною 3 статті 139 КАС України встановлено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Разом з тим, частиною 8 статті 139 КАС України передбачено, що у випадку якщо, зокрема, спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Позивачкою при зверненні до суду із даним позовом був сплачений судовий збір в сумі 768,40 грн.
З урахуванням встановлених обставин у справі, враховуючи, що спір в даному випадку виник внаслідок протиправних дій відповідача, суд приходить до висновку про необхідність покладення на відповідача судових витрат у повному обсязі, а саме в сумі - 768,40 грн., які слід стягнути за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивачки.
Керуючись ст.ст. 2-15, 19-21, 72-79, 90, 94, 122, 123, 132,159-161,164,192-194,224-228,241-247, 255,253-263,293-295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Маріупольського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (місцезнаходження: 87548, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Зелінського, буд. 27-а, ЄДРПОУ: 42171861) про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Маріупольського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо відрахування з пенсії ОСОБА_1 процента зменшення за достроковий вихід на пенсію.
Зобов'язати Маріупольське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 , включивши до розрахунку розміру пенсії підвищення, передбачене ч. 3 ст. 29 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за більш пізній вихід на пенсію, починаючи з 27 квітня 2018 року.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Маріупольського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (місцезнаходження: 87548, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Зелінського, буд. 27-а, ЄДРПОУ: 42171861) на користь ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) судовий збір в сумі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп.
Рішення складене у повному обсязі та підписане 13 листопада 2019 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або справа розглянута в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).
Суддя А.Б. Христофоров