05 листопада 2019 року Справа № 160/6226/19
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Турової О.М.,
за участі секретаря судового засідання: Молоданова М.Ю.,
представника позивача: Вітовича О.Я.,
представника відповідача: Вовк Н.О.,
розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-маркет» до Одеської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення,-
04.07.2019р. до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-маркет» до Одеської митниці ДФС, в якій позивач просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA 500060/2019/000012/2 від 13.02.2019 року;
- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500060/2019/00143 від 13.02.2019 року.
В обґрунтування пред'явленого позову зазначалося, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «АТБ-маркет» (Позивач/Покупець/декларант) та SHANGHAI OMA SAFETY PRODUCTS COMPANY LIMITED, (Китай) (Продавець), було укладено контракт на поставку продукції від 11.03.2015року № 2920-DG/CN. 28.12.2018 року підписано інвойс №НМА19005, яким погоджено продаж товарів (набір з 3-х пар перчаток ТМ Розумний вибір, у кількості 63200 наборів) на умовах поставки FOB-Шанхай (Інкотермс-2000). З метою митного оформлення товару позивач 12.02.2019 року подав відповідачу митну декларацію № UA500060/2019/003709 разом з усіма документами, які підтверджують митну вартість товару за ціною договору. Відповідно до вказаної декларації до ціни товару за договором було додано витрати на транспортування та витрати страхування. Проте, 13.02.2019 р. відповідачем було прийнято рішення про корегування митної вартості №UA500060/2019/000012/2, а також картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500060/2019/00143 від 13.02.2019р. Згідно зі спірним рішенням про коригування митної вартості суб'єктом владних повноважень збільшено митну вартість товару з 26376,29 USD до111769,20 USD. Позивач вважає зазначене рішення та картку відмови відповідача в прийнятті митної декларації необґрунтованими, протиправними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки, по-перше, висновки митного органу про те, що через відсутність у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі тощо) відомостей щодо такої складової митної вартості товару, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням, унеможливлює перевірку правильності визначення митної вартості самого товару, є необґрунтованими, так як сам митний орган зазначає, що відповідно до зовнішньоекономічного контракту вартість товару вже включає в себе вартість упаковки та маркування, тому відсутні підстави для окремого додавання вартості упаковки до ціни, що фактично сплачена за товар, а законодавство не містить вимог щодо обов'язку сторін за контрактом зазначати у ньому числове значення таких витрат, по-друге, зважаючи на те, що товар постачався на умовах FOB, страхування товару не є обов'язковим, тому сторони контракту самі вирішують чи бажають вони здійснювати страхування товару і на яких умовах, а вимоги Інкотермс, якими передбачено, що мінімальне страхування має покривати зазначену у договорі ціну плюс 10% (тобто 110%), що стосуються виключно таких умов поставки як CIF та CIP, на постачання товару на умовах FOB не розповсюджуються, отже, доводи митного органу, що здійснене позивачем страхування в порушення вимог Інкотермс є меншим ніж 110% є безпідставними. Таким чином, надані позивачем документи не містили розбіжностей, наявних ознак підробки, містили всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомості щодо ціни.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.07.2019р. вказану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №160/6226/19 за цією позовною заявою, призначено цю справу до розгляду за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого судового засідання на 07 серпня 2019 року о 10:00 год.
02.08.2019 року до суду надійшов відзив відповідача на позовну заяву, в якому відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує, посилаючись на те, що під час митного контролю товарів за митною декларацією № UA500060/2019/003709 від 12.02.2019 року програмним комплексом автоматизованої системи аналізу та управління ризиками (АСАУР) сформовані форми контролю, які, у зв'язку із можливим заниженням митної вартості товарів, передбачали необхідність здійснення митницею перевірки правильності визначення митної вартості із зверненням уваги на митну вартість ідентичних або подібних (аналогічних) товарів; проведення перевірки відомостей, що містяться в документах, які підтверджують митну вартість товарів; здійснення запиту додаткових документів; а у випадках, передбачених ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України - прийняття рішення про коригування митної вартості. Так, під час здійснення Одеською митницею ДФС контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача, та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом разом з митною декларацією, встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності, а надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а саме: по-перше, у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі тощо) відсутні дані щодо такої складової митної вартості товару, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням, в той час, як в контракті передбачено, що вартість товару включає в себе вартість упаковки та маркування, отже, внаслідок цього неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару; по-друге, позивачем не підтверджено таку складову митної вартості як витрати на страхування, оскільки наданий декларантом до митного оформлення страховий поліс 40-0197-18-00011/3021 від 08.01.2019р. не відповідає вимогам Інкотермс, якими передбачено, що мінімальне страхування має покривати зазначену у договорі ціну плюс 10% (тобто 110%), в той час, як сплачені декларантом витрати на страхування є меншими, крім того, дата складання вказаного страхового полісу - 08.01.2019р., а дата коносаменту G0318120284 - 31.12.2018р., що свідчить про те, що вантаж 8 днів прямував маршрутом взагалі незастрахований; також на страховому полісі відсутні печатка та підпис страхувальника, а валюта страхової суми - гривня України, що не відповідає валюті зовнішньоекономічного контракту (долар США). Таким чином, через наявність вищевказаних розбіжностей у поданих декларантом документах митний орган правомірно витребував у останнього додаткові документи. Однак, декларантом в повному обсязі не подані витребувані митницею додаткові документи, які підтверджують митну вартість товару (виписки з бухгалтерських документів, висновки про вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформації біржових організацій про вартість товару або сировини). Отже, виявлені розбіжності не усунуті. Таким чином, відповідач вважає, що посадові особи Одеської митниці при прийнятті рішення про коригування митної вартості заявленого позивачем товару та оформленні картки відмови діяли в межах наданих повноважень та у спосіб, передбачений чинним законодавством, у зв'язку із чим відповідач просив суд у задоволенні позову відмовити.
07.08.2019 року представником позивача подано відповідь на відзив, в якій ним викладено позицію аналогічну викладеній у позовній заяві.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.08.2019р. продовжено строк підготовчого провадження в адміністративній справі №160/6226/19 до 24.09.2019р. та призначено наступне підготовче судове засідання на 24.09.2019р. о 10:00год., а також задоволено заяву Одеської митниці ДФС про участь у судовому засіданні у справі №160/6226/19 в режимі відеоконференції, доручено Одеському окружному адміністративному суду забезпечити проведення судового засідання у режимі відеоконференції 24 вересня 2019 року о 10:00 год. за участю Одеської митниці ДФС при розгляді Дніпропетровським окружним адміністративним судом адміністративної справи №160/6226/19.
13.08.2019 року представником відповідача подано письмові заперечення проти відповіді на відзив, у яких зазначено доводи аналогічні доводам, викладеним у відзиві на позов.
24.09.2019р. справу №160/6226/19 знято з розгляду у зв'язку із хворобою судді Турової О.М., що підтверджується довідками №289 від 30 вересня 2019 року та б/н від 24.09.2019р.
Наступне підготовче судове засідання призначено на 09.10.2019р. об 11:00 год.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.10.2019р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті у судовому засіданні на 05 листопада 2019 року о 14:00 год.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі і просив їх задовольнити, посилаючись на доводи, викладені у позовній заяві та відповіді на відзив.
Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечувала, посилаючись на доводи та обґрунтування, викладені у відзиві на позов та запереченнях проти відповіді на відзив.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, суд доходить висновку про задоволення позовної заяви у повному обсязі, з огляду на таке.
Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «АТБ-Маркет» 19.07.1999 року зареєстровано як юридичну особу за адресою: 49000, Дніпропетровська область, м. Дніпро, пр. Олександра Поля, буд. 40.
Так, 11.03.2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «АТБ-Маркет» (покупець) та SHANGHAI OMA SAFETY PRODUCTS COMPANY LIMITED, (Китай) (Продавець) укладено контракт на поставку продукції № 2920-DG/CN від 11.03.2015 року (а.с.111-115).
Відповідно до п. 2.2 контракту ціна на товар розуміється згідно умов FOB-Шанхай, Китай (відповідно до Інкотермс-2000) та включає у себе вартість завантаження товару у Продавця, вартість всіх митних формальностей в країні Продавця, вартість сертифікації товару, вартість пакування, маркування, не включаючи податки та мита на території України, якщо інші умови не зазначені в специфікації.
Специфікацію №32 від 28.12.2018 к Контракту на поставку продукції № 2920-DG/CN від 11.03.2015 року (а.с.118) погоджено продаж товару у загальній кількості 63200 наборів, загальною вартістю 25153,60 дол. США. на умовах поставки FOB-Шанхай, за умови оплати за товар протягом 25 днів від дати видання коносаменту (а.с.118).
З метою митного оформлення товару, ввезеного згідно з контрактом на поставку продукції №2920-DG/CN від 11.03.2015 року, декларантом ТОВ «АТБ-маркет» 12.02.2019р. подано до Одеської митниці ДФС митну декларацію №UA500060/2019/003709 (вн. № 6278), відповідно до якої задекларовано набір з 3-х пар робітничих (господарських) трикотажних перчаток (бавовна 65%, поліестер 35%), 189600 пар./63200 наборів. Виробник: SHANGHAI OMA SAFETY PRODUCTS COMPANY LIMITED, (Китай). Країна виробництва: СN. Торгівельна марка: Розумний вибір.
Митна вартість товару, заявленого до митного оформлення, була визначена декларантом за методом 1, тобто за ціною договору (контракту) щодо товару, який імпортується (вартість операції).
Для митного оформлення позивачем подані документи, встановлені ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України (графа 31 МД), а саме: контракт на поставку продукції № 2920-DG/CN від 11.03.2015року, Додаткова угода № 1 до контракту від 20.03.2019 р. (пролонгація), Додаткова угода № 2 до контракту від 31.05.2017 р. (зміна реквізитів), специфікація № 32 від 28.12.2018 р., сертифікат якості від 28.12.2018 року, пакувальний лист від 28.12.2018 року, інвойс №НМА від 28.12.2018 року, коносамент № G0318120284 від 31.12.2018 р., автотранспортна накладна № 3793 від 11.02.2019 р., декларація про походження товару №НМА19005 від 28.12.2018 р., свіфт від 21.01.2019 р., рахунок на оплату транспортних послуг з перевезення вантажу (фрахт) Шанхай (Китай) - Южний порт (Україна) № 180 від 12.01.2019 р., рахунок на оплату транспортних послуг з перевезення вантажу Южний порт - Одеса, транспортно-експедиторські послуги, вантажно-розвантажувальні роботи №181 від 12.01.2019 р., страховий сертифікат № 40-0197-18-00011/3021 від 08.01.2019 року, генеральний договір добровільного страхування вантажів № 40-0197-18-00011 від 01.03.2018 р., договір про перевезення № 4108 від 01.01.2018 р.
За результатом опрацювання поданих декларантом документів Одеська митниця ДФС дійшла висновку, що у поданих документах містяться розбіжності, а також надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а саме:
1) у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі тощо) відсутні дані щодо вартості упаковки або пакувальних матеріалів та робіт пов'язаних з пакуванням як складової частини митної вартості товарів;
2) згідно з Міжнародними правилами інтерпретації комерційних термінів Інкотермс мінімальне страхування має покривати зазначену в договорі ціну плюс 10% (тобто 110 %) і повинно бути обумовлене у валюті договору. Наданий страховий поліс 40-0197-18-00011/3021 від 01.01.2019 не відповідає вищезазначеним умовам. Дата складання страхового полісу 08.01.2019, а дата коносаменту G0318120284 31.12.2018 р., що свідчить що вантаж 8 днів прямував маршрутом незастрахований. Також в страховому полісі відсутні печатка та підпис страхувальника.
У зв'язку із цим на підставі ч.3 ст.53 Митного кодексу України Одеською митницею ДФС повідомлено декларанта про необхідність подання протягом 10 календарних днів додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості.
Листом від 13.02.2019 року вих. №1 декларантом надано наступні документи:
- копія митної декларації країни відправлення № 223120180004405669 від 28.12.2018 року;
- прайс-лист виробника товару б/н від 12.12.2018 року;
- страховий поліс № 40-0197-18-00011/3021 від 08.01.2019 р.;
- комерційна пропозиція б/н від 15.12.2018 року.
13.02.2019 року митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA500060/2019/000012/2, яким скориговано заявлену позивачем митну вартість за другорядним методом 2r - резервний метод. Резервний метод було застосовано у зв'язку із тим, що у митного органу була відсутня інформація щодо вартості ідентичних та подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено, тому застосувати методи 2а) та 2б) визначення митної вартості видалося неможливим. Методи на основі віднімання та додавання вартості також неможливо було застосувати у зв'язку із відсутністю об'єктивних, документально підтверджених даних, які піддаються обчисленню. Тому відповідачем було застосовано другорядний метод визначення митної вартості - 2r - резервний метод, відповідно до наявної інформації щодо вартості оцінюваних товарів у максимально наближений до митного оформлення час, а саме: за МД від 28.01.2019р. № UA100050/2019/277774 - митну вартість товару скориговано до рівня 10.48 дол. США/кг.
Згідно зі спірним рішенням про коригування митної вартості суб'єктом владних повноважень збільшено митну вартість товару з 26376,29 USD до111769,20 USD.
13.02.2019р. Одеською митницею ДФС прийнято картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500060/2019/00143, якою відмовлено у митному оформленні (випуску) товарів у зв'язку із прийняттям 13.02.2019р. рішення про коригування митної вартості № UA500060/2019/000012/2, та запропоновано декларанту подати нову митну декларацію з урахуванням рішення про коригування митної вартості.
У відповідь на рішення про коригування митної вартості товару №UA500060/2019/000012/2 від 13.02.2019 року, ТОВ «АТБ-маркет» до Одеської митниці ДФС була надана заява від 26.04.2019 р., вих.№ М-2019-2082 (а.с.39-49) про визначення митної вартості за основним методом та скасування рішення та додатково надано: банківські платіжні документи (платіжне доручення № 65 від 17.01.2019 р.; swift від 21.01.2019 р. до платіжного доручення № 65 від 17.01.2019 р.; заява на купівлю іноземної валюти № 65 від 17.01.2019 р.;), банківські платіжні документи, що підтверджують оплату послуг перевезення (платіжного доручення № 433165 від 21.02.2019 р.; платіжного доручення № 433171 від 21.02.2019 р.); акти прийому-передачі виконаних робіт № 166 від 12.02.2019 р., № 167 від 12.02.2019 р. від ТОВ «ФЕЙРЛОДЖІКС» до Договору транспортного експедирування № 4108 від 01.01.2018 р., виписка з бухгалтерської документації (картка рахунку: 63.2 на 01.04.2019р.), експертний висновок Дніпропетровської ТПП № ГО-825 від04.04.2019р., копія митної декларації країни відправлення № 223120180004405669 від 28.12.2018 р., прас лист виробника товару б/н від 12.12.2018 р., комерційна пропозиція б/н від 15.12.2018 р., страховий поліс № 40-0197-18-00011/3021 від 08.01.2019 р.
Листом від 15.05.2019 №4375/10/15-70-61-06-10 митницею повідомлено про неможливість врахування наданих документів для підтвердження первісно заявленої митної вартості та відсутність підстав для скасування рішення про коригування митної вартості (а.с.57-58).
Отже, спір між сторонами виник з підстав правомірності та обґрунтованості винесення відповідачем рішення про коригування митної вартості товарів №UA500060/2019/000012/2 від 13.02.2019 року та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500060/2019/00143 від 13.02.2019 року.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та вирішуючи спір по суті, суд зважає на таке.
Згідно з частиною 3 статті 318 МК України митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Відповідно до статей 49, 50 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.
Згідно з частинами четвертою та п'ятою статті 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов'язання, визначеного за результатами документальної перевірки (стаття 50 МК України).
Згідно з частиною першою статті 51, частиною першою та другою статті 52 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу; заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант який заявляє митну вартість товару зобов'язаний подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Відповідно до приписів статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. При цьому, кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Згідно з частинами першою та другою статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Відповідно до частини третьої статті 53 МК України у разі, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, які як: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Згідно частини четвертої статті 53 МК України у разі, якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; розрахунок ціни (калькуляцію).
Відповідно до частин першої та другої статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (частина шоста статті 54 Митного кодексу України).
Відповідно до частини першої статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. Однак, дискреційні повноваження митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До таких, зокрема, належать процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов'язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості товарів. У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина сьома статті 54 Митного кодексу України).
Згідно з частиною шостою статті 53 МК України декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.
В той же час, витребуванню підлягають лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а визначення митної вартості не за першим методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що органи доходів і зборів мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає органу доходів і зборів право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Відтак, наведені приписи зобов'язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
В свою чергу, відсутність в рішенні про коригування митної вартості товарів інформації з належним обґрунтуванням того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.
Таке правозастосування узгоджується з висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 31.03.2015 у справі № 21-127а15, який має враховуватись при застосуванні норм права у подібних правовідносинах відповідно до підпункту 8 пункту 1 розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Як слідує з матеріалів справи, позивачем надано відповідачу для митного оформлення імпортованого товару документи, що передбачені частиною другою статті 53 МК України.
Подані документи містили достовірні числові дані, які підтверджували митну вартість товарів за ціною договору згідно з вимогами частин четвертої п'ятої статті 58 МК України.
З рішення про коригування митної вартості товарів №UA500060/2019/000012/2 від 13.02.2019 року слідує, що підставою для його прийняття стали висновки митного органу про наявність наступних розбіжностей в поданих декларантом документах:
1) у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі тощо) відсутні дані щодо вартості упаковки або пакувальних матеріалів та робіт пов'язаних з пакуванням як складової частини митної вартості товарів;
2) згідно з Міжнародними правилами інтерпретації комерційних термінів Інкотермс мінімальне страхування має покривати зазначену в договорі ціну плюс 10% (тобто 110 %) і повинно бути обумовлене у валюті договору. Наданий страховий поліс 40-0197-18-00011/3021 від 01.01.2019 не відповідає вищезазначеним умовам. Дата складання страхового полісу 08.01.2019, а дата коносаменту G0318120284 31.12.2018 р., що свідчить що вантаж 8 днів прямував маршрутом незастрахований. Також в страховому полісі відсутні печатка та підпис страхувальника.
Щодо висновків митного органу про те, що у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі тощо) відсутня інформація щодо вартості упаковки та пакувальних матеріалів та робіт пов'язаних з пакуванням як складової частини митної вартості товарів, то з цього приводу суд зазначає таке.
Так, поставка товару здійснювалася на підставі контракту на поставку продукції №2920-DG/CN від 11.03.2015 року, укладеного між ТОВ «АТБ-Маркет» (покупець) та SHANGHAI OMA SAFETY PRODUCTS COMPANY LIMITED, (Китай) (Продавець).
Відповідно до п. 2.2 контракту ціна на товар розуміється згідно умов FOB-Шанхай, Китай (відповідно до Інкотермс-2000) та включає у себе вартість завантаження товару у Продавця, вартість всіх митних формальностей в країні Продавця, вартість сертифікації товару, вартість пакування, маркування, не включаючи податки та мита на території України, якщо інші умови не зазначені в специфікації.
Отже, умовами контракту 2920-DG/CN від 11.03.2015року визначено, що ціна на товар вже включає в себе вартість пакування, у зв'язку із чим відсутні підстави для окремого додавання вартості упаковки до ціни, що фактично сплачена за товар, при визначенні митної вартості товару, а, отже, вартість пакування не є витратами, які понесені покупцем (позивачем).
Специфікацію № 32 від 28.12.2018 к Контракту на поставку продукції № 2920-DG/CN від 11.03.2015 року (а.с. 118) погоджено продаж товару у загальній кількості 63200 наборів, загальною вартістю 25153,60 дол. США. на умовах поставки FOB-Шанхай, за умови оплати за товар протягом 25 днів від дати видання коносаменту.
Таким чином, доводи відповідача про те, що у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі тощо) відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару, не відповідають дійсності.
При цьому законодавство не містить вимог щодо обов'язку сторін контракту зазначати в ньому числове значення витрат на пакування.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 20.03.2018 року у справі №815/4132/17 (№К/9901/11263/18) та від 06.03.2019р. у справі №815/3142/17 (№К/9901/789/18).
Щодо доводів відповідача відносно того, що наданий позивачем на підтвердження витрат на страхування страховий поліс №40-0197-18-00011/3021 від 01.01.2019р. не відповідає вимогам Інкотермс, відповідно до яких мінімальне страхування має покривати зазначену в договорі ціну плюс 10% (тобто 110 %) і повинно бути обумовлене у валюті договору, суд зазначає наступне.
Як слідує з Розділу 9 «Терміни» Інкотермс 2000р., існують лише два види умов поставки, які передбачають обов'язкове страхування, а саме поставки за умовами CIF та CIP.
Як зазначалося вище, поставка товарів на підставі контракту на поставку продукції №2920-DG/CN від 11.03.2015 року, укладеного між ТОВ «АТБ-Маркет» (покупець) та SHANGHAI OMA SAFETY PRODUCTS COMPANY LIMITED, (Китай) (Продавець) здійснювалася саме на умовах FOB.
Відповідно до Інкотермс 2000 для поставки на умовах FOB страхування товару не є обов'язковим, тому при такій поставці сторони контракту самі вирішують чи бажають вони здійснити страхування та в якій мірі.
Судом встановлено, що у даному випадку ТОВ «АТБ-маркет» у добровільному порядку здійснило страхування товару із співвідношенням страхової суми до страхової вартості -100%, що підтверджується страховим сертифікатом №№40-0197-18-00011/3021 від 01.01.2019р.
Отже, у даному випадку позивач самостійно на власний розсуд вирішив здійснити страхування товару.
Тому вимоги Інкотермс, якими передбачено, що мінімальне страхування має покривати зазначену у договорі ціну плюс 10% (тобто 110%), що стосуються виключно таких умов поставки як CIF та CIP, на постачання товару на умовах FOB не розповсюджуються, отже, доводи митного органу, що здійснене позивачем страхування в порушення вимог Інкотермс є меншим ніж 110% є безпідставними.
До того ж, якщо б навіть поставка відбувалася на умовах терміну Інкотермс, який передбачав би обов'язок страхування у розмірі 110% (наприклад, CIF), то на практиці це означало б, що витрати на страхування вже включені до ціни товару.
Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 19.06.2018р. у справі №826/6346/16.
За змістом приписів ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Витрати декларанта на страхування підтверджені страховим сертифікатом, доказів того, що позивач фактично мав більші витрати на страхування матеріалами справи не підтверджуються, а доводи митниці щодо того, що позивач мав зазнати більших витрат на страхування не вважаються судом достатніми для відмови у задоволенні позову, оскільки при формуванні митної вартості враховуються фактичні витрати декларанта, а не ймовірні.
Щодо доводів митного органу про те, що страхування мало здійснюватися у валюті зовнішньоекономічного контракту, суд зазначає таке.
Судом встановлено, що між ПАТ «Страхова компанія «Українська страхова група» (страховик) та ТОВ «АТБ-Маркет» (страхувальник) 01.03.2018р. укладено генеральний договір добровільного страхування вантажів №40-0197-18-00011 (а.с.116).
Страховиком 08.01.2019 року виписано страховий сертифікат № 40-0197-18-00011/3021 на товар, пред'явлений для митного оформлення, із визначенням вартості витрат страхувальника на страхування в розмірі 236,98 грн. (а.с.117).
Отже, генеральний договір добровільного страхування вантажів №40-0197-18-00011 укладено між двома українськими підприємствами (резидентами), тому відповідно до ст.99 Конституції України та ст.192 ЦК України підлягає виконанню у грошовій одиниці України - гривні, вимога ж митного органу про визначення валюти страхування в іноземній грошовій одиниці (долар США) прямо суперечить нормам ст.19 Закону України «Про страхування», якою передбачено, що страхувальники-резиденти мають вносити платежі лише у національній валюті, а страхова виплата здійснюється тією валютою, яка передбачена договором страхування.
Наведене спростовує означені вище доводи відповідача.
Окремо суд зазначає, що коригування митної вартості здійснено з використанням інформації з інших митних декларацій (а.с.31; 85), в яких митна вартість товару визначена виходячи з одиниці товару, що вимірюється в кілограмах, коли як заявлений товар має визначення одиниці вартості в парах.
У рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів.
В розглянутому випадку вказаних обставин митницею не наведено.
Застосована правова позиція відповідає правовому висновку, висловленому Верховним Судом у постанові від 08.02.2019 у справа №825/648/17 адміністративне провадження №К/9901/16592/18.
Щодо посилань митного органу на те, що декларантом в повному обсязі не подані витребувані митницею додаткові документи, які підтверджують митну вартість товару (виписки з бухгалтерських документів, висновки про вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформації біржових організацій про вартість товару або сировини), суд зазначає наступне.
Відповідно до частин 3, 4 ст. 53 Митного кодексу України право органу доходів і зборів на висунення письмової вимоги про надання додаткових документів виникає лише у разі, коли у документах, поданих для митного оформлення згідно ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, наявні розбіжності, ознаки підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, наявні обґрунтовані підстави вважати, про наявність взаємозв'язку між продавцем і покупцем, який впливає на заявлену декларантом митну вартість.
Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Аналогічний правовий висновок з приводу застосування цих положень Митного кодексу України викладено у постанові Верховного Суду України від 31.03.2015 у справі №21-127а15.
Однак, всупереч вищевказаним вимогам Закону, витребувавши додаткові документи, митний орган не зазначив, які саме обставини ці документи повинні підтвердити або у своїй сукупності можуть спростувати/чи впливають на митну вартість товару, що свідчить про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.
Отже, сам факт подання декларантом не всіх додаткових документів без належного обґрунтування митницею, що вони можуть усунути сумніви спірних відомостей, не є підставою для відмови в митному оформленні товару.
Разом з тим, митний орган, встановивши вищевказані розбіжності, жодним чином не обґрунтовує, яким чином зазначені розбіжності, позбавляють митний орган можливості перевірити заявлену митну вартість імпортованого товару.
З доказів, наявних в матеріалах справи, встановлено, що позивачем надано усі необхідні документи, що стосуються числового значення митної вартості товару або методу її визначення, документи містили всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.
Суд зазначає, що відмовляючи в митному оформленні товару за першим методом, митний орган послався на неподання позивачем усіх додатково витребуваних документів, що не відповідає обставинам справи, оскільки позивачем відповідно до вищенаведених приписів Митного кодексу України надавались відповідні документи, що підтверджують митну вартість.
Суд дійшов висновку про надання позивачем митниці належного та достатнього пакету документів на підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості товару, визначеної за основним методом, а відповідачем не підтверджено належними доводами наявність у поданих декларантом документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар, правильність визначення митної вартості позивачем за основним методом відповідачем не спростована, наявність належних підстав для коригування митної вартості відповідачем не доведена.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявленого позову та наявність підстав для його задоволення у повному обсязі.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат відповідно до ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд виходить із того, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З поданої позовної заяви слідує, що позивачем заявлено дві позовні вимоги немайнового характеру. При цьому позивачем сплачено судовий збір у сумі 10239,47грн.
Згідно з ч.1 ст.4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до положень статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» встановлено з 1 січня 2019 року прожитковий мінімум для працездатних осіб у сумі 1921,00 грн.
За змістом приписів ч. 1 п.3 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру судовий збір справляється: якщо подано суб'єктом владних повноважень, юридичною особою або фізичною особою підприємцем - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1921,00грн.).
Абзацом 2 частини 3 статті 6 Закону України «Про судовий збір» визначено, що у разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
З урахуванням наведеного та заявлених позивачем двох позовних вимог немайнового характеру, останнім при зверненні до суду з цим позовом має бути сплачено судовий збір у сумі 3842,00грн.
Отже, безпосередньо ця сума судових витрат у вигляді сплати судового збору і має бути відшкодована позивачу шляхом стягнення її з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань останнього.
Відносно розподілу іншої частини судових витрат, понесених позивачем у вигляді надмірно сплаченої суми судового збору, суд зазначає, що питання про повернення цих судових витрат вирішується відповідно до ст.7 Закону України «Про судовий збір» на підставі відповідного клопотання особи, яка надмірно сплатила судовий збір, проте станом на час розгляду справи таке клопотання від позивача не надходило, тому на теперішній час повернення таких витрат не здійснюється.
Керуючись ст. ст. 242-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-маркет» (код ЄДРПОУ 30487219, місцезнаходження: пр. О.Поля, 40, м. Дніпро, 49000) до Одеської митниці ДФС (код ЄДРПОУ 39441717, місцезнаходження: вул. Гайдара, 21-А, м. Одеса, 65078) про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення - задовольнити у повному обсязі.
Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 13.02.2019р. №UA500060/2019/000012/2, прийняте Одеською митницею ДФС.
Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 13.02.2019р. №UA500060/2019/00143, видану Одеською митницею ДФС.
Стягнути з Одеської митниці ДФС (код ЄДРПОУ 39441717, місцезнаходження: вул. Гайдара, 21-А, м. Одеса, 65078) за рахунок її бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-маркет» (код ЄДРПОУ 30487219, місцезнаходження: пр. О.Поля, 40, м. Дніпро, 49000) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 3842,00грн. (три тисячі вісімсот сорок дві гривні 00 копійок).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, передбачені ст.ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення суду складений 15 листопада 2019 року.
Суддя О.М. Турова